29 травня 2026 року справа № 580/3327/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до системи Оберіг про розшук;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виправити недоліки у системі Оберіг про розшук шляхом зняття такого звернення до Нацполіції.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час перевірки Резерв+ позивачу стало відомо, що до Реєстр Оберіг містить інформацію, що позивач знаходиться в розшуку у зв'язку з не прибуттям за повісткою та звернення до Нацполіції. Позивач зазначає, що у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ані особисто, ані засобами поштового зв'язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з'явитися, а також мету такої явки. Крім того, позивач зазначає, що йому інкриміновані дії (бездіяльність), які мали місце у минулий період, тоді як протокол про адміністративне правопорушення було складено та/або направлено до суду після спливу встановлених законом строків, що є істотним порушенням вимог закону. Позивач зазначає, що посилання представників ТЦК на нібито «триваючий характер» правопорушения є безпідставними та такими, що не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Факт триваючого правопорушення належним чином не зафіксований, а подія правопорушення не підтверджена станом на день складання протоколу. Позивач вбачає у діях посадових осіб ТЦК порушення вимог статей 38, 247 КУпАП, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач відзив на позов у встановлений строк не подав, проте надіслав до суду 29.05.2026 через систему «Електронний суд» пояснення, у яких представник відповідача зазначає, що 26.05.2026 р. в системі «Електронний суд» у ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрився доступ до справи № 580/3327/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. В поясненні зазначено, що ОСОБА_2 дійсно Укрпоштою була направлена повістка № 6109107 про виклик на 9 год. 15.01.2026 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Неприбуття за повісткою містить ознаки порушення обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Питання наявності чи відсутності правопорушення в діях ОСОБА_2 буде вирішено постановою, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку глави 22 КУпАП. Після винесення постанови правомірність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності може бути предметом розгляду місцевого суду загальної юрисдикції. На даний час у ОСОБА_2 відсутні підстави доводити окружному адміністративному суду відсутність події чи складу адміністративного правопорушення. Крім того, представник зазначає, що наявність в ЄДР інформації про неявку позивача за повісткою є службовими даними, які підлягають внесенню до реєстру. Внесення такої інформації до ЄДР є необхідним для належного військового обліку і не порушує презумпцію невинуватості щодо притягнення до відповідальності, а відображає факт недотримання зобов'язання, що вимагає подальших дій або відповідного врахування з метою забезпечення мобілізаційної готовності. Отже, наявна в ЄДР інформація про неприбуття позивача за повісткою, жодним чином не порушує його права. Відповідно до наведеного ІНФОРМАЦІЯ_4 просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 як безпідставного.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією з витягу з реєстру територіальної громади, дата формування: 27.03.2026.
Згідно інформації із еВОД позивача, сформованого 10.03.2026р. у застосунку «Резерв+», встановлено, що у ньому наявні графи із позначками: «Порушення правил військового обліку», причина звернення до Нацполіції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення: « 07.03.2026».
Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, а отже, він не міг знати та не знав про необхідність його прибуття за викликом, відповідно, правил військового обліку не порушував, тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» містяться недостовірні відомості щодо порушення ним правил військового обліку.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про відсутність порушення правил військового обліку щодо позивача, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.
Преамбулою Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).
За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.
Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»:
- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.
У разі звернення призовника, військовозобов'язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.
Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.
Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №3549-IX від 16.01.2024, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).
Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів вбачається, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов'язано з обов'язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.
Як встановлено судом із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 ., номер в реєстрі Оберіг 210620231388257800115, ВОС 999097, на підставі постанови ВЛК від 23.11.2017 не придатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Також зі змісту вказаного еВОД позивача встановлено, що у ньому наявні відомості станом на 05.11.2025р. про порушення позивачем правил військового обліку, причини звернення до Нацполіції: «не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення « 07.03.2026».
Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, а отже, він не міг знати та не знав про необхідність його прибуття за викликом, відповідно, правил військового обліку не порушував, тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» відомості щодо порушення ним правил військового обліку, є недостовірними.
Таким чином, із наведених встановлених обставин слідує, що у відповідному Реєстрі наявна інформація стосовно позивача про порушення правил військового обліку без урахування відомостей про те, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому не направлялась та не вручалась у встановленому п.27-30, 41 та 42 Порядку № 560 (відповідачем доказів направлення/вручення позивачу повістки суду не надано), що свідчить про те, що вказані відомості стосовно позивача є недостовірними.
Відтак, враховуючи наведені встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що такі відомості мають бути виправлені органом ведення Реєстру (у даному випадку відповідачем) за мотивованою заявою позивача, що відповідає приписам п.2 ч. 1 ст.9 Закону №1951-УІІІ.
Разом з тим, позивач у справі - ОСОБА_1 із відповідною мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього (про виключення відомостей про порушення правил військового обліку через те, що повістка на його адресу не надходила) до органу ведення Реєстру, тобто, до відповідача не звертався, таких доказів матеріали справи не містять.
За таких обставин та враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів містяться вищенаведені недостовірні дані стосовно позивача, такі недостовірні відомості мають бути виправлені за мотивованою заявою позивача, поданою до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідач) у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, суд приходить до висновку про те, що оскільки така мотивована заява позивачем до відповідача не подавалась, відповідачем дане питання за його заявою не вирішувалось, відповідно, права та інтереси позивача ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій справі є передчасними, у зв'язку із чим задоволенню не підлягають.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи - ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.
Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності до п.1 ч.2 ст. 9 Закону №1951-УІІІ, до відповідача не подавалась, відтак, протиправна бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач до відповідача із відповідною мотивованою заявою у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 закону №1951-УІІІ, не звертався, суд вважає, що протиправна бездіяльність у даному спорі судом не встановлена, а позивачем жодними доказами не підтверджена.
Також у спірних правовідносинах судом враховується і те, що без подання позивачем мотивованої заяви до відповідача (органу ведення Реєстру) суд позбавлений можливості перевірити правомірність дій чи бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах та не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як орган ведення Реєстру, щодо перевірки наведених у заяві та в доданих до неї документах відомостей та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Інші аргументи позивача, уважно вивчені судом, проте відхиляється судом, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього, а відповідно, відповідач і не міг вчинити жодної протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, тому у суду не має правових підстав для висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (01.04.2026р.).
За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесенні до електронного реєстру «Оберіг» даних про відсутність порушення правил військового обліку щодо позивача), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.
Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформована у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Приймаючи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції №2.594442207.1 від 28.03.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ