Справа № 199/6193/24
(2/199/310/26)
Іменем України
20.05.2026
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Воробйов О.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Ільченка О.П., відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказує, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також син позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї та зареєстрованих осіб. Реєстрація відповідачів у квартирі була здійснена за згодою позивача. Позивач є власником 1/2 частини вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, починаючи з 2015 р., у квартирі фактично проживає лише позивач разом із дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_4 . У зв'язку з тим, що відповідачі тривалий час (понад дев'ять років) не проживають у квартирі, не беруть участі у витратах на її утримання та фактично втратили зв'язок із житлом, позивач вважає, що вони втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , а тому просить суд усунути перешкоди у здійсненні його права власності шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю, просили суд задовольнити позов.
Відповідач скористалася правом надання відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є спадковим майном після смерті баби - ОСОБА_6 , спадкоємцями якого є вона та позивач у рівних частках. Відповідач вказує, що вона не оформила право на спадщину через відсутність коштів, а у 2024 р. нотаріус відмовив у видачі свідоцтва через наявність судового спору, та зазначає, що раніше проживала у квартирі разом із позивачем та бабою, а після переїзду до чоловіка залишила ключі сестрі для догляду за житлом, однак згодом позивач забрав ключі та фактично обмежив їй доступ до квартири.
Відповідач зазначає, що раніше проживала разом із позивачем та бабою - ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 однією сім'єю. Після смерті бабусі вона та позивач стали спадкоємцями квартири у рівних частках. При цьому відповідач вказує, що не змогла оформити право власності на свою частку спадкового майна через відсутність фінансової можливості, а після звернення 19.11.2024 р. до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Чалої В.О. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з наявністю судового спору щодо квартири.
Відповідач також зазначає, що у період з 2014 по 2017 р.р. позивач разом зі своєю сім'єю фактично проживав за іншою адресою, а вона самостійно здійснювала догляд за квартирою та користувалася нею. На початку 2016 р. після переїзду до чоловіка вона передала комплект ключів від квартири сестрі ОСОБА_5 для догляду за квартирою та котом позивача. Згодом у 2017 р. сестра повідомила їй, що ключі забрав позивач. Відповідач двічі приходила до квартири, щоб забрати свої речі, однак, за її словами, через проживання у квартирі сім'ї позивача та родичів його дружини почувалася небажаною та уникала конфліктів із братом. Зазначаючи, що відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є підставою для втрати права користування житлом, однак у її випадку такою поважною причиною є проживання разом із чоловіком та необхідність навчання і виховання малолітніх дітей за місцем фактичного проживання сім'ї. Вона наголошує, що іншого власного житла не має.
Окремо відповідач заперечує проти позовних вимог у частині визнання малолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням. На підтвердження своєї позиції вона посилається на ч.ч. 1-3 ст. 29 ЦК України, відповідно до яких місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її батьків. Також відповідачка посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.12.2020 року у справі № 206/4028/18, згідно з якою сам факт непроживання малолітньої дитини у спірному житлі не є безумовною підставою для втрати права користування таким житлом, а позбавлення дитини права користування житловим приміщенням можливе лише за наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування. У зв'язку з цим відповідачка вважає позовні вимоги щодо її дітей безпідставними.
Відповідач також зазначає, що її діти проживають разом із нею за фактичним місцем проживання та навчаються у закладах освіти за новою адресою, що вважає поважною причиною їх непроживання у спірній квартирі. Вказує, що малолітні діти не можуть самостійно визначати місце проживання, а позбавлення їх права користування житлом можливе лише за наявності дозволу органу опіки та піклування, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Процесуальні дії у справі:
?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2024 р. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження;
?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15.07.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті;
?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.10.2025 р. клопотання відповідача про витребування доказів задоволено: витребувано від приватного нотаріуса дніпровською міського нотаріального округу Чалої В.О. (49070, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 94, прим. 12) копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, місце проживання відповідача та її дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також сина позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї та зареєстрованих осіб (а.с. 9).
На підставі матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_6 , 1931 р.н., померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 04 листопада 2022 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чалою В.О., спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , 1931 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно зі ст. 1266 ЦК України є її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько якого ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Свідоцтво видано на 1/2 частку спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.11.1996 Дніпропетровським вагоноремонтним заводом ім. С.М. Кірова згідно з розпорядженням № 772 та зареєстрованого КП «ДМБТІ» ДМР у реєстровій книзі № 255л за реєстровим № 59. Зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат, коридору, санвузла, ванної кімнати, вбудованої шафи, кухні, кладової, одного балкону та двох лоджій, житловою площею 39,8 кв.м та загальною площею 66,8 кв.м.
У свідоцтві також зазначено, що свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частку квартири станом на дату його видачі ще не оформлено.
На запит від 15.08.2022 № 04/02-14 відділ обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повідомив, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 30.05.1977 по 29.05.2009. Зазначено також, що станом на день смерті ОСОБА_6 у вказаній квартирі були зареєстровані дві особи: онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований з 23.05.2005 по теперішній час, та онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 03.06.2004 по теперішній час.
Відповідачем не отримано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_8 .
Правовідносини між учасниками справи виникли зі спору між спадкоємцями про право користування спадковим майном.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ст. 1270 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У ст. 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як встановлено судом, відповідач прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_6 , адже постійно проживала з нею на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.
За ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як встановлено судом, місце проживання відповідача та її малолітніх дітей зареєстровано в кватирі за адресою: АДРЕСА_2 , з 03.06.2004 по теперішній час, та у відповідача права володіння та користування спадковим майном виникли з часу відкриття спадщини. З огляду на встановлені судом факти, враховуючи, що усунення перешкод у користування майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, неможливо відносно власника (співвласника) такого майна та його неповнолітніх дітей, підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст. 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Дата складення повного судового рішення 29.05.2026 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї