Справа № 159/3064/26
Провадження № 1-кс/159/716/26
про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна
26 травня 2026 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
власника майна ОСОБА_5 ,
представника
власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026030550000371 від 19.05.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна, -
Старшим слідчим СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним прокурором ОСОБА_3 , внесено до суду клопотання про арешт майна в рамках вказаного кримінального провадження.
Клопотання мотивовано тим, що СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026030550000371 від 19.05.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.05.2026 року, близько 21 год. 00 хв., за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, біля торгового центру «Епіцентр», зупинено автомобіль марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та автомобіль марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перевозили деревину без дозвільних документів.
В ході проведення огляду місця події 18.05.2026 року в м. Ковель по вул. Володимирська, біля торгового центру «Епіцентр», було виявлено автомобіль марки «Камаз», оранжевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_3 , позаду якого знаходився автомобіль марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 .
В ході огляду вмісту транспортних засобів встановлено, що в автомобілі марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_3 , знаходиться деревина породи «сосна» загальною кубомасою близько 17,8 м3, із середнім діаметром 25 см.
Крім цього, в автомобілі марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 , також виявлено деревину у колодах, загальна кубомаса якої становить близько 23,9 м3 при середньому діаметрі 25 см.
В ході огляду місця події зазначені транспортні засоби та деревину у колодах породи «сосна» було вилучено.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 повідомив, що є власником фермерського господарства «Далекий хутір». На даний час на території господарства знаходиться пасіка, а також проводяться роботи з розчистки території з метою приведення земельної ділянки до її цільового призначення - ріллі. Площа земельної ділянки становить 1,19 га пасовища. Зі слів свідка, з метою приведення земельної ділянки до належного цільового призначення, ним було укладено договір із ФОП ОСОБА_9 , відповідно до умов якого останній мав здійснити роботи із зрізання самосійної деревини, розкорчування пнів та коріння. У ході виконання умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_9 здійснювалося зрізання дерев породи «сосна». У подальшому, зрізану деревину було завантажено до автомобілів, які в подальшому були вилучені під час проведення огляду місця події.
Однак, будь-яких дозвільних документів на проведення порубки деревини та перевезення деревини надано не було.
Враховуючи вищевикладене, слідчий просив накласти арешт на транспортний засіб марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_3 , в яких знаходиться деревина у колодах загальною кубомасою близько 17,8 м3, із середнім діаметром 25 см., та на транспортний засіб марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 , в яких знаходиться деревина породи «сосна» у колодах, загальною кубомасою 23,9 м3, при середньому діаметрі 25 см., що були вилучені 18.05.2026 року під час проведення огляду місця події в м. Ковелі по вул. Володимирська, біля торгового центру «Епіцентр», з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Накладення арешту на вказане майно, на думку слідчого, є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження та надання змоги провести необхідні для встановлення істини у кримінальному провадженні слідчі (розшукові) дії, в тому числі судові експертизи.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали із зазначених вище підстав.
Крім цього, прокурор в судовому засіданні додатково вказував на те, що до моменту розгляду даного клопотання було уточнено кубомасу деревини, яка завантажена в транспортних засобах, та додатково проведено огляд місця події, а саме - земельної ділянки, на якій було виявлено рубку дерев. Зазначена земельна ділянка хоча й має сільськогосподарське призначення, проте межує із земельною ділянкою, яка є землями лісогосподарського призначення та перебуває в користуванні ДСГП “Ліси України». Тому, для остаточного встановлення, чи не проводилась рубка в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення, на зазначене в клопотанні майно слід накласти арешт.
Власник майна - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту на вказане в клопотанні майно, оскільки будь-яких протиправних діянь щодо незаконної рубки він не вчиняв. Просив відмовити в накладенні арешту на вилучене майно.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки при зупинці вказаних транспортних засобів водіями були надані працівникам поліції відповідні товаро-транспортні документи щодо походження даної деревини. Рубка вказаної деревини, за наявності відповідних дозволів Турійської селищної ради Волинської області, проводилась на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають в користуванні (оренді) Фермерського господарства “Далекий хутір», у відповідності до чинного законодавства для приведення цих земель до їх цільового призначення - ріллі. При цьому, межі рубки не виходили за межі відповідної ділянки сільськогосподарського призначення, а тому доводи прокурора та слідчого про те, що могли бути порушені такі межі, є лише припущенням. Крім цього, зважаючи на сортимент вилученої деревини, прокурором та слідчим не доведено, що в даному випадку заподіяно істотну шкоду, заподіяння якої передбачається ст. 246 КК України для настання кримінальної відповідальності. В зв'язку з наведеним, просив відмовити в задоволенні даного клопотання.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши доводи клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, а також матеріали, надані власником майна та його представником, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного клопотання, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 вересня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").
Згідно вимог ч. 1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи, або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 4, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також у разі наявності підстав вважати, що майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, крім того, арешту підлягає майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Так, з витягу з ЄРДР вбачається, що СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026030550000371 від 19.05.2026 рокуза ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
За змістом відомостей, що внесено в ЄРДР за № 12026030550000371, встановлено, що таке кримінальне провадження здійснюється за фактом перевезення деревини без дозвільних документів транспортним засобом марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортним засобом марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 .
В той же час, згідно рапорту помічника чергового Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 від 19.05.2026 встановлено, що слідчо-оперативна група виїжджала на місце події в зв'язку з тим, що дві вантажівки перевозять деревину у великій кількості та документи щодо даної деревини не відповідають дійсності.
Аналізуючи зазначений рапорт, слід прийти до висновку про те, що дозвільні документи на перевезення деревини були в наявності на місці події, однак викликали в працівників поліції певні сумніви щодо їх достовірності, тобто виникла підозра щодо підробки цих документів.
Проте, відомості щодо підробки документів та їх використання до ЄРДР не були внесені. Натомість, до ЄРДР були внесені відомості щодо незаконна порубки або незаконного перевезення, зберігання, збуту лісу.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що повідомлення про подію та відомості, які внесено до ЄРДР, містять значні розбіжності щодо наявності/відсутності дозвільних документів на перевезення деревини.
Згідно протоколу огляду місця події від 18.05.2026 року, в ході проведення огляду місця події в м. Ковель по вул. Володимирська, біля торгового центру «Епіцентр», було виявлено автомобіль марки «Камаз», оранжевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_3 , позаду якого знаходився автомобіль марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 .
В ході огляду вмісту транспортних засобів встановлено, що в автомобілі марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_3 , знаходиться деревина породи «сосна» загальною кубомасою близько 17,8 м3, із середнім діаметром 25 см.
Крім цього, в автомобілі марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 , також виявлено деревину у колодах, загальна кубомаса якої становить близько 23,9 м3 при середньому діаметрі 25 см.
Постановою старшого слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 19.05.2026 року зазначені транспортні засоби та завантажена них деревина визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
Постановою цього ж слідчого від 26.05.2026 року про уточнення даних, на підставі відповідно протоколу огляду від 21.05.2026 року, внесено уточнення до постанови слідчого від 19.05.2026 року про визнання речовими доказами транспортного засобу та деревини.
Зокрема, постановлено вважати достовірними уточнені дані, встановлені під час огляду від 21.05.2026 року, а саме: в автомобілі марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 , наявна деревина у колодах породи “сосна», дров'яного та ділового класу, загальною кубомасою 27,456 м3; в транспортному засобі марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 , наявна деревина у колодах породи “сосна», дров'яного та ділового класу, загальною кубомасою 9,4 м3; в причепі, державний номерний знак НОМЕР_3 , наявна деревина у колодах породи “сосна», дров'яного та ділового класу, загальною кубомасою 9,1 м3.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст.170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При цьому, згідно вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів повинні перевірити наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
Так, зокрема, в рішенні у справі «Новоселецький проти України» Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення згаданого вище права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Формальне посилання на положення ст. 98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Під час розгляду даного клопотання не було встановлено з матеріалів провадження достатньо підстав, щоб вважати майно, вказане слідчим у клопотанні, таким, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не зважаючи на винесення відповідних процесуальних рішень слідчим про визнання речовими доказами від 19.05.2026 року та про уточнення даних від 26.05.2026 року.
На переконання слідчого судді, сам факт наявності у матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про визнання речовим доказом вилученого під час огляду місця події майна, не може виступати метою для накладення арешту у розумінні ч. 2 ст. 173 КПК України.
Також, з матеріалів провадження слідує, що клопотання слідчого про арешт майна та додані до нього матеріали не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки вони не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна та обґрунтованого розміру шкоди у результаті вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені обставини підлягають не тільки зазначенню в клопотанні, а й обов'язковому доведенню слідчим, прокурором при судовому розгляді клопотання та мають бути перевірені та досліджені слідчим суддею при вирішенні клопотання про арешт майна.
Так, згідно наданих представником власника майна документів, слідчим суддею встановлено, що:
- ОСОБА_5 є засновником та керівником Фермерського господарства “Далекий Хутір»;
- на законних підставах в оренді вказаного фермерського господарства перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0725580400:04:001:2016;
- відповідно до протоколу № 5 від 01.02.2018 року засідання комісії з проведення інвентаризації земель в районі, вирішено рекомендувати голові ФГ “Далекий Хутір» провести роботи щодо приведення наданих в оренду земель у стан відповідно до їх цільового призначення за власний рахунок в п'ятирічний термін;
- відповідно до довідки Турійської селищної ради Волинської області № 24/07.02/2-24 від 24.05.2024, будь-яких дозволів на очищення від самосіву чи приведення земельної ділянки у відповідність до її цільового призначення не потребує;
- ФГ “Далекий Хутір» було укладено Договір № 2-20026 від 14.04.2026 року з ФОП ОСОБА_11 на надання послуг щодо приведення земельної ділянки з кадастровим номером 0725580400:04:001:2016 до існуючого цільового призначення шляхом зрізання самосівної деревної рослинності, розкорчування пнів і коріння, рекультивації ґрунту до стану ріллі на площі 23,5га;
- ФГ “Далекий Хутір» 18.05.2026 року було видано відповідні ТТН на перевезення деревини у відповідній кількості.
В той же час, згідно протоколу огляду від 21.05.2026 року, складеного слідчим ОСОБА_12 , на земельній ділянці з кадастровим номером 0725580400:04:001:2016 виявлено свіжу рубку дерев породи “сосна».
Згідно наданих слідчим в судовому засіданні матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 0725580400:04:001:2016 дійсно межує із земельною ділянкою з кадастровим № 0725580400:04:001:0910, яка є землями лісогосподарського призначення.
Однак, згідно картографічних матеріалів, наданих слідчим, межа зазначених земельних ділянок проходить не впритул, між цими земельними ділянка є певне розмежування достатньої ширини.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень слідчого та прокурора, огляд проводився лише на земельній ділянці з кадастровим номером 0725580400:04:001:2016. Огляд на земельній ділянці з кадастровим № 0725580400:04:001:0910, яка є землями лісогосподарського призначення, не проводився, незаконної вирубки там не зафіксовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч .2 ст. 170 КПК України; 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був упевнений у тому, що подані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
У зв'язку із зазначеним вище та тим, що слідчим та прокурором матеріалами кримінального провадження, та загалом у ході судового розгляду, не було доведено правову підставу для арешту майна, не доведено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 100, 167, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна, - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали складено, підписано та проголошено 29 травня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1