Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 травня 2026 року № 520/33771/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.12.2025 року № 205150015086 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , період роботи з 16.06.1975 по 07.05.1979 у філії №2 АТПО УС “Днепрканалстрой» та періоди його роботи на території російської федерації з 01.07.1982 по 08.08.1984 та з 26.03.1996 по 22.10.2009, призначивши йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2025 року, тобто з дати звернення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати за сплату судового збору.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відмова відповідача у зарахуванні до стажу роботи період роботи з 16.06.1975 по 07.05.1979 у філії №2 АТПО УС “Днепрканалстрой» та періоди його роботи на території російської федерації з 01.07.1982 по 08.08.1984 та з 26.03.1996 по 22.10.2009 є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 02.01.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
ГУ ПФУ у Львівській області надало до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог на підставі доводів викладених у них.
Так, ГУ ПФУ у Львівській області зазначив, що за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2025 №205150015086 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, згідно з яким вік заявника 70 років 07 місяців 08 днів. Страховий стаж позивача становить 14 років 01 місяць 19 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідки №01-261 від 03.04.2009, оскільки до попередніх звернень долучена ця ж довідка з виправленням в даті звільнення.
Згідно поданих документів право на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у ОСОБА_1 відсутнє.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на території російської федерації з 01.07.1982 по 08.08.1984 та з 26.03.1996 по 22.10.2009, зазначив наступне.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який продовжено по сьогоднішній час.
З урахуванням зазначеного, припинено всі дипломатичні відносини з російською федерацією, органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду, зокрема, здійснювати до органів Пенсійного фонду російської федерації запити документів та інших відомостей. З урахуванням зазначеного, припинено всі дипломатичні відносини з російською федерацією, органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду, зокрема, здійснювати до органів Пенсійного фонду російської федерації запити документів та інших відомостей.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві; Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди.
Крім цього, російська федерація ще у червні 2022 денонсувала Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Також необхідно зазначити, що 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/ поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації.
Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023.
На підставі викладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 01.07.1982 по 08.08.1984, оскільки відсутні документи згідно яких була б можливість щодо зарахування даного періоду до стажу роботи.
Період роботи з 26.03.1996 по 22.10.2009 не зараховано до страхового стажу, оскільки вказаний стаж набутий на території російської федерації.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області направило до суду відзив на позовну в якій вказало, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 15 років для осіб, які набули право на призначення пенсії до 31.12.2017.
Страховий стаж позивача становить 14 років 01 місяць 19 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- період роботи згідно довідки № 01-261 від 03.04.2009, оскільки до попередніх звернень долучена ця ж довідка з виправленням в даті звільнення.
Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
25.11.2025 року позивач звернувся із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розгляд заяви позивача та винесення рішення здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.
02 грудня 2025 року позивач отримав рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.12.2025 року № 205150015086 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 15 років для осіб, які набули право на призначення пенсії до 31.12.2017.
Страховий стаж позивача становить 14 років 01 місяць 19 днів.
За доданими позивачем документами до страхового стажу йому незараховано період роботи у філії №2 АТПО УС «Днепрканалстрой» згідно довідки №01-261 від 03.04.2009, оскільки до попередніх звернень долучена ця ж довідка з виправленням у даті звільнення.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначені пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць булане меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
До набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України “Про пенсійне забезпечення».
Положеннями ч. 1 ст. 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У відповідності до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17.
У трудовій книжці зазначено, що 16.06.1975 його прийнято на роботу до філіі №2 АТПО УС «Днепрканалстрой» в якості слюсаря 3-го розряду (наказ №122/к від 16.06.1975, 21.07.1975 переведено водієм 3-класу на а/м КРАЗ-256 (наказ 157 від 21.07.1975, 11.04.1977 присвоєно 2 клас водія (наказ №80 від 14.04.1977, 07.05.1979 звільнено з роботи згідно ст. 36 п.1 Кодексу законів про працю УРСР за згодою сторін (запис №53 від 07.05.1979).
Перебування позивача у трудових відносинах з філією №2 АТПО УС «Днепрканалстрой» до 07.05.1979 року об'єктивно підтверджується записом трудової книжки від 14.05.1979 року та довідкою №27/07-01 від 26.07.2024 ПАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД» про його працевлаштування через декілька днів після звільнення з філії №2 АТПО УС «Днепрканалстрой».
Крім того, як убачається з розрахунку стажу позивача та підтверджується відзивом відповідача-2 судом встановлено, що позивачу не зараховано також періоди його роботи на території російської федерації з 01.07.1982 по 08.08.1984 та з 26.03.1996 по 22.10.2009.
Щодо можливості зарахування стажу, набутого на території рф, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про міжнародні договори України" 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, та двосторонніми угодами в цій галузі (стаття 7 Угоди).
На час роботи позивача в рф (з 01.04.1993 року по 03.02.1995 року та з 10.02.1995 року по 16.01.1998 року), Україна була учасником цієї угоди та вийшла з неї з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.
Стаття 1 Угоди закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території бувшого Союзу РСР за час до вступу в силу цієї Угоди.
Згідно із статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Зазначені норми Угод зобов'язують визнавати трудовий стаж, набутий на території бувшого Союзу РСР та держав учасниць цієї Угоди.
Водночас, суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Таким чином, оскільки в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи на території російської федерації, то виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача є протиправним.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.12.2025 року № 205150015086 про відмову в призначенні пенсії позивачу, є протиправним та підлягає скасуванню.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювалось ГУ ПФУ у Львівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
З огляду на неналежне виконання визначеним Пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначає про наявність підстав для зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , період роботи з 16.06.1975 по 07.05.1979 у філії №2 АТПО УС “Днепрканалстрой» та періоди його роботи на території російської федерації з 01.07.1982 по 08.08.1984 та з 26.03.1996 по 22.10.2009.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2025 року, тобто з дати звернення, суд зазначає наступне.
Обчислення страхового стажу, визначення розміру пенсії та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ, суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18 та від 21.12.2019 у справі №663/574/17).
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд враховує вказані висновки Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Оскільки права позивача порушені, але прийняття рішення на користь останнього, в тому числі щодо призначення пенсії за віком з дня звернення за пенсією належить до безпосередніх повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 25.11.2025 , з урахуванням висновків суду.
З урахуванням викладеного, відстуні підстави для задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.12.2025 року № 205150015086 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи з 16.06.1975 по 07.05.1979 у філії №2 АТПО УС “Днепрканалстрой» та періоди його роботи на території російської федерації з 01.07.1982 по 08.08.1984 та з 26.03.1996 по 22.10.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29 травня 2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.