Кримінальне провадження № 703/6722/25
1-кп/703/222/26
29 травня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретар судових засідань ОСОБА_2
за участі
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області кримінальне провадження №12025250350000531 від 25 серпня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сміла Черкаської області, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей сина 2019 та доньку 2020 років народження (менша дитина інвалід І групи), непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючої за адресою, АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України,
ОСОБА_4 25 серпня 2025 року близько 15 години 20 хвилин, перебуваючи у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_3 , маючи намір на заволодіння банківською картою, яка являється офіційним документом, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що користувач ОСОБА_5 цієї картки не спостерігає за її діями, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, вчинила крадіжку банківської карти АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (яка за своїм юридичним значенням та функціональним призначенням відповідно до чинного законодавства є засобом доступ до банківських рахунків, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором, тому відповідає визначення поняття «офіційний документ»), що лежала в спальній кімнаті на тумбочці біля телевізору, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникла.
Вищевказані дії обвинуваченої ОСОБА_4 судом кваліфіковані як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до вимог ч.1 ст.357 КК України.
Вона ж, 25 серпня 2025 року о 16 голині 06 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, введений в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, який неодноразово продовжений, а востаннє Указом Президента України №478/2025 від 14 липня 2025 року з 07 серпня 2025 року на строк 90 діб, тобто в умовах воєнного стану, маючи умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), упевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, перебуваючи за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 46 б, та маючи у розпорядженні викрадену банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_5 , без дозволу та відома останнього здійснила операцію із зняття грошових коштів в сумі 20 000 гривень в банкоматі АТ КБ «Приватбанк», якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Після чого, реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, 25 серпня 2025 року о 16 годині 09 хвилин, перебуваючи за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 46 б, та маючи у розпорядженні викрадену банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_5 , без дозволу та відома останнього здійснила операцію із зняття грошових коштів в сумі 20 000 гривень в банкоматі АТ «Ощадбанк», якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Окрім цього, вона ж, реалізуючи єдиний злочинний умисел, 25 серпня 2025 року о 16 годині 16 хвилин, перебуваючи за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 46 б, та маючи у розпорядженні викрадену банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_5 , без дозволу та відома останнього здійснила операцію із зняття грошових коштів в сумі 20 000 гривень в банкоматі АТ «Ощадбанк», якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
А загалом, шляхом неодноразового зняття грошових коштів, у вказані дату та час ОСОБА_4 завдала потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 60 000 гривень 00 копійок.
Вищевказані дії обвинуваченої ОСОБА_4 судом кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до вимог ч.4 ст.185 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 під час судового розгляду вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала у повному обсязі та пояснила, що не заперечує жодних обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки вони повністю відповідають дійсності. Вказала, що дійсно, у серпні 2025 року, точного дня не пам'ятає, у світло пору доби, перебувала в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому проживає її знайомий ОСОБА_5 . Під час перебування у вказаному будинку вона викрала банківську картку ОСОБА_5 , з метою подальшого зняття з неї коштів та витрачання їх на власні потреби. У цей же день, після того як покинула місце проживання потерпілого, вона тричі зняла грошові кошти по 20 000 гривень, кожного разу, в банкоматі АТ «Ощадбанк», що розташований по вул. Богдана Хмельницького в м. Сміла. Частину знятих з банківської картки грошових коштів витратила на власні потреби, а іншу частину, разом з банківською карткою потерпілого, у неї вилучили працівники поліції. У вчиненому щиро розкаялася, повідомила, що вчинила злочин внаслідок збігу тяжких обставин, оскільки сама виховує двох малолітніх дітей, та меншій дитині, яка є інвалідом І групи, необхідно було зробити МРТ, що потребувало коштів. Просила її суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд кримінального провадження провести без його участі, міру покарання покладає на розсуд суду.
Врахувавши думку учасників судового провадження, зважаючи на можливість з'ясування всіх обставин під час судового засідання за відсутності в ньому потерпілого, судом, відповідно до приписів ст.325 КПК України, вирішено проводити судовий розгляд без потерпілого.
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з'ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред'явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за клопотанням учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин що підтверджують вину обвинуваченого, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Дослідивши дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , суд при призначенні покарання бере до уваги: характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст.12 КК України, класифікується: за ч.4 ст.185 КК України - тяжкий злочин; за ч.1 ст.162 КК України - як кримінальний проступок; обставини вчинення кримінальних правопорушень, які не потягли за собою тяжких наслідків; відношення обвинуваченої до скоєного, яка вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала у повному обсязі; особу обвинуваченої, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, однак, в силу ст.89 КК України, є такою, що не має судимості, за місцем проживання характеризується позитивно.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 розкаялася у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та обіцяла, що більше не вчинить правопорушень.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Згідно послідовної практики Верховного Суду, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
При цьому, щире каяття обвинуваченого має підтверджуватися матеріалами кримінального провадження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі №199/6365/19.
Однак, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 хоча і визнала усі обставини кримінальних правопорушень, однак викрадене у потерпілого ОСОБА_6 майно, частково було виявлене і вилучене працівниками поліції, внаслідок чого це майно було передано останньому працівниками поліції під зберігальну розписку, а інша частина викраденого майна потерпілому ОСОБА_6 не повернута та завдана шкода до даного часу не відшкодована, при цьому протягом досудового розслідування та судового розгляду вибачень у потерпілого не попросила, тобто не надала критичної оцінки своїй протиправній поведінці, а формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття
За вказаних обставин, суд не знаходить підстав для визнання висловленої ОСОБА_4 позиції щодо її розкаяння у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та обіцянки, що вона більше не вчинить правопорушень, пом'якшуючою обставиною, передбаченою ст.66 КК України. Разом з тим суд враховує в якості обставини, що пом'якшує покарання ту обставину, що кримінальне правопорушення обвинувачена вчинила внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а саме тієї обставини, що у неї на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом І групи, та постійно потребує коштів на лікування.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.69 КК України.
З врахуванням викладеного, суд призначає ОСОБА_4 основне покарання та у межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі та у межах санкції ч.1 ст.357 КК України у виді пробаційного нагляду і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинила декілька кримінальних правопорушень, які передбачені різними статтями Особливої частини КК України, покарання їй слід призначити у відповідності до вимог ч.1 ст.70 КК України, тобто за сукупністю кримінальних правопорушень.
Разом із цим, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування покарання із встановленням іспитового строку, відповідно до ст.75 КК України, та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і під час його судового розгляду, не застосовувався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішитив порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 65, 66, 67, 70, 75, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, ст.100, 124, 369-371, 374 КПК України, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, та призначити їй покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
- за ч.1 ст.357 КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, ОСОБА_4 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 у період іспитового строку наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Речові докази:
- банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , грошові кошти у сумі 8470 гривень 00 копійок (купюри номіналом: 1000 гривень - 4 штуки, 500 гривень - 8 штук, 200 гривень - 1 штука, 100 гривень - 2 штуки, 50 гривень - 1 штука, 20 гривень - 1 штука), - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_5 , звільнивши його від зобов'язань за зберігальною розпискою;
- DVD-R диск з відеозаписами із камер відеоспостереження по пров. Кільцевий, буд.35, в м. Сміла Черкаського району Черкаської області; CD-R диск з інформацією по банківській карті АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ; DVD-R диск із фотозображеннями із банкомату АТ «Ощадбанк», що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 46 б, - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025250350000531;
- фіскальний чек з ПТ «Ломбард Черкаська позика», який зданий на зберігання до кімнати речових доказів відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав не пов'язаних із запереченням обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо він не буде скасований.
Головуючий: ОСОБА_1