Справа № 285/2102/26
провадження № 3/0285/964/26
28 травня 2026 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О. при секретарі судового засідання Клечковській М. М.,
з участю особи, відносно якої складено протокол, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов
від Головного управління ДПС у Житомирській області,
за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 ,
яка зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 ,
працює на посаді директора ТОВ «Трейд Логіст Інвест» (далі по тексту - Товариство), -
Згідно протоколу, який надійшов до суду 09.04.2026, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення за наступних обставин.
Так, будучи директором Товариства, ОСОБА_2 здійснила ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, в результаті чого порушено пп.70.1.2 п.270.1 ст.270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.1, п.286.4 ст.286, п.288.1 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, що розташовані в межах території Звягельської міської ради, всього у сумі 702 237,04 грн.
В письмових поясненнях від 29.04.2026 та в судовому засіданні ОСОБА_1 просила закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Наголосила, що протокол про адміністративне правопорушення не є безперечним доказом по справі.
Послалася на відсутність доказів порушення нею ведення податкового обліку згідно встановленого порядку та безпідставність складеного акту перевірки від 31.03.2026, який вважає не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки в силу норм ПКУ не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії.
Заслухавши учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи,
приходжу такого висновку.
Одним із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян; ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів п.1 ст.247 КУпАП України.
Частиною 1 ст.163-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, поліцією надано: протокол №233 від 31.03.2026 про адміністративне правопорушення та копію акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейд Логіст Інвест» від 31.03.2026 №5616/06-30-07-04/41943838.
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, враховуючи наступне.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до змісту п.86.1 ст.86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених ПКУ випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм ПКУ акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
Також, згідно з положень ст.58 ПКУ, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Статтями 55-56 ПКУ передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПКУ).
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПКУ акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.
Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.
З матеріалів справи вбачається, що Товариством до Державної податкової служби України поданий адміністративний позов про оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.04.2026 №00083240704, №00083250704, №00083260704, виданих на підставі акту перевірки від 31.03.2026 №5616/06-30-07-04/41943838.
Таким чином, оскільки акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст.56 ПКУ на час складання протоколу про адміністративне правопорушення був не узгодженим, процедура оскарження податкових повідомлень-рішень ще триває, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість акту були підстав немає, а отже він не може бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. При наявності певної неповноти чи суперечностей, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст.9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали свої справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Коробов проти України» зазначалося, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
Враховуючи викладене та беручи до уваги приписи ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, тому справу слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя О. О. Літвин