Справа №759/3585/13-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11708/2026
Провадження 2-ві/824/50/2026
29 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Писаної Т.О., Журби С.О., Приходька К.П, заявлений у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
установив:
заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 120 000грн та судові витрати в сумі 1 200грн, а всього 121 200грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року клопотання Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про скасування заходів забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
На вказані рішення та ухвалу суду 11 травня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 14 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Писаній Т.О., суддям: Журбі С.О., Приходьку К.П.
19 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про відвід колегії суддів Писаної Т.О., Журби С.О., Приходька К.П, посилаючись на їхній попередній висновок, зроблений в ухвалі від 15 жовтня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі (провадження № 22-ц/824/17137/2025), що викликає у нього обґрунтовані сумніви в неупередженості вказаної колегії суддів.
ОСОБА_1 вважає, що судді порушили вимоги щодо безсторонності суду, так як вже висловили свою правову позицію щодо цієї ж ухвали суду першої інстанції (навіть за скаргою іншої особи), відмовивши у відкритті апеляційного провадження. На думку ОСОБА_1 , це свідчить про те, що колегія вже сформувала остаточне бачення і об'єктивно нового, неупередженого розгляду очікувати не доводиться.
Також ОСОБА_1 зазначає, що сам по собі розподіл нової скарги на ту саму колегію суддів може формально відповідати Положенню про автоматизовану систему документообігу. Однак, якщо в суді діє правило, що скарги на одне й те саме судове рішення розподіляються тим самим суддям для забезпечення єдності, це суперечить стандартам неупередженості.
За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що «трійка» вже вмотивована на відмову, а тому він наполягає на відводі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2026 року відвід визнано необґрунтованим, заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Писаної Т.О., Журби С.О., Приходька К.П, передано для автоматизованого розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Після проведення автоматизованого розподілу заяви та відповідно до ч. 8 ст.40 ЦПК України питання про відвід колегії суддів вирішується без повідомлення учасників справи суддею Рейнарт І.М., яка не входить до складу суду, що розглядає справу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в заяві ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Писаної Т.О., Журби С.О., Приходька К.П., вважаю, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що 25 вересня 2025 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, ухваленою у складі судді-доповідача Писаної Т.О., суддів Журби С.О., Приходька К.П., було відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 759/3585/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі № 759/3585/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липні 2024 року у справі № 759/3585/13-ц про повернення без розгляду клопотання публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року, апеляційний суд зазначив, що ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року вже було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначену ухвалу, тому відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 358 ЦПК України дане питання повторному розгляду не підлягає.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року, апеляційний суд виходив з того, що з матеріалів справи встановлено, що з грудня 2024 року ОСОБА_4 був обізнаний про цю справу та звертався до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року.
Посилаючись на положення частини 2 статті 358 ЦПК України, апеляційний суд зазначив, що встановлений цією нормою річний строк апеляційного оскарження є присічним і поновленню не підлягає, а апелянтом не наведено обставин непереборної сили, які вплинули на пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Отже, колегією суддів справа по суті не розглядалася і колегія суддів не висловлювала свою правову позицію ні щодо ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року, ні щодо рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року.
Підстави для відводу судді зазначені у статті 36 ЦПК України, згідно частини 1 якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник,
адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи
правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частина 4 статті 36 ЦПК України передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) під час тлумачення положень частини 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод неодноразово зауважував, що неупередженість судді зазвичай означає відсутність у нього упереджень і необ'єктивності, що може бути встановлено різними способами. При цьому, думка учасників справи є важливою, однак не має вирішального значення, а сама лише незгода з процесуальним рішенням, ухваленим суддею, не є легітимною підставою для сумнівів у неупередженості суду. Вирішальним у цьому випадку є те, чи можна вважати побоювання особи щодо упередженості судді об'єктивно обґрунтованим у кожній конкретній справі.
ЄСПЛ послідовно дотримується дуального підходу до неупередженості суду, виокремлюючи два її вили: суб'єктивну неупередженість, що оцінюється з урахуванням особистих переконань, уподобань та поведінки конкретного судді, та об'єктивну неупередженість, що перевіряється шляхом встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості суду.
Як показує практика ЄСПЛ, суб'єктивна безсторонність судді презюмується, доки не надано доказів протилежного.
Об'єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. Вимоги об'єктивної неупередженості суду тісно пов'язані з вимогою незалежності суду.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не містить обставин, на підставі яких можна зробити висновок про наявність у суддів упередженості стосовно апелянта.
ОСОБА_1 не був учасником справи, подав апеляційну скаргу посилаються на те, що оскаржуваними судовими рішеннями зачіпаються його права та інтереси.
Колегія суддів Писана Т.О., Журба С.О. та Приходько К.П. не розглядали справу по суті пред'явлених вимог та не надавали оцінку доводам апеляційної скарги учасників справи.
Посилання у заяві ОСОБА_1 на те, що судді порушили вимоги щодо безсторонності суду, так як вже висловили свою правову позицію щодо цієї ж ухвали суду першої інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, є необґрунтованими, оскільки колегія суддів тільки здійснила оцінку підстав пропуску
апелянтом ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також застосувала положення п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, згідно якої апеляційна скарга не підлягає розгляду, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Також ухвала апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року не містить аналізу обставин та підстав ухвалення Святошинським районним судом міста Києва рішення та постановлення ухвали у даній справі, що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що колегія суддів вже сформувала остаточне бачення щодо оскаржуваних судових рішень.
ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів, які б підтверджували упередженість або особисту зацікавленість колегії суддів Писаної Т.О., Журби С.О., Приходька К.П. у розгляді даної цивільної справи.
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 , що в суді діє правило, що скарги на одне й те саме судове рішення розподіляються тим самим суддям для забезпечення єдності.
Частинами 1 та 2 статті 33 ЦПК України передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.
Пунктом 57 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-2, передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду судових справ (проваджень) здійснюється в суді у порядку, визначеному процесуальним законом, у день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Пунктом 82 зазначеного Положення визначено, що передача судової справи (провадження) раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться без застосування автоматизованого розподілу щодо апеляційних та касаційних скарг, що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.
Отже, ні суддя-доповідач, ні судді, які входять до складу колегії, не приймають участі у розподілі справ між суддями.
Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджено рішенням Ради суддів України № 7 від 6 березня 2025 року, з подальшими змінами, передбачено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу провадиться щодо апеляційних та касаційних скарг (в тому числі й тих, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено (пункт 2.3.39.7).
З матеріалів справи вбачається, що 8 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Газпромторг» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року у даній справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Писаній Т.О., суддям: Журбі С.О., Приходько К.П.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду від 16 вересня 2013 року та на
ухвалу суду від 10 липня 2024 року надійшла до Київського апеляційного суду 11 травня 2026 року, тобто до закінчення провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Газпромторг» та після визначення судді-доповідача, тому відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду, тому була передана раніше визначеному складу суду.
Отже, при передачі апеляційної скарги ОСОБА_1 раніше визначеному складу суддів не було допущено порушень розподілу справ і визначення складу суду не було пов'язано із забезпеченням єдності судових рішень.
Виходячи з вищевикладеного, вважаю, що доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Писаної Т.О., Журби С.О., Приходька К.П не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість суддів, доказів у підтвердження своїх посилань заявником не надано, тому заява ОСОБА_1 про відвід колегії судів задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, суддя
ухвалив:
у задоволенні заявиОСОБА_1 про відвід колегії суддів Писаної Т.О., Журби С.О., Приходька К.Пвідмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку
не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт