Справа № 161/17572/25
Провадження № 2/161/1976/26
щодо розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову
28 травня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «ПМК «ВОЛИНЬ» про стягнення коштів за договором позики,-
Заявник через свого представника звернувся до суду із вказаною заявою.
В обґрунтування вимог вказує, що постановою Волинського апеляційного суду від 04.03.2026 року судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2026 року в даній справі (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову), та, в межах ціни позову, яка визначена позивачем в розмірі 524985269, 04 грн., накладено арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0921, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Тарасове;
- земельну ділянку площею 0,105 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0922, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Тарасове;
- нежитлове приміщення (літер Д-3), площею 131,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Б;
-а також на рахунки ОСОБА_1 у банківських установах України, за виключенням рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
10 березня 2026 року головним державним виконавцем Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Котельчук Наталією Степанівною винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на нерухоме майно, а також в межах ціни позову 524 985 269,04 грн накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать ОСОБА_1 .
Застосовані заходи забезпечення позову, а саме арешт коштів на рахунку фізичної особи - підприємця мають наслідком невиправдане обмеження майнових прав відповідача.
У зв'язку з блокуванням рахунків, у тому числі рахунку фізичної особи-підприємця в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 305299) № НОМЕР_2 , фактично зупинено господарську діяльність відповідача. Це унеможливлює ФОП ОСОБА_1 здійснювати підприємницьку діяльність, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, виконувати договірні зобов'язання, в тому числі оплачувати оренду нежитлових приміщень, купляти необхідні товари для здійснення підприємницької діяльності. Фактично, відбулася ситуація, що без рішення у справі, позивач повністю зупинив підприємницьку діяльність відповідача та фактично вчиняє на нього тиск.
З огляду на наведене, відповідач просить скасувати вжиті заходи забезпечення позову (в частині накладення арешту на його рахунок, як фізичної особи - підприємця).
Враховуючи зміст заяви, предмет розгляду справи та положення ст. 158 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити питання про скасування заходів забезпечення за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд наступних висновків.
У провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває вищевказана цивільна справа.
В межах розгляду справи, постановою Волинського апеляційного суду від 04.03.2026 року судом було задоволено клопотання сторони позивача та накладено арешт на майно відповідача з метою запобігання ускладненню виконання рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Наразі, спір між сторонами по суті не вирішено, остаточного рішення у справі не ухвалено.
Належних та достатніх доказів зміни обставин, що зумовили застосування заходів забезпечення позову чи виконання зобов'язань перед позивачем з боку відповідача заявником не надано.
Заходи забезпечення були вжиті судом як реакція на конкретні ризики та спрямовані на забезпечення реального виконання можливого рішення суду. Відтак, їх дострокове скасування може створити умови для втрати гарантій його виконання та порушення принципу юридичної визначеності.
Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 16.04.2026 року судом було частково задоволено клопотання відповідача про зустрічне забезпечення позову шляхом внесення ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду про зустрічне забезпечення, наслідком невиконання ухвали у даному випадку стало б скасування всіх заходів забезпечення позову.
Однак, постановою Волинського апеляційного суду від 18.05.2026 року зазначену ухвалу було скасовано, у задоволені клопотання відмовлено (встановлено згідно даних ЄДРСР).
Крім того, суд також зауважує, що постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі 161/17572/25 була оскаржена представником відповідача до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2026 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Зі змісту ухвали також слідує, що судом касаційної інстанції встановлено, що «обраний позивачем спосіб забезпечення позову не позбавляє заявника права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є співмірним; позивач довів, що арешт нерухомого майна та рахунків відповідача у межах суми позики спрямований на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення спору, недопущення з його боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання судового рішення; суд зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви щодо застосування заходів забезпечення позову».
На думку суду, у розглядуваному випадку, дії представника відповідача щодо подачі заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі, що незавершена розглядом (перебуває на стадії підготовчого провадження), має ознаки зловживання процесуальними правами. Зазначений підхід є маніпулятивним, та таким, що не узгоджується з природою забезпечення позову, спрямований на послаблення гарантій виконання можливого рішення суду та перешкоджає ефективному захисту прав позивача.
З огляду на наведене, вимога про скасування заходів забезпечення позову є безпідставною, передчасною та не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 158, 247, 260, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволені клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 161/17572/25,- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 28 травня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк