Справа № 931/309/26
Провадження № 2/931/311/26
(заочне)
28 травня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,
за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
24.04.2026 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок», укладено договір №3731911278-355116 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Даний договір укладений в електронній формі з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 6824. Згідно з договором відповідачу надано у позику кошти на наступних умовах: сума кредиту - 3400 грн; початковий строк кредитування становить 14 днів; дисконтна відсоткова ставка становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування; базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору та перерахував грошові кошти на банківську картку, яку відповідач вказав в особистому кабінеті.
Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів.
Пунктом 3.6. кредитного договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.3.7. та п.3.8.
Згідно п.3.6. та п.3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 11.06.2021 року по 08.09.2021 року, за ставкою 2,2% на добу.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 9986,76 грн, що складається із заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3400 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 6586,76 грн. Просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок"заборгованість за кредитним договором №3731911278-355116 від 28.05.2021 року у розмірі 9986,76 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано докази в АТ КБ "Приватбанк".
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 48 зворот). Одночасно у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 8).
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 50). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.
Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.
Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.05.2021 року за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/ між сторонами укладено договір №3731911278-355116, згідно умов якого відповідачу надано у позику кошти на наступних умовах:
- сума кредиту: 3400 грн;
- початковий строк кредитування становить 14 днів;
- дисконтна відсоткова ставка становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування;
- базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.
Пунктом 3.6. кредитного договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.3.7. та п.3.8.
Згідно п.3.6. та п.3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 11.06.2021 року по 08.09.2021 року.
Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта 28 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав кредитний договір шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором 6824 (а.с. 36).
Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту до договору №3731911278-355116 від 28 травня 2021 року, який підписаний сторонами (а.с. 10-11).
До матеріалів справи долучено графік розрахунків, що є додатком №1 до договору договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3731911278-355116 від 28 травня 2021року (а.с. 15).
Згідно повідомлення ТОВ «Тас Лінк» вбачається, що 28 травня 2021 року через платіжну систему ТОВ «Тас Лінк» було проведено успішне зарахування на картку клієнта: дата проведення операції - 28.05.2021 року 12:20:51; сума операції 3400 гривень; номер карти НОМЕР_1 (а.с. 21).
Факт перерахування коштів підтверджується також інформацією АТ КБ «ПриватБанк»від 13.05.2026 року за №20.1.0.0.0/7-260506/56257-БТ, згідно з якою на ім'я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_2 , 28.05.2021 на вказану карту була зарахована сума в розмірі 3400 грн, про що свідчить виписка АТ КБ «ПриватБанк»(а.с. 52-53).
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором №3731911278-355116 від 28 травня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, заборгованість ОСОБА_1 станом на 08.09.2021 року становить 9986,76 гривень, з яких: 3400 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 6586,76 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснено два платежі 18 та 19 серпня 2021 року у загальному розмірі 150 гривень, які позивач зарахував на погашення відсотків (а.с. 16-17).
З метою стягнення коштів за вказаним кредитним договором у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 28 травня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3731911278-355116 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами кредитного договору сторони погодили строк кредиту - до 08 вересня 2021 року (з врахуванням продовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.3.7. та п.3.8договору) та плату за користування кредитом.
Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 3400 грн шляхом перерахування на його картковий рахунок.
Однак, відповідач належним чином взяті на себе обов'язки за кредитним договором не виконав, чим допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 9986,76 грн з яких: 3400 грн - заборгованість за кредитом, 6586,76 грн - заборгованість за відсотками.
Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надано.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3731911278-355116від 28 травня 2021 року в сумі 9986,76 гривень.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги, укладений 12 лютого 2025 року між ТОВ «Кошельок» та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», додаток від 20.02.2026 рокудо договору, у якому міститься перелік послуг, що входить до складу правової допомоги, акт №1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 10 квітня 2026 року. Вартість правничої допомоги, згідно з наданими письмовими доказами становить 10000 гривень (а.с. 20, 34-35).
При цьому, суд наголошує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції.
З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3500 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.
В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.
На підставі ст. ст. 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок"заборгованість за кредитним договором №3731911278-355116 від 28.05.2021 рокуроку у розмірі 9986 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок"судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок"витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.05 .2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», адреса: село Чайки, вулиця Антонова, будинок 8А Бучанський район, Київська область, ЄДРПОУ 40842831.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна