Справа № 645/6393/25
Провадження № 1-кс/645/741/26
29 травня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221190001064 від 26.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
27 травня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025221190001064 від 26.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме об'єкта нерухомого майна № 1200143963101, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., що належить на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2026 № 360 ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , інші засоби зв'язку невідомі), з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання можливості передачі (відчуження), псування, знищення, перетворення (об'єднання/поділу) зазначеного вище об'єкту нерухомого майна, з забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, у т.ч. відчуження та/або розпорядження будь-яким іншим способом даним нерухомим майном.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що В провадженні слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 перебувають матеріали кримінального провадження № 12025221190001064, розпочатого 26.07.2025 за заявою ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом шахрайського заволодіння його квартирою. У ході досудового розслідування як потерпілого допитано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що він мав намір продати власну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , для чого вирішив скористатися послугами агентства нерухомості «Валіон», а саме ріелтера ОСОБА_7 . Крім цього, ОСОБА_7 з метою сприяння ОСОБА_6 оформлення умовно-дострокового звільнення, оскільки на той час він відбував покарання в ДУ «Хролівський виправний центр», познайомила його з адвокатом ОСОБА_8 . 23.06.2025 ОСОБА_7 забрала ОСОБА_6 з колонії та привезла до нотаріуса ОСОБА_9 (м. Харків, вул. Василя Мельникова, 4), де вже знаходились ОСОБА_8 та покупець ОСОБА_10 . У нотаріуса ОСОБА_6 підписав договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, а також розписку про отримання коштів, однак жодних грошових коштів від продажу вищевказаної квартири ОСОБА_6 не отримував. Крім цього, у ході досудового розслідування як свідка допитано старшого інспектора групи з мобілізаційної роботи ДУ «Хролівський виправний центр № 140» ОСОБА_11 , який повідомив, що 23.06.2025 він супроводжував засудженого ОСОБА_6 до нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, за ним до виправного центру приїхала жінка на ім'я ОСОБА_12 . У нотаріуса на момент їх приїзду вже перебували два чоловіки. Обидва ці чоловіки, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 зайшли до окремої кімнати, де знаходилась нотаріус. Хвилин через двадцять один з чоловіків вийшов з кімнати та пішов з нотаріальної контори. Ще через певний час він з ОСОБА_6 та ОСОБА_13 також покинули нотаріальну контору. При цьому, коли вони були вже на вулиці, остання хвилин на двадцять від них відходила та в цей час ОСОБА_11 дізнався від ОСОБА_6 , що він продав свою квартиру, однак жодних документів з цього приводу йому не надали, пообіцявши передати їх пізніше. Після повернення до ДУ «Хролівський виправний центр № 140» ОСОБА_11 провів поверхневий огляд ОСОБА_6 , під час якого грошових коштів, документів чи будь-яких інших паперів у останнього не було.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 23.06.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 посвідчено договір купівлі-продажу (реєстровий № 676) квартири АДРЕСА_4 загальною площею 52, 7 кв.м., укладений між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_10 (Покупець). Продаж вчинено за 1 230 000, 00 грн, що за курсом НБУ на дату продажу відповідало еквіваленту 30 тис. дол. США. Розрахунки, виходячи з тексту договору, з Продавцем проведені, претензії фінансового характеру відсутні.
Постановою слідчого від 06.10.2025 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат загальною площею 52,7 кв.м, житловою - 30, 8 кв.м. визнана речовим доказом по даному кримінальному провадженню, оскільки вона є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
25.05.2026 до Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_6 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 , оскільки остання вибула з його власності внаслідок шахрайських дій.
Накладення арешту на вказану квартиру обґрунтовується необхідністю збереження об'єкта нерухомого майна, запобігання його подальшого відчуження, проведення судової оціночно-будівельної експертизи та, за наявності підстав, відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, оскільки на цей час вищевказана квартира є предметом кримінального правопорушення, має статус речового доказу та може бути об'єктом спеціальної конфіскації або повернення законному власнику (ст. 100 КПК України). При цьому, існує реальний ризик її подальшого відчуження, що унеможливить досягнення цілей кримінального провадження.
З метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, позбавлення можливості передачі (відчуження), псування, знищення, перетворення квартири, загальною площею 52,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка є об'єктом кримінально протиправних дій, визнана речовим доказом в кримінальному провадженні, та у подальшому буде використана для встановлення обставин кримінального правопорушення під час проведення відповідних експертних досліджень, виникла необхідність у накладенні арешту на вищезазначений об'єкт нерухомого майна.
Незастосування вказаного заходу (арешту) зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню внаслідок того, що речові докази можуть бути передані (відчужені), перетворені (об'єднані/поділені), зіпсовані чи знищені.
Підставами для розгляду зазначеного клопотання про арешт майна без повідомлення власника, яким з 23.04.2026 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 360 є ОСОБА_4 , є наявність підстав вважати, що квартира, загальною площею 52,7 кв.м., розташована за адресою: 5 АДРЕСА_1 , яка є об'єктом кримінально протиправних дій та визнана речовим доказом в даному кримінальному провадженні, з метою надання її вигляду правомірно набутої, може бути передана (відчужена), перетворена (об'єднана, поділена) або ж з метою приховання слідів злочину зіпсована чи знищена.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала заяву, якою підтримала клопотання в повному обсязі, просила суд його задовольнити та розглянути справу за її відсутності.
За клопотанням прокурора, з метою забезпечення накладення арешту на майно, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника даного майна - ОСОБА_4 .
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання документи, якими прокурор обґрунтовує свою вимогу, матеріали справи за клопотанням про арешт майна, встановила наступне.
27.05.2026 до Немишлянського районного суду міста Харкова надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні про накладення арешту на речовий доказ - об'єкт нерухомого майна №1200143963101, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., що належить на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2026 № 360 ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання можливості передачі (відчуження), псування, знищення, перетворення (об'єднання/поділу) зазначеного вище об'єкту нерухомого майна, з забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, у т.ч. відчуження та/або розпорядження будь-яким іншим способом даним нерухомим майном.
Судом встановлено, що в провадженні ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221190001064 від 26.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, розпочатого 26.07.2025 за заявою ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом шахрайського заволодіння його квартирою.
Постановою слідчого від 06.10.2025 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат загальною площею 52,7 кв.м, житловою - 30, 8 кв.м. визнана речовим доказом по даному кримінальному провадженню, оскільки вона є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, зокрема, повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
За ч. 11 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Таким чином, доведено, що вказані у клопотанні речі, мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки існують розумні підозри вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Крім того, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога юридичної визначеності, згідно якої у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах.
В межах розгляду цього клопотання, слідчою суддею не встановлено допущення органами досудового розслідування істотних порушень прав людини і основоположних свобод, які б давали підстави для відмови у накладені арешту на вказане майно.
При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що власники або володільці майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково (ч. 1 ст. 174 КПК).
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні цього заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України,
Клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221190001064 від 26.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на речовий доказ, об'єкт нерухомого майна №1200143963101, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., що належить на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2026 № 360 ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання можливості передачі (відчуження), псування, знищення, перетворення (об'єднання/поділу) зазначеного вище об'єкту нерухомого майна, з забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, у тому числі відчуження та/або розпорядження будь-яким іншим способом даним нерухомим майном.
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.
Роз'яснити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1