Справа № 643/15680/25
Провадження № 3/643/139/26
26.05.2026 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
1. Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними
06.09.2025 о 08-30 год. ОСОБА_1 (Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) керував транспортним засобом «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , в районі будинку № 157 по Салтівському шосе у м. Харкові з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров'я Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився.
2. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
3. Позиція учасників справи
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судові засідання, в тому числі 26.05.2026, не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином шляхом. Захисник надіслала суду письмові пояснення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно з якими його відмова від проходження огляду була не усвідомленим і не вільним рішенням, а результатом недостовірної інформації, яку надали працівники поліції.
Захисник Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Козловська Т.В. у судовому засіданні просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Надала письмові пояснення, в яких зазначила на відсутності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
4. Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху (ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
5. Позиція суду
Вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445153 від 06.09.2025, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними рапорту працівника поліції, згідно з якими Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від огляду;
- даними направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- даними відеозаписів, на яких зафіксовані обставини вчинення правопорушення. Згідно з відеозаписами, працівники поліції запропонували Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від проходження вказаного огляду.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР.
6. Мотиви неврахування аргументів захисника
6.1. Аргументи захисника
Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції фактично посилалися лише на одну ознаку - запах алкоголю з порожнини рота. Інших ознак сп'яніння у момент зупинки та первинного спілкування об'єктивно зафіксовано не було, що підтверджується відеозаписами, долученими до матеріалів справи. Разом з тим у письмових матеріалах справи, зокрема у протоколі та супровідних документах, додатково зазначені такі ознаки, як тремтіння пальців рук та різка зміна забарвлення обличчя. При цьому з відеозаписів не вбачається, що працівники поліції перевіряли наявність таких ознак, звертали на них увагу або фіксували їх у будь-який об'єктивний спосіб. На відеозаписах відсутні будь-які ознаки тремтіння пальців рук, а також відсутні візуальні підтвердження різкої зміни забарвлення обличчя. Поведінка особи є спокійною, мовлення - чітким, координація рухів не порушена, що ставить під сумнів реальне існування зазначених у протоколі додаткових ознак. За таких обставин зазначені у матеріалах справи ознаки мають формальний характер і фактично не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом. Вони не можуть вважатися об'єктивними підставами для висновку про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння. Наявність лише запаху алкоголю сама по собі не є достатньою підставою для висновку про стан сп'яніння, оскільки така ознака є суб'єктивною, не має кількісного виміру та може бути наслідком вживання алкогольних напоїв напередодні, а не перебування особи у стані сп'яніння у момент керування транспортним засобом. З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги узгоджену судову практику, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння або наявність законних підстав для ініціювання процедури огляду чи фіксації відмови від нього. За таких умов усі наявні сумніви щодо фактичних обставин справи мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позиція суду
Про виявлення у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, видимих ознак алкогольного сп'яніння зазначено: у протоколі про адміністративне правопорушення; у рапорті працівника поліції; у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; у направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які є одними із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення (ст. 251 КУпАП).
Суд враховує, що встановлення ознак алкогольного сп'яніння є результатом візуального сприйняття відповідними особами ознак зовнішності та поведінки певної особи, а відтак - носить суб'єктивний характер.
Ураховуючи наведене, надання захисником іншої оцінки факту наявності (або відсутності) ознак алкогольного сп'яніння у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не спростовує досліджені судом докази, згідно з якими працівники поліції виявили у вказаної особи ознаки алкогольного сп'яніння.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не був позбавлений можливості пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, результати якого мали б об'єктивний характер та виключали будь-які сумніви щодо наявності в нього зазначеного стану.
Проте Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаним правом не скористався.
Крім того, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до відповідальності не за наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, а за відмову пройти огляд на вказаний стан.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє доводи захисника.
6.2. Аргументи захисника
Матеріали даної справи не містять жодного належного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 було роз'яснено правові наслідки відмови. У протоколі відсутні відомості про конкретне роз'яснення відповідальності, а відеозаписи не містять чіткої, однозначної та зрозумілої інформації, з якої можна було б зробити висновок, що особа усвідомлювала реальні наслідки своєї відмови. Натомість з відеозаписів убачається протилежне - під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції створювали у нього хибне уявлення про відсутність негативних правових наслідків відмови від проходження огляду. Зокрема, лунали твердження про те, що відповідне питання “легко вирішується в суді», що об'єктивно могло сприйматися особою як запевнення у відсутності серйозних наслідків. Такі висловлювання з боку працівників поліції мають істотне значення, оскільки вони впливають на формування волевиявлення особи. За наявності подібних тверджень особа об'єктивно може вважати, що відмова від огляду є формальною дією, яка не призведе до реального притягнення до відповідальності, а отже - не усвідомлювати повною мірою наслідків своїх дій. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не проявляв ініціативи ухилятися від перевірки, не поводився агресивно чи зухвало, а його поведінка була спокійною та адекватною. Це свідчить про відсутність наміру уникнути відповідальності та додатково підтверджує, що рішення про відмову було прийняте під впливом обставин, створених працівниками поліції, а не внаслідок вільного та усвідомленого вибору. Важливим є і те, що після складання адміністративних матеріалів у ОСОБА_1 виникли сумніви щодо правильності запропонованого йому алгоритму дій. Він намагався уточнити у працівників поліції, чи дійсно питання можна вирішити в суді, що прямо свідчить про відсутність у нього чіткого розуміння правових наслідків відмови на момент її фіксації. Таким чином, відмова від проходження огляду була здійснена в умовах інформаційної асиметрії, коли особа не володіла повною та достовірною інформацією про наслідки своїх дій, а також перебувала під впливом тверджень працівників поліції, які вводили її в оману. За таких обставин відмова від проходження огляду не може вважатися усвідомленою та добровільною у розумінні закону. Відсутність усвідомленої відмови виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв'язку з цим у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо характеру його відмови мають тлумачитися на його користь, що є підставою для закриття провадження у справі.
Аргументи Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Працівники поліції запропонували йому відмовитись від перевірки та запевнили, що така відмова не матиме для нього жодних серйозних негативних наслідків, оскільки за їхніми словами це питання «дуже добре вирішується у суді». Він не розумів правових наслідків відмови від перевірки і повірив словам працівників поліції. Йому не пояснили, що відмова від проходження огляду має таку саму відповідальність, як і керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. В подальшому він сказав, що те, що йому запропонували вирішити питання в суді - нереально. Ураховуючи наведене, його відмова від проходження огляду була неусвідомленим і не вільним рішенням, а результатом недостовірної інформації, яку надали працівники поліції.
Позиція суду
Насамперед суд звертає увагу, що згідно з відеозаписом, після того, як Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівник поліції роз'яснив йому, що наслідком такої відмови є складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому буде зафіксований факт відмови. Після роз'яснення вказаних наслідків Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповів: «Хорошо» (російською мовою).
Таким чином, працівники поліції вжили необхідних заходів для роз'яснення Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, правових наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння - у вигляді складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отримавши вказані роз'яснення, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, фактично висловив згоду з такими наслідками.
При цьому законодавство України не містить норм, які б покладали на працівників поліції обов'язок роз'яснювати Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вид та розмір стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно з довідкою, яка міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія.
Суд враховує, що ОСОБА_1 як особа, що керує транспортним та має посвідчення водія відповідної категорії, здавав відповідні іспити в сфері законодавства, що регулює дорожній рух - а відтак обізнаний із своїм обов'язком на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан відповідного сп'яніння.
Правила дорожнього руху та норми КУпАП доведені до відома громадян у встановленому законодавством України порядку, а відтак, виходячи з положень ст. 57 Конституції України, державою вжито необхідних заходів для ефективної та практичної реалізації права ОСОБА_1 бути обізнаним із своїми правами і обов'язками.
Крім того, згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином, положеннями Конституції України, які є нормами прямої дії, передбачений не тільки імперативний обов'язок кожного додержуватись законодавства України, а й встановлена презумпція неможливості звільнення від юридичної відповідальності через незнання законодавства.
Ураховуючи наведене, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, володів необхідними та достатніми знаннями у галузі права для того, щоб мати можливість регулювати свою поведінку під час проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема усвідомлювати як законність та обов'язковість вимог працівників поліції щодо проходження такого огляду, так і наслідки своєї відмови від огляду у вигляді складанні протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності.
З діалогу між працівниками поліції та Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що зафіксований на відеозапису, судом не встановлено обставин, які б свідчили про намагання працівників поліції ввести в оману Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо правових наслідків відмови останнього від огляду на стан сп'яніння.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
6.3. Аргументи захисника
У матеріалах справи наявні істотні суперечності між відомостями, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, та об'єктивними даними, що містяться у відеозаписах, долучених до матеріалів справи. Такі суперечності мають принципове значення для оцінки доказів та встановлення фактичних обставин події. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 08 год. 30 хв. Разом із тим відеозаписи з бодікамер працівників поліції фіксують початок спілкування з особою лише о 08 год. 32 хв. Жодних інших відеозаписів або технічних даних, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме у час, зазначений у протоколі, матеріали справи не містять. За таких обставин зазначений у протоколі час керування транспортним засобом не підтверджений належними та допустимими доказами. Наявність розбіжностей у часі події ставить під сумнів точність викладених у протоколі відомостей та свідчить про формальний характер їх зазначення. У матеріалах справи наявний відеозапис з автомобільного відеореєстратора, на якому зафіксовано рух транспортного засобу. Зазначений відеозапис використовується стороною обвинувачення для підтвердження факту керування транспортним засобом. Разом із тим на вказаному відеозаписі відсутні будь-які часові та календарні позначки, зокрема дата та точний час фіксації події. За таких умов неможливо об'єктивно встановити, коли саме було здійснено запис та чи відповідає він часу, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення. Відсутність на відеозаписі дати та часу унеможливлює його однозначну прив'язку до конкретної події та не дозволяє підтвердити факт керування транспортним засобом у визначений у протоколі проміжок часу. Таким чином, зазначений відеозапис не може слугувати належним доказом встановлення точного часу керування транспортним засобом.
Позиція суду
Факт руху вказаного вище автомобіля, його зупинки та знаходження за кермом автомобіля Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зафіксований на відеозаписах.
Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що його зупинили працівники патрульної поліції та почали з ним спілкування. Таким чином, факт виконання ОСОБА_1 функцій водія автомобіля фактично визнаний ним особисто у письмових поясненнях.
Оцінюючи доводи захисника щодо відсутності на відеозапису з реєстратора автомобіля позначок дати та часу, суд керується таким.
Насамперед суд звертає увагу, що крім відеозаписів, факт виконання Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, функцій водія вказаного вище автомобіля під час його зупинки працівниками поліції за обставин, вказаних у п. 1 даної постанови, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції, які є одними із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення (ст. 251 КУпАП).
Крім того, згідно з відеозаписом Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час спілкування з працівниками поліції не висловлював буд-яких заперечень, коли працівники поліції зазначали на факті керування ним транспортним засобом. Таким чином, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не заперечував факт керування ним вказаним вище автомобілем.
Також суд звертає увагу, що відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 263/10894/2020, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
Суд враховує, що стандарт доказування у кримінальних справах є найвищим, тобто таким, що передбачає максимальні вимоги до належності та допустимості доказів.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час вирішення даної справи враховувати загальні підходи до оцінки допустимості доказів, сформовані Верховним Судом під час розгляду кримінальних проваджень.
У справах про адміністративні правопорушення застосовується принцип презумпції невинуватості, згідно якого всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України»; ст. 62 Конституції України; рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 у справі № 1/34/2010; п. 39 постанови Верховного Суду 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Зміст стандарту доказування «поза розумним сумнівом» розкритий у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17, від 02.12.2022 у справі № 758/1780/17, від 29.11.2022 у справі № 693/1546/14-к, згідно яких такий стандарт доведення означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Захисник, фактично заперечуючи належність відеозапису з відеореєстратора, на якому зафіксована зупинка вказаного вище автомобіля, з підстав неможливості прив'язати його до конкретної події та підтвердити факт керування транспортним засобом у визначений у протоколі проміжок часу, у своїх запереченнях не навела будь-якої іншої версії подій, за яких цей відеозапис міг бути отриманий працівниками поліції та доданий до матеріалів справи.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
6.4. Аргументи захисника
З матеріалів справи вбачається, що частина адміністративних матеріалів складалась працівником поліції, який фактично не був присутній під час пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та безпосереднього спілкування з особою. За таких умов відповідні документи складалися без особистого сприйняття події, що негативно впливає на їх достовірність та доказову цінність.
Позиція суду
Посадові обов'язки працівники поліції виконують не одноособово, а у складі екіпажів. КУпАП не містить вимог, згідно з якими матеріали (документи) у даній категорії справи повинні складатись виключно тими працівниками поліції, які безпосередньо спілкувались з водіями.
Достовірність та доказову цінність цих документів оцінює суд в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Надані суду документи узгоджуються між собою та з об'єктивними даними відеозаписів, які досліджені судом.
За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів інформацію, зафіксовану у наданих суду документах (протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи).
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
6.5. Аргументи захисника
Направлення до закладу охорони здоров'я, долучене до матеріалів справи, містить відомості, які не відповідають фактичним обставинам події, зокрема щодо нібито доставки особи до медичного закладу. З відеозаписів вбачається, що така доставка фактично не здійснювалася, що свідчить про невідповідність змісту документа реальним подіям.
Позиція суду
Працівники поліції долучили до матеріалів справи направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивних даних відеозапису судом встановлено, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не доставлявся до закладу охорони здоров'я, оскільки на місці зупинки відмовився в тому числі від огляду в такому закладі.
Факт оформлення працівниками поліції вказаного направлення не спростовує фактичні обставини, які встановлені судом в ході розгляду справи, та не свідчить про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
6.6. Аргументи захисника
Відеозаписи, долучені до матеріалів справи, є неповними та не дозволяють встановити безперервність фіксації подій з моменту зупинки транспортного засобу до завершення оформлення адміністративних матеріалів. Відсутність повного та безперервного відеозапису унеможливлює перевірку дотримання працівниками поліції встановленої процедури. Таким чином, наявні у справі відеоматеріали не забезпечують цілісного відтворення подій, не дають змоги перевірити послідовність дій працівників поліції та не усувають суперечності між окремими доказами.
Позиція суду
На відеозаписах зафіксовані обставини, які мають значення для предмету доказування в даній справі та підтверджують факт вчинення правопорушення.
Обсяг відеозаписів є достатнім для того, щоб виконати завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення та повно і всебічно дослідити обставини, які входять до предмету доказування в даній справі, тобто підлягають встановленню в даній категорії справ.
Так, на відеозаписах зафіксовані рух та подальша зупинка вказаного вище автомобіля, пропозиція працівників поліції, адресована водію автомобіля ОСОБА_1 , пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, його відмова від вказаного огляду, а також роз'яснення йому наслідків відмови та прав, передбачених чинним законодавством України.
Наявність переривання у відеозаписах не спростовує вказані вище обставини, які зафіксовані на відеозаписах та підтверджують склад адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Диски з відеозаписами зазначені працівниками поліції в якості одного з матеріалів справи у внутрішньому описі справи.
Наявні відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Крім того, відеозапис є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення. Висновок суду щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ґрунтується на дослідженні та оцінці всієї сукупності зібраних у справі доказів.
Аналогічні висновки відносно того, що сам по собі факт переривання відеозаписів не може бути визнаний підставою для визнання вказаних доказів недопустимими, викладені в постанові Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2024 у справі № 215/7238/23.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
6.7. Аргументи захисника
Обґрунтованість доводів захисника підтверджується судовою практикою судів першої та апеляційної інстанції, яка наведена у письмових поясненнях.
Позиція суду
Посилання захисника на практику судів першої та апеляційної інстанції, яка за її доводами підтверджує обґрунтованість і переконливість правової позиції сторони захисту, суд не приймає до уваги та відхиляє, оскільки вказана практика не має обов'язкового значення для суду під час розгляду даної справи та суд сформував власну правову позицію з відповідних питань.
6.8. Аргументи захисника
Ураховуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та дані про особу ОСОБА_1 , в разі визнання його винуватим є необхідність застосування аналогії ст. 69 КК України та не призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Позиція суду
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, в тому числі в постанові від 12.07.2018 у справі № 745/398/16-к, поняття судової дискреції (судового розсуду) охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Таким чином, суд, реалізуючи дискреційні повноваження, має певну свободу розсуду, але виключно у межах вибору законних альтернатив, тобто альтернатив, що відповідають закону та не суперечать йому.
Суд констатує, що чинним законодавством України передбачений єдиний можливий вид та розмір стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Будь-яких інших альтернативних варіантів стягнення за вказане правопорушення, чинний КУпАП не передбачає. Також чинним КУпАП не передбачено право суду накласти за вказане правопорушення більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, звільнити правопорушника від відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення тощо.
Такий правовий режим відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, є наслідком змін до законодавства, внесених Законом України № 1231-IX від 16.02.2021.
Як вбачається з пояснювальної записки до Закону № 1231-IX, він прийнятий у зв'язку із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян, підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху та сприятиме запобіганню вчиненню правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, більш стриманій і виваженій поведінці водіїв на дорогах і, як наслідок, призведе до зменшення кількості ДТП, особливо ДТП, учинених особами, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, а також до підвищення рівня правової культури, зміцнення законності та виховання водіїв, осіб, які керують транспортними засобами, пасажирів у дусі точного і неухильного додержання вимог чинного законодавства.
Таким чином, законодавець, наголошуючи на підвищеній суспільній небезпеці правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, Законом України № 1231-IX від 16.02.2021 вніс зміни до КУпАП, спрямовані на підсилення відповідальності за вказане правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 07.11.2022 у справі № 361/1017/20 зазначено, що здійснюючи судове тлумачення норми права, суд не повинен ухвалювати рішення, які б змінювали закон або суперечили йому, не повинен переходити межі своїх повноважень й не перетворюватися на творця права (див.: ухвала ЄСПЛ від 27 квітня 2004 року щодо прийнятності заяви № 65518/01 «Салов проти України»; рішення ЄСПЛ від 29 березня 2006 року у справі «Скордіно проти Італії» (№ 1), заява № 36813/97).
Таким чином, у разі незастосування до ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд фактично вийде за межі власних дискреційних повноважень та перетвориться на творця права, оскільки призначить стягнення, що суперечить закону.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання сторони захисту та накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу, без застосування до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
За таких обставин суд накладає на ОСОБА_2 стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
7. Накладення стягнення
Оскільки Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.
Суд накладає на Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605,60 грн., які підлягають стягненню з Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, 130, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень) (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, UА168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Повний текст постанови складений 29.05.2026.
Суддя Д.А. Крівцов