Справа № 214/5090/23
6/214/78/26
26 травня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
прокурора - Гладченка А.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення у справі за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Позивач прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури, в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 0,2873 га, розташованою біля будинків АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.
Рішенням суду від 09.01.2025 позов Криворізької центральної окружної прокуратури задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 0,2873 кв.м., розташованою біля будинків АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.01.2025 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.01.2025 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02.12.2025 в справі за керівника Криворізької центральної окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочку строком на один рік з дня ухвалення такого рішення від 09.01.2025 у справі №214/5090/23, вказавши, що 23.01.2026 відкрито виконавче провадження з виконання судового рішення у справі. 06.02.2026 та 23.02.2026 головним державним виконавцем Саксаганського ВДВС складено акти щодо невиконання рішення суду, а постановами державного виконавця від 06.02.2026 та 23.02.2026 на боржника накладено штрафи в розмірі 1700,00 грн. та 3400,00 грн., відповідно, за невиконання рішення суду. При цьому, 18.02.2026 боржником було подано заяву державному виконавцю про неможливість виконання рішення суду з огляду на неможливість усунення в надто короткий строк без переміщення тварин, які утримуються в будинку та вольєрах на спірній земельній ділянці, бо забезпечити належні умови щодо утримання тварин в такий короткий строк він не може через постійні обстріли в результаті збройної агресії. Відповідач вчиняє активні дії щодо пошуку належного для тварин нового житла, враховуючи вимоги закону щодо утримання, харчування та догляду тварин, однак знайти нове місце проживання складено та потребує тривалого часу для цього. Зазначено про необхідність забезпечення належного транспортування тварин та задоволення їх потреб у їжі та воді, а тому беручи до уваги викладені обставини, що підтверджують існування надзвичайних подій, які в тому числі пов'язані з постійними обстрілами м. Кривого Рогу та складних погодних умов, відсутність світла, що в свою чергу ускладнює і унеможливлює забезпечення тварин належними умовами, після знесення будівель, де вони утримуються, просить вимоги задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав з підстав, викладених у тексті заяви.
Представник Криворізької міської ради Кудін М.В. у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві про розгляд справи за відсутності представника вимоги ОСОБА_1 не визнав, вказавши на відсутність доказів відповідача на обґрунтування заявлених вимог, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 активних дій, про які зазначено у тексті його заяви, не конкретизовано, як саме ракетні обстріли міста перешкодили ОСОБА_1 виконати рішення суду у справі №214/5090/23, а без цього посилання на наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не є доведеними.
Представник Криворізької центральної окружної прокуратури прокурор Гладченко А.В. в судовому засіданні вважав строк, на який ОСОБА_1 просить відстрочити виконання рішення, занадто великим, вважав, що буде достатньо одного місяця.
Окрім того, представник Криворізької центральної окружної прокуратури Айдарова-Петрушкевич Є.В. звернулась до суду із письмовими запереченнями, в обґрунтування яких зазначила про важливість виконання судового рішення, допустимість затримки у виконанні лише у разі виняткових обставин та не доведення відповідачем обставин необхідності відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано доказів вжиття заходів для його виконання, початку демонтажу паркану, господарських будівель, які не використовуються, а також тимчасових споруд: з грудня 2025 року ним не перевезено жодної тварини, яка там мешкає. Тому враховуючи ступінь вини відповідача, що полягає у самовільному зайняті земельної ділянки в рекреаційній зоні, вважає, що відстрочення виконання рішення суду є лише способом продовження користування самовільно зайнятою земельною ділянкою.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою статті 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як слідує з ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №9901/598/19.
Системне тлумачення положень ст.435 ЦПК України та ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Так, заявник обґрунтовує необхідність відстрочення виконання рішення суду обставинами введення на території України воєнного стану, у зв'язку з чим він позбавлений можливості знайти приміщення для належного утримання тварин, що наразі перебувають в будівлі та вольєрах на спірній земельній ділянці.
Разом з тим, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник (заявник) не має змоги виконувати рішення суду та погоджується з доводами представників позивача стосовно відсутності доказів на підтвердження заявником своїх доводів.
Винятковості випадку, з яким закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення суду в межах наданих заявником доказів, під час розгляду справи судом не встановлено, докази на підтвердження вчинення боржником активних дій для виконання рішення суду, матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 19.12.2018 року у справі №264/2548/16-ц (провадження №61-629св18) вказано, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 28.05.2024 у справі №906/1035/23, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Згідно з положеннями ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 справа №129/1033/13 наголошувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Оцінивши надані заявником докази у їх сукупності і взаємному зв'язку,суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки неможливість відповідачем за більше ніж рік (з дати ухвалення рішення суду 09.01.2025) пошуку належних приміщень для утримання, згідно з текстом заяви, тварин, що проживають в будівлях на території самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки, не є тими виключними обставинами, що перешкоджають належному виконанню рішення суду або роблять неможливим його виконання протягом встановленого законодавством строку. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав з дати ухвалення рішення суду від 09.01.2025 активні дії щодо такого пошуку, приймаючи до уваги також той факт, що справа перебувала в провадженні суду з липня 2023 року і за майже три роки відповідач мав достатньо часу для початку пошуку таких приміщень.
Суд також зазначає, що згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідач просить розстрочити рішення суду, ухвалене 09.01.2025 (а не постанови суду від 02.12.2025 року чи з урахуванням винесення судом апеляційної інстанції вказаної постанови), що можливе за наявності підстав лише строком до 09.01.2026, оскільки вказаною нормою не передбачено відстрочки виконання судового рішення в залежності від дати його перегляду, тому що згідно з частиною першою вказаної статті, відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись ст. 435ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення у справі за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу складено 29.05.2026.
Суддя А.В. Ткаченко