Постанова від 25.05.2026 по справі 608/1994/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/1994/25Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н. З.

Провадження № 22-ц/817/426/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

та сторін: заявника ОСОБА_1 , його представника - адвоката Волинця С.А., представника Міністерства оборони України - Ткачука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 608/1994/25 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України, інтереси якої представляє ОСОБА_2 , на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року, ухваленого суддею Коломієць Н.З., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , війська частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні загиблого, -

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні загиблого, вказавши заінтересованими особами: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України.

В обґрунтування заяви зазначив, що він є дядьком загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця під час захисту Батьківщини ОСОБА_3 , тому звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для скерування пакету документів на виплату одноразової грошової допомоги. Однак, йому було у цьому відмовлено, в зв'язку з відсутністю підтвердження факту спільного проживання та перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого.

ОСОБА_1 стверджує, що після смерті батьків племінника, вони проживали разом, вели спільний побут по АДРЕСА_1 . Після втрати працездатності ОСОБА_1 його племінник ОСОБА_3 здійснював за ним догляд та утримував його. Крім того, ОСОБА_3 склав особисте розпорядження на випадок своєї загибелі, згідно якого саме ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги від держави.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , війська частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні загиблого, задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю і перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на утриманні племінника ОСОБА_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини.

В апеляційній скарзі Міністерства оборони України - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені заяви у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що при винесенні відповідного рішення судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим відповідне рішення суду повинно бути скасоване з наступних підстав.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.

Ведення спільного бюджету заявник підтверджує випискою з банківського рахунку, проте, дана виписка підтверджує лише грошові перекази з 10.07.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_5 , а інші періоди життя не зачіпає, зазначене наводить на думку, про хибність тверджень заявника про ведення спільного бюджету та перебування на утриманні з 2009 року. Таким чином, зазначене свідчить про непідтвердженість спільного проживання однією сім'єю та ведення спільного бюджету.

Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї та що вони проживали однією сім'єю із загиблим.

Також, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії, відшкодування шкоди чи отримання грошової допомоги тощо.

Однак, факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні.

Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

З наданих документів не вбачається за можливе встановити факт перебування заявника на утриманні у загиблого.

У заяві зазначено, що заявник був на утриманні, проте докази на підтвердження цього заявником не надано, окрім виписки з банківської картки.

Також, заявником не зазначено і не доведено, чому він не може самостійно себе утримувати, а покладався лише на утримання загиблого.

Тобто, заявник мав би довести суду систематичне та повне утримання, відсутність інших джерел доходів окрім допомоги померлого, довести, що допомога годувальника була постійним основним джерелом засобів до існування.

Також у рішенні суду першої інстанції, було наведено як доказ проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, який був прийнятий судом - особисте розпорядження солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , складеного ним 01.06.2024 на випадок своєї смерті, виплати до законодавства, в тому числі одноразова грошова допомога у зв'язку з його загибеллю, належить до виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте судом не взято до уваги той факт, що заявник в судовому засіданні повідомив, що отримав дане розпорядження через «Нову Пошту», однак не надав жодних доказів, квитанцій, скріншотів щодо даного пересилання.

Більше того, судом не зроблено припущення і не поставлено під сумнів достовірність підпису і написання самого документу.

Однак не кожне особисте розпорядження може бути прийняте до уваги у разі взяття в полон чи смерті військовослужбовця. Законодавством визначено відповідну процедуру складання, засвідчення та зберігання даного особистого розпорядження, що описується в «Порядку та строки передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2024 р. № 550 ( Далі - Постанова).

Відповідно до пункту 1 Постанови, цей Порядок визначає механізм та строки передачі командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу та військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження, складеного на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Пунктом 3 Постанови, зазначено, що Особисті розпорядження складаються письмово в довільній формі із зазначенням військового звання, прізвища, імені та по батькові (за наявності), дати народження, адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), реєстраційного номера облікової картки платника податків або даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесених до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста, а також місця і часу складення особистих розпоряджень.

Особисті розпорядження повинні бути особисто підписані військовослужбовцем, військовозобов'язаним або резервістом.

Таким чином, з аналізу норм вищезгаданого пункту виходить, що даний пункт описує процес складання особистого розпорядження.

Особисте розпорядження додане до матеріалів справи заявником, не містить ключових елементів які мали б засвідчувати його оригінальність та підтвердження саме волі військовослужбовця. Надане заявником особисте розпорядження, не містить підпису і печатки військової частини, підпису командира військової частини, місця написання даного розпорядження, а також доказів направлення його заявнику органами ТЦК та СП чи посадовими особами військової частини. Дане особисте розпорядження не може братися до уваги так як воно створене не у відповідності до чинного порядку формування особистого розпорядження та не засвідчене відповідними посадовими особами, а відтак, не має будь-якої юридичної сили.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - адвоката Ткачука В.В., у якому зазначив, що за наданими суду письмовими доказами та показаннями свідків у справі вбачається та обставина, що мало місце спільне проживання ОСОБА_3 та заявника в одному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 довготривалий час, наявність спільного бюджету та їх спільної участі у придбанні майна для обопільного користування і ведення особистого селянського господарства, здійснення витрат на ремонт сільськогосподарської техніки, утримання житла та підтримання у належному стані, надання взаємної допомоги, з посеред іншого, матеріальної підтримки у лікуванні заявника тощо, що у своїй сукупності засвідчує реальність сімейних відносин і перебування заявника на матеріальному утримання загиблого годувальника.

Також, суд першої інстанції, досліджуючи письмові докази не помилився в їх оцінці. Він обґрунтовано спростував доводи Міністерства оборони України, що стосувались особистого розпорядження військовослужбовця ОСОБА_3 , зокрема, на порушення процесу його складення, оскільки воно не містить підпису і печатки командира військової частини, місця написання даного розпорядження, а також доказів направлення його органам ТЦК та СП чи посадовими особами військової частини, як передбачено Постановою КМУ від 14.05.2024 №550 «Про затвердження Порядку та строків передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі» (далі Порядок), та дійшов до правильного висновку про те, що формальності, які не були дотримані при написанні ОСОБА_3 особистого розпорядження 01 червня 2024 року наявні, однак, враховуючи, що він загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , через 20 днів після його написання, суд визнав ці формальності не суттєвими, оскільки, невідомо при яких обставинах та в яких умовах воно було складено.

Таким чином, суд правильно вважав, що військовослужбовець ОСОБА_3 скористався своїм правом військовослужбовця та, в разі його загибелі призначив ОСОБА_1 одержувачем одноразової грошової допомоги від держави, склавши особисте розпорядження в довільній формі та подальший механізм оформлення, направлення, зберігання такого розпорядження від нього не залежав.

05 березня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 - Михайлюка Ю.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони України - Ткачук В.В. апеляційну скаргу підтримав, із мотивів викладених у ній.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Волинець С.А. не визнали апеляційної скарги представника Міністерства оборони України - Ткачука В.В., вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, що стверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Хотинським РВ УМВС України 03 лютого 1998 року. Місце проживання за адресою: селище Нагірянка, Чортківський район Тернопільської області (а.с. 5-6).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у віці 45 років, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 05 липня 2024 року, актовий запис № 237. Місце смерті: село Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області (а.с. 14).

Родинні зв'язки заявника з померлим простежуються з наступних письмових доказів.

Відповідно до Витягу з ДРАЦС про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, за № 00046442689 від 10.08.2024, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Хотин Чернівецької області, актовий запис № 144. Його батьками записано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 17)

Батьки ОСОБА_3 померли, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 03.03.2003 (а.с. 19) та актовим записом № 36, складеним відносно ОСОБА_5 (батька), який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 47 років. Раніше, ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_6 (мати) у віці 39 років, що вбачається з повторно виданого свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 08.10.2024, актовий запис № 14 (а.с. 20).

Згідно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 16.06.1955, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 в с. Хом'яківка Чортківського району Тернопільської області. Його батьками були: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , актовий запис № 8 (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 06.08.1969 народився ОСОБА_1 . Його батьками були: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , актовий запис №10 (а.с. 21).

Таким чином, померлий ОСОБА_5 був рідним братом заявника ОСОБА_1 , а його загиблий син ОСОБА_3 - племінником.

Факт смерті ОСОБА_3 пов'язаний з захистом Батьківщини, що стверджується сповіщенням сім'ї № 12595 від 21.06.2024, лікарським свідоцтвом про смерть № 3482 від 21.06.2024, актом прийому-передачі тіл (останків) загиблих Оборонців України № 2616-«З» від 21.06.2024 (а.с. 10 - 12).

Згідно з особистого розпорядження солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , складеного ним 01.06.2024 на випадок своєї смерті, виплати до законодавства, в тому числі одноразова грошова допомога у зв'язку з його загибеллю, належить до виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини (по стройовій частині) № 237 від 04.11.2024 стверджується, що смерть солдата ОСОБА_3 пов'язана з захистом Батьківщини. При цьому ОСОБА_1 , як дядьку загиблого, належить до виплати грошову допомогу на поховання та всі інші грошові кошти, згідно заяви (а.с. 16).

З довідки Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 952 від 07.08.2024 вбачається, що ОСОБА_3 проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 з 2008 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із дядьком ОСОБА_1 (а.с. 22)

Згідно з довідки про доходи № 5020 5123 2100 4024 від 11.12.2024, ОСОБА_1 в період з січня 2024 року по грудень 2024 року отримав пенсію, місячний розмір якої становить 2980 гривень. Всього за рік - 35320 гривень (а.с. 23).

Розмір доходу ОСОБА_3 визначався під час військової служби грошовим атестатом, що вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 № 1607 від 13.11.2024 та становив 21301,30 гривень щомісячно (а.с. 108).

Згідно інформації про рух грошових коштів AT КБ «Приват Банк» від 11.12.2024 № NOOGKTVCR86APLK2 на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_9 від ОСОБА_3 через додаток Приват24, починаючи з липня 2023 року по травень 2024 року, поступали кошти щомісячно, на загальну суму 502 000 гривень (а.с. 110).

Також за ОСОБА_3 зареєстрований зерновий комбайн марки «VOLVO М800», рік випуску 1969, номерний знак НОМЕР_10 , що вбачається з інформації про зареєстровану техніку за фізичною особою Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № Вих-13/744-25 від 11 березня 2025 року (а.с. 109).

В подальшому, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене в.о. держаного нотаріуса Чортківської державної нотаріальної контори Максимович Л.В. на вищевказаний транспортний засіб за № 283 (а.с. 28).

Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 28 ОСОБА_3 (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Знак ордена № 418287. Орден зберігається в ОСОБА_1 (а.с. 107).

Задовольняючи заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні загиблого, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 власної родини не мав, його батьки померли. Після його призову на військову службу 18 травня 2023 року, починаючи з липня 2023 року щомісячно ОСОБА_3 переказував ОСОБА_1 значну суму грошових коштів, придбав зерновий комбайн, який перебував в господарстві по АДРЕСА_1 , де вони спільно проживали до призову на військову службу.

Вищевикладені обставини підтверджують факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як племінника та дядька та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 .

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, із огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі, про перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.

У відповідності до норм ст. ст. 3, 4 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.. Верховний Суд у своїй постанові від 05 лютого 2020 року в справі № 712/7830/16-ц, провадження № 61-28377св18, зазначив, що доказами проживання однією сім'єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями іншого; спільна участь у питаннях життєзабезпечення сім'ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту; спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хворіб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, догляду за місцем поховання тощо.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд бере до уваги пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, у якому зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявницею інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1- 8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинам постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства.

Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний дохід яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавства визначення прожиткового мінімуму). До них належать зокрема непрацездатні.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання особою інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинного станом на 18.08.2023 передбачені соціальні виплати, в тому числі і одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ЗСУ в період воєнного стану.

А як зазначено в ч. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування дядька ОСОБА_1 на утриманні свого племінника ОСОБА_3 , який загинув в селі Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області при виконанні обов'язків військової служби, пов'язаних з захистом Батьківщини.

З досліджених судом першої інстанції письмових доказів встановлено факт проживання заявника ОСОБА_1 однією сім'єю як кровних родичів з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та перебування на його утриманні.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 власної родини не мав, його батьки померли. З довідки Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 952 від 07.08.2024 вбачається, що ОСОБА_3 проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 з 2008 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із дядьком ОСОБА_1 .

06 квітня 2011 року ОСОБА_3 для ведення сільського господарства придбав зерновий комбайн, марки «VOLVO М800», рік випуску 1969, номерний знак НОМЕР_10 , який перебував в господарстві по АДРЕСА_1 , де вони спільно проживали до призову на військову службу, що підтверджується інформацією про зареєстровану техніку за фізичною особою Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № Вих-13/744-25 від 11 березня 2025 року. В подальшому, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене в.о. держаного нотаріуса Чортківської державної нотаріальної контори Максимович Л.В. на вищевказаний транспортний засіб за № 283.

ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_11 , виданим 12.10.2022. У 2024 році розмір пенсії, яку щомісячно отримував ОСОБА_1 становив 2980 гривень.

Після призову ОСОБА_3 на військову службу 18 травня 2023 року, починаючи з липня 2023 року щомісячно останній переказував ОСОБА_1 значну суму грошових коштів, зокрема, в липні 2023 року - 7000 гривень, в серпні 2023 року - 5000 гривень, в жовтні та листопаді 2023 року - по 50 000 гривень, в грудні 2023 року - 40 000 гривень, в січні 2024 року - 40 000 гривень та 60 000 гривень, в березні 2024 року - 50 000 гривень, в квітні та травні 2024 року - по 100 000 гривень, які є значно вищими місячного доходу заявника, що підтверджується інформацією про рух грошових коштів AT КБ «Приват Банк» від 11.12.2024 № NOOGKTVCR86APLK2 на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_9 від ОСОБА_3 через додаток Приват24, починаючи з липня 2023 року по травень 2024 року.

Тому не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що ОСОБА_1 не було подано належних документів на підтвердження того, що він перебував на утриманні у загиблого, оскільки факт основного джерела до існування з'ясовується шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Відповідно до положень частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні у разі, якщо основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Такий факт знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.

Щодо доводів заявника про те, що особисте розпорядження, додане до матеріалів справи, не містить ключових елементів, які мали б засвідчувати його оригінальність та підтвердження саме волі військовослужбовця, то тут слід зазначити, що навіть формальності, які не були дотримані під час складання ОСОБА_3 особистого розпорядження 01 червня 2024 року, не спростовують волевиявлення загиблого.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту того, що ОСОБА_1 відноситься до членів сім'ї та знаходився на утриманні свого племінника ОСОБА_3 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки основним і постійним джерелом засобів до існування для заявника була матеріальна допомога ОСОБА_3 .

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України, інтереси якого представляє ОСОБА_2 , слід залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, інтереси якої представляє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 травня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома

Попередній документ
136952407
Наступний документ
136952409
Інформація про рішення:
№ рішення: 136952408
№ справи: 608/1994/25
Дата рішення: 25.05.2026
Дата публікації: 01.06.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Тернопільський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:.
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (27.04.2026)
Дата надходження: 16.02.2026
Розклад засідань:
12.09.2025 12:45 Чортківський районний суд Тернопільської області
10.10.2025 15:30 Чортківський районний суд Тернопільської області
27.10.2025 12:00 Чортківський районний суд Тернопільської області
14.11.2025 11:00 Чортківський районний суд Тернопільської області
01.12.2025 12:30 Чортківський районний суд Тернопільської області
23.12.2025 09:00 Чортківський районний суд Тернопільської області
07.01.2026 14:00 Чортківський районний суд Тернопільської області
14.01.2026 14:00 Чортківський районний суд Тернопільської області
16.04.2026 11:00 Тернопільський апеляційний суд
27.04.2026 10:15 Тернопільський апеляційний суд
25.05.2026 12:30 Тернопільський апеляційний суд