Справа № 450/3313/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/4417/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
14 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.
з участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Львівська міська рада, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмила Богданівна, про встановлення факту, що має юридичне значення-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Львівська міська рада, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмила Богданівна.
Заява мотивована тим, що після смерті його батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.
На підставі заповіту, складеному ОСОБА_3 30 серпня 1995 року, посвідченому державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Гарасиняк І.І., зареєстрованому в реєстрі за № 2-5084,спадкодавець заповів йому гараж № НОМЕР_1 у Автогаражному кооперативі «Сокіл», розташований по вулиці Єрошенка, 19 у місті Львові.
З метою оформлення спадкових прав він звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л.Б., однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Зазначає, що у період з 16 грудня 2019 року та до смерті батька проживав разом з ним, здійснюючи догляд за батьком, враховуючи його похилий вік та критичний стан здоров'я.
Оскільки він фактично постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв про відмову від неї, він вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише його реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця.
З наведених підстав просив встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 , надав докази, що підтверджують родинний зв'язок із спадкодавцем, з яким він проживав в квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання.
Враховуючи, що його батько помер у віці 93 років, він у зв'язку з критичним станом здоров'я потребував постійного догляду, який здійснював заявник.
Судом не враховано надані ним докази на підтвердження факту спільного проживання з батьком, а саме акт про встановлення факту проживання та довідку ОСББ «Східна 44».
Помилкове зазначення в довідці ОСББ «Східна 44» дати спільного проживання з батьком, не спростовують самого факту спільного проживання на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника із спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна.
Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав належних та допустимих доказів спільного проживання зі спадкодавцем в квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
-встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 (а.с. 10).
Згідно з реєстраційним посвідченням № 485 від 08 квітня 1994 року ОСОБА_3 на праві особистої власності належить гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_2 .
Згідно із заповітом від 30 серпня 1995 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Гарасиняк І.І., зареєстрованому в реєстрі за № 2-5084, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким належний йому на праві власності гараж АДРЕСА_3 , заповідає своєму сину ОСОБА_1 .
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 93 років.
Після смерті батька, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л.Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Листом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л.Б. № 161/01-16 від 28 листопада 2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском ОСОБА_1 встановленого строку для прийняття спадщини за відсутності документів, які підтверджують факт постійного проживання спадкодавця і спадкоємця.
Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 10 лютого 2022 року № 317 підтверджується, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4
Згідно з довідкою № 3 від 10 липня 2025 року, складеною ОСББ «Східна 44», ОСОБА_1 , фактично проживав з 16 грудня 2019 року по 02 серпня 2022 року за адресою: АДРЕСА_5 разом зі своїм батьком ОСОБА_3 .
Згідно з актом про встановлення факту проживання та догляду від 23 липня 2025 року, складеним головою ОСББ «Східна 44», ОСОБА_1 фактично проживав та і доглядав за своїм батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 , у період з 16 грудня 2019 року по 02 серпня 2022 року.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 уточнив, що він продовжував проживати за адресою: АДРЕСА_5 вже після смерті батька, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, помилкове зазначення в довідці № 3 від 10 липня 2025 року та акті про встановлення факту проживання та догляду від 23 липня 2025 року періоду спільного проживання до 02 серпня 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_3 , не спростовує факту спільного проживання заявника та спадкодавця на час момент відкриття спадщини.
Зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 необхідно заявнику з метою успадкування гаража АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З матеріалів справи вбачається, що 04 травня 2026 року ОСОБА_4 подав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л.Б., зареєстровану в реєстрі за № 988, в якій зазначив про те, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, однак спадщину в установлені законом строки не прийняв, тим самим відмовившись від належної йому як спадкоємцю першої черги спадщини за законом, заявив, що не претендує на спадщину та не заперечує щодо видачі свідоцтва про право на спадщину його рідному брату ОСОБА_1 .
Отже, підстав для висновку про наявність спору про право між заявником та його рідним братом, яки є спадкоємцем першої черги за законом, немає, а інші спадкоємці відсутні
Таким чином, ураховуючи відсутність спору про право й те, що за положеннями ч.3 ст.1268 ЦК України, встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки за наслідками його встановлення спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї, колегія суддів доходить висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.