Справа № 758/2873/26
3/758/2115/26
27 травня 2026 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591752 від 15.02.2026 року, 15.02.2026 року, о 00 год. 18 хв., за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (від вул. Міська 1/1 у бік вул. Газопровідна), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у КНП «КМКЛ «Соціотерапія», висновок лікаря 000498.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за п. 2.9 а Правил дорожнього руху за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Вотінцев Є.Г. просив провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю cкладу адміністративного правопорушення. Зазначене обґрунтовує тим, що на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом взагалі не зафіксований. Так, відеозапис починається з під'їзду працівників поліції на блок-пост до автомобілю д.н.з. НОМЕР_1 , біля якого стоять троє військових, ліворуч на відстані півтора метра від автомобіля стоїть ОСОБА_1 та дивиться у телефон. Окрім цього, звертає увагу суду на відсутність законних підстав для проведення медичного огляду, оскільки з відеозапису чітко видно, що ОСОБА_1 поводиться абсолютно природньо, координація рухів та мова не порушені, тремтіння пальців відсутнє, обличчя нормального кольору. Вказує на порушення процедури освідування, оскільки діагноз про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння може бути зроблений за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями. Натомість лабораторні дослідження проведені не були, а отже акт медичного огляду та висновок щодо результатів медичного огляду були складені незаконно, з порушенням Інструкції. Окрім цього, звертає увагу на порушення двогодинного строку проведення огляду водія у закладі охорони здоров'я, тому таке порушення фактично нівелює юридичне значення його результатів, що унеможливлює використання протоколу про адміністративне правопорушення як належного доказу та є підставою для закриття провадження у справі.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свого захисника.
Заслухавши пояснення захисника, ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Так, з даних, зафіксованих на диск з нагрудної камери поліцейського, який приєднаний до матеріалів справи та оглянутий судом, вбачається, що у зв'язку із виявленням у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння останньому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій ОСОБА_1 погодився, однак попри його численні спроби результат отримати не вдалося. У подальшому за його згодою ОСОБА_1 їде разом із поліцейськими до медичного закладу для проведення огляду у лікаря-нарколога. У приміщенні лікарні розпочинається медичний огляд, після чого ОСОБА_1 надано ємкості для відібрання сечі для лабораторного дослідження. З подальшого перегляду відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 здати аналізи сечі не зміг. О 03 год. 00 хв. лікар повідомляє, що ОСОБА_1 відмовляється від здачі сечі і складає Висновок: перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Суд відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не був водієм в розумінні ПДР України і останні не знайшли свого підтвредження.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу і останній був водієм в розумінні ПДР. З вказаного відеозапису вбачається розмова поліцейських та ОСОБА_1 , які запитали що сталось і як так вийшло, що він в'їхав у блокпост.
Окрім того, ОСОБА_1 не заперечував що є водієм вищезгаданого автомобіля.
При цьому, відповідно до положень п. 2.9 А Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частини 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Так, відповідно до Висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 000498, складеного 15.02.2026 року, визначено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень п. 12-13 Розділу ІІІ вказаної вище Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п. 15 Розділу ІІІ вказаної Інструкції).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 22 Розділу ІІІ вказаної Інструкції).
Системний аналіз матеріалів справи та вимог "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", дає підстави для висновку, що при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не було дотримано вимог вказаної Інструкції, а саме не було проведено лабораторного дослідження та не відібрано біологічний матеріал, а висновок складено лише на підставі візуального огляду лікарем.
В результаті біологічний матеріал ОСОБА_1 для лабораторного дослідження не здавав, однак лікар складає Висновок що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння і пояснює ОСОБА_1 , що висновок складено клінічно.
Вказане свідчить про те, що лікарем була встановлена наявність у організмі ОСОБА_1 алкоголю без проведення лабораторних досліджень.
Отже, висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння в порушення вимог вказаної вище Інструкції, складено лише на підставі клінічного огляду.
При цьому, слід зазначити, що виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, передбачених п. 4 розділу І Інструкції, не є доказом перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, а є підставою для проведення огляду такого водія у встановленому законом порядку, що прямо вказано у п. 2 розділу І цієї Інструкції, за результатами якого відповідний стан сп'яніння знайде або не знайде підтвердження.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 могла свідчити про його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що також є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
Як зазначено вище, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за три окремі правопорушення: керування транспортним засобом в стані сп'яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння, а також відмову від проходження на стан сп'яніння.
В той же час, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, суд, виходячи з принципу диспозитивності не може самостійно визначати інші фактичні обставини та відповідний пункт ПДР України, аніж той, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 251, 252, 256, 283, 284 КУпАП України,
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Л. В. Казмиренко