Справа №:755/6837/26
Провадження №: 4-с/755/64/26
про залишення скарги без розгляду
"27" травня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М.О., заінтересована особа: ОСОБА_2 .
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали поданої скарги та долучених до неї документів, судом встановлено, що скаргу подано в порядку судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статей 447-449 ЦПК України.
Частина перша статті 447 ЦПК України передбачає право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вона вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
У поданій скарзі ОСОБА_1 просить:
1)Визнати протиправними дії приватного виконавця Фесик М.О. у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_1.
2)Скасувати постанову приватного виконавця від 12 грудня 2025 року у ВП № НОМЕР_1 про арешт коштів та майна боржника.
3)Зобов'язати приватного виконавця негайно зняти арешт з рахунків та майна, накладений на підставі оскаржуваної постанови.
4)Зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до вирішення цієї скарги по суті.
5)Зобов'язати приватного виконавця внести всі процесуальні документи до ЄСІТС та надати боржнику повний доступ до матеріалів виконавчого провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 оскаржуються дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/8714/24, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 10 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн, в частині накладення арешту на кошти боржника відповідно до постанови від 11 грудня 2025 року.
Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно із пунктом а) частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Також у частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як роз'яснено в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2025 року у справі № 497/2150/24 зазначив, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями пункту а) частини першої, частини другої статті 449 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час подання скарги, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 зроблено правові висновку щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, згідно з якими норми, передбачені Закону України «Про виконавче провадження», є загальними, а норми, передбачені процесуальним кодексом, є спеціальними, тому строк на оскарження необхідно обраховувати в календарних днях.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20, від 17 березня 2023 року у справі № 367/7831/19, від 13 червня 2023 року у справі № 638/5995/16-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 206/1451/19 , від 10 квітня 2024 року у справі № 395/1003/13-ц, від 05 вересня 2025 року у справі
№ 2-2170/11.
Практика правозастосування частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» є сталою.
Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом з положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18, від 03 лютого 2021 року у справі
№ 2-1441/10).
З матеріалів скарги встановлено, що 10 грудня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 755/8714/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
11 грудня 2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/8714/24, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 10 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
11 грудня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. також винесено постанову про арешт майна боржника, постановлено накласти арешт на все майно боржника, все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 13 603,55 грн.
Також в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 13 603,55 грн.
До матеріалів скарги також долучено паперові копії сповіщення із мобільних застосунків, а саме про блокування карткових рахунків скаржника та про відкриття виконавчого провадження.
Також в матеріалах справи міститься паперова копія інформації з електронного кабінету ОСОБА_1 з розділу «Виконавчі документи», відомості про електронні виконавчі документи відсутні.
Долучена до матеріалів справи копія поштової накладної № R067055993120 свідчить про надсилання приватним виконавцем Фесик М.О. ОСОБА_1 документів.
Шляхом перевірки інформації про поштові відправлення із сервісу «Трекінг» оператора поштового зв'язку «Укрпошта» встановлено, що поштове відправлення № R067055993120 вручено одержувачу
19 грудня 2025 року.
Суд враховує, що скаржник ОСОБА_1 не заперечував факту вручення вказаного поштового відправлення 19 грудня 2025 року.
23 лютого 2026 року (вхід. від 05 березня 2026 року № 11857) ОСОБА_1 подав до суду клопотання про поновлення строку на оскарження постанови приватного виконавця.
Таким чином, постанови про арешт майна та коштів боржника від 11 грудня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку 19 грудня
2025 року, дати вручення поштового відправлення скаржник не заперечував. Поряд з цим, ОСОБА_1 також не заперечує, що відповідні сповіщення у мобільних застосунках про відкриття виконавчого провадження та блокування карткового рахунку отримав 12 грудня 2025 року.
Таким чином, десятиденний строк на подачу скарги у порядку статті 447 ЦПК України тривав до 29 грудня 2025 року (включно).
Скаргу подано до суду 21 лютого 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС
(вхід. від 05 березня 2026 року, № 11830).
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Верховний Суд підкреслював, що: законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 361/717/13-ц).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 міститься висновок про те, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Із змісту наведеного убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини та причини їх виникнення. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до статті 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як уже зазначалося раніше, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
На обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що формально строк може обчислюватися з
19 грудня 2025 року - дати фактичного отримання рекомендованого листа № R067055993120. Разом з тим, пропуск строку зумовлений об'єктивними обставинами та не може розцінюватися як недобросовісна процесуальна поведінка. Фактичне застосування арешту 12 грудня 2025 року до моменту належного повідомлення скаржника про існування постанови створило ситуацію, коли обмеження права власності відбулося без реальної можливості своєчасного судового контролю. Позбавлення права на розгляд скарги виключно з формальних підстав строку за таких обставин означатиме непропорційне обмеження конституційної гарантії доступу до правосуддя. Станом на 14 лютого 2026 року у ЄСІТС відсутні електронні копії виконавчого листа та постанов приватного виконавця. Постанови отримав лише поштовим листом 19 грудня 2025 року, доступ до оригіналу виконавчого листа системою не забезпечено. Це унеможливило повноцінний доступ до матеріалів та належну підготовку правової позиції. Недоліки функціонування систем документообігу не можуть покладатися на сторону провадження та використовуватися як підстава для відмови у доступі до суду.
З огляду на викладене просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на оскарження постанови приватного виконавця Фесик М.О. від 12 грудня 2025 року.
Суд враховує, що заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення процесуального строку не містить посилання на конкретні обставини, що слугували перешкодою для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця в межах встановленого законом процесуального строку, тобто з 20 грудня
2025 року по 29 грудня 2025 року (включно), їх тривалість та характер впливу.
Суд також враховує, що відомостей про відсутність інформації про виконавче провадження
№ НОМЕР_1 у розділі «Виконавчі провадження» електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС ОСОБА_1 не надає. Про неможливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження шляхом безпосереднього звернення до офісу приватного виконавця скаржник також не зазначає.
Водночас, матеріали справи не містять інформації про видачу електронного виконавчого документу по справі № 755/8714/24.
Статтею 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто, ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду із відповідним процесуальним документом, а також належного його оформлення.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні скарги/заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи вищевикладене, суддя приходить висновку про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 через пропуск строку на звернення до суду із скаргою та відсутність підстав для поновлення такого строку.
Керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 126, 260, 353, 354, 447-449 ЦПК України, суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, заінтересована особа: ОСОБА_2 , - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова