27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 944/976/22
провадження № 61-16116св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області,
треті особи: Львівська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Яворівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сибалем Олегом Богдановичем, на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07 березня 2025 року в складі судді Швед Н. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, в якому просила:
зобов'язати Новояворівську міську раду, як правонаступника Шклівської селищної ради, засвідчити справжність підпису ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її заявах від 30 жовтня 2019 року про скасування заповітів від 28 жовтня 2016 року (зареєстровано в книзі за № 80) та від 02 листопада 2016 року (зареєстровано в книзі за № 81);
зробити в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та алфавітній книзі обліку заповітів Шклівської селищної ради відмітки про одержання 30 жовтня 2019 року від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяв про скасування заповітів від 28 жовтня 2016 року (зареєстровано в книзі за № 80) та від 02 листопада 2016 року (зареєстровано в книзі за № 81);
подати до Львівської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» заяви про реєстрацію скасування заповітів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28 жовтня 2016 року (зареєстровано в книзі за № 80) та від 02 листопада 2016 року (зареєстровано в книзі за № 81).
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 28 жовтня 2016 року, на випадок своєї смерті, ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для його обслуговування заповіла своєму племіннику ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений керуючою справами виконкому Шклівської селищної ради Козак Н. В., зареєстрований у Книзі № 80.
02 листопада 2016 року ОСОБА_5 склала ще один заповіт, згідно з яким земельну ділянку розміром 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства заповіла іншому своєму племіннику ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений керуючою справами виконкому Шклівської селищної ради Козак Н. В., зареєстрований у Книзі за № 81.
У подальшому 30 жовтня 2019 року ОСОБА_3 подала до Шклівської селищної ради заяви про скасування цих заповітів. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
Через помилки у роботі посадових осіб Шклівської селищної ради інформацію про скасування вказаних заповітів до Спадкового реєстру у встановленому порядку не було внесено.
Зважаючи на те, що процедуру скасування заповітів не було завершено, спадкоємці ОСОБА_3 , вважаючи їх чинними, звернулися з відповідними заявами про прийняття спадщини до Яворівської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 68695616.
Вказувала, що вона (позивачка) є рідною сестрою ОСОБА_3 та, за умови скасування заповітів, є спадкоємицею після її смерті за законом другої черги, однак через неналежне виконання посадовими особами Шклівської селищної ради своїх обов'язків щодо завершення процедури скасування заповітів ОСОБА_3 до теперішнього часу не може реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті сестри.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 у належній формі здійснила своє волевиявлення щодо скасування заповітів, проте через помилки в роботі посадової особи органу місцевого самоврядування процедура скасування заповітів залишилася незавершеною, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 07 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Суд, зокрема зазначив, що оскільки ОСОБА_3 померла, засвідчити її підпис неможливо, так як процедура засвідчення підпису передбачає необхідність фізичної присутності людини та встановлення її особи. Вчинення нотаріальної дії у разі відсутності особи не допускається. Решта вимог є похідними, тому також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07 березня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування. При цьому, апеляційний суд звернув увагу на те, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її племінник ОСОБА_2 , проте не був залучений до участі у розгляді справи. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сибаль О. Б. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували, що позивач не може реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті рідної сестри через неналежне виконання посадовими особами Шклівської селищної ради своїх обов'язків щодо завершення процедури скасування заповітів ОСОБА_3 .
Особу ж ОСОБА_3 при поданні нею заяв про скасування заповітів було встановлено, при цьому, такі заяви вона подавала особисто.
Суди неправильно розтлумачили норми права, внаслідок чого дійшли хибних висновків про неможливість задоволення позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подав пояснення (відзив), в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Яворівського районного суду Львівської області цивільну справу № 944/976/22 за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Львівська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Яворівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити дії в порядку спадкування.
Матеріали справи № 944/976/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2026 року справу № 944/976/22 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 28 жовтня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для його обслуговування заповіла своєму племіннику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчений керуючою справами виконкому Шклівської селищної ради Козак Н. В., зареєстрований у Книзі за №80.
02 листопада 2016 року ОСОБА_3 склала ще заповіт, згідно з яким належну їй на праві власності земельну ділянку розміром 0,0800 га, для ведення особистого селянського господарства заповіла іншому племіннику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчений керуючою справами виконкому Шклівської селищної ради Козак Н. В., зареєстрований у Книзі за № 81.
У подальшому 30 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до голови виконкому Шклівської селищної ради Лаби В. П. із письмовими заявами про скасування заповітів від 28 жовтня 2016 року та 02 листопада 2016 року, зареєстрованих у реєстрі нотаріальних дій виконкому Шклівської селищної ради Яворівського району Львівської області за № № 80 та 81 відповідно.
За змістом листа Новояворівської міської ради від 17 січня 2022 року після одержання заяв від ОСОБА_3 посадова особа Шклівської селищної ради зробила відмітку про їх скасування на вказаних заповітах, проте інформацію про їх скасування до Спадкового реєстру в встановленому порядку внести не змогла, оскільки внесення передбачає нотаріальне затвердження даних заяв, а посадова особа зареєструвала ці заяви як вхідну інформацію до Шклівської селищної ради.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, після її смерті приватний нотаріус Гуцал Л. І. завела спадкову справу № 238/2021.
Позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 та спадкоємцем другої черги за законом.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження оскаржених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Статтями 1216, 1218 ЦК Українипередбачено, щоспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
У частинах другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно із стеттаю 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що через неналежне виконання посадовими особами Шклівської селищної ради своїх обов'язків щодо завершення процедури скасування заповітів ОСОБА_3 , вона, як спадкоємець за законом другої черги, не може реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті сестри.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов'язання засвідчити справжність підпису, оскільки ОСОБА_3 померла й засвідчити її підпис на теперішній час неможливо, так як така процедура передбачає особисту присутність останньої. Водночас учинення нотаріальної дії у разі відсутності особи не допускається. Решта позовних вимог є похідними, тому також не підлягають задоволенню.
Також суди виходили з того, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у розгляді справи, що також є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Верховний Суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо одночасної відмови у задоволенні цього позову як по суті, так і внаслідок його пред'явлення до неналежного відповідача.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Згідно з частинами першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що спадщину, щодо якої виник спір, після смерті ОСОБА_3 прийняв її племінник ОСОБА_2 , на ім'я якого залишений заповіт, проте до участі у справі залучений не був.
Розгляд справи за відсутності належного відповідача унеможливлює висновки щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті пред'явленого позову, оскільки в такому випадку порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип змагальності сторін.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, пред'явленого до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, з підстав його необґрунтованості, оскільки за обставинами цієї справи у задоволенні позову необхідно було відмовити саме з підстави пред'явлення такого до неналежного відповідача. Лише при належному складі учасників справи судом встановлюються обставини справи та досліджується й вирішується спір по суті. Тому судові рішення судів попередніх інстанцій належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
При цьому, позивач не позбавлена права у встановленому законом порядку на звернення до суду з вимогами до належного відповідача (відповідачів).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , але допустили помилку при мотивуванні судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду й викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд змінює оскаржувані судові рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сибалем Олегом Богдановичем, задовольнити частково.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У решті рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун