27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 723/1786/25
провадження № 61-3185ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргуФермерського господарства «СГТ Полонина-Агро»
на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у справі
за позовом Фермерського господарства «СГТ Полонина-Агро» до ОСОБА_1 , Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок,
У травні 2025 року Фермерське господарство «СГТ Полонина-Агро» (далі -
ФГ «СГТ Полонина-Агро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, у якому просило застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до пункту
3 рішення сесії Сторожинецької міської ради від 10 вересня 2020 року № 263-47/2020 та договору оренди земельних ділянок від 16 вересня 2020 року шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок: кадастровий номер 7324587500:02:003:0287, площею 1,5030 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0309, площею 1,5030 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0298, площею 1,5031 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0299, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0296, площею 0,6910 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0295, площею 0,7925 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0206, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0256, площею 1,5035 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0260, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0262, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0263, площею 0,6262 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0147, площею 0,6262 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0148, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0179, площею 0,8282 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0176, площею 1,5018 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0154, площею 0,6266 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0153, площею 0,6265 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0152, площею 0,6267 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0151, площею 0,6266 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0181, площею 0,7430 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0145, площею 0,6262 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0059, площею 0,8318 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0067, площею 0,8915 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0068, площею 0,8840 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0078, площею 1,4361 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0118, площею 0,8170 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0094, площею 0,7159 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0091, площею 0,7162 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0086, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0085, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0131, площею 0,2721 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0132, площею 0,6345 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0133, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0134, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0136, площею 0,6262 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0137, площею 0,6264 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0138, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0139, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0141, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0143, площею 0,6262 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0144, площею 0,6264 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0099, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0097, площею 1,5033 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0109, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0101, площею 0,9019 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0111, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0113, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0129, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0126, площею 1,4652 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0121, площею 1,0117 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0297, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0300, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0150, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:7151, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0089, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0090, площею 1,5031 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0092, площею 0,6013 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0165, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0158, площею 0,8127 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0100, площею 0,9775 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0058, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0070, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0073, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0146, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0057, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0059, площею 0,8126 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0068, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0130, площею 0,9019 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0123, площею 1,2569 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0149, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0071, площею 0,8465 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0072, площею 1,4720 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0074, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0064, площею 0,8125 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0105, площею 0,8327 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0089, площею 0,8947 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0081, площею 0,6265 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0180, площею 0,3523 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0063, площею 0,8126 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0243, площею 1,5030 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0261, площею 0,6263 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0264, площею 0,6264 га; кадастровий номер 7324587500:02:003:0307, площею 1,5032 га; кадастровий номер 7324587500:02:001:0056, площею 0,8126 га, за ОСОБА_1 .
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернiвецької областi від 02 грудня
2025 року відмовлено ФГ «СГТ Полонина-Агро» у задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ФГ «СГТ Полонина-Агро» оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ФГ «СГТ Полонина-Агро» залишено без руху та запропоновано сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в цій справі у розмірі 386 070,00 грн.
На виконання вимог вказаної ухвали ФГ «СГТ Полонина-Агро» подано платіжну інструкцію від 23 січня 2026 року № 1348 про сплату судового збору в розмірі
4 542,00 грн та заяву, у якій вказано, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок випливає з одного нікчемного правочину, а тому, з посиланням на постанову Верховного Суду у справі
№ 756/7370/16-ц, вважає, що заявлені вимоги є однією вимогою немайнового характеру.
Апеляційний суд з таким твердженням не погодився та ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27 січня 2026 року продовжив ФГ «СГТ Полонина-Агро» строк для усунення недоліків і запропонував ФГ «СГТ Полонина-Агро» доплатити різницю недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі
381 528,00 грн.
02 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали суду ФГ «СГТ Полонина-Агро» подано заяву, в якій вказано, що визначена сума є непомірною для малого
та середнього підприємництва в Україні. Крім того, звернуто увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013, в якому зазначено, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу
до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб,
які звертаються до суду, а тому позивач просив зазначене врахувати.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ФГ «СГТ Полонина-Агро» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу ФГ «СГТ Полонина-Агро» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2025 року, суд апеляційної інстанції виснував, що ФГ «СГТ Полонина-Агро» не усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк, який сплив 02 лютого 2026 року. Також апеляційний суд вказав, що ФГ «СГТ Полонина-Агро» жодних дій, крім як ствердження про подання позову, який містить одну вимогу немайнового характеру, не вчинено, не подано до суду апеляційної інстанції клопотання
про зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, а також доказів непомірності визначеного розміру судового збору до майнового стану
ФГ «СГТ Полонина-Агро». Будь-яких інших заяв, клопотань із цього приводу,
що могло відповідати добросовісній процесуальній поведінці особи, яка ініціювала апеляційне провадження, не здійснювалося за вказаний період часу, судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено в повному розмірі, тому суд позбавлений права без ініціювання питання щодо обставин, передбачених статтею 136 ЦПК України, самостійно збирати докази фінансового стану юридичної особи
та оцінювати спроможності апелянта сплатити судовий збір. Апеляційний суд також зазначив, що інтереси ФГ «СГТ Полонина-Агро» у цій справі адвокатом, який у силу свого статусу обізнаний з правами й обов'язками учасника судового процесу,
що не зобов'язує суд додатково роз'яснювати ФГ «СГТ Полонина-Агро» права, передбачені статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
09 березня 2026 року ФГ «СГТ Полонина-Агро», засобами поштового зв'язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року касаційну скаргу
ФГ «СГТ Полонина-Агро» залишено без руху та запропоновано направити на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій уточнити вимоги її прохальної частини таким чином,
щоб вона відповідала вимогам статті 409 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали суду, ФГ «СГТ Полонина-Агро» направило матеріали
на усунення недоліків, з яких вбачається, що вони усунуті.
В уточненій редакції касаційної скарги, ФГ «СГТ Полонина-Агро», посилаючись
на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року
і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що коли вирішується питання про розмір сплати судового збору, критерієм повинна бути не кількість земельних ділянок, державну реєстрацію яких просить скасувати заявник, оскільки предметом позовної заяви
є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вказує, що судом
не враховано, що оскаржується один ланцюг незаконних кореспондуючих
дій відповідачів - рішення та укладений на його підставі договір оренди земельних ділянок, на підставі якого здійснена державна реєстрація вказаних об'єктів. Судом апеляційної інстанції не враховано те, що процесуальний документ має одну самостійну немайнову вимогу. Крім того, апеляційним судом не враховано
те, в якому розмірі сплачено судовий збір до суду першої інстанції.
Також представник заявника вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі
№ 756/7370/16.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав
і охоронюваних законом інтересів особи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту
1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах,
у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (справа «Дія 97» проти України» (заява № 19161/04)
від 21 жовтня 2010 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства,
які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У статті 356 ЦПК України викладено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України
до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги,
яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною
і повертається позивачеві.
Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина сьома статті 357 ЦПК України).
Таким чином, у змісті ухвали про залишення апеляційної скарги без руху мають бути чітко зазначені як її недоліки, так і спосіб та строк їх усунення.
За обставинами цієї справи апеляційний суд ухвалою від 13 січня 2026 року поновив ФГ «СГТ Полонина-Агро» строк на апеляційне оскарження рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2025 року, апеляційну скаргу ФГ «СГТ Полонина-Агро» залишив без руху та запропоновував сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 386 070,00 грн, виходячи з того, що господарством заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, що стосується 85 земельних ділянок, оскільки при поданні позову позивач повинен був сплатити судовий збір
у розмірі 3 028 грн х 85 = 257 380,00 грн.
При цьому апеляційним судом в ухвалі зазначено, що згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи,
що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі,
або документи, які підстави звільнення від сплати судового збору відповідно
до закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Сторожинецького районного суду Чернiвецької областi від 02 грудня 2025 року ухвалено на підставі позовної заяви, яка містила вимоги немайнового характеру.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено,
що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Із позовом у цій справі ФГ «СГТ Полонина-Агро» звернулося у 2025 році.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»
з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить
3 028,00 грн.
Підпунктом 2 пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі, виходячи зі ставки судового збору,
що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно
від оспорюваної суми (підпункти 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Враховуючи, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок стосується 85 земельних ділянок, то при поданні позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 028 грн х 85 = 257 380,00 грн.
На виконання вимог вказаної ухвали ФГ «СГТ Полонина-Агро» подано платіжну інструкцію від 23 січня 2026 року № 1348 про сплату судового збору в розмірі
4 542,00 грн та заяву, в якій указано, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок випливає з одного нікчемного правочину, а тому з посиланням на постанову Верховного Суду від 18 січня
2018 року у справі № 756/7370/16-ц, оскільки вважає, що заявлені вимоги є однією вимогою немайнового характеру.
Апеляційний суд з таким твердженням не погодився, виходячи з наступного.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку з цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи
чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення
або розстрочення такої сплати.
Апеляційним судом враховано, що Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору, встановлює ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа).
Наведений Закон визначає обов'язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов'язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов'язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження
у цивільних справах.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» обумовлено,
що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж
та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частина 4 вказаної статті наголошує, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно земельна ділянка з кадастровим номером є сформованим, індивідуалізованим об'єктом цивільних прав, що має визначені межі, площу та місце розташування.
Апеляційним судом наголошено, що зазначений спір стосується 85 земельних ділянок, які мають різні кадастрові номери, що присвоюються при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, а тому спір, який виник з приводу застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, є немайновим та стосується окремого об'єкта цивільних прав, а тому доводи заяви ФГ «СГТ Полонина-Агро»
є помилковим.
Посилання ФГ «СГТ Полонина-Агро» на правові висновки Верхового Суду, викладені у постанові від 18 січня 2018 року у справі №756/7370/16-ц, є нерелевантними.
Тому, з урахуванням сплаченого судового збору в розмірі 4 542,00 грн, ухвалою
від 27 січня 2026 року продовжив апелянту строк для усунення недоліків
та запропоновувати ФГ «СГТ Полонина-Агро» доплати судовий збір в розмірі
381 528,00 грн.
02 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали суду ФГ «СГТ Полонина-Агро» подано заяву, в якій вказував, що визначена сума є непомірною для малого
та середнього підприємництва в Україні. Крім того, звернуто увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013, в якому зазначено, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу
до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб,
які звертаються до суду, а тому сторона апелянта просила зазначене врахувати.
Апеляційний суд, в ухвалі від 05 лютого 2026 року виснував, що станом на 05 лютого 2026 року ФГ «СГТ Полонина-Агро» не усунуло недоліки апеляційної скарги
у встановлений апеляційним судом строк, який сплив 02 лютого 2026 року, тобто вимоги ухвали не виконані.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду
на таке.
Кожна особа несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням
чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом
або договором.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, підставою для відкриття провадження у справі, крім іншого, є сплата судового збору у відповідному порядку та розмірі, що зроблено не було.
Нормами частини 1 та частини 3 статті 136 ЦПК України обумовлено,
що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних
з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати
або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 ЗУ «Про судовий збір», належить до повноважень суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд, зокрема зменшити сплату судового збору.
Для вчинення судом дій з приводу зменшення, відстрочення чи розстрочення розміру судового збору для учасника справи, який заявляє таке клопотання,
має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Однак ФГ «СГТ Полонина-Агро» жодних дій, крім як ствердження про подання позову, який містить одну вимогу немайнового характеру, не вчинено, не подано
до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення, відстрочення
чи розстрочення сплати такого, а також доказів непомірності визначеного розміру судового збору до майнового стану ФГ «СГТ Полонина-Агро».
Будь-яких інших заяв, клопотань з вказаного приводу, що могло відповідати добросовісній процесуальній поведінці особи, яка ініціювала апеляційне провадження, не здійснювалося за вказаний період часу, судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено в повному розмірі, а суд позбавлений права
без ініціювання питання з приводу обставин, передбачених статтею
136 ЦПК України, самостійно збирати докази фінансового стану юридичної особи
та оцінювати спроможності ФГ «СГТ Полонина-Агро» сплатити судовий збір.
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя,
у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право
на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в статті 129 Конституції України.
В той же час, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час застосування цієї Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду виходить з того, що кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури і вимоги про необхідність сплати судових витрат не є обмеженням права доступу до суду при забезпеченні належного балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ,
з однієї сторони, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення
до суду, з іншої.
Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов'язана проявити особливу старанність
у захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany), і як наслідок, вжити необхідні заходи
для ознайомлення з рухом провадження у справі.
Тобто сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апеляційний суд констатував, що інтереси ФГ «СГТ Полонина-Агро» у цій справі представлені адвокатом, який в силу свого статусу, обізнаний з правами
та обов'язками учасника судового процесу, що не зобов'язує суд додатково роз'яснювати ФГ «СГТ Полонина-Агро» права, передбачені статтею136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Верховий Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції
про те, що ФГ «СГТ Полонина-Агро» не усунуло недоліків апеляційної скарги,
не сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги, що стало підставою
для визнання її неподаною та повернення апелянту.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення представником
ФГ «СГТ Полонина-Агро» норм Закону України «Про судовий збір», які є відмінними від суті спору та заявлених вимог, що не може слугувати підставою для скасування правильної по суті спору ухвали.
При постановленні оскаржуваної ухвалу судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що позовні вимоги стосуються 85 земельних ділянок, кожна з яких має свій окремий кадастровий номер, тому в силу частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, оскаржувана ухвала Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді
з обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, зводяться
до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не належить
до компетенції суду касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ФГ «СГТ Полонина-Агро» на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «СГТ Полонина-Агро» на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у справі за позовом Фермерського
господарства «СГТ Полонина-Агро» до ОСОБА_1 , Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області
про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара