27 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16375/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Зуєв В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Фобос»
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Гаврилюк О. М., Хрипун О. М.)
про відмову у виправленні описки у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026
у справі № 910/16375/23
за позовом Служби безпеки України
до Приватного підприємства «Фобос»
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень
1. Служба безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фобос» про стягнення коштів.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/16375/23 цей позов було задоволено.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 зазначене рішення суду першої інстанції змінено, його резолютивну частину викладено в редакції, згідно з якою позов задоволено частково, в іншій частині позову відмовлено.
4. Щодо розподілу судових витрат у тексті цієї постанови зазначено, що судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги покладається на Приватне підприємство «Фобос».
5. У подальшому відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, яку мотивував тим, що цією постановою зменшено розмір заявлених Службою безпеки України до стягнення штрафних санкцій внаслідок чого з Приватного підприємства «Фобос» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з урахуванням зменшення розміру задоволених позовних вимог, а тому суду слід виправити описку щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі, який не відповідає наведеному.
6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.
7. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.
8. Водночас суд зауважив, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19). Тож у випадку зменшення неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України судовий збір покладався на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
9. Ураховуючи викладене, апеляційний господарський суд у задоволенні заяви Приватного підприємства «Фобос» про виправлення описки відмовив.
Касаційна скарга, її узагальнені доводи та вимоги
10. Приватне підприємство «Фобос» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 скасувати, а справу № 910/16375/23 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви відповідача про виправлення описки.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
12. На обґрунтування своїх доводів та вимог відповідач у касаційній скарзі зазначає, що норми ГПК України не містять будь-яких особливостей розподілу судових витрат у справах за позовами про стягнення штрафних санкцій (зокрема, щодо випадків зменшення їх розміру судом), а стаття 129 цього Кодексу визначає єдиний критерій їх розподілу - пропорційність до розміру задоволених позовних вимог.
13. Натомість правовий висновок щодо розподілу судового збору у такому випадку, на який послався в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції, викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, якою цю справу направлено на новий розгляд, а тому, за твердженнями скаржника, він не має остаточного характеру та не підлягає урахуванню іншими судами.
14. Крім того, у цьому контексті відповідач наполягає на тому, що висновки щодо розподілу судового збору з урахуванням зменшення штрафних санкцій мають формулюватися з огляду на кожну конкретну ситуацію та не можуть бути загальними. Однак, у даному випадку суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки в розмірі судового збору, докладного розгляду аргументів зацікавленої сторони не здійснив, пославшись лише на наявність правової позиції Верховного Суду з відповідного питання у справі № 910/143/19.
15. Наведені аргументи скаржник підтверджує посиланнями на викладене в доповіді Венеціанської комісії від 04.04.2011, рішеннях Конституційного Суду України, окремих думках суддів Верховного Суд від 14.09.2022 у справі № 909/298/21, від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, зокрема, щодо необхідності дотримання принципу правової визначеності, тлумачення юридичних текстів та правильності застосування правових норм, з огляду на їх тлумачення.
16. Окремо відповідач також зауважує, що відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 було зроблено із вказівкою на контекст підпункту 4.3 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, що ґрунтується на застосуванні пункту 3 статті 83 ГПК України, яка на час постановлення оскаржуваної ухвали вже не була чинною.
Позиція інших учасників справи
17. У встановлений Верховним Судом строк Служба безпеки України подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 залишити без змін.
18. У цьому відзиві позивач серед іншого зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача із здійсненим у цій справі розподілом судових витрат та жодним чином не обґрунтовують того, у чому саме полягала допущена судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, описка.
19. За твердженнями позивача звернення Приватного підприємства «Фобос» до суду із відповідною заявою про виправлення описки фактично було спрямовано на зміну мотивів судового рішення, а не на виправлення очевидної описки чи арифметичної помилки. Проте така часткова зміна резолютивної частини постанови щодо розподілу судових витрат між сторонами є недопустимою та не відповідає нормам статті 243 ГПК України (постанова Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 905/2135/19).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
20. У відповідності до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення чинних правових норм, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства «Фобос» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
22. За змістом частин першої, другої статті 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.
23. У постанові від 04.09.2019 у справі № 9901/87/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що опискою є зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Однак, виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків.
24. У постанові від 16.07.2025 у справі № 240/27706/23 міститься аналогічний висновок. В цій справі Верховний Суд також зауважив, що особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
25. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки або неуважністю. Не є арифметичною помилкою, а отже і не може бути виправлене в порядку, передбаченому вказаною вище статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився.
26. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 520/32217/23, в якій також зазначено, що очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.
27. Описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
28. Суд вправі здійснити технічну заміну елемента, помилковість якого є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
29. У постанові від 09.06.2022, провадження № 11-84сап21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, що впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру)
30. Отже, опискою, яка підлягає виправленню в судовому рішенні, є механічна синтаксична (граматична) помилка у написанні, правописі, розділових знаках тощо, а арифметичною помилкою - неправильне зазначення цифрових значень, помилки в підрахунках та ін., допущені при виготовленні тесту судового рішення та які мають істотний характер, тобто можуть призвести до неправильного розуміння судового рішення, спотворення його змісту, утруднення подальшого виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 916/992/25).
31. Разом з тим, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності, які пов'язані з фактичними обставинами справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).
32. Виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не порушується суть судового рішення.
33. Такі висновки наведено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 905/2135/19 (на яку у тому числі посилається позивач у своєму відзиві).
34. Натомість зміст поданої у цій справі Приватним підприємством «Фобос» заяви про виправлення описки свідчить про те, що заявник фактично прагнув змінити здійснений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 розподіл судових витрат (судового збору), вважаючи, що його помилковим розподілено не пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
35. У контексті вже здійсненого у вказаній постанові розподілу судового збору, задоволення такої заяви відповідача призвело б до зміни змісту цього судового рішення та мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції, вирішуючи відповідне питання.
36. З огляду на вищевикладені висновки щодо описок/арифметичних помилок та виправлень у судових рішеннях, у даному випадку у заяві Приватного підприємства «Фобос» йшлося не про виправлення певної описки чи арифметичної помилки, а по суті вказувалось на необхідність перегляду судом апеляційної інстанції власних висновків щодо розміру покладеного на відповідача судового збору за результатами розгляду цієї справи, що є недопустимим та не відповідає положенням статті 243 ГПК України.
37. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення відповідної заяви відповідача.
38. Стосовно ж доводів та вимог касаційної скарги Приватного підприємства «Фобос» Верховний Суд насамперед вбачає за необхідне зауважити, що предметом касаційного перегляду у даному випадку не є судове рішення, у якому здійснено розподіл судових витрат (судового збору) за результатами розгляду цієї справи.
39. Водночас наведені скаржником аргументи полягають у власному тлумаченні норм, що регулюють питання розподілу судових витрат, та обґрунтуванні його незгоди з викладеним у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 висновком щодо розподілу судових витрат (судового збору) у випадку зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.
40. Ці доводи жодним чином не обґрунтовують неправильного застосування чи порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права при постановленні ухвали про відмову у виправленні описки.
41. Сама по собі незгода відповідача із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026.
42. При цьому у контексті аргументів скаржника про те, що зазначеною постановою справу № 910/143/19 направлено на новий розгляд, слід зауважити, що норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17).
43. Крім того, схожі до сформульованої Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 правової позиції висновки викладено і у інших постановах суду касаційної інстанції (наприклад, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19 та інших).
44. За їх змістом судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України покладається на відповідача повністю, без урахування такого зменшення.
45. Зазначене також стосується судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги, у разі якщо саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.
46. Подібний висновок викладено і у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, ухвалюючи яку, Верховний Суд змінив судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів в частині стягнення штрафу, зменшив його розмір, та водночас зазначив, що судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування такого зменшення.
47. Отже, підхід щодо розподілу судового збору за наслідком зменшення судом розміру штрафних санкцій є усталеним у судовій практиці.
48. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24 за результатами аналізу змісту вищевказаних судових рішень суду касаційної інстанції
49. Наведене повністю спростовує викладені у пунктах 12 - 14, 16 цієї постанови доводи касаційної скарги відповідача про протилежне.
50. До того ж ці доводи жодним чином не свідчать про допущення судом апеляційної інстанції процесуальних порушень при постановленні ухвали про відмову у виправленні описки.
51. Оскаржену ухвалу постановлено за наслідками застосування судом апеляційної інстанції статті 243 ГПК України, доводів стосовно порушення чи не правильного застосування якої відповідач у касаційній скарзі не наводить та не обґрунтовує.
52. Натомість невідповідності змісту ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 процитованим скаржником висновка із доповіді Венеціанської комісії від 04.04.2011, рішень Конституційного Суду України, окремих думок суддів Верховного Суд від 14.09.2022 у справі № 909/298/21, від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 щодо необхідності дотримання принципу правової визначеності, тлумачення юридичних текстів та правильності застосування правових норм, з огляду на їх тлумачення, Верховний Суд не вбачає.
53. Зазначені доводи так само не підтверджують неправильності застосування чи порушення апеляційним господарським судом чинних правових норм при постановленні оскаржуваної ухвали, у якій до того ж аргументи сторін щодо питання розподілу судових витрат не могли бути оцінені, позаяк це питання вже було вирішено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, а інакше мало б наслідком не виправлення описки чи арифметичної помилки, а зміну змісту та мотивів ухвалення вказаної постанови в частині розподілу судових витрат (судового збору).
54. Водночас у розумінні статті 232 ГПК України окрема думка судді не є судовим рішення, не має обов'язкового значення, не породжує юридичних наслідків, не може розглядатися як джерело права та судова практика (постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 9221393/19, від 24.06.2021 у справі № 916/3581/19 та інші).
55. Тож посилання скаржника на відповідні окремі думки суддів Верховного Суд не можуть бути ураховані у тому числі і з цих мотивів.
56. З огляду на все вищевикладене, Верховний Суд вбачає, що наведені у касаційній скарзі відповідача доводи не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у цьому разі підстав для задоволення заяви Приватного підприємства «Фобос» про виправлення описки, а отже вимога скаржника про скасування оскаржуваного судового рішення належним чином не обґрунтовується такими доводами, у зв'язку з чим її не може бути задоволено.
57. Аргументи ж відзиву Служби безпеки України ураховуються судом касаційної інстанції у тій мірі, що відповідає наведеному у цій постанові.
58. Суд також звертається до свого висновку, викладеного у пунктах 178-182 постанови Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 910/14243/22.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
60. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
61. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства «Фобос» не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 слід залишити без змін.
Судові витрати
62. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судове рішення, що оскаржувалось, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фобос» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 910/16375/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Багай
В. А. Зуєв