29 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/780/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Адміністрація, скаржник)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 (судді: Сковородіна О.М., Колесник Р.М., Тищенко А.І.)
у справі за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області
до Адміністрації; Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління - 70» (далі - Товариство),
про визнання недійсним договору та стягнення 1 055 904,00 грн.
Причиною звернення до Верховного Суду є перевірка застосування апеляційним судом норм права, за результатами яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області до Адміністрації та Товариства, в якому просив:
- визнати недійсним договір від 15.05.2019 №18 про надання послуг з поточного середнього ремонту ділянки (ділянок) автомобільної дороги О 240529 /Н-08/-Нова Дмитрівка-Золотоноша км 0+000- км 3+700, укладений Адміністрацією та Товариством за результатами відкритих торгів UA-2019-04-12-002570-а;
- стягнути з Товариства на користь Адміністрації кошти в сумі 1055904 грн, а з Адміністрації одержані нею за рішенням суду кошти в сумі 1055904 грн стягнути в дохід держави;
- стягнути з Товариства та Адміністрації на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати в сумі 15 093,25 грн.
1.2. Господарський суд Черкаської області рішенням від 19.01.2026 у справі №925/780/25 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
1.3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Адміністрація через підсистему «Електронний суд» звернулася з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник у апеляційній скарзі просив суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у зв'язку з його скрутним фінансовим станом, та ситуацією, у якій опинився відповідач через збройну агресію проти України, а також заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
1.4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.02.2026 відмовив у задоволенні заяви Адміністрації про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2026.
1.5. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.02.2026 апеляційну скаргу залишив без руху, встановив скаржнику десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме:
- надання доказів сплати судового збору у розмірі 22 639, 87 грн;
- звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку, з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах.
1.6. Від Адміністрації 05.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено, зокрема, платіжну інструкцію №1 від 26.02.2026 на суму 22 639, 88 грн та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.03.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2026 у справі №925/780/25.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Адміністрація звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №925/780/25, а справу передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2026 у справі №925/780/25.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги (нова редакція)
4.1. Із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, вимог статті 236 ГПК України. Зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановлена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також невідповідності висновків суду обставинам (вимогам) апеляційного оскарження Адміністрацією рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2026 у справі №925/780/25. На думку скаржника, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не досліджував належним чином і не оцінював у сукупності обставини подання апеляційної скарги, а також доводи, наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у контексті наявності підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з інших поважних причин; суд не взяв до уваги усі наведені підстави у заяві про поновлення строку. Суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, що мало наслідком визнання причин пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги необґрунтованими.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Суду не надходили.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №925/780/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
6.2. Верховний Суд ухвалою від 30.04.2026 відкрив касаційне провадження у справі №925/780/25 за касаційною скаргою Адміністрації на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.3. Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.05.2026 №32.2-01/680 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/780/25 у зв'язку з відпусткою судді Власова Ю.Л.
6.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 для розгляду справи №925/780/25 визначено склад суду: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6.7. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Розгляд справ у суді касаційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття касаційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи (частини перша, друга, п'ята статті 301 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.
7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо відмови судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження, означених у пункті 4.1. цієї постанови.
7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
7.4. У статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої цієї статті).
7.5. У рішенні від 13.06.2019 №4-рн/2019 Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3. пункту 2 мотивувальної частини зазначеного рішення).
7.6. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).
7.7. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
7.8. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
7.9. У справі «Пономарьов проти України» (пункти 40, 41 рішення ЄСПЛ) ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
7.10. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (пункти 34 рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України).
7.11. Отже, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства.
7.12. Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
7.13. Згідно із частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7.14. Таким чином, законом встановлено як дату початку перебігу строку, так і строк на апеляційне оскарження судового рішення.
7.15. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).
7.16. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).
7.17. Інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
7.18. Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
7.19. Водночас, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
7.20. Зокрема, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без руху, якщо така скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 260 ГПК України).
7.21. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
7.22. Таким чином, скаржник має право подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
7.23. Виходячи зі змісту частин другої та третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. Водночас, поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 30.07.2025 у справі №910/5829/19, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15.
7.24. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
7.25. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
7.26. Водночас, у разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.
7.27. Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
7.28. Як убачається з матеріалів справи, за встановленими обставинами справи, Господарський суд Черкаської області рішенням від 19.01.2026 у справі №925/780/25 позовні вимоги прокурора задовольнив у повному обсязі.
7.29. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Адміністрація 20.02.2026 звернулася з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у зв'язку з його скрутним фінансовим станом, та ситуацією, у якій опинився відповідач через збройну агресію російської федерації проти України; а також поновити строк на подання апеляційної скарги.
7.29.1. Адміністрація, обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, посилалася на те, що нею вживалися заходи щодо своєчасної сплати судового збору, зокрема 22.01.2026 було ініційовано питання про виділення коштів перед фінансовим відділом адміністрації. Проте, у зв'язку з відсутністю фінансової можливості та обмеженнями, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 09.06.2021 щодо черговості платежів, кошти не були виділені вчасно, що, на думку скаржника, є виключною та непереборною обставиною.
7.30. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.02.2026 відмовив у задоволенні заяви Адміністрації про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2026.
7.31. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.02.2026 апеляційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме:
- надання доказів сплати судового збору у розмірі 22 639,87 грн;
- звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку, з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах.
7.31.1. Апеляційний господарський суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу Адміністрації, виходив із того, що скаржник до апеляційної скарги не додав доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також не погодився з наведеними Адміністрацією доводами про наявність поважних причин пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги та визнав їх необґрунтованими.
7.31.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цьому випадку оскільки повний текст рішення суду першої інстанції складений та підписаний 19.01.2026, то з урахуванням положень пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України, останнім днем звернення з апеляційною скаргою є 09.02.2026. Звернення до структурного підрозділу (фінансового відділу) Золотонінської районної державної адміністрації Черкаської області, та подальша відповідь цього структурного підрозділу про відсутність коштів, а також посилання скаржника на приписи постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» №590 від 09.06.2021, не прийняті судом апеляційної інстанції як належні докази пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність бюджетних асигнувань існувала як протягом встановленого законом строку на апеляційного оскарження так і після його спливу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в період перебігу 20-денного строку на апеляційне оскарження, апелянт мав можливість подати апеляційну скаргу у встановлені законом строки, з аналогічним клопотанням про відстрочення сплати судового збору (із належним обґрунтуванням такого відстрочення), а не поза їх межами.
7.31.2. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що встановлена пунктом 19 вказаного порядку не забороняє здійснення видатків на сплату судового збору, а лише визначає їх пріоритетність у часі залежно від ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка. Скаржник не надав доказів того, що ним вживалися заходи щодо подання платіжного доручення до органу Казначейства для оплати судового збору саме у цій справі, та, що у здійсненні такого платежу йому було відмовлено. Сама по собі наявність законодавчих обмежень щодо черговості платежів не звільняє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків, передбачених процесуальним законом.
7.32. На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 Адміністрація подала до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучила, зокрема, платіжну інструкцію №1 від 26.02.2026 на суму 22 639, 88 грн та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
7.32.1. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Адміністрація посилалася на те, що нею, при поданні апеляційної скарги мало бути сплачено 22 639,87 грн судового збору, яких станом на січень-лютий 2026 остання не мала, а тому не могла здійснити перерозподіл власних коштів, що, на думку скаржника, є непереборною обставиною.
7.32.2. Також Адміністрація вказувала, що за відсутності суми фінансування на рахунку Адміністрації, єдиним можливим джерелом отримання коштів є субвенції з місцевого бюджету територіальних громад, у зв'язку з чим, останньою були направлені листи до секретаря Новодмитрівської сільської ради №199/01-01-40 від 23.01.2026 та голови Гельмязівської сільської територіальної громади №204/01-01-40 від 26.01.2026 з проханням розглянути та прийняти на черговій сесії селищної ради Програму підтримки діяльності органів виконавчої влади на 2026 рік та передбачити фінансування в сумі 23 000 грн на оплату судового збору у цій справі, водночас, у відповіді №02-12/287 від 27.01.2026 Гельмязівський сільський голова повідомив, що виділення субвенції можливе лише за умови прийняття відповідної Програми на черговій сесії, за наявності перевиконання доходної частини бюджету та після першочергового забезпечення видатків на оплату праці працівників бюджетної сфери; у листі №258/02-03 від 17.02.2026 Новодмитрівська сільська рада зазначила, що надання субвенції на оплату судового збору наразі неможливе через законодавчі обмеження щодо спрямування вільних залишків, а розгляд питання про фінансування може бути здійснений лише за умови перевиконання бюджету за результатами звітного періоду.
7.32.3. Надалі, 19.02.2026 Адміністрація звернулася з аналогічним проханням про надання фінансової допомоги до голови Драбівської селищної територіальної громади (лист №442/01-01-40). За результатами розгляду вказаного звернення, на сесії Драбівської селищної ради від 20.02.2026 було прийнято рішення №64-17/VIII про внесення змін до бюджету громади. На підставі вказаного рішення 24.02.2026 Драбівською селищною радою та Золотоніською РДА укладено договір №2 про передачу субвенції в сумі 23 000 грн для оплати судового збору. Крім того, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, заявник наголошував на необхідності виправлення фундаментальної помилки суду першої інстанції, який не врахував висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 щодо особливостей застосування статті 228 ЦК України.
7.32.4. Скаржник також зауважив, що пропуск процесуального строку становить лише одинадцять днів, що, на його думку, є незначним терміном.
7.33. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.03.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2026 у справі №925/780/25.
7.33.1. Апеляційний господарський суд, відмовляючи Адміністрації у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що фактично скаржник у поданій заяві посилається на підстави, яким уже частково надавалась оцінка апеляційним судом в ухвалі від 25.02.2026, а його доводи у цій заяві зводяться до деталізації процесу пошуку фінансування, що не спростовує висновків суду про суб'єктивний характер цих обставин. Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що наведені скаржником обставини щодо тривалого листування з територіальними громадами (Новодмитрівською, Гельмязівською та Драбівською) з метою отримання субвенції на сплату судового збору лише підтверджують факт відсутності у суб'єкта владних повноважень належного бюджетного фінансування на момент виникнення потреби у поданні апеляційної скарги. Проте, як уже зазначалося в ухвалі від 25.02.2026, відсутність коштів для сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки фінансування видатків на державні органи покладено на державу та залежить виключно від належної організації діяльності самого суб'єкта владних повноважень.
7.33.2. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що посилання на «незначність» пропуску строку (11 днів) також не є самостійною підставою для його поновлення, оскільки закон пов'язує можливість поновлення строку виключно з поважністю причин його пропуску, а не з його тривалістю. Будь-який пропуск строку без об'єктивних на те перешкод порушує принцип правової визначеності.
7.33.3. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що звернення до Новодмитрівської та Гельмязівської сільських рад були датовані 23.01.2026 та 26.01.2026 відповідно, тобто ще в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Проте, ці документи не були додані до первісної апеляційної скарги, що свідчить про неналежне виконання скаржником обов'язку щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку безпосередньо в момент звернення. Разом з тим, до Драбівської селищної ради скаржник звернувся лише 19.02.2026, що відбулося вже після спливу строку на оскарження, останній день якого припадав на 09.02.2026. Такий алгоритм дій вказує на те, що питання фінансування почало вирішуватися у повному обсязі лише після порушення процесуального терміну. Водночас, скаржник не довів саму по собі неможливість звернення з апеляційною скаргою в межах строку (наприклад, з клопотанням про відстрочення). Судова колегія зазначила, що подання апеляційної скарги, як вказано вище, відбулось із пропуском процесуального строку та без сплати судового збору, із одночасним заявленням клопотань про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору. Тобто, як первісно, так і при поданні заяви про усунення недоліків, скаржник не довів об'єктивної неможливості звернення з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.
7.33.4. Щодо посилань скаржника на необхідність виправлення фундаментальної помилки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції встановив особливий порядок застосування наслідків недійсності правочину, за якого обов'язок Адміністрації щодо перерахування коштів у дохід держави в сумі 1055 904 грн виникає виключно щодо тих коштів, які будуть одержані нею за цим же рішенням суду від Товариства. Таким чином, суд першої інстанції визначив таку послідовність виконання судового рішення, яка унеможливлює стягнення вказаної суми безпосередньо з рахунків Адміністрації за рахунок її власних бюджетних асигнувань, оскільки джерелом цього платежу визначено саме кошти, повернуті іншою стороною недійсного договору. За таких обставин, оскаржуване судове рішення не створює для Адміністрації додаткового фінансового навантаження чи обов'язку виплати власних коштів, а лише забезпечує механізм повернення до бюджету сум, отриманих від Товариства в порядку відновлення попереднього стану. За висновками суду апеляційної інстанції доводи скаржника про порушення його основоположних прав як добросовісної сторони правочину та наявність фундаментальної помилки правосуддя не знайшли свого підтвердження, оскільки встановлений судом першої інстанції порядок виконання рішення повністю нівелює ризики настання негативних фінансових наслідків безпосередньо для Адміністрації.
7.34. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026, скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій, зокрема, вказує, що апеляційний суд не дотримався приписів статті 236 ГПК України.
7.35. Верховний Суд у контексті наведених доводів касаційної скарги відзначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
7.36. З правового аналізу норми статті 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
7.37. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
7.38. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
7.39. Водночас норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
7.40. Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк. Таких висновків дійшов Верховний Суд також у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867.
7.41. Також Верховний Суд враховує, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право, а не обов'язок, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
7.42. Колегія суддів, ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, доходить висновку, що доводи скаржника про поважність причин / підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведеними як в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в касаційній скарзі не є такими, що узгоджуються з нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та правовими позиціями Верховного Суду щодо вмотивованості та обґрунтованості підстав для поновлення процесуального строку.
7.43. Суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені скаржником обставини щодо неможливості сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, посилаючись на тривале листування з територіальними громадами з метою отримання субвенції на сплату судового збору, дійшов обґрунтованого висновку, що скаржник не довів саму по собі неможливість звернення з апеляційною скаргою в межах строку апеляційного оскарження (наприклад, з клопотанням про відстрочення).
7.44. Невиконання ж скаржником вимог процесуального законодавства, зокрема недоведеність ним поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
7.45. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку із чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
7.46. Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
7.47. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13 ГПК України).
7.48. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
7.49. Згідно з вимогами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
7.50. Верховний Суд наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.
7.51. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
7.52. Верховний Суд висновує, що оцінюючи правомірність обмеження доступу до правосуддя, слід враховувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим процесуальним обмеженням. Такі обмеження є сумісними з гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони мають легітимну мету та є пропорційними і не порушуватимуть саму суть права. Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції не містить визначення «легітимна мета», втім приклади таких легітимних цілей містить практика ЄСПЛ. Пропорційність є одним із важливих принципів у практиці ЄСПЛ, вона вимагає щоб між законною метою, яку переслідує держава, і тими засобами, до яких вона вдається щоб її досягти, існував справжній баланс. Пропорційність вимагає знаходження справедливого балансу між правами особи і суспільним інтересом.
7.53. Ураховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції, з огляду на конкретні обставини цієї справи, дійшов заснованого на правильному застосуванні пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Адміністрації на рішення суду першої інстанції.
7.54. Водночас, Суд враховує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який, дослідивши та оцінивши всі наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в їх сукупності, вважав, що такі не свідчать про існування об'єктивно непереборних та пов'язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження цих судових рішень.
7.55. У такий спосіб скаржник, який не згодний з наведеними апеляційним судом мотивами в аспекті відхилення зазначених ним обставин пропуску строку на апеляційне оскарження, по суті намагається ініціювати повторну оцінку обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими.
7.56. У контексті зазначеного Суд зауважує, що наведене не може свідчити про застосування у цьому випадку надмірного формалізму, так як встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, в той час як Адміністрація, апеляційна скарга якої надійшла до суду апеляційної інстанції з пропуском строку саме через незабезпечення скаржником належної організації процесу оскарження судових рішень, не надала жодних переконливих доказів реальної наявності у неї перешкод для реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 256 ГПК України.
7.57. Суд враховує, що запровадження строку, в межах якого сторона, в цьому випадку відповідач, може звернутися до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
7.58. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
7.59. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовав практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
7.60. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.
7.61. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який у межах наведених скаржником обставин (причин) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вважав, що скаржником у поданій заяві не наведено нових, об'єктивно непереборних обставин, які б виникли незалежно від його волі та перешкодили вчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою.
7.62. З урахуванням наведеного Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що апеляційний господарський не досліджував належним чином і не оцінював у сукупності обставини подання апеляційної скарги, а також доводи, наведені на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у контексті наявності підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з інших поважних причин.
7.63. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження. Судом не встановлено порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
7.64. Колегія суддів наголошує, що суд апеляційної інстанції дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду апеляційної скарги, поданої учасником справи з пропуском строку на апеляційне оскарження, та прийняв процесуальне рішення, що відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права відхиляються як необґрунтовані.
7.65. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до заперечення Адміністрацією установлених судом апеляційної інстанції обставин справи та тверджень про не дослідження апеляційним судом доказів і надання доказам неправильної оцінки, без урахування меж касаційного перегляду та повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України.
7.66. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу Адміністрації слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі №925/780/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова