28 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/286/25
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Бучанської міської ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 (головуючий суддя Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
у справі № 902/286/25
за позовом Бучанської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - Інвестиційна Група "Атлант",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області,
про визнання недійсними частини договорів та стягнення коштів,
20.05.2026 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 902/286/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено в розмірі 3 028 грн (позов було подано у 2025 році).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
30.01.2025 рішенням Господарського суду Вінницької області позовні вимоги задоволено повністю.
29.04.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Вінницької області від 30.01.2025 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як убачається з касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю.
Предметом позову у цій справі є (1) визнання недійсним пункт 3.1. частини 3 договору підряду від 25.09.2023 № 319 укладеного між Бучанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "Атлант" в частині включення в договірну ціну податку на додану вартість у розмірі 420 188,14 грн, (2) визнання недійсним пункт 3.1. частини 3 договору підряду від 25.09.2023 № 320 укладеного між Бучанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "Атлант" в частині включення в договірну ціну податку на додану вартість у розмірі 713 625,81 грн, (3) визнання недійсним пункт 3.1. частини 3 договору підряду від 11.10.2023 № 342 укладеного між Бучанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "Атлант" в частині включення в договірну ціну податку на додану вартість у розмірі 1 228 190,96 грн, (4) визнання недійсним пункт 3.1. частини 3 договору підряду від 23.11.2023 № 404 укладеного між Бучанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "Атлант" в частині включення в договірну ціну податку на додану вартість у розмірі 539 077,66 гривень, (5) визнання недійсним пункт 3.1. частини 3 договору підряду від 17.06.2024 № 220 укладеного між Бучанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "Атлант" в частині включення в договірну ціну податку на додану вартість у розмірі 42 509,39 грн і (6) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - Інвестиційна Група "Атлант" на користь Бучанської міської ради безпідставно отримані кошти у розмірі 2 943 591,96 грн.
Отже, згідно з вимогами касаційної скарги та приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 118 587,76 грн.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу скаржник подав в електронній формі через систему "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, отже належною до сплати сумою судового збору є 94 870,21 грн.
Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги додав платіжну інструкцію від 15.05.2026 № 427 про сплату судового збору у розмірі 75 491 грн, що не може вважатися належним доказом про сплату судового збору у відповідному розмірі.
При цьому, скаржник у своїй касаційній скарзі заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Розглянувши клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Верховний Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).
Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про звільнення (відстрочення) сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
У касаційній скарзі відсутні доводи та докази, що підтверджують реальну фінансову неспроможність скаржника сплатити судовий збір у вказаному вище розмірі.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що подане клопотання не містить достатніх та належних доказів, які б підтверджували об'єктивну неможливість сплатити судовий збір у повному розмірі на момент звернення з касаційною скаргою та / або сплатою судового збору у меншому розмірі.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
З огляду на викладене та враховуючи відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 902/286/25, а відтак, у задоволенні необхідно відмовити.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на надання доказів про сплату (доплату) судового збору у розмірі 19 379,21 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити Бучанській міській раді у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Бучанської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 902/286/25 залишити без руху.
3. Надати Бучанській міській раді строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Случ