19 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/527/24(915/921/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), суддів Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
позивач - Антимонопольний комітет України,
представник позивача - не з'явився,
відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор",
представник відповідача - не з'явився,
розпорядник майна ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" арбітражна керуюча Мартиненко Наталія Михайлівна - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 22.09.2025
у складі судді: Адаховська В.С.,
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 04.12.2025
у складі колегії суддів: Богатиря К.В., (головуючий), Поліщук Л.В., Таран С.В.,
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор"
про стягнення 33 999, 00 грн.,
в межах справи № 915/527/24
за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Марківське"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
Короткий зміст руху справи
1. У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/527/24 за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Марківське" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" (далі - ТОВ "Торговий дом "Югелеватор", боржник).
2. 12.06.2025 Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ "Торговий дом "Югелеватор", в якій просив суд стягнути з ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" пеню у розмірі 33 999,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України та стягнути на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
3. Позовні вимоги мотивовано тим, що Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №126-26.13/89-23 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, прийняв рішення від 25.10.2024 №49-р/тк, яким визнано, що ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 11.11.2022 №126-26.13/09-5098 у встановлений ним строк. За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 33 999,00 гривень.
Позивач просить стягнути пеню за прострочення сплати штрафу у сумі 33 999,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 відмовлено в задоволенні позову повністю.
5. Приймаючи дане рішення, суд вказав на те, що позивачем необґрунтовано нараховано пеню відповідачу в розмірі 33 999,00 грн, за період з 28.02.2025 по 27.05.2025 (включно), тобто під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "ТД "Югелеватор", що суперечить приписам частини 3 статті 41 КУзПБ, а тому з огляду на вказане, відсутні підстави для задоволення позову у цій справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 по справі №915/527/24(915/921/25) - залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 по справі №915/527/24(915/921/25) - залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення із відповідача пені у розмірі 33 999,00 грн та вказав на те, що на пеню, нараховану на суму несплаченого штрафу, в порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", поширюється заборона, встановлена частиною 3 статті 41 КУзПБ.
Встановлені у справі обставини
8. Рішенням Антимонопольного комітету України “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 25.10.2024 №49-р/тк, визнано, що ТОВ “ТД “Югелеватор» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 11.11.2022 № 126-26.13/09-5098 у встановлений ним строк; накладено на ТОВ “ТД “Югелеватор» штраф у розмірі 33999,00 грн за порушення, визначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
9. Відповідним рішенням визначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.
10. Копія рішення №49-р/тк була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 07.11.2024 №126-26.13/05-10765е, який був повернутий із відділення поштового зв'язку як не вручений.
11. Інформація про прийняте рішення Антимонопольного комітету України №49-р/тк була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України “Урядовий кур'єр» випуск № 254(7914) від 17.12.2024 відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції».
12. Матеріали цієї справи не містять доказів щодо оскарження відповідачем прийнятого позивачем рішення №49-р/тк у судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Антимонопольний комітет України звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі №915/527/24 (915/921/25), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Антимонопольного комітету України та стягнути з ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" пеню у розмірі 33 999 гривень і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України.
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/527/24 (915/921/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025.
15. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2026 витребувано з Господарського суду Миколаївської області та Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 915/527/24(915/921/25), відкладено вирішення питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.
16. 27.01.2026 на адресу Касаційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи № 915/527/24(915/921/25).
17. Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2026 відкрито касаційне провадження у справі №915/527/24(915/921/25) за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, датою проведення судового засідання визначено 31.03.2026.
18. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2026 касаційне провадження у справі №915/527/24 (915/921/25) за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1344/24(911/899/25) та офіційного оприлюднення повного тексту відповідного судового рішення.
19. 08.04.2026 палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1344/24(911/899/25) прийнято постанову, якою касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 - залишено без змін.
20. Ухвалою Суду від 29.04.2026 поновлено касаційне провадження у справі № 915/527/24(915/921/25) за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, засідання суду призначено на 19.05.2026.
21. Учасники провадження у справі, зокрема скаржник, у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
22. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 19.05.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 19.05.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 19.05.2026.
23. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.04.2026 №4857-IX), Верховний Суд розглядає справу № 915/527/24 (915/921/25) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(Антимонопольний комітет України)
24. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, заявник посилається на положення п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16 та Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 9223-36гс13, щодо превалювання Закону України "Про захист економічної конкуренції" над іншими законами, зокрема, які регулюють процедуру банкрутства, оскільки застосовані Комітетом нарахування (штраф/пеня) не є неустойкою чи фінансовою санкцією та не можуть вважатись заходами, спрямованими на забезпечення виконання зобов'язань; зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у постанові від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15 та від 20.03.2025 у справі № 926/868/24 щодо превалювання Закону України "Про захист економічної конкуренції" над іншими законами, зокрема, які регулюють процедуру банкрутства, на користь висновків, викладених у постановах від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16 та Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 9223-36гс13.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
25. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
28. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
29. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
30. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
31. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
32. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
33. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
34. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
35. Предметом розгляду у цій справі є позов Антимонопольного комітету України м. Київ до ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" про стягнення пені у розмірі 33 999 гривень, а спірним постало питання наявності / відсутності права АМКУ нараховувати боржнику в порядку, визначеному Законом України "Про захист економічної конкуренції", пеню у процедурах банкрутства.
36. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що на нараховану у порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пеню поширюється заборона щодо її нарахування, встановлена частиною третьою статті 41 КУзПБ.
37. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітету України", Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
38. Частиною першою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачає як основне завдання Антимонопольного комітету України участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
40. АМК та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) в межах своїх дискреційних повноважень, визначених у частини четвертій статті 4 Закону здійснює державний контроль та вчиняє відповідні дії з метою додержання законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень у підприємницькій діяльності та у сфері медіа.
41. В силу наведених нормативно-правових актів захист економічної конкуренції в Україні покладено на АМК, які останній реалізує шляхом виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в рамках адміністративної процедури - розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
42. Відповідно до статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи. На офіційному веб-сайті АМК оприлюднюється інформація про справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
43. Згідно з частинами першою, другою статті 37 Закону № 2210-III у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.
44. Частиною першою статті 48 Закону № 2210-III визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
45. Загальні положення щодо функції Антимонопольного комітету України накладення штрафів на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства також визначені у Главі 28 "Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства", яка входить у Розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" Господарського кодексу України.
46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №126-26.13/89-23 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, прийняв рішення від 25.10.2024 №49-р/тк, яким визнано, що ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 11.11.2022 №126-26.13/09-5098 у встановлений ним строк. За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 33 999,00 гривень.
47. Відповідно до частини 2 статі 56 Закону № 2210-III рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
48. Згідно з частиною 3 статті 56 Закону № 2210-III особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов'язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.
49. Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.
50. Згідно з частини 5 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
51. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.
52. Судами встановлено, що копія Рішення №49-р/тк була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 07.11.2024 №126-26.13/05-10765е, який був повернутий із відділення поштового зв'язку як не вручений.
53. Інформація про прийняте рішення Антимонопольного комітету України №49-р/тк була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України “Урядовий кур'єр» випуск № 254(7914) від 17.12.2024 відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції».
54. Строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням №49-р/тк, закінчився 27.02.2025.
55. В порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивачем нараховано пеню в сумі 45388,67 грн (33999,00 х 1,5% = 509,985 грн, де 33999,00 грн - розмір штрафу, накладеного рішенням від 25.10.2024 №49-р/тк; 1,5% - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції»; за 89 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 509,985 х 89 = 45388,67 грн) за період 28.02.2025 по 27.05.2025 (включно).
56. Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15 щодо правового статусу АМКУ в процедурах банкрутства зазначив, що АМКУ не наділений законодавцем повноваженнями щодо самостійного визначення кредиторських вимог та позачергового стягнення у процедурах банкрутства щодо боржника тощо. У випадку відкриття провадження у справі про банкрутство на АМКУ поширюються положення КУзПБ щодо виявлення кредиторів та черговості задоволення кредиторських вимог у відповідних процедурах банкрутства.
57. В частині правової природи штрафу, що накладається за рішенням органів АМКУ колегія суддів спирається на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство викладені у постанові від 08.04.2026 у справі № 911/1344/24 (911/899/25), до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі.
58. Так, за висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у наведеній постанові:
" 60. Аналіз положень статті 1 КУзПБ, статей 217, 230, 238, 241 ГПК України, а також статей 51, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" свідчить, що штраф, накладений органами АМКУ, є адміністративно-господарською санкцією майнового характеру, яка полягає у покладенні на суб'єкта господарювання обов'язку сплатити до бюджету визначену грошову суму.
61. Такий обов'язок має публічно-правову природу, однак за своїм змістом є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 КУзПБ, оскільки передбачає обов'язок боржника сплатити визначену грошову суму відповідно до закону.
62. КУзПБ відносить до грошових зобов'язань також зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що свідчить про включення до цього поняття не лише договірних, а й публічно-правових обов'язків зі сплати коштів.
63. Отже, штраф, накладений АМКУ, підпадає під поняття грошового зобов'язання боржника, а відтак підлягає правовому режиму, встановленому КУзПБ для таких зобов'язань у процедурі банкрутства.
64. Відповідно до статті 1 КУзПБ до складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.
65. Водночас наведений виняток стосується санкцій, які є похідними від основного зобов'язання та мають забезпечувальний або компенсаційний характер (зокрема договірної чи податкової неустойки), тобто виникають як наслідок невиконання або неналежного виконання первинного грошового зобов'язання.
66. Натомість штраф, накладений АМКУ відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не є способом забезпечення виконання іншого зобов'язання та не має акцесорного характеру. Такий штраф є самостійним заходом відповідальності за вчинене правопорушення у сфері господарювання, що безпосередньо породжує обов'язок суб'єкта господарювання сплатити визначену грошову суму до бюджету.
67. Отже, штраф АМКУ не є неустойкою в розумінні статті 1 КУзПБ, а становить самостійне грошове зобов'язання публічно-правового характеру. Тому на нього поширюється правовий режим грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства з урахуванням спеціальних правил щодо моменту їх виникнення та порядку задоволення.".
59. Щодо правової природи пені, нарахованої у зв'язку з несплатою штрафу АМКУ, Верховний Суд у постанові від 08.04.2026 у справі № 911/1344/24 (911/899/25) виснував:
" 84. Пеня, передбачена статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", нараховується за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати штрафу, обчислюється у відсотках від суми такого зобов'язання за кожний день прострочення та має похідний характер щодо основного боргу.
85. Таким чином, на відміну від штрафу АМКУ, який є самостійною адміністративно-господарською санкцією за правопорушення у сфері захисту економічної конкуренції, пеня є фінансовою санкцією, що виникає внаслідок прострочення виконання цього зобов'язання.
86. З огляду на викладене, нарахована АМКУ у цій справі пеня, на відміну від нарахованого АМКУ штрафу, не підпадає під визначення грошового зобов'язання відповідно до статті 1 КУзПБ.
87. Аналіз змісту статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" свідчить, що пеня, передбачена вказаною статтею, є самостійною фінансовою санкцією публічно-правового характеру, встановленою спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції. Її застосування безпосередньо пов'язане з фактом невиконання обов'язку зі сплати штрафу, накладеного органом АМКУ, та має на меті забезпечення належного та своєчасного виконання такого обов'язку.
88. Пеня у цьому випадку не є складовою самого штрафу і не ототожнюється з ним, оскільки штраф виступає заходом відповідальності за вчинене правопорушення у сфері конкуренції, тоді як пеня є наслідком невиконання або несвоєчасного виконання обов'язку зі сплати вже накладеного штрафу. Водночас така пеня має похідний характер, оскільки її існування та розмір прямо залежать від наявності основного обов'язку - сплати штрафу, а також від тривалості його невиконання.
89. Таким чином, пеня, передбачена статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є встановленою законом фінансовою санкцією, що виникає виключно у зв'язку з простроченням виконання грошового обов'язку зі сплати штрафу, нараховується за кожен день такого прострочення та спрямована на стимулювання належного виконання рішень органів АМКУ.".
60. Поряд з цим, провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.
61. Положення КУзПБ встановлюють спеціальний правовий режим для боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.
62. Частина третя статті 41 КУзПБ встановлює імперативну норму, згідно з якою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
63. Ця норма має універсальний характер і поширюється на всі види фінансових санкцій незалежно від їх публічно-правової чи приватно-правової природи, оскільки КУзПБ встановлює спеціальний правовий режим боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство.
64. Отже, враховуючи, що пеня за статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є різновидом неустойки та фінансовою санкцією акцесорного характеру, хоча і має спеціальне нормативне регулювання, але підпадає під дію загальних обмежень, встановлених КУзПБ щодо нарахування фінансових санкцій у період дії мораторію, а також після визнання боржника банкрутом.
65. Подібні висновки щодо застосування статей 41, 59 КУзПБ наведені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15, від 17.02.2025 у справі № 904/5865/20 (904/6495/23), від 02.07.2025 № 926/1448-б/24 (926/674/25), та підтримані Палатою суддів у постанові від 08.04.2026 у справі № 911/1344/24 (911/899/25).
66. Відтак, нарахування пені, в порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прямо заборонене частиною третьою статті 41 КУзПБ на конкурсні вимоги в період дії мораторію.
67. Проте, з огляду на положення частини п'ятої статті 41 КУзПБ, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, тобто дія зазначених положень не поширюється на вимоги до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
68. Як вбачається зі встановлених судами обставин, у цьому випадку, зобов'язання з оплати штрафу на підставі рішення №49-р/тк у боржника виникло 25.10.2024 (вважається врученим Відповідачу 27.12.2024), а крайній строк оплати такого штрафу припадав на 27.02.2025.
69. В той же час, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" було відкрито 01.08.2024 (ухвала залишена без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024).
70. Враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 08.04.2026 у справі №911/1344/24(911/899/25), вимоги Антимонопольного комітету України до ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" щодо оплати штрафу (як основне грошове зобов'язання) за рішенням від 25.10.2024 №49-р/тк виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, до визнання боржника банкрутом, - відтак, вданому випадку, Антимонопольний комітет України виступає поточним кредитором.
71. Таким чином, як про це вже було позначено вище, з огляду на положення частини п'ятої статті 41 КУзПБ, дія мораторію не поширюється на вимоги Антимонопольного комітету України до ТОВ "Торговий дом "Югелеватор", які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
72. Однак, суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, помилково прийняли до уваги висновки Верховного Суду у постановах від 25.10.2022 у справі №904/11261/15 та від 20.03.2025 у справі №926/868/24 щодо застосування статей 41, 59 КУзПБ, оскільки, у справі 926/868/21 зобов'язання Відповідача з оплати цього штрафу виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача, а у справі № 904/11261/15 - після визнання боржника банкрутом.
Відтак, враховуючи встановлені обставини у справі що розглядається (зобов'язання з оплати штрафу за рішенням АМК виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, до визнання боржника банкрутом), означені судами попередніх інстанцій висновки Верховного Суду не є релевантними до даної справи.
73. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, частково знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції тому наявні підстави для задоволення касаційної скарги частково.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Згідно з нормами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
75. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
76. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, Суд вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
Розподіл судових витрат
77. Відповідно до статті 129 ГПК у зв'язку із скасуванням оскаржуваних рішень судів та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на правничу допомогу та за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі №915/527/24(915/921/25) - скасувати.
3. Справу №915/527/24(915/921/25) передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік