19 травня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/4367/25
За позовом Виробничого кооператив «Путильський лісгосп», смт. Путила, Вижницький район, Чернівецька область
до 1. Путильської селищної ради, смт. Путила, Вижницький район, Чернівецька область;
2. Державне спеціальне господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ», місто Київ
про визнання неправомірним та скасування рішення
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання - Медвідчук І.В.
Представники сторін:
від позивача - Добросько Л.В.
від відповідача - 1 не з'явився;
від відповідача - 2 Чайковський І.А.
Обствнини справи: Виробничий кооператив «Путильський лісгосп» звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Путильської селищної ради від 14.05.2003 за №73/5 «Про оформлення права власності на адмінбудинок з належними до нього будівлями та спорудами», визнання неправомірним та скасування свідоцтва серії АА №926940 про право власності на нерухоме майно від 22.07.2003, видане Карпатському державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству агропромислового комплексу, згідно рішення виконкому Путильської селищної ради від 14.05.2003р. за № 73/5 за типом об'єкта адміністративний будинок, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Українська, 216; визнання права власності на адміністративний будинок та господарські споруди загальною площею 800, 50 кв.м., адмінбудинок, А, 800,50 кв.м, гараж, Б, 78,30 кв.м., котельня, В, 64.97кв.м., сарай, Г, 77,17 кв.м.; вбиральня, Д, 6,24кв.м, колодязь, К, 1.31 кв.м, огорожа, 1; ворота, 2, 7.5 кв.м., хвіртка, 3, 5.4 кв.м, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Українська, 216 за Виробничим кооперативом «Путильський лісгосп» (код ЄДРПОУ36754975).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно було створене та набуте за рахунок майна трудового колективу Путильського міжколгоспного лісгоспу, яке у 2001 році було передано новоствореному державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству виключно в оперативне управління без переходу права власності. Відповідно до статутних документів правопопередника відповідача-2, майно, створене до квітня 2001 року, залишалося у власності трудового колективу.
У 2013 році договір передачі майна в оперативне управління було розірвано, а майно повернуто трудовому колективу та передано виробничому кооперативу «Путильський лісгосп», який є його засновником і правонаступником. Надалі між позивачем та правопопередником відповідача-2 укладалися договори оренди спірного майна, що, на переконання позивача, підтверджує відсутність у відповідача-2 права власності на нього.
Позивач зазначає, що у 2003 році виконавчим комітетом Путильської селищної ради було прийнято рішення, на підставі якого оформлено право власності на спірне нерухоме майно за державним підприємством без наявності належних правовстановлюючих документів та без припинення права власності трудового колективу, що суперечить вимогам цивільного законодавства.
У 2025 році позивач звернувся до органу державної реєстрації з метою реєстрації права власності на вказане майно, однак йому було відмовлено у зв'язку з наявністю запису про право власності за відповідачем-2. Неможливість реалізації права власності у позасудовому порядку стала підставою для звернення до суду.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається, зокрема, на положення статей 13, 19, 41 Конституції України, статей 316, 317, 319, 328, 346, 392 Цивільного кодексу України, статті 182 Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також на принцип обов'язковості дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування виключно в межах наданих законом повноважень.
Позивач вважає, що спірне нерухоме майно не вибувало з власності трудового колективу, не було відчужене у встановленому законом порядку, а тому рішення органу місцевого самоврядування та видане на його підставі свідоцтво про право власності підлягають скасуванню, а право власності на майно визнанню за позивачем.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2026.
« 06» січня 2026 року, через систему «Електронний суд», від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 36) в якому відповідач 1 зазначає, що єдиним документом, яким позивач підтверджує своє право на володіння майном, з позиції викладеній у позовній заяві, є угода № 295 від 15.11.2013 про розірвання договору від 17.02.2001 «Про передачу майна в оперативне управління» до якого додається акт приймання - передачі про повернення всього майна трудового колективу, яке було отримано в оперативне управління.
Вважає, що у зв'язку із цим рішення реєстратора у відмові на реєстраціє права власності за позивачем є законним, а вимоги заявлені позивачем у позові є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
« 15» січня 2026 року, через систему «Електронний суд», від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 186), в якому відповідач 2 зазначає про безпідставність твердження позивача щодо надання пайових внесків «у вигляді основних засобів виробництва, земельних ділянок, грошових коштів, лісових площ та інше» як обґрунтування набуття речового права на предмет спору в дійсній справі.
Незалежно від організаційно-правової форми Путильського районного міжколгоспного лісгоспу, жодного доказу набуття ним майна, яке є предметом спору у справі № 926/4367/25, у період з 01 серпня 1974 року по 15 квітня 1991 року, а так само після вказаної дати, позивачем не надано, а отже заявлені позовні вимоги щодо захисту наявного речового права є передчасними.
« 19» січня 2026 року, через систему «Електронний суд», від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 227) в якому останній заперечує обставини наведені у відзивах на позов, зазначає, що трудовий колектив реалізував своє право колективної власності шляхом створення кооперативу, а ВК «Путильський лісгосп» є організаційно-правовою формою реалізації прав колективу. Зазначає, що договори та статути є дійсними, і не можуть бути нікчемними в силу закону. Разом з цим, вважає, що оскільки акт приймання-передачі правовстановлюючих документів (передавального балансу) у відповідача 2 на спірне майно відсутній, то останній не набув права власності на нього.
Підготовче засідання призначене на 22.01.2026 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у щорічній відпустці.
« 26» січня 2026 року, через систему «Електронний суд», від відповідача 2 надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №352), у яких останній зазначає, що оскільки станом на 15.11.2013 поняття «колективна власність» вже не існувало, спірне майно могло належати виключно державному підприємству, а ВК «Путильський Лісгосп» міг реалізувати права свого трудового колективу, а не державного підприємства. Однак, на момент засування останнього як юридичної особи на переконання відповідача 2 виробничий кооператив володів виключно вкладами своїх засновників, оскільки інші внески до статутного капіталу в тому числі об'єкти спірного майна не вносились.
27.01.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача 2, у якому останні посилається на норми ЗУ «Про власність» та зазначає, що оскільки спірне майно створене та введене в експлуатацію у 1983 році, то суб'єктами права колективної власності були трудові колективи у тому числі міжколгоспних підприємств. Вважає, що закон який діяв в той час визначав трудовий колектив суб'єктом майнових прав. Зауважує, що адміністративний акт, прийнятий без правової підстави не породжує правових наслідків, навіть якщо не скасований.
Ухвалою суду від 29.01.2026 підготовче засідання призначено на 20.02.2025.
Ухвалою суду від 20.02.2026 задоволено клопотання позивача та відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
24.02.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції (вх. №726).
Ухвалою суду від 02.03.2026 заяву представника позивача про проведення судових засідань поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції задоволено
Ухвалою суду від 20.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.03.2026.
Ухвалою суду від 03.03.2026 задоволено заяву (вх. №726) представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Судове засідання призначене на 19.03.2026, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у щорічній відпустці, про що сторони були повідомлені, шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 25.03.2026 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.04.2026.
У судове засідання 21.04.2026 представник відповідача 1 не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, оскільки останній належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Представник позивача, наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві, вважає, що оскільки спірне майно за адресою: вул. Українська, 216, смт. Путила, Путильського району, Чернівецької області є власністю трудового колективу та не вибувало з його володіння, то у попередника відповідача 2 не виникло право власності на нього. Разом з цим, вважає, що у 2013 році майно трудового колективу передано позивачу, у зв'язку з чим у нього виникло право власності на спірне майно.
Представники відповідача 2, заперечують щодо задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №186 від 15.01.2026), зазначають, що позивачем не надано доказів набуття права власності на спірне майно позивачем, а умовою набуття речових прав на майно підприємства трудовим колективом є викуп цього майна. Разом з цим, вважає що власником спірного майна може бути тільки юридична особа, а позивач не є правопопередником ДП СЛАП «Карпатський держспецлісгосп АПК», у зв'язку з чим йому не передавалися майнові права відносно спірного майна.
У судовому засіданні 21.04.2026 оголошено перерву до 13.05.2026.
У судовому засіданні 13.05.2026 представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №227 від 19.01.2026), а представник відповідача 2 заперечує щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №186 від 15.01.2026) та запереченні на відповідь на відзив (вх. №352 від 26.01.2026).
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Міністерства аграрної політики України №10 від 01.02.2001 «Про створення державних спеціалізованих лісогосподарських агропромислових підприємств в Чернівецькій області» наказано створити державні спеціалізовані лісогосподарські агропромислові підприємства в Чернівецькій області, в тому числі Карпатське державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК»
Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів трудового колективу Карпатського держспецлісгоспу АПК від 17.02.2001 вирішено: на підставі наказу Міністерства аграрної політики України №10 від 01.02.2001 майно яке належить трудовому колективу в сумі 2830,8 тис. грн (дві тисячі вісімсот тридцять грн 80 ком) з метою його збереження, збереження робочих місць, ефективного використання устаткування, механізмів забезпечення регулярного одержання заробітної плати членами трудового колективу передати безоплатно в оперативне управління адміністрації держспецлісгоспу на невизначений період часу для спільного його використання. Право підпису договору про передачу майна від імені трудового колективу надати профспілковому комітету.
Відповідно до статуту Карпатського державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК», що затверджений розпорядженням Міністерства аграрної політики України №73 від 26.04.2001 та зареєстрований в юридичному управлінні Міністерства аграрної політики України №104-13-04/2001 від 26.04.2001 (далі - статут «Карпатський держспецлісгосп АПК») Карпатське державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК» зареєстроване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України. Підприємство створене на підставі наказу Міністерства аграрної політики 01.02.2001 №10.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 статуту «Карпатський держспецлісгосп АПК» майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно створене до затвердження даного статуту є власністю трудового колективу, який згідно угоди передає його в довгострокову безоплатну оренду підприємству з правом викупу.
Пунктом 4.2 статті 4 статуту «Карпатський держспецлісгосп АПК» визначено, що майно підприємства одержане від його діяльності після державної реєстрації є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.
13.12.2003 «Карпатський держспецлісгосп АПК» звернувся до Карпатського КР БТІ Магалку В.І. із відношенням у якому просить виготовити технічну інвентаризацію та провести державну реєстрацію адмінбудинку з належними до нього будівлями і спорудами, розташованого за адресою: смт. Путила, вул. Українська 216.
Відповідно до рішення Путильської селищної ради «Про оформлення права власності на адмінбудинок з належними до нього будівлями та спорудами, які знаходяться в селищі Путила за Карпатським держспецлісгоспом АПК» №73/5 від 14.05.2003 вирішено: оформити право власності на літ «А» - адмінбудинок, літ. «Б» - грараж, літ. «В» - котельня, літ. «Г» - сарай, літ. «Д» - вбиральня, літ. «К» - колодязь, №1 огорожа, №2 ворота, №3 хвіртка, які знаходяться в селищі Путила, вул. Українська, 216 за Карпатським спеціалізованим лісогосподарським підприємством АПК. Путильському КР БТІ виписати свідоцтво про право власності на адмінбудинок за Карпатським державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу.
Свідоцтвом про право власності САА 926940 від 22.07.2003 підтверджується право власності Карпатського державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу на адмінбудинок за адресою: Чернівецька обл, Путильський р-н, смт. Путила, вул. Українська 216, на загальнодержавну форму власності з часткою 1/1 на об'єкт загальною площею 800,50 кв. м; адмінбудинок А, 800,50 кв. м; гарадж Б, 78,30 кв.м; котельня В, 64,97 кв.м; сарай Г, 77.17 кв.м; вбиральня Д, 6,24 кв.м; колодязь К 1,31 кв.м; огорожа 1; ворота 2; 7,5 кв.м; хвіртка 3, 5,4 кв. м. На підставі рішення №73/5 від 14.05.2003.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1056630 від 22.07.2003 підтверджується, що Карпатському державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству агропромислового комплексу на праві власності належить адмінбудинок за адресою: Чернівецька обл, Путильський р-н, смт. Путила, вул. Українська 216, з часткою 1/1 на підставі свідоцтва про право власності САА926940 від 22.07.2003 виданого Виконкомом Путильської селищної ради.
Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №459323726 від 05.01.2026 підтверджується, що адмінбудинок за адресою: Чернівецька обл, Путильський р-н, смт. Путила, вул. Українська, 216, загальною площею 800,50 кв.м, із часткою 1/1 на підставі свідоцтва про право власності САА 926940 належить Карпатському державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству агропромислового комплексу.
Судом встановлено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (відповідач 2), яке зареєстроване 26.10.2022 є правонаступником Державного підприємства «Путильське лісове господарство», яке є правонаступником ДП «СЛАП «Карпатський держспецлісгосп».
Згідно з рішенням №1 від 11.11.2013 установчих зборів засновників виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» прийнято рішення: створити виробничий кооператив «Путильський лісгосп», головою кооперативу призначити ОСОБА_1 , керівництво товариством та право підпису покласти на голову кооперативу, зобов'язати голову кооперативу на протязі 10 днів провести державну реєстрацію виробничого кооперативу «Путильський лісгосп».
Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів уповноважених представників трудових колективів виробничих підрозділів Карпатського держспецлісгоспу АПК від 15.09.2013 вирішено: до відповідного документального оформлення майна та цілісних майнових комплексів, які належать колективу підприємства, заборони колективу адміністрації Карпатського держспецлісгоспу підписувати будь-які документи про передачу чи відчуження майна та цілісних майнових комплексів без рішення загальних зборів колективу підприємства. До оформлення документів на майно, яке належить колективу, та було передане в оперативне управління адміністрації держспецлісгоспу в 2001 році, необхідно розірвати договір від 17.02.2001 про передачу майна в оперативне управління. Для підписання угоди про розірвання договору від 17.02.2001 від імені колективу співвласників надати право підпису голові профспілкового комітету ОСОБА_1 . Уповноважити представників від трудового колективу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заснувати та зареєструвати виробничий кооператив «Путильський лісгосп» на базі майна, яке належить кооперативу підприємства. Головою кооперативу призначити ОСОБА_1 . До правління колективу включити всіх вище вказаних уповноважених представників трудового колективу. Правлінню кооперативу комісійно прийняти майно, яке було передано в оперативне управління 2001 році, про що скласти акт прийому-передачі та вказати про наявність чи відсутність претензій щодо стану майна.
15.11.2013 між Профспілковим комітетом Карпатського держспецлісгоспу АПК (орендодавцем) та Адміністрацією Карпатського держспецлісгоспу АПК (орендарем) укладено угоду №295 про розірвання договору (далі - додаткова угода).
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди з моменту набуття чинності даної угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками.
Підпунктом 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 додаткової угоди визначено, що зобов'язання припинені даною угодою, виконання яких сторонами вже почалося, повинні бути виконані в наступному порядку орендар: на підставі акту приймання-передачі повертає все майно трудового колективу, яке було отримано в оперативне управління в стані не гіршому ніж було отрмане (3.1); майно передається виробничому кооперативу «Путильський лісгосп» (позивачу), засновником якого є трудовий колектив - співвласник даного майна; від імені трудового колективу комісія в складі членів правління виробничого кооперативу приймає майно, яке було передане в оперативне управління, на підставі акту приймання-передачі (3.3).
Згідно з пунктом 3.5 додаткової угоди після підписання сторонами актів приймання-передачі все майно переходить у власність виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» (позивачу) та обліковується на балансових рахунках кооперативу.
15.11.2013 між Адміністрацією Карпатського держспецлісгоспу АПК (орендарем) та трудовим колективом Карпатського держспецлісгоспу (орендодавцем) укладено акт прийому-передачі майна, відповідно до якого орендодавець прийняв майно, передане ним раніше, а орендар передав майно відповідно до додатку №1, загальна вартість майна складає 7175400,04 грн.
Відтак, у матеріалах справи міститься додаток №1 до акту приймання-передачі від 15.11.2013 у якому зазначено список основних засобів. Разом з тим, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, яке саме майно підлягало передачі, відсутні характеристики місця розташування, площі, чи інших індивідуальних ознак, що унеможливлює ідентифікацію цього майна.
Протоколом №1 загальних зборів учасників виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» від 03.06.2020 вирішено: обрати головою зборів ОСОБА_5 ; змінити склад учасників виробничого кооперативу в зв'язку із смертю ОСОБА_6 , до засновників включити дружину - ОСОБА_7 , також згідно поданої заяви включити в засновники ОСОБА_1 зі статутним капіталом 200 грн. Статутний капітал виробничого кооперативу складає 1200 грн. Затвердити зміни до статуту, обрати головою кооперативу ОСОБА_1 . Уповноважити ОСОБА_5 здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу згідно чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2.5 розділу 2 статуту Виробничого кооперативу «Путильський Лісгосп», який затверджений загальними зборами членів виробничого кооперативу «путильський лісгосп» від 03.06.2020 (далі статут - ВК «Путильський Лісгосп») засновниками кооперативу є уповноважені представники трудового колективу Карпатського держспецлісгоспу АПК: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .
Пунктом п.5.1 розділу 5 статуту ВК «Путильський Лісгосп» встановлено, що майно, майнові права та зобов'язання, майно та майнові права кооперативу складаються з: майна, яке належало трудовому колективу Путильського міжгосподарського лісгоспу в тому числі майно, яке було передано в оперативне управління Карпатському держспецлісгоспу АПК станом на 27.04.2001 згідно рішення загальних зборів трудового колективу лісгоспу від 17.02.2001, договору на передачу майна в оперативне управління від 17.02.2001; продукцій що виготовлена кооперативом у результаті його господарської діяльності; отриманих доходів; іншого майна та майнових прав, що були надбані кооперативом на законних підставах.
Таким чином, позивач не надав доказів, які беззаперечно свідчили би про те, що спірне майно є його власністю, а у матеріалах справи відсутні рішення щодо передачі майна трудовим колективом позивачу із визначенням: місця розташування, площі, кількості, виміру, інвентарного номеру та інших індивідуальних ознак майна, що дають можливість встановити його правовий статус та належність, а вказівка у статуті позивача не є доказом зворотного.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Путильської селищної ради №44 від 05.09.2022 адмінбудинок, який належить «СЛАП «Карпатський держспецлісгосп» розташований за адресою: вул. Українська 216, смт. Путила, Вижницького району, Чернівецької області (бувша Леніна 192, смт. Путила, Путильського району, Чернівецької області).
24.04.2014 Виконавчим комітетом Путильської селищної ради видано довідку №1612 відповідно до якої адмінприміщення яке розташоване за адресою смт. Путила, вул. Українська, 216 значиться за виробничим кооперативом «Путильський Лісгосп».
28.03.2022 Вижницким районним бюро технічної інвенаризації видано довідку №4/12 відповідно до якої нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Вижницький район Чернівецька область смт. Путила вул. Українська, 26 власником якого є Карпатське державне спеціалізоване лісогосподарське підприємствор агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК» та зареєстровано в книгах державної реєстрації в кн.3 ст.129 реєстр №107 22.07.2003.
17.09.2025 Виробничий кооператив «Путильський Лісгосп» звернувся до Путильської селищної ради з клопотанням вихідний №7 у якому просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,03255 га для обслуговування адмінприміщення та господарських будівель , які їм належать та знаходяться за адресою: селище Путила, вул. Українська, 216.
28.02.2022 за зверненням Державного підприємства «Путильське лісове господарство» (правонаступник відповідач 2) виготовлено технічний паспорт, реєстраційний №ТІ01:3758-8958-4193-7139 на об'єкт громадського будинку заадресою: Вижницький район, Путильська територіальна громада, смт. Путила, вул. Українська, 216.
Разом з цим, у матеріалах справи міститься витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ТІ01-3758-8958-4193-7139 на адмінбудинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, Путильська територіальна громада, смт. Путила, вул. Українська, 216 виготовлений на замовлення Державного підприємства «Путильське лісове господарство» (правонаступник відповідач 2).
09.10.2025 Путильською селищною радою надано відповідь Виробничому кооперативу «Путильський Лісгосп» №02-31/601 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування адмінприміщення та господарських будівел за адресою: селище Путила, вул. Українська, 216, площею 0,3255 га , оскільки до клопотання не надано матеріалів якими підтверджується право власності на нерухоме майно, а згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що адмінбудинок за адресою: смт. Путила, вул. Українська, 216 належить Карпатському державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству агропромислового комплексу, форма власності якого є загальнодержавна станом на 07.06.2025.
Рішенням Виконавчого комітету Путильської селищної ради №12/2 від 27.12.2015 вирішено присвоїти та затвердити об'єкту нерухомого майна державного підприємства «СЛАП» Карпатський держспецлісгосп адресу: вул. Українська буд. 216, смт. Путила, Путильського району, Чернівецької області.
17.12.2025 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Скрепчук М.М. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №82454017, у зв'язку з тим, що державним реєстратором встановлено вже зареєстроване право власності №1954839 на адміністративний будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Українська, 216, смт. Путила, Вижницького району, Чернівецької області власником якого зазначено Карпатське державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислогово комплексу.
Рішенням господарського суду Чернівецької області у справі №910/6628/23 від 04.11.2026 вирішено позов виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 2314231,88 грн задовольнити. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» (59100, Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Українська, буд. 216, код ЄДРПОУ 36754975) заборгованість за Договором у розмірі 290777,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 129595,28 грн, 3 % річних у розмірі 23783,59 грн, пеню у розмірі 322497,22 грн, заборгованість за користування чужим майном у розмірі 1013158,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 451549,87 грн, 3 % річних у розмірі 82869,21 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 34713,49 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №910/6628/23 від 18.03.2025 рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2024 у справі №910/6628/23 залишено без змін.
Вказаними рішеннями встановлено, що 15.11.2013 між Виробничим кооперативом «Путильський лісгосп» (орендодавцем-позивачем) та Карпатським державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК», яке в подальшому перейменовано на державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Карпатський держспецлісгосп», яке було припинено шляхом приєднання до державного підприємства «Путильське лісове господарство» та яке, в свою чергу, було припинено шляхом реорганізації та приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (орендарем-відповідачем 2) укладено договір оренди № 315 (Т-1, а.с.8), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає належне йому майно, а орендар приймає у строкове платне користування це майно, згідно з переліком (перелік додається), надалі «орендоване майно» зокрема: виробничі і невиробничі приміщення, господарські та інші будівлі і споруди; земельні ділянки; обладнання та устаткування; автомобільну та тракторну техніку; інші основні та оборотні засоби і товарно-матеріальні цінності.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендодавець протягом тижня з дня підписання цього договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно.
У свою чергу у пункті 4.2 договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язаний: передати орендареві у користування орендоване майно згідно акту приймання-передачі; не чинити будь-яких перешкод у здійсненні орендарем своїх прав, що виникатимуть цього договору.
Додатком №1 до договору оренди майна №315 від 15.11.2023 затверджено перелік майна, що орендується (Т-1, а.с.9-11), який підписано відповідальними представниками. Орендодавець передав орендарю майно згідно з переліком, що підтверджується актом №1 від 30.12.2021 приймання-передачі майна (Т-1, а.с.13).
Суд виснував, що оскільки договір був укладений у письмовій формі, однак не був нотаріально посвідчений, то, з огляду на зазначене, в частині оренди будівель і споруд цей договір є нікчемним, однак в іншій частині, яка стосується передачі в оренду обладнання та устаткування, інших товарно-матеріальних цінностей, Договір оренди є дійсним.
Водночас, вище викладені обставини не заперечувалися сторонами під час розгляду справи №926/4367/25.
Отже, між позивачем (орендодавцем) та відповідачем 2 (орендарем) не виникли договірні зобов'язання в частині оренди будівель та споруд, а сторони не набули прав та обов'язків орендодавця та орендаря. Водночас, у справі №910/6628/23 судом не досліджувалося питання наявності у позивача права власності на спірне майно та не встановлював його ідентифікацію, місце розташування, площу та інші індивідуальні ознаки.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 2 та частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридична особа є учасником цивільних відносин та має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 329 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 7) виключено; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (ч.1). Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом (ч.2).
Відповідно до частини 3 статті 347 цього Кодексу у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
У відповідності до статей 328, 329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України, частини першої статті 215 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/904/17 від 02.05.2018, у пункті 14 постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/1283/16 від 22.05.2018, у пункті 6.1 постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №917/377/17 від 05.03.2019.
Отже, матеріали справи не містять доказів, а позивачем не доведено послідовного набуття у власність адміністративного будинку, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Українська, 216; визнання права власності на адміністративний будинок та господарські споруди загальною площею 800, 50 кв.м., адмінбудинок, А, 800,50 кв.м, гараж, Б, 78,30 кв.м., котельня, В, 64.97кв.м., сарай, Г, 77,17 кв.м.; вбиральня, Д, 6,24кв.м, колодязь, К, 1.31 кв.м, огорожа, 1; ворота, 2, 7.5 кв.м., хвіртка, 3, 5.4 кв.м, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Українська, 216.
Разом з цим, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України в тому числі статей 16, 392 Цивільного кодексу України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» до Путильської селищної ради, Державного спеціального господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» про визнання неправомірним та скасування рішення не підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі N 910/13407/17.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,-
У задоволенні позову Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» до Путильської селищної ради, Державного спеціального господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» про визнання неправомірним та скасування рішення - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 29.05.2026.
Суддя О.В. Гончарук