8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2026 р. Справа № 922/4658/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412)
до Фізичної особи-підприємця Лещенко Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про розірвання договору, стягнення 78600,00 грн
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій заявлено вимоги до Фізичної особи-підприємця Лещенко Олександра Васильовича (далі - відповідач), в якій просить суд:
- розірвати договір оренди № 1994 від 29.11.2019, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Фізичною особою-підприємцем Лещенком Олександром Васильовичем (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Лещенка Олександра Васильовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) 78 600,00 грн збитків, завданих знищенням нерухомого майна, переданого за договором оренди № 1994 від 29.11.2019.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем обов'язків забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 (суддя Лавренюк Т.А.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2026 (суддя Лавренюк Т.А.) постановлено перейти до розгляду справи № 922/4658/25 за правилами загального позовного провадження.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 118/2026 від 24.04.2026, у зв'язку відсутністю судді Лавренюк Т.А. відповідно до п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, був призначений повторний автоматизований розподіл справи № 922/4658/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею доповідачем по справі № 922/4658/25 визначено суддю Байбака О. І.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 справу № 922/4658/25 прийнято до розгляду новим складом суду, постановлено розгляд справи розпочати з початку, підготовче засідання у справі призначено на "11" травня 2026 р. о 11:40.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2026 року о 11:00 год.
На судове засідання 25.05.2026 сторони своїх представників не направили.
Позивач надав до суду клопотання (вх. № 12496 від 25.05.2026) про відкладення розгляду справи на інший час та дату.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки заявнику було надано достатню можливість для реалізації процесуальних прав, у тому числі для подання відзиву, пояснень та інших заяв по суті спору у строки, встановлені судом. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних процесуальних дій або явку представника у судове засідання, до клопотання не додано.
Крім того суд зазначає, що позивач в разі відпустки, відрядження або систематичної зайнятості одного представника іншими справами, не позбавлений можливості залучити до участі в справі іншого представника для представництва його інтересів в судових засіданнях по даній справі.
За таких обставин клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.
Оскільки неявка на судове засідання представників позивачів та відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 29.11.2019 між сторонами у справі укладено договір оренди № 1994 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2 загальною площею 31,0 кв. м в нежитловій будівлі (технічний паспорт від 18.10.2018, інвентаризаційна справа № 34656), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, б. 32, літ "К-1" та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Право на оренду цього майна отримано відповідачем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.11.2019 за № 909 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень". Право комунальної власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1778289063101.
За умовами п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою використання під підсобні приміщення.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду, відповідно до п. 2.2 Договору, не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди.
У разі припинення цього договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим позивачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.3 Договору).
Відповідно до п. 2.4 Договору, обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
За умовами п. 4.1 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання протягом 20 робочих днів із дати прийняття рішення виконавчим комітетом Харківської міської ради щодо надання майна в оренду підписати цей договір, укласти договір страхування орендованого майна на весь термін дії цього договору та прийняти майно за актом приймання-передачі. При визначенні страхової суми за основу береться оцінка вартості майна.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 4.6 Договору, орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, підтримувати орендоване майно відповідно до вимог ДБНіП, забезпечувати експлуатацію будівельних елементів та інженерного обладнання згідно з технічними нормами та правилами, забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Згідно з п. 4.14 Договору, у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.
У разі затримання повернення майна орендодавцеві орендар несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження до моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 4.16 Договору).
У п. 4.20 Договору сторони дійшли згоди, що під час продовження дії договору оренди на новий строк, орендар зобов'язаний надати орендодавцеві договір страхування майна на весь строк дії договору, документи згідно із п.4.9-4.10 та документи, які підтверджують повноваження особи на підписання цього договору.
Відповідно до п.4.23 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання у разі укладання договору оренди строком на три роки і більше забезпечити за власні кошти здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору та договорів про внесення змін.
За умовами п. 7.2 Договору, позивач має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків якщо:
- орендар користується майном всупереч договору або призначенню майна,
- орендар без дозволу орендодавця передав майно або його частину у користування іншій особі,
- орендар своєю недбалою поведінкою створює пошкодження майна,
- у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі,
- якщо орендар не виконує п.п 3.5-3.7, 4.1-4.4, 4.6-13, 4.16-4.18, 4.20,
- якщо орендар не використовує майно протягом трьох місяців з моменту укладання договору оренди або якщо майно не використовується за цільовим призначенням.
Цей договір діє з 29.11.2019 до 29.10.2022 (п.10.1 договору).
У п. 10.3 договору сторони погодили, що договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору.
Згідно із п. 10.5 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Відповідно до п. 10.6 Договору, дія договору оренди припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який було укладено договір,
- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря) з дня, за яким об'єкт оренди переходить у його власність,
- загибелі чи знищення об'єкта,
- дострокового за згодою сторін або за рішенням суду,
- банкрутства орендаря,
- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем,
- скасування (припинення) державної реєстрації фізичної особи-підприємця,
- смерті орендаря,
- інших причин, передбачених чинним законодавством.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2 загальною площею 31,0 кв.м за адресою: м. Харків, пр-т Московський (Героїв Харкова), 32 літ "К-1", що підтверджується актом приймання-передачі від 29.11.2019, скріпленим печаткою позивача та підписами обох сторін.
17.04.2023 та 14.05.2025 позивачем здійснено перевірку нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 32, за результатами яких встановлено, що при виїзді на місце нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2 загальною площею 31,0 кв.м літ "К-1" за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, б.32, які були передані за договором оренди № 1994 від 29.11.2019 відповідачу, зруйновані, місце загороджено забором, про що складено відповідні акти.
Так, за наслідками перевірки за актом від 17.04.2023 прийнято рішення: сектору розрахунку та контролю орендної плати припинити дію договору оренди у зв'язку із знищенням об'єкту оренди та розрахувати збитки за зруйноване майно.
За наслідками перевірки 14.05.2025 складено акт, відповідно до якого позивачем прийнято рішення відділу регулювання орендних відносин передати матеріали орендної справи до відділу приватизації для проведення оцінки нанесених збитків нерухомого майна Харківської територіальної громади, відділу правового забезпечення та контролю, після визначення суми нанесених збитків, здійснити заходи щодо розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати, пені та відшкодування збитків за зруйноване майно.
20.06.2025 позивач направив відповідачу лист за вих. № 4978, в якому повідомив, що орендарем порушуються умови договору, орендна плата надходить несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість (без визначення суми), яку запропоновано оплатити, а також попередження про звернення до суду у випадку невиконання вказаних вимог з позовом про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення заборгованості.
10.09.2025 за замовленням позивача суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М. здійснено оцінку майна, за результатами якої складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого сума збитків нанесених Харківській міській територіальній громаді шляхом знищення нерухомого майна, що знаходилося в орендному користуванні, становить 78 600,00грн.
Як стверджує позивач, внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивачу завдано збитків в розмірі 78 600,00грн, у зв'язку з чим останній просить суд розірвати договір оренди № 1994 від 29.11.2019, укладений між сторонами, на підставі підп.5 п.7.2 Договору, в якому передбачено право позивача, як орендодавця, вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, у разі невиконання відповідачем пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 цього договору.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.
Як було встановлено судом, за умовами п.4.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання протягом 20 робочих днів із дати прийняття рішення виконавчим комітетом Харківської міської ради щодо надання майна в оренду підписати цей договір, укласти договір страхування орендованого майна на весь термін дії цього договору та прийняти майно за актом приймання-передачі. При визначенні страхової суми за основу береться оцінка вартості майна.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем заяви про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, цей договір, відповідно до п.10.5 договору, є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Положеннями підп. 5 п. 7.2. договору сторони погодили право орендодавця вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, якщо Орендар не виконує, зокрема п. 4.20 договору.
Відповідач зобов'язання за договором в частині укладення договору страхування орендованого майна на весь термін дії цього договору не виконав, договір страхування не уклав, чим порушив умови п. 4.20 договору.
Даний факт відповідачем не спростовано, договору страхування орендованого майна, а також доказів, які б спростовували доводи позивача матеріали справи не містять.
В матеріалах справи міститься Звіт про оцінку майна від 10.09.2025, яким встановлено факт зруйнування нежитлових приміщень, переданих відповідачу в оренду, та визначено суму збитків, нанесених Харківській міській територіальній громаді шляхом його знищення на суму 78 600,00грн, що є предметом позову.
За приписами ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 78 600,00грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди.
За приписами ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Так, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У статті 653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.
Суд наголошує, що поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.252 Цивільного кодексу України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у ст. 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов'язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.
Таким чином, відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду та, виходячи з аналізу зазначених вище норм, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Суд зазначає, що перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору.
При цьому застосування приписів ст. ст. 651, 653 Цивільного кодексу України має універсальний характер незалежно від правової природи правочину, якого стосується спір.
Так, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, знищення об'єкта оренди або значного пошкодження об'єкта оренди.
Аналогічна підстава припинення дії договору погоджена сторонами і у п.10.6 договору, а саме: дія договору оренди припиняється внаслідок загибелі чи знищення об'єкта оренди.
Як вже зазначалось судом вище, 17.04.2023 позивачем було проведено перевірку спірного об'єкта оренди та встановлено факт його знищення. На підставі зазначеного позивачем складено акт від 17.04.2023, відповідно до якого прийнято рішення припинити дію договору оренди в зв'язку зі знищенням об'єкту оренди та розрахувати збитки за зруйноване майно.
Таким чином, виходячи із норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов спірного договору, договір оренди майна припинено у зв'язку із знищенням орендного майна та на даний час він не є чинним.
Враховуючи викладене, а також те, що договір оренди № 1994 від 29.11.2019 припинив свою дію внаслідок знищення об'єкта оренди, правові підстави для розірвання даного договору відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2422,40 грн, витрат по сплаті судового збору. При проведенні розрахунку суд враховує, що оскільки позов у даній справі позивачем подано в електронному вигляді, на підставі п. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при сплаті судового збору має враховуватися коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору може бути повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати на проведення оцінки майна розміром 7 995,00грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого вартість проведення 1 (однієї) незалежної оцінки з метою визначення суми збитків нанесених Харківській міській територіальній громаді, шляхом знищення нерухомого майна, що знаходилось в орендному користуванні, для подальшого стягнення збитків в судовому порядку (проведення незалежної оцінки: 1 об'єкт. Визначення суми збитків) дорівнює 7 995,00грн.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Проведення оцінки знищеного майна було здійснено в зв'язку з недотриманням відповідачем умов договору щодо збереження орендованого майна. Тобто саме дії або бездіяльність відповідача призвели до такої необхідності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача судових витрат на проведення оцінки майна в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 238-241, 247, 331 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лещенко Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412):
78600,00 грн збитків завданих знищенням нерухомого майна, переданого за договором оренди № 1994 від 29 листопада 2019 року;
7995,00 грн витрат на проведення оцінки майна;
2422,40 грн судового збору.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "29" травня 2026 р.
СуддяО.І. Байбак