вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" травня 2026 р. Справа № 918/361/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ"
до Фізичної особи-підприємця Гринько Лариси Миколаївни
про стягнення коштів.
За участю представників сторін:
від позивача: Шарафєєв Олександр Шамілович;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ" (Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гринько Лариси Миколаївської (Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 7 468,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки від 20.02.2025 № 39/ТР-25 у частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- доказів відправлення відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Гринько Ларисі Миколаївській копії позовної заяви та доданих до неї документів (документ що підтверджує надання послуг поштового зв'язку; касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 ГПК України).
До господарського суду 03.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено докази відправлення відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Гринько Ларисі Миколаївській копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 30.04.2026.
До суду 10.04.2026 від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
До суду 10.04.2026 від представника Позивача надійшла заява про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.04.2026 відкладено судове засідання на 27.05.2026.
Від Відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Представник Позивача у судовому засідання 27.05.2026 підтримав позицію викладену у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача в судові засідання 30.04.2026 та 27.05.2026 не з'явився.
Ухвали суду від 08.04.2026 та 30.04.2026 направлялись Відповідачу на адресу вказану в позовній заяві, а саме на: 35064, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Корчів'я, вул. Степана Бандери (Ватутіна), буд. 19.
До господарського суду повернулася ухвала суду від 08.04.2026 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", яка направлялися на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - 35064, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Корчів'я, вул. Степана Бандери (Ватутіна), буд. 19.
Інші адреси Відповідача, ніж та, яка зазначена Позивачем у позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі, суду не відомі.
Господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Також, суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, згідно з яким у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Ухвали суду від 08.04.2026 та 30.04.2026 надіслано на поштову адресу Відповідача, а тому суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи господарським судом.
На підставі зазначеного, відповідно до статті 242 ГПК України, ухвали суду від 08.04.2026 та 30.04.2026 вважаються врученими, а Відповідач таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецеденту практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання у справі № 918/361/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від Відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій відповідно до статті 165 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи.
З огляду на викладене, оскільки Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі частини дев'ятої статті 165 ГПК України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Тобто Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною першою статті 178 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною першою статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин та враховуючи, що неявка Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, керуючись статтею 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 20.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Гринько Ларисою Миколаївною (Покупець) укладено договір поставки № 39/ТР-25 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у Постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній.
Згідно з пунктом 2.2 Договору загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання цього товару. Датою оплати за товар вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу Постачальника.
Пунктами 3.1-3.2 Договору передбачено, що товар поставляється партіями за поданим замовленням Покупця. Покупець надає замовлення партії товару (в усній формі так, письмовій чи електронній) Постачальнику за 4 (чотири) дні до бажаної дати доставки. У замовленні вказується асортимент, кількість та бажаний час доставки товару Покупцю
Відповідно до пункту 3.4 Договору дата отримання партії товару Покупцем від Постачальника вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем або уповноваженим представником.
Згідно з пунктом 5.2 Договору у разі порушення Покупцем грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 2.2 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати Товару більше тридцяти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості. Сторони, керуючись пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлюють період нарахування штрафних санкцій та термін позовної давності за вимогами щодо стягнених неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання 3 роки.
Згідно з пунктом 7.7 Договору у разі прострочення виконання Покупцем грошових зобов'язань за даним договором Покупець сплачує Постачальнику 30 (тридцять) % річних (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) від суми заборгованості.
Відповідно до пункту 7.1 Договору даний договір є укладеним та вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення чи зміну договору протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору або відсутності нового договору на наступний період, цей договір вважається автоматично продовженим на наступний один рік. У випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору цей договір може бути розірваний достроково.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін.
На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 6 702,96 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.08.2025 №ТР 00085714 на суму 6 702,96 грн.
Судом встановлено, що зазначена видаткова накладна підписана сторонами.
Відповідачем здійснена часткова оплата прийнятого за видатковою накладною товару в розмірі 2 000,00 грн., про що зазначено Позивачем у позовній заяві. Вказана обставина також підтверджується долученою до матеріалів платіжною інструкцією від 21.01.2026 №21513539К на суму 2 000,00 грн.
Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу про оплату з вимогою негайно оплатити наявну перед Позивачем заборгованість.
Як зазначає Позивач, після направлення вимоги на його рахунок надійшов платіж від ОСОБА_1 на суму 2 000,00 грн, що свідчить про часткове погашення заборгованості. Водночас, станом на момент подання позовної заяви інша частина заборгованості залишалася несплаченою.
Як зазначає Позивач, Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, за останнім рахується заборгованість у розмірі 4 702,96 грн.
Доказів сплати Відповідачем заборгованості в сумі 4 702,96 грн. за поставлений товар суду не подано.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений Позивачем та Відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої ствтті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частинами першою та другою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням пункту 2.2 Договору та положень частини першої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару.
Незважаючи на умови Договору, Відповідач не здійснив відповідних розрахунків за поставлений товар у встановлені Договором строки.
За таких обставин та враховуючи, що факт поставки Позивачем товару на виконання умов Договору підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів оплати з боку Відповідача поставленого йому товару, позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 4 702,96 грн. судом визнаються обґрунтованими.
Як вже зазначалось Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому й не спростував вказані обставини належними та допустимими доказами. Також суд звертає увагу на те, що Відповідачем було здійснено часткову оплату, що є підтвердженням наявності договірних правовідносин між сторонами та відповідної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 4 702,96 грн. основного боргу такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки Відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, на підставі пунктів 5.2, 5.3, 7.7 Договору та статті 625 ЦК України, Позивачем здійснено нарахування пені в сумі 770,00 грн., 30% річних в сумі 746,00 грн., інфляційних втрат в сумі 310,00 грн. та штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару в сумі 940,00 грн., які Позивач просить суд стягнути з Відповідача згідно наданого розрахунку.
Судом встановлено, що Відповідач свого грошового зобов'язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення Покупцем грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 2.2 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, враховуючи вказані норми чинного законодавства та перевіривши, за допомогою системи пошуку судової практики ?Прецедент? надані Позивачем розрахунки пені, 30 % річних та інфляційних втрат за періоди визначені Позивачем, вважає їх арифметично неправильними.
Відповідно до проведеного судом розрахунку пені, 30% річних та інфляційних втрат у період визначений Позивачем їх розмір складає 763,81 грн., 746,03 грн. та 249,68 грн. відповідно.
Суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.
Також за розрахунком суду розмір 20% штрафу у період визначений Позивачем складає 940,59 грн, що є більшим розміром ніж заявлено Позивачем у позовній заяві (940,00 грн.), а відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому суд дійшов висновку про те, що задоволенню підлягає 20% штрафу у заявленому Позивачем розмірі 940,00 грн.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, тому витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 638,44 грн.
Також судом встановлено, що Позивачам було надлишково сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн. при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією від 25.03.2026 № 1625., у зв'язку з чим він підлягає поверненню Позивачу.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гринько Лариси Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ" (45200, Волинська обл., Луцький р-н., м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 20Е, код ЄДРПОУ 44687668) 4 702,96 грн. (чотири тисячі сімсот дві гривні 96 копійок) заборгованості, 763,81 грн. (сімсот шістдесят три гривні 81 копійка) пені, 940,00 грн. (дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) 20% штрафу, 746,03 грн. (сімсот сорок шість гривень 03 копійки) 30% річних, 249,68 грн. (двісті сорок дев'ять гривень 68 копійок) інфляційних втрат та 2 638,44 грн. (дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень 44 копійки) витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ" (45200, Волинська обл., Луцький р-н., м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 20Е, код ЄДРПОУ 44687668) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок), сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією від 25.03.2026 № 1625.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "МР ТРЕЙДІНГ" (45200, Волинська обл., Луцький р-н., м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 20Е, код ЄДРПОУ 44687668).
Відповідач (боржник): Фізична особа-підприємець Гринько Лариса Миколаївна ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29 травня 2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон