65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1741/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/1741/25
за позовом Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (68800, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809);
до відповідача Приватного підприємства "РЕНІЛІС" (68800, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 "Г", код ЄДРПОУ 31180381);
про стягнення 8 866 762,48 грн
за участю представників:
від позивача: Клименко А. Г.;
від відповідача: Іванченко Є. О.;
Державне підприємство "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (далі - ДП "РМТП", Кредитор) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "РЕНІЛІС" (далі - ПП "РЕНІЛІС", Боржник) 10 894 150, 16 грн, з яких: основний борг - 9 096 986,72 грн; інфляційні витрати від прострочення платежів - 115 347, 56 грн; сума пені - 695 272, 39 грн; загальна сума 3% річних за період прострочення платежів - 34 115, 55 грн; сума штрафу - 952 427, 92 грн, а також витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" посилається на неналежне виконання Приватним підприємством "РЕНІЛІС" умов укладених між сторонами: договору про реструктуризацію заборгованості за надані послуги від 09.12.2024 (далі - договір 1) та договору про реструктуризацію заборгованості за надані послуги оренди від 12.12.2024 (далі - договір 2).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
06.05.2025 господарський суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 02.06.2025 о 10:00, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 02.06.2025 за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу, якою відклав підготовче засідання на 02.07.2025 об 16:45, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 02.07.2025 за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 28.07.2025 об 11:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
03.07.2025 за вх№21132/25 господарський суд одержав від відповідача клопотання про долучення доказів.
24.07.2025 за вх№23367/25 господарський суд одержав від відповідача клопотання про долучення доказів.
25.07.2025 за вх№23569/25 господарський суд одержав від відповідача відзив на позовну заяву.
25.07.2025 за вх.№2-1189/25 господарський суд одержав заяву про забезпечення позову, в якій Державне підприємство "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову, з урахуванням часткової оплати, а саме - 10 494 150,16 грн та судового збору - 156 235,91 грн, які обліковуються, зокрема, але не виключно, на розрахунковому рахунку ПП “РеніЛіс» (ЄДРПОУ 31180381) № НОМЕР_1 в АТ “Альфа-Банк» у м. Києві та інших банківських рахунках відповідача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2025 заяву Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову на користь Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову з урахуванням часткової оплати, а саме - 10 276 150,16 грн та судового збору - 156 235,91 грн, які обліковуються, зокрема, але не виключно, на розрахунковому рахунку Приватного підприємства "РЕНІЛІС" № НОМЕР_1 в АТ “Альфа-Банк» у м. Києві та інших банківських рахунках Приватного підприємства "РЕНІЛІС" (68800, Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 "Г", ідентифікаційний код 31180381).
28.07.2025 за вх№23599/25 господарський суд одержав від позивача заяву про повернення судового збору.
28.07.2025 за вх№23600/25 господарський суд одержав від позивача заяву про зменшення позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача 8 478 986,72 грн заборгованості.
У підготовчому засіданні 28.07.2025 за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу, якою відклав підготовче засідання на 15.09.2025 о 12:20, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
08.09.2025 за вх№27719/25 господарський суд одержав від відповідача клопотання про долучення доказів.
12.09.2025 за вх№28413/25 господарський суд одержав від позивача заяву про зменшення позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача 7 478 986,72 грн заборгованості.
У підготовчому засіданні 15.09.2025 за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу, якою відклав підготовче засідання на 15.09.2025 о 12:20, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
13.10.2025 за вх№ 31860/25 господарський суд одержав від відповідача уточнення прохальної частини відзиву на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 14.10.2025 за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.11.2025 о 11:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
10.11.2025 судове засідання не відбулось, через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 суд призначив судове засідання на 01.12.2025 об 11:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 01.12.2025 за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документу, якою відкладено судове засідання на 18.12.2025 об 14:30 год, яке провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
18.12.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 суд призначив судове засідання на 19.01.2026 о 12:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 19.01.2026 за участю представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 12.02.2026 о 10:30 год, яке провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
У судовому засіданні 12.02.2026 за участю представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 09.03.2026 об 11:00 год, яке провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
06.03.2026 за вх№8131/26 господарський суд одержав від позивача заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 370 051,71 грн, суму інфляційних втрат від прострочення платежів в розмірі 115 347,56 грн, суму пені в розмірі 695 272,39 грн, суму 3 % річних в розмірі 34 115,55 грн, суму штрафу в розмірі 952 427,92 грн та суму витрат на оплату судового збору в розмірі 110 006,58 грн.
У судовому засіданні 09.03.2026 за участю представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 23.03.2026 о 15:30 год, яке провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
18.03.2026 за вх№9637/26 господарський суд одержав від відповідача клопотання про долучення доказів в якому просить долучити докази часткової сплати заборгованості у сумі 300 452,65 грн.
23.03.2026 судове засідання не відбулось, у зв'язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 суд призначив судове засідання на 07.04.2026 о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 07.04.2025 за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документу, якою відкладено судове засідання на 22.04.26 о 10:30, яке провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Деркач Т. Г. у відпустці за сімейними обставинами з 22.04.2026 по 24.04.2026 включно, судове засідання 22.04.2026 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 суд призначив судове засідання на 11.05.2026 о 16:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 11.05.2026 за участю представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 13.05.2026 о 09:00, яке провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
13.05.2026 судове засідання не відбулось через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2026 суд призначив судове засідання на 26.05.2026 о 12:50, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 26.05.2026 за участю представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 25.05.2026 о 17:30, яке провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
У судовому засіданні 28.05.2026, за участю представників сторін, суд оголосив скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "РЕНІЛІС" на користь Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" 300 452,65 грн заборгованості.
У судовому засіданні 28.05.2026, за участю представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Стислий виклад позиції позивача
Унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості за надані послуги та договору про реструктуризацію заборгованості за надані послуги оренди у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на день розгляду справи становить у розмірі 7 478 986,72 грн.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами, позивачем, на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 695 272,39 грн пені, 952 427,92 грн штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України 115 347,56 грн інфляційних витрат та 34 115,55 грн 3% річних.
Через несплату боргу позивач звернувся до суду за стягненням.
Стислий виклад позиції позивача
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечує та зазначає, що під час проведення між сторонами переговорів щодо добровільного врегулювання спору ПП «РЕНІЛІС» здійснило часткове погашення заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на користь ДП "РМТП". Здійснення зазначених платежів підтверджуються відповідними платіжними інструкціями, що містяться в матеріалах справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині інфляційних втрат, 3% річних, суми штрафу та пені за договорами про реструктуризацію заборгованості або зменшити розмір інфляційних втрат, 3% річних, суми штрафу та пені.
Обставини справи встановлені судом
09.12.2024 між ДП "РМТП" ПП "РЕНІЛІС" укладено договір 1.
12.12.2024 р. між ДП "РМТП" та ПП "РЕНІЛІС" укладено договір 2.
Згідно з п.1.1 договору 1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор та Боржник в порядку досудового регулювання спору домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості, яка утворилася у Боржника перед Кредитором за договором №500-002 від 11.05.2022 про надання послуг з використання складських майданчиків, технологічних проїздів та твердого покриття, які закріплені за Позивачем та за договором №301-005 від 30.11.2021 про користування залізничними під'їзними коліями та не погашена станом на 09.12.24, шляхом розстрочення згідно Графіка погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною договору (Додаток №1) без відстрочення її погашення.
На виконання умов договору 1 на підставі виставлених позивачем рахунків відповідачу були надані відповідні послуги, факт надання яких підтверджується наявністю Актів виконаних робіт (надання послуг), підписаних (погоджених) та скріплених печаткою Відповідача без жодних зауважень.
Відповідно до п. 3.1 договору 1 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з пунктом 3.2 договору 1 за порушення строків оплати платежів за договором Боржник сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі 0,1% від несплачених або несвоєчасно сплачених платежів зазначених у Графіку погашення заборгованості затвердженого цим договором за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми несплачених або несвоєчасно сплачених платежів.
З урахуванням несплати платежів зазначених у Графіку погашення заборгованості, що є додатком до договору 1 позивачем було здійснено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу.
Строк дії договору 1 визначено в п.8.1 - цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками, якщо такі є, у випадках, передбачених чинним законодавством України і діє до 31 березня 2025 р.
Оригінали виставлених рахунків та актів наданих послуг по договорам оренди, зазначеним у договорі 1 вручалися представникові відповідача безпосередньо у відділі комерційної та договірної роботи ДП «РМТП» згідно умов договорів. Відповідач повернув позивачу усі підписані та скріплені печаткою Акти наданих послуг без зауважень, але станом на сьогоднішній день заборгованість погашена частково.
Також відповідно до п.1.1 договору 2 в порядку та на умовах визначених цим договором, Кредитор та Боржник в порядку досудового регулювання спору домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості, яка утворилася у Боржника перед Кредитором: за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091026 від 23.08.2006; за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091027 від 23.08.2006; за договором № 4-23 оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 20.11.2023; за договором № 2/33-19/п оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.10.2019; за договором № 2/1-19/п оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.01.2019; за договором № 7/23 про встановлення сервітуту від 01.06.2023; за договором № 12/23 про встановлення сервітуту від 01.06.2023; за договором № 12/23 про встановлення сервітуту від 01.06.2023 та не погашена станом на 11.12.2024 шляхом розстрочення згідно Графіка погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною договору (Додаток №1) без відстрочення її погашення.
На виконання умов договору 2 на підставі виставлених позивачем рахунків відповідачу були надані відповідні послуги, факт надання яких підтверджується наявністю Актів виконаних робіт (надання послуг), підписаних (погоджених) та скріплених печаткою відповідача без жодних зауважень.
Відповідно до п.3.1 договору 2 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з пунктом 3.2 договору 2 за порушення строків оплати платежів за договором Боржник сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі 0,1% від несплачених або несвоєчасно сплачених платежів зазначених у Графіку погашення заборгованості затвердженого цим договором за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми несплачених або несвоєчасно сплачених платежів.
З урахуванням несплати платежів зазначених у Графіку погашення заборгованості, що є додатком до договору 2 позивачем було здійснено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу за договором про реструктуризацію заборгованості за надані послуги оренди від 12.12.2024.
Строк дії договору 2 визначено в п.8.1 - цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками, якщо такі є, у випадках, передбачених чинним законодавством України, і діє до 31 березня 2025 р.
Оригінали виставлених рахунків та актів наданих послуг за договорами оренди, зазначеним у Договорі 2 належним чином вручалися представникові Відповідача безпосередньо у Відділі комерційної та договірної роботи ДП «РМТП» згідно умов Договорів.
На підтвердження виконання договору до матеріалів справи додані підписані сторонами акти виконаних робіт: №299 від 08.02.2024, №337 від 24.02.2024, №338 від 29.02.2023, №437 від 15.03.2024, №515 від 19.03.2024, № 516 від 27.03.2024, №591 від 01.04.2024, №592 від 02.04.2024, №593 від 03.04.2024, №5945 від 06.04.2024, №595 від 06.04.2024, №596 від 12.04.2024, №597 від 14.04.2024, №598 від 14.04.2024, №601 від 13.04.2024, №602 від 08.04.2024, №643 від 22.04.2024, №667 від 22.04.2024, №668 від 24.04.2024, №669 від 20.04.2024, №675 від 30.04.2024, №688 від 30.04.2024, №727 від 20.05.2024, №752 від 01.05.2024, №753 від 22.05.2024, №794 від 12.06.2024, №8356 19.06.2024, №836 від 28.06.2024, №837 від 26.06.2024, №838 від 16.06.2024, №839 від 22.06.2024, №889 від 23.07.2024, №921 від 30.07.2024, №922 від 31.07.2024, №923 від 31.07.2024, №967 від 06.08.2024, №968 від 14.08.2024, №985 від 26.08.2024, №990 від 31.08.2024, №991 від 31.08.2024, №998 від 23.08.2024, №999 від 08.08.2024, №1000 від 22.08.2024, №1001 від 26.08.2024, №1002 від 23.08.2024, №1003 від 31.08.2024, №1004 від 31.08.2024, №1005 від 21.08.2024, №1006 від 22.08.2024, №1045 від 15.09.2024, №1131 від 17.09.2024, №1116 від 02.09.2024, №1117 від 07.09.2024, №1118 від 17.09.2024, №1119 від 19.09.2024, №1167 від 28.09.2024, №1214 від 22.10.2024, №1236 від 25.10.2024, №1277 від 11.11.2024, №1278 від 13.11.2024.
Відповідач повернув позивачу усі підписані та скріплені печаткою Акти наданих послуг без зауважень.
На підставі підписаних актів виконаних робіт, відповідачу були виставлені рахунки на оплату: №299 від 08.02.2024, №337 від 24.02.2024, №338 від 29.02.2023, №437 від 15.03.2024, №515 від 19.03.2024, № 516 від 27.03.2024, №591 від 01.04.2024, №592 від 02.04.2024, №593 від 03.04.2024, №5945 від 06.04.2024, №595 від 06.04.2024, №596 від 12.04.2024, №597 від 14.04.2024, №598 від 14.04.2024, №601 від 13.04.2024, №602 від 08.04.2024, №643 від 22.04.2024, №667 від 22.04.2024, №668 від 24.04.2024, №669 від 20.04.2024, №675 від 30.04.2024, №688 від 30.04.2024, №727 від 20.05.2024, №752 від 01.05.2024, №753 від 22.05.2024, №794 від 12.06.2024, №8356 19.06.2024, №836 від 28.06.2024, №837 від 26.06.2024, №838 від 16.06.2024, №839 від 22.06.2024, №889 від 23.07.2024, №921 від 30.07.2024, №922 від 31.07.2024, №923 від 31.07.2024, №967 від 06.08.2024, №968 від 14.08.2024, №985 від 26.08.2024, №990 від 31.08.2024, №991 від 31.08.2024, №998 від 23.08.2024, №999 від 08.08.2024, №1000 від 22.08.2024, №1001 від 26.08.2024, №1002 від 23.08.2024, №1003 від 31.08.2024, №1004 від 31.08.2024, №1005 від 21.08.2024, №1006 від 22.08.2024, №1045 від 15.09.2024, №1131 від 17.09.2024, №1116 від 02.09.2024, №1117 від 07.09.2024, №1118 від 17.09.2024, №1119 від 19.09.2024, №1167 від 28.09.2024, №1214 від 22.10.2024, №1236 від 25.10.2024, №1277 від 11.11.2024, №1278 від 13.11.2024.
Відповідач частково сплатив виставлені позивачем рахунки, станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача становила 9 096 986,72 грн.
Під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №3301 від 12.05.2025 на суму 65 183,89 грн, №3165 від 30.06.2025 на суму 200 000,00 грн, №3233 від 30.06.2025 на суму 200 000,00 грн, №3243 від 11.07.2025 на суму 18 000,00 грн, №169 від 17.07.2025 на суму 200 000,00грн, №219 від 06.08.2025 на суму 1 000 000,00 грн, №79 від 02.03.2026 на суму 108 935,01 грн, №93 від 13.03.2026 на суму 300 452,65 грн.
Отже, оскільки частина заборгованості ПП "РЕНІЛІС" перед ДП "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" у сумі 300 452,65 грн погашена, однак судом не було подано заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 916/1741/25 в частині позовних вимог про стягнення з ПП "РЕНІЛІС" на користь ДП "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" 300 452,65 грн заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 898 609,47 грн.
Також позивач заяви до стягнення з відповідача 695 272,39 грн пені, 952 427,92 грн штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України 115 347,56 грн інфляційних витрат та 34 115,55 грн 3% річних.
Висновки суду
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є, укладені між сторонами справи договір про реструктуризацію заборгованості за надані послуги та договір про реструктуризацію заборгованості за надані послуги оренди.
Суд установив, що відповідно згідно з п.1.1 договору 1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор та Боржник в порядку досудового регулювання спору домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості, яка утворилася у Боржника перед Кредитором за договором №500-002 від 11.05.2022 про надання послуг з використання складських майданчиків, технологічних проїздів та твердого покриття, які закріплені за Позивачем та за договором №301-005 від 30.11.2021 про користування залізничними під'їзними коліями та не погашена станом на 09.12.24, шляхом розстрочення згідно Графіка погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною договору (Додаток №1) без відстрочення її погашення.
На виконання умов договору на підставі виставлених позивачем рахунків відповідачу були надані відповідні послуги, факт надання яких підтверджується наявністю Актів виконаних робіт (надання послуг), підписаних (погоджених) та скріплених печаткою Відповідача без жодних зауважень.
Відповідно до п.1.1 договору 2 в порядку та на умовах визначених цим договором, Кредитор та Боржник в порядку досудового регулювання спору домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості, яка утворилася у Боржника перед Кредитором: за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091026 від 23.08.2006; за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091027 від 23.08.2006; за договором № 4-23 оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 20.11.2023; за договором № 2/33-19/п оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.10.2019; за договором № 2/1-19/п оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.01.2019; за договором № 7/23 про встановлення сервітуту від 01.06.2023; за договором № 12/23 про встановлення сервітуту від 01.06.2023; за договором № 12/23 про встановлення сервітуту від 01.06.2023 та не погашена станом на 11.12.2024 шляхом розстрочення згідно Графіка погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною договору (Додаток №1) без відстрочення її погашення.
На виконання умов договору 2 на підставі виставлених позивачем рахунків відповідачу були надані відповідні послуги, факт надання яких підтверджується наявністю Актів виконаних робіт (надання послуг), підписаних (погоджених) та скріплених печаткою Відповідача без жодних зауважень.
Згідно з матеріалами справи, відповідач частково сплатив заборгованість за договорами до подання позову до суду та під час судового розгляду.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 6 898 609,47 грн.
Відповідач проти наявності заборгованості у сумі 6 898 609,47 грн не заперечує.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з ПП "РЕНІЛІС" на користь ДП "РМТП" заборгованості у сумі 6 898 609,47 грн.
Окрім того, позивач заявив до стягнення суму пені у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання в розмірі 695 272,39 грн та штраф в розмірі 952 427,92 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 3.2 договору 1 за порушення строків оплати платежів за договором Боржник сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі 0,1% від несплачених або несвоєчасно сплачених платежів зазначених у Графіку погашення заборгованості затвердженого цим договором за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми несплачених або несвоєчасно сплачених платежів.
Згідно з пунктом 3.2 договору 2 за порушення строків оплати платежів за договором Боржник сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі 0,1% від несплачених або несвоєчасно сплачених платежів зазначених у Графіку погашення заборгованості затвердженого цим договором за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми несплачених або несвоєчасно сплачених платежів.
Перевіривши розрахунки, господарський суд дійшов висновку, що розрахунки здійснені арифметично правильно, а тому з ПП "РЕНІЛІС" на користь ДП "РМТП" належить стягнути суму пені у розмірі 695 272,39 грн та суму штрафу у розмірі 952 427,92 грн.
У відзиві на позовну заяву Відповідач просить, зокрема, зменшити розмір пені та штрафу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Судом враховано відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за даними договорами або погіршення матеріального стану позивача саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договорів.
В розрізі зазначеного вище суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.
За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання за договорами з боку відповідача, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 347 636,20 грн та штрафу до 476 213,96 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Окрім того, позивач заявив до стягнення суму у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання 3 % річних у розмірі 34 115,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 115 347,56 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки, господарський суд дійшов висновку, що розрахунки здійснені арифметично правильно, а тому з ПП "РЕНІЛІС" на користь ДП "РМТП" належить стягнути суму 3 % річних у розмірі 34 115,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 115 347,56 грн.
У відзиві на позовну заяву Відповідач просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 виснувала, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За наведених умов господарський суд задовольняє позов частково.
У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Наведений підхід до розподілу судового збору за наслідком зменшення судом розміру неустойки є усталеним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "РЕНІЛІС" (68800, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 "Г", код ЄДРПОУ 31180381) на користь Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (68800, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809) 6 898 609,47 грн основного боргу, 347 636,20 грн пені, 476 213,96 грн штрафу, 34 115,55 грн 3% річних, 115 347,56 грн інфляційних витрат, 110 006,58 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 29 травня 2026 р.
Суддя Т.Г. Деркач