02 березня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1312/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївської міської ради до Фірми “НЕКОМ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 687389,43 грн., -
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фірми “НЕКОМ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю про заборгованості з орендної плати в загальній сумі 699856,25 грн. за період з 17.02.2022 по 04.09.2024 за користування земельною ділянкою площею 25027 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 за адресою: м. Миколаїв, вул. Яворницького Дмитра (Горького), будинок 26, посилаючись на наступне.
Миколаївською міською радою на підставі рішення від 24.07.2014 № 42/42 передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Валеком» в оренду земельну ділянку площею 25027 кв.м (кадастровий номер 4810136900:05:082:0017) для обслуговування нежитлового об'єкта по вулиці Горького (Яворницького Дмитра), 26.
В подальшому, між Миколаївською міською радою та ТОВ «Валеком» було укладено договір оренди землі від 04.09.2014 № 10642, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 25027 кв.м, у тому числі 2287 кв.м під капітальною забудовою, 82 кв.м під тимчасовою забудовою, 233 кв.м під спорудами, 22373 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 52 кв.м - інші землі, без права передачі її в суборенду.
Як зазначає позивач, відповідно до п. 3.1 договору останній діяв протягом 10 років з дати його укладання та в подальшому продовжений не був. Відповідно договір оренди землі № 10642 діяв до 04.09.2024 та у подальшому продовжений не був.
Так, позивач з посиланням на інформацію з Державного земельного кадастру від 07.08.2025 стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 має площу 25027 кв.м, знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вулиця Горького (Яворницького Дмитра), будинок 26.
Разом з цим, позивач, з посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2025 № 428771828 зазначає, що право власності на нежитловий об'єкт, за адресою м. Миколаїв, вулиця Яворницького Дмитра, будинок 26 з 17.02.2022 було набуте Фірмою "НЕКОМ" в виді Товариства з обмеженою відповідальністю.
Таким чином, як вказує позивач, з 17.02.2022 фірмою «НЕКОМ» в виді ТОВ було набуте речове право власності на нерухоме майно за адресою: місто Миколаїв, вулиця Яворницького Дмитра, будинок 26 яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 загальною площею 25027 кв.м.
Так, за ствердженнями позивача, у період з 17.02.2022 по теперішній час фактичним користувачем земельної ділянки площею 25027 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017, на якій розташований нежитловий об'єкт нерухомого майна є відповідач, який не в повному обсязі сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, чим були порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки.
Відтак, позивач з посиланням на приписи ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», вказує, що до нового власника нерухомого майна (відповідача) автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача, та обов'язок зі сплати орендної плати за землю. Крім того, позивач вказує, що невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, не звільняє нового власника (відповідача) від обов'язку сплати орендної плати.
Позивач з посиланням на приписи п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 п. 14.1 ст.14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України зазначає, що відповідач не є власником земельної ділянки і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв'язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.
Крім того, позивач зазначає, що ним здійснювалися заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема шляхом направлення до відповідача листа від 05.02.2025 вих. № 2966/02.02.01-22/12/3/25 однак, жодних дій щодо сплати відповідних коштів відповідачем не було зроблено.
Позивачем здійснено розрахунок недоодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки відповідачем у зв'язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 25027 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 для обслуговування нерухомого майна за адресою: м місто Миколаїв, вулиця Яворницького Дмитра, будинок 26, у період з 17.02.2022 по 04.09.2024, згідно сума неотриманих міською радою коштів у вигляді орендної плати складає 699856,25 грн.
На підставі вище викладеного позивач вважає, що вказані кошти в загальній сумі 699856,25 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7, 21, 22 Закону України «Про оренду землі».
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2025 р. вказану позовну заяву Миколаївської міської ради (вх. № 12722/25 від 05.09.2025) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України не надано доказів часткової оплати спірної заборгованості, на яку позивач посилався у позовній заяві, та не вказано про неможливість подання вищевказаних доказів. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
16.09.2025 р. від представника позивача - Курбанової А.В. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 13177/25), згідно з якою позивач зазначив, що формулювання про сплату коштів відповідачем не в повному обсязі є технічною помилкою, допущеною внаслідок описки під час формування тексту позовної заяви. Позивач стверджує, що з огляду на фактичні обставини справи, відповідачем - Фірмою "Неком" в виді товариства з обмеженою відповідальністю взагалі не здійснювалась сплата за користування земельною ділянкою площею 25027 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 за адресою: місто Миколаїв, вулиця Яворницького Дмитра (Горького) за період з 17.02.2022 по 04.09.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 позовну заяву Миколаївської міської ради (вх. № 12722/25 від 05.09.2025) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1312/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 15 жовтня 2025 року об 11:40.
В підготовчому засіданні 15.10.2025 судом встановлено необхідність надання позивачем обґрунтованого деталізованого розрахунку заборгованості по орендній платі за спірну земельну ділянку з урахуванням оплат, які вже були здійснені попереднім орендарем.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2025 у справі №915/1312/25 підготовче засідання відкладено на 10 листопада 2025 року о 11:30 з огляду на неявку відповідача у підготовче засідання, а також неможливість вирішення всіх питань підготовчого провадження. Також вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача надати обґрунтований деталізований розрахунок заборгованості по орендній платі за спірну земельну ділянку з урахуванням здійснених оплат.
10.11.2025 від представника позивача - Курбанової А.В. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №15763/25), згідно з яким позивач надав для долучення до матеріалів справи копію листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25 та доказ направлення відповідачу листа від 05.02.2025 № 2966/02.02.01-22/12/3/25 про сплату заборгованості.
Під час підготовчого засідання 10.11.2025 р. представник позивача просив суд відкласти підготовче засідання у зв'язку з тим, що позивачем наразі готується розрахунок заборгованості по орендній платі за спірну земельну ділянку, про який вказано судом в ухвалі від 15.10.2025, також представник просив продовжити строк підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі № 915/1312/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 01 грудня 2025 року о 16:15.
01.12.2025 від позивача до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №16830/25), в якій позивач просить суд розглядати справу з урахування вказаної заяви та вважати позовні вимоги викладеними у такій редакції: “Стягнути з фірми "НЕКОМ" в виді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Миколаївської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 687389,43 грн. за період з 01.01.2023 по 04.09.2024 за користування земельною ділянкою площею 25027 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 за адресою: місто Миколаїв, вулиця Яворницького Дмитра (Горького), будинок 26 (отримувач Миколаїв.ГУК/Централ. р-н/18010600; код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); рахунок № UA638999980334119812000014483». Заява мотивована тим, що позивачем здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми коштів, та під час розрахунку враховано здійснену сплату попереднім орендарем - ТОВ “ХТМ Імідж» (раніше назва - “Валеком») (код ЄДРПОУ 23398755) за 2022 рік, внаслідок чого сума заборгованості зменшилась до 687389,43 грн.
01.12.2025 від представника позивача - Курбанової А.В. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. №16835/25), в якій позивач просить суд відкласти судове засідання у зв'язку з необхідністю долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 р. у справі № 915/1312/25 прийнято заяву Миколаївської міської ради про зменшення розміру позовних вимог до 687389,43 грн. (вх. № 16830/25 від 01.12.2025), також підготовче засідання відкладено на 25 грудня 2025 року о 15:00.
24.12.2025 від представника позивача - Курбанової А.В. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. №18812/25), в якій заявник просить суд судове засідання по справі № 915/1312/25 провести за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами у зв'язку з участю представника Миколаївської міської ради у судовому засіданні по іншій справі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2025 у справі № 915/1312/25 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 29.12.2025) закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 30 січня 2026 року о 11:30.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2026 р. розгляд справи № 915/1312/25 відкладено на 02 березня 2026 року о 14:30 з огляду на неявку відповідача у судове засідання та відсутність доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
02.03.2026 від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду надійшла заява (вх. №2793/26), в якій заявник просить суд проводити судове засідання у справі без участі представника позивача у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.
В судове засідання, призначене на 02.03.2026 року, представники сторін не з'явились.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.09.2025, ухвали суду від 15.10.2025 про відкладення підготовчого засідання, ухвали суду від 10.11.2025 про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання були повернуті до суду без вручення з відміткою Укрпошти у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Водночас, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвали суду від 01.12.2025 про відкладення підготовчого засідання, ухвали суду від 25.12.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, ухвали суду від 30.01.2026 про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення з відміткою Укрпошти закінченням терміну зберігання.
За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення EMS 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 82 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб сучасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судове засідання 02.03.2026 року представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
04.09.2014 р. між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валеком» (код ЄДРПОУ 23398755) (орендар) було укладено договір оренди землі №10642 від 04.09.2014 р., відповідно до умов п. 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.07.2014 №42/42 передає, а товариство зх. обмеженою відповідальністю «Валеком» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлового об'єкта по вул. Горького,26 /Ленінський район/.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 25027 кв.м, у тому числі 2287 кв.м під капітальною забудовою, 82 кв.м під тимчасовою забудовою, 233 кв.м під спорудами, 22373 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 52 кв.м. - інші землі, без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:05:082:0017). На земельній ділянці знаходяться нежитловий об'єкт, що належить ТОВ «Валеком».
У відповідності до п. 3.1 договору останній діє протягом 10 років з дати його укладення (до 04.09.2024). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.
Згідно з п. 4.1. договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує плату у грошовій формі.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку (25027 кв.м) встановлюється у розмірі 3% відсотків від її нормативної грошової оцінки, де:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3182683,59 грн.
Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за землю складає 95480,51 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що термін і порядок внесення орендної плати за землю: орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 24.07.2014 до 01 числа, наступного місяця за тим, у якому відбулося укладення договору одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок, що вказаний у договорі.
Відповідно до п. 5.1. договору земельна ділянка передається а оренду для обслуговування нежитлового об'єкта.
Згідно з п. 5.2. договору цільове призначення земельної ділянки: J.11.03.
Відповідно до п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 9.4 договору визначено, що орендар зобов'язаний, зокрема: своєчасно вносити орендну плату та у разі відчуження усіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов'язаний повідомити нового власника про необхідність переоформлення на себе правових документів на орендовану земельну ділянку. При цьому орендар зобов'язаний звернутись до міської ради з клопотанням про дострокове розірвання договору оренди землі, а новий власник водночас з ним - з клопотанням про переоформлення правових документів на неї. Підставою для розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря буде відповідне рішення міської ради, а датою розірвання договору буде дата державної реєстрації припинення права оренди.
Цей договір набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди (п. 14.1 договору).
Договір підписано та скріплено печатками сторін. Договір зареєстровано у Миколаївській міській раді про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 04.09.2014 за № 10642.
Так, на підставі рішення міської ради від 24.07.2014 №42/42 орендодавець передав, а орендар у день укладення договору прийняв в оренду земельну ділянку площею 25027 кв.м для обслуговування нежитлового об'єкта по вул. Горького, 26, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 04.09.2014 р., який наявний в матеріалах справи.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав №428771828 від 27.05.2025 нежитловий об'єкт (опис: столярна майстерня літ. Р, загальною площею 163,5 кв.м, прорабська літ. Ф-2, загальною площею 99,7 кв.м, склад літ. X, загальною площею 137,1 кв.м, сторожка літ. Ц, загальною площею 12,0 кв.м, адміністративна будівля літ. Ч-2. загальною площею 307,3 кв.м, гараж майстерня літ. 1Ч, загальною площею 418,4 кв.м, трансформаторна підстанція літ. Л, навіс літ. Н, вбиральня літ. У, огорожі №№ 14, 16, 17, 18, 21, 44, 48, ворота №№ 15, 20, ємності №№24-28, залізнична колія №34, рампа № 33, замощення №№ ІХ-ХІІ, відмостка №№ VI, VII) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2584558048060), що розташований за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Яворницького Дмитра, будинок 26 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017, реєстраційний номер 458513148101, площею 2,5027 га, на праві власності належить фірмі "НЕКОМ" в виді Товариства з обмеженою відповідальністю, про що в реєстрі вчинено запис від 17.02.2022 (номер відомостей про речове право 46755213).
Відповідно до інформацій з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.08.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:05:082:0011 з цільовим призначенням J.11.03, категорії земель землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 2,5027, яка розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Горького, 26, на праві власності належить Територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції від 01.01.2022 року) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про оренду землі» (в редакції від 10.12.2021 року) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
Статями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19).
Після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об'єктів нерухомості зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості (п. 24 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17; постанова від 26.11.2019 у справі № 917/92/19; постанова від 18.02.2020 у справі № 907/132/19). Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов'язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 у подібних правовідносинах.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16).
Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно (постанова ВС від 31.01.2018 року по справі № 825/308/17).
Вищевказана правова позиція щодо переходу права оренди від попереднього користувача новому власнику нерухомості також викладена Верховним Судом в постанові від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17.
У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (п. 26 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17; постанова ВС від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18; постанова ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, постанова ВС від 20.08.2025 у справі № 908/1144/23).
Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16; п. 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип "superficies solo cedit" - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства (узгоджується із постановами від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
Відтак, до нового власника нерухомого майна в силу ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично переходить право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов'язок зі сплати орендної плати за землю.
Отже, враховуючи те, що на спірну земельну ділянку 04.09.2014 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валеком» укладено договір оренди землі №10642 зі строком дії 10 років з дати його укладення - до 04.09.2024 р., відповідно після набуття відповідачем - Фірми “НЕКОМ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю права власності на нерухоме майно нежитловий об'єкта за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Яворницького Дмитра, буд. 26, з 17.02.2022 року до останнього перейшло право оренди земельної ділянки загальною площею 25027 кв.м за вищевказаним договором оренди землі, який діяв до 04.09.2024 року.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі"), суд дійшов висновку, що договір оренди землі № №10642 від 04.09.2014 року не був припинений повністю 17.02.2022 року, а припинився лише щодо зобов'язань для попереднього землекористувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеком», тому відповідно з 17.02.2022 року відповідач - Фірма «НЕКОМ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю (новий власник нерухомого майна) фактично набуло прав сторони вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, в частині орендаря не звільняє нового власника (відповідача) від обов'язку сплати орендної плати.
Суду не подано жодних доказів припинення договору оренди землі № 10642 від 04.09.2014 року, а саме доказів укладення письмової угоди про розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки з її подальшою державною реєстрацією.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листом №2966/02.02.01-22/12/3/25 від 05.02.2025 з вимогою про сплату неодержаної орендної плати у розмірі 875181,13 грн. за безоплатне використання земельної ділянки у період з 17.02.2022 р. по 01.02.2025 р.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області №1030/5/14-29-04-02-01-08 від 30.01.2025 за даними інтегрованої картки платника податків ТОВ «Неком» (код ЄДРПОУ 13896377) орендної плати з юридичних осіб (КБК 18010600) сплата за період з 01.01.2022 по 28.01.2025 відсутня. Також у вказаному листі зазначено, що за даними інтегрованої картки платника податків ТОВ «ХТМ Імідж» (код ЄДОПЛУ 23398755) з орендної плати з юридичних осіб (КБК 18010600) за 2022 рік сплачено 220395,12 грн., з 01.01.2023 по 28.01.2025 - сплата відсутня. Крім цього Головним управлінням ДПС у Миколаївській області повідомлено, що ТОВ «ХТМ Імідж» (код ЄДОПЛУ 23398755) до Головного управління ДПС у Миколаївській області не зверталось із заявою про неможливість виконання податкових зобов'язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225.
Так, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача неодержаної орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 для обслуговування нежитлового об'єкта по вул. Яворницького Дмитра, буд. 26 у м. Миколаєві за період з 01.01.2023 по 04.09.2024 в сумі 687389,43 грн. відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно ч. 1, п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України (тут і далі - в редакції від 01.01.2022) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі» (тут і далі - в редакції від 10.12.2021) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду землі» в відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов'язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про оренду землі» розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі..
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Щодо наданого позивачем розрахунку коштів за час безоплатного використання відповідачем земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 04.09.2024 суд зазначає наступне.
За умовами п. 4.2, 4.3 договору розмір орендної плати визначено на рівні 3% від її нормативної грошової оцінки. Розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється з зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесення змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
В п. 4.4 договору встановлено термін і порядок внесення орендної плати за землю, а саме: орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 24.07.2014 до 01 числа, наступного місяця за тим, у якому відбулося укладення договору одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок, що вказаний у договорі.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.
Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Так, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу була не меншою розміру земельного податку, встановленого для земель сільськогосподарського призначення, й трикратного розміру земельного податку - для інших категорій земель (до 01 квітня 2014 року), та 3 % нормативної грошової оцінки (з 01 квітня 2014 року). Нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку (п. 45 постанови КАС ВС від 19.12.2024 у справі № 560/853/20).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата) (п. 134-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов'язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов'язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначаються щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18)).
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7332 від 26.10.2020 р. нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Миколаїв, вул. Горького, 26 становить 10577911,82 грн.
Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Згідно із здійсненим позивачем розрахунком безпідставно збережених коштів (неодержаної орендної плати) за безоплатне використання земельної ділянки Фірмою «НЕКОМ» в виді ТОВ в період з 01.01.2023 по 04.09.2024 плата за користування відповідачем вказаною земельною ділянкою складає 687389,43 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №16830/25 від 01.12.2025 р.), яка прийнята до розгляду згідно ухвали суду від 01.12.2025 р.
Відтак, згідно із здійсненим позивачем розрахунком безпідставно збережених коштів (неодержаної орендної плати) за безоплатне використання земельної ділянки Фірми “НЕКОМ» в період з 01.01.2023 по 04.09.2024, плата за користування відповідачем вказаною земельною ділянкою складає 699856,25 грн., а саме:
- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 401431,75 грн.;
- за період з 01.01.2024 по 04.09.2024 на суму 285957,68 грн.
Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що він виконаний позивачем вірно з урахуванням вартості 3% від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №№7332 від 26.10.2020, з урахуванням її індексації, за період з 01.01.2023 - 04.09.2024, та становить загальну суму 687389,43 грн.
Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач в порушення умов договору оренди землі №10642 від 04.09.2014 року та норм чинного законодавства не виконав належно взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів, відповідно у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором оренди землі в сумі 687389,43 грн.
Суду не подано доказів оплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі № 10642 від 04.09.2014 року в розмірі 687389,43 грн., строк оплати якої настав в силу умов п. 4.3 договору, як і не спростовано позовних вимог.
Тим самим відповідачем порушено п. 9.4 договору, в якому визначено обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 687389,43 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Миколаївської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 687389,43 грн. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з остаточно заявленої суми боргу, що складають 10310,84 грн. (687389,43 х 1,5%).
Щодо решти суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 187,00 грн. (10497,84-10310,84) суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою саме про повернення вказаної частини сплаченого судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (із змін. і доповн.), за якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Миколаївської міської ради до Фірми «НЕКОМ» у виді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 687389,43 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Фірми “НЕКОМ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 5, код ЄДРПОУ 13896377) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573; отримувач Миколаїв.ГУК/Централ. р-н/18010600; код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); рахунок № UA638999980334119812000014483») кошти в загальній сумі 687389/шістсот вісімдесят сім тисяч триста вісімдесят дев'ять/грн. 43 коп. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 25027 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:082:0017 за адресою: місто Миколаїв, вулиця Яворницького Дмитра (Горького), будинок 26.
3. СТЯГНУТИ з Фірми “НЕКОМ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 5, код ЄДРПОУ 13896377) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок UA448201720344230028000027733) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10310/десять тисяч триста десять/грн. 84 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 28.05.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв'язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 по 08.05.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва