27.05.2026 Справа № 914/2575/25
За позовом: Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап», с. Зелів Львівської області
про витребування земельної ділянки
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас О.В.
За участю представників:
від прокуратури: Машталяр Ю.А. - прокурор;
від позивача: Коржевич У.Ф. - представник;
від відповідача: Медвідь Ю.О. - представник
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап» про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:005:0029 з незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2025 провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 16.02.2026 провадження у справі поновлено..
У судовому засіданні 22.04.2026 суд оголосив перерву до 27.05.2026.
У судовому засіданні 27.05.2026 представник відповідача підтримала подані нею клопотання та просила їх задоволити. Крім того, просила суд зупинити розгляд справи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1414/20.
Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення клопотань відповідача.
Щодо клопотання про залишення позовної заяви без руху.
Відповідач просив залишити позовну заяву без руху у зв'язку з невиконанням прокурором вимог ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Окрім того, відповідач зазначав, що долучений до матеріалів справи витяг з нормативної грошової оцінки не є належним доказом дійсної (ринкової) вартості спірного майна. На переконання відповідача, прокурор не дотримався також вимог ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та не долучив доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, тобто з урахуванням вартості майна, визначеної за результатом експертно - грошової оцінки.
Надалі відповідач повідомив про правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2555/21 щодо внесення на депозитний рахунок коштів. Водночас зазначив, що у такій постанові немає висновку про нормативно - грошову та експертно - грошову оцінку майна, ринкову (дійсну) вартість майна станом на момент подання позову.
Тому, на думку відповідача, підставою для залишення позовної заяви без руху залишається несплата судового збору в розмірі дійсної (реальної) вартості спірного майна.
Прокурор та позивач заперечили стосовно залишення позову без руху з наведених відповідачем підстав та зазначили, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач. Тому з урахуванням підстав позову у цій справі, прокурор не має обов'язку виконувати вимоги ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо іншої підстави заяви, то визначаючи випадки проведення як нормативної грошової оцінки, так і експертної грошової оцінки землі, законодавець не передбачив такого випадку, як необхідність розрахунку розміру судового збору.
Окрім того, прокурор і Львівська міська рада позбавлені можливості замовити експертно - грошову оцінку спірної земельної ділянки, так як замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах.
Прокурор звернув увагу на положення ч. 3 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України про те, що остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже суми судового збору, здійснюється судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів.
Щодо застосування положень ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України (внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна), то відповідач зазначила про втрату актуальної цієї частини клопотання, враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у справі № 922/2555/21.
Що стосується доводів відповідача в частині неправильного визначення прокурором судового збору через необґрунтоване врахування нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, то суд відхиляє такі.
За змістом положень підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сума судового збору у цій справі повинна визначатися, виходячи із вартості майна, про витребування якого просить позивач, та становити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Ціну позову у даній справі прокурор визначив виходячи з суми, яка відображена у витязі з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 16.07.2025 - 589 543, 49 грн.
Зважаючи на це, Львівська обласна прокуратура сплатила судовий збір на суму 7 074, 52 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №1925 від 25.07.2025.
Відповідно до частини 2 статті 163 ГПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що вартість спірної земельної ділянки є більшою або меншою від тієї, що вказана у витязі від 16.07.2025. Тому зазначений витяг документально підтверджує вартість відповідної земельної ділянки. Відповідач не довів у встановленому процесуальним законом порядку, що визначена прокурором на підставі витягу про НГО ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, зокрема ним не подавався до суду звіт про оцінку майна станом на дату подання позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху з підстав неправильного визначення прокурором ціни позову та, у зв'язку із цим, сплатою ним судового збору у меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідач вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі міської ради, оскільки орган місцевого самоврядування є безпосереднім джерелом порушення.
Окрім того, відповідач зазначив, що прокурор не долучив до позовної заяви службового посвідчення, документів, які підтверджують його посаду та повноваження, що є підставою для залишення без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Як встановив суд, у даній справі, заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Сапуцький Р.Я., на виконання прокурором функції щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому статтею 53 ГПК України у взаємозв'язку із положеннями статті 23 Закону України “Про прокуратуру», подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОК “ГБК “Пікап».
Із змісту позовної заяви чітко вбачається, що прокурор звертається до суду саме в інтересах держави з метою їх захисту, на підставі статті 23 Закону України “Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України.
З огляду на те, що зазначений позов прокурором подано з метою захисту інтересів держави, виконуючи покладені на нього статтею 131-1 Конституції України функції, в межах наданих йому ч.3 ст. 53 ГПК України та ст.23 Закону України “Про прокуратуру» повноважень, прокурор у зазначеному спорі діє як представник інтересів держави, а до спірних відносин належить застосовувати норму ч. 1 ст. 24 Закону України “Про прокуратуру», якою передбачено право керівника окружної прокуратури, його першого заступника та заступника на подання позовної заяви.
Факти перебування Сапуцького Р.Я. на посаді заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова на час підписання та подання позовної заяви підтверджено долученим до позовної заяви копією наказу керівника Львівської обласної прокуратури № 580к від 25 квітня 2024 року.
Право підпису позову заступником керівника окружної прокуратури передбачене також нормативним документом Офісу Генерального прокурора, а саме п. 6.1 наказу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».
Згідно п. 6.1 наказу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» позови (заяви) надсилаються до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників обласних, окружних прокуратур, їхніх перших заступників та заступників. Необхідно зазначити, що прокурором органу прокуратури, серед інших, є керівник, перший заступник та заступник керівника окружної прокуратури, які мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ст. 15 Закону України “Про прокуратуру»).
Отже, прокурор підтвердив наявність процесуальної дієздатності. Тому клопотання відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим.
Водночас клопотання про залишення позову без розгляду в частині доводів відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі міської ради, суд вважає за доцільне розглянути під час розгляду справи по суті.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначає, що предметом розгляду у справі №640/15962/20 є питання правомірності включення Рясне-Руської сільської ради до складу Львівської міської територіальної громади на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №624-р та від 12 червня 2020 року №718-р. На переконання відповідача, у разі визнання зазначених розпоряджень протиправними та їх скасування Львівська міська рада не набуде статусу правонаступника Рясне-Руської сільської ради, а відтак прокурор звернувся з позовом в інтересах неналежного суб'єкта.
Прокурор та представник позивача щодо задоволення клопотання заперечили.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку іншого судочинства. Водночас наведена норма прямо передбачає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми процесуального права необхідною умовою для зупинення провадження у справі є не сам факт існування іншого судового провадження, а наявність такого матеріально-правового зв'язку між справами, за якого встановлення певних обставин в іншій справі є необхідною передумовою для вирішення спору у справі, що розглядається, а відповідні обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.
Суд враховує, що предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність Львівської міської ради. При цьому підставою заявленого позову прокурор визначає, зокрема, належність спірної земельної ділянки до території Львівської міської територіальної громади та наявність у Львівської міської ради повноважень щодо здійснення правомочностей власника стосовно спірного майна.
Водночас предметом розгляду у справі №640/15962/20 є перевірка правомірності розпоряджень Кабінету Міністрів України щодо затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області та визначення адміністративних центрів територіальних громад у частині включення Рясне-Руської сільської ради до складу Львівської територіальної громади.
Отже, хоча зазначені справи певною мірою пов'язані між собою фактичними обставинами щодо адміністративно-територіального устрою, сам по собі розгляд адміністративної справи №640/15962/20 не створює об'єктивної неможливості розгляду цього господарського спору.
Суд також враховує, що відповідно до статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині лише з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Станом на момент розгляду цього клопотання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №624-р та від 12 червня 2020 року №718-р є чинними, а відтак породжують відповідні правові наслідки та підлягають застосуванню.
При цьому наведені відповідачем доводи фактично ґрунтуються на припущенні щодо можливого результату розгляду адміністративної справи №640/15962/20 та потенційних правових наслідків такого рішення у майбутньому, що саме по собі не може свідчити про наявність передбаченої пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України об'єктивної неможливості розгляду даної справи.
Будь-яких інших обставин, які б унеможливлювали встановлення та оцінку судом обставин, що входять до предмета доказування у цій справі, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Також суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження до справи № 922/1414/20, оскільки Велика Палата Верховного Суду ще не прийняла її до розгляду.
За таких обставин підстави для зупинення провадження у справі відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні клопотань представника відповідача суд відмовляє.
За приписами статті 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У зв'язку з вирішенням усіх питань, зазначених у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, закінченням строку підготовчого засідання, суд оголошує про закриття підготовчого провадження та призначає розгляд справи по суті.
Керуючись статтями 164, 177, 183, 185, 226, 227, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без руху, без розгляду та зупинення провадження у справі відмовити.
2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні 01.07.2026 об 11:00 год. Засідання відбудеться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 10.
3. Учасникам справи - забезпечити явку представників у судове засідання.
Ухвала набирає законної сили в строк і порядок, передбачений статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.
Суддя Никон О. З.