вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/306/17
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши матеріали скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 13.03.2026 (вх. № суду 9353 від 13.03.2026) на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у справі № 911/306/17
за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Титан», с. Ревне Бориспільського
району
про стягнення 278 400,00 грн.
представники учасників справи:
від позивача (стягувач): Вергеліс Я.І., довіреність № 2725 від 16.12.2025
від відповідача (боржник): не з'явився
від відділу ДВС: не з'явився
встановив:
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» були задоволені повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Титан» на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» 278 400,00 грн заборгованості та 4 176,00 грн судового збору.
На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2017, яке набрало законної сили 28.03.2017, Господарським судом Київської області 03.04.2017 видано відповідний наказ.
13.03.2026 через систему “Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» надійшла скарга від 13.03.2026 (вх. № суду 9353 від 13.03.2026) на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд:
визнати неправомірними дії головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрої Юлії Миколаївни в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.02.2026 в рамках виконавчого провадження № 71442032;
скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрої Юлії Миколаївни від 24.02.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження № 71442032;
зобов'язати головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистру Юлію Миколаївну невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2017 у справі № 911/306/17 в рамках виконавчого провадження № 71442032.
Скаргу обґрунтовано тим, що державним виконавцем не вчиняються дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» направлені на своєчасне та належне виконання рішення суду у справі № 911/306/17.
Згідно положень ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Ухвалою суду від 16.03.2026 розгляд скарги на дії державного виконавця призначений в засіданні суду на 01.04.2026.
20.03.2026 через систему «Електронний суд» від Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли пояснення (вх. № 4778/26), в яких виконавцем було зазначено про те, що останнім належним чином вживались заходи з примусового виконання рішення суду, зокрема, державним виконавцем були винесені постанови від 04.04.2023, 01.03.2024, 29.11.2024, 24.02.2025, 09.02.2026 про накладення арешту на кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та направлено їх до банківських установ за допомогою Електронного цифрового підпису; були сформовані інформаційні довідки щодо розшуку майна боржника та направлення їх до реєструючих установ з метою виявлення майна, яке належить йому на праві власності; здійснювався виклик керівника ТОВ «Завод Титан» для отримання пояснень; з метою встановлення залишків коштів на рахунку боржника державним виконавцем направлялись запити для розкриття банківської таємниці; також, державним виконавцем скеровувались запити до МВС України для встановлення факту зареєстрованих за боржником транспортних засобів та згідно відповідей відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, здійснювався виїзд державного виконавця на місцезнаходження відомої адреси боржника.
Державний виконавець вважає, що ним було вжито всі заходи примусового виконання в рамках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та з метою забезпечення повного, своєчасного та неупередженого виконання даного виконавчого документу.
25.03.2026 через систему «Електронний суд» від відділу ДВС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 5096/26).
31.03.2026 через систему «Електронний суд» від заявника надійшло клопотання (вх. № 5508/26), в якому скаржник просив повернути подані представником Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пироженко Л.І. додаткові пояснення у справі від 20.03.2026 та додаткові пояснення у справі від 25.03.2026 разом з додатками, оскільки такі подані особою, яка не є учасником справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Пироженко Л.І. підписувала додаткові пояснення у справі на підставі довіреності від 09.01.2024, виданої керівником Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Витягу з ЄДР, в якому зареєстровано право Пироженко Л.І. вчиняти дії від імені Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, тобто додаткові пояснення підписані іншою посадовою особою органу ДВС.
З огляду на наведене, суд приймає до розгляду подані відділом ДВС пояснення та долучає їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 01.04.2026 представник скаржника підтримав подану суду скаргу та просив суд задовольнити її, вважаючи її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у скарзі.
Представник боржника в засідання суду 01.04.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень з приводу скарги, яка підлягає розгляду до суду не надав.
Представник відділу ДВС в засіданні суду 01.04.2026 не з'явився, однак 25.03.2026 через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх. № 5098/26), в якому просив суд здійснювати розгляд скарги за відсутності його повноважного представника.
Розглянувши матеріали скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 13.03.2026 (вх. № суду 9353 від 13.03.2026) на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністертсва юстиції України у справі № 911/306/17, суд дійшов наступних висновків.
Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» були задоволені повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Титан» на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» 278 400,00 грн заборгованості та 4 176,00 грн судового збору.
На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2017, яке набрало законної сили 28.03.2017, Господарським судом Київської області 03.04.2017 видано відповідний наказ.
За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Аналогічні норми містяться у ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 326 ГПК України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Згідно ст. 3 зазначеного Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з поданих доказів, 23.03.2023 ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення у справі № 911/306/17.
04.04.2023 державним виконавцем Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71442032 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 15.03.2017.
04.04.2023 постановою державного виконавця Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, а також на коштах на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
06.03.2024 державним виконавцем здійснювався виклик № 38541 керівника ТОВ «Завод Титан», яким було зобов'язано в т.ч., але виключно надати пояснення з приводу невиконання вимог виконавчого документа.
25.03.2024 державним виконавцем була направлена вимога № 46541 до Бориспільського БТІ щодо надання вичерпної інформації відносно майна, що належить ТОВ «Завод Титан».
08.08.2024 державним виконавцем здійснювався виклик № 95905 керівника ТОВ «Завод Титан», яким було зобов'язано в т.ч., але виключно надати пояснення з приводу невиконання вимог виконавчого документа.
08.08.2024 державним виконавцем сформований запит № 95918 до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС щодо надання інформації про наявні транспортні засоби за ТОВ «Завод Титан».
Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС була надана відповідь про те, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, станом на 21.08.2024 за ТОВ «Завод Титан» відсутні зареєстровані транспортні засоби.
29.11.2024 постановою державного виконавця Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, а також на коштах на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Також, в матеріалах виконавчого провадження наявний акт державного виконавця від 20.02.2025 про виїзд державного виконавця за місцем знаходженням відомої адреси боржника, яким встановлено знаходження будівлі без розпізнавальних знаків.
24.02.2025 постановою державного виконавця Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, а також на коштах на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
17.07.2025 державним виконавцем здійснювався виклик № 109753 керівника ТОВ «Завод Титан», яким було зобов'язано в т.ч., але не виключно надати пояснення з приводу невиконання вимог виконавчого документа.
13.08.2025 державним виконавцем здійснювався виклик № 123821 керівника ТОВ «Завод Титан», яким було зобов'язано в т.ч., але не виключно надати пояснення з приводу невиконання вимог виконавчого документа.
Актом державного виконавця від 22.01.2025 про виїзд державного виконавця за місцем знаходженням відомої адреси боржника, встановлено знаходження будівлі без розпізнавальних знаків.
09.02.2026 постановою державного виконавця Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, а також на коштах на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Разом з цим, матеріали виконавчого провадження містять відповіді Міністерства внутрішніх справ України №№ 159153124 від 04.04.2023, 194185702 від 01.03.2024, 1942112058 від 02.03.2024, 194211263 від 02.03.2024, 207581111 від 01.06.2024, 242696772 від 03.12.2024, 2112696773 від 03.12.2024, 247936860 від 29.01.2025, 253326231 від 24.02.2025, 301815995 від 19.11.2025, 310688232 від 22.01.2026 про відсутність за боржником зареєстрованих транспортних засобів.
24.02.2026 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 71442032 про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2020р. у справі №910/7221/17 зазначив, що в силу приписів законодавства виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (ч. 3);
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (ч. 6);
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч. 7);
- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням (ч. 8);
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);
- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16);
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19);
- отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21);
- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22).
Частиною 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний, зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення (п. 1); за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України (п. 3); надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 6).
Як зазначалось вище, у постанові про відкриття виконавчого провадження № 71442032 державним виконавцем зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Водночас, матеріали справи не місять доказів подання ТОВ «Завод Титан» декларації про доходи та майно.
Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів застосування до ТОВ «Завод Титан» міри відповідальності за неподання такої декларації про доходи та майно.
Крім того, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
За ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Отже, законодавець визначив чітку періодичність дій державного виконавця задля найшвидшого та ефективного виконання рішення суду.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем не виконано приписів ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", запити щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, які мають проводитись 1 раз на два тижні в матеріалах виконавчого провадження взагалі відсутні.
Перевірка щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, яка в силу закону, має проводитись 1 раз на 3 місяці, за період з другої половини 2024 року не проводилась.
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №915/1294/13, від 23.08.2018 у справі №911/167/17, від 19.08.2019 у справі №913/438/16).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження", встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі №619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на ст.129-1 Конституції України.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Зі скарги на бездіяльність старшого державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та матеріалів справи вбачається, що, як зазначає скаржник, посилаючись на вимоги ст.ст. 18, 48, 36 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не вжито усіх необхідних (можливих) заходів для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника, що призводить до не виконання рішення суду.
Матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які підтверджували б вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання рішення суду, окрім як формування довідок до державних органів та банків.
За таких обставин, наявні підстави вважати, що державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністертсва юстиції України у виконавчому провадженні № 71442032 вчинено бездіяльність у порушенні порядку і способу вчинення виконавчих дій, а також відсутності заходів вчинення виконавчих дій.
У такому випадку, вищенаведене у сукупності свідчить про неповноту дій державного виконавця та порушення останнім покладених на нього згідно Закону України "Про виконавче провадження" обов'язків, у зв'язку з чим скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 13.03.2026 (вх. № суду 9353 від 13.03.2026) підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1-3, 18, 129, 339 - 345 ГПК України, господарський суд, -
постановив:
1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 13.03.2026 (вх. № суду 9353 від 13.03.2026) на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністертсва юстиції України у справі № 911/306/17 задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрої Юлії Миколаївни в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.02.2026 в рамках виконавчого провадження № 71442032.
3. Скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрої Юлії Миколаївни від 24.02.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження № 71442032.
4. Зобов'язати головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистру Юлію Миколаївну невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2017 у справі № 911/306/17 в рамках виконавчого провадження № 71442032.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали - 29.05.2026
Суддя О.О. Христенко