ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2026Справа № 910/14799/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП";
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК";
про визнання протиправним рішення та стягнення 222 193,74 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: Гончаренко В.В., адвокат, ордер серії АХ№1120981 від 07.04.2026;
Від відповідача: не з'явилися;
Від третьої особи: Єлишев К.Ю., адвокат, довіреність № 14220 від 18.12.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" (далі також - відповідач) про відмову у виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" страхового відшкодування за страховою справою № 12063;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" суму страхового відшкодування у розмірі 209 599,40 грн, 3 % річних у розмірі 1 739,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 854,38 грн, а всього - 222 193,74 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14799/22 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 07.02.2023.
До господарського суду 07.02.2023 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про призначення транспортно-трасологічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" (далі також - третя особа).
06.03.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" надійшла відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" на позовну заяву.
07.03.2023 Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" подало до господарського суду пояснення по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023, зокрема, призначено у справі № 910/14799/22 транспортно-трасологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі № 910/14799/22 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта.
25.05.2023 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/14799/22 разом із клопотання експерта від 11.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 поновлено провадження у справі № 910/14799/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 вирішено зупинити провадження у справі № 910/14799/22 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта, а матеріали справи № 910/14799/22 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення транспортно-трасологічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023.
29.08.2023 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта від 22.08.2023 № 21247/23-52, а також матеріали справи № 910/14799/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 поновлено провадження у справі № 910/14799/22.
У судовому засіданні 21.11.2023 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для призначення по справі судової експертизи.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, зокрема, призначено у справі № 910/14799/22 автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі № 910/14799/22 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта.
26.01.2024 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/14799/22 разом із клопотанням експерта від 24.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 поновлено провадження у справі № 910/14799/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 вирішено клопотання судового експерта Київському науково-дослідному інституту судових експертиз задовольнити повністю, провести автотоварознавчу експертизу за матеріалами справи № 910/14799/22, матеріали справи № 910/14799/22 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а провадження у справі № 910/14799/22 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта зупинити.
13.02.2026 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/14799/22 разом із висновком експерта від 09.01.2026 № 29249/23-54.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 поновлено провадження у справі № 910/14799/22, а підготовче засідання призначено на 17.03.2026.
12.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" подало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна": 81 439,39 грн - страхового відшкодування; 11 359,20 гр. - витрат на проведення судової експертизи; 8 530,00 грн - 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; 27 585,17 грн - інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
У підготовчому засіданні 17.03.2026 судом було розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" про уточнення позовних вимог.
Суд зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Суд вказує, що за змістом вказана заява є заявою про зменшення позовних вимог.
Суд вказує, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).
Таким чином, зменшити розмір позовних вимог можна лише, якщо такі вимоги є майновими.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищезазначене, суд, прийняв заяву про зменшення позовних вимог та постановив продовжувати розгляд справи з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14799/22 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.04.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
У судовому засіданні 14.04.2026 Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" надало свої пояснення по суті спору.
Представники відповідача у судове засідання 14.04.2026 не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
14.04.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" (далі також - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" (далі також - Страховик) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№166210 (далі - договір), предметом страхування якого є транспортний засіб "Lexus LX570", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску.
Оскільки даний транспортний засіб придбано за кредитним договором № 200/21 МЛІК від 26.05.2021, укладеним між Акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП", Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" є вигодонабувачем за вказаним вище договором.
Відповідно до 3.4. Загальних умов Договору страхування, страховими випадками можуть бути: з АВТОКАСКО:
3.4.1. «АК НЗ» - «АВТОКАСКО незаконне заволодіння» - втрата застрахованого ТЗ та його ДО внаслідок крадіжки, грабежу, розбою;
3.4.2. «АК ДТП» - «АВТОКАСКО дорожньо-транспортна пригода» - пошкодження та/ або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту - ДТП), за винятком випадків, передбачених пп. 3.4.3.4 ЗУС;
3.4.3. «АК ІВП» - «АВТОКАСКО інші випадкові події» - пошкодження та/або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок:
3.4.3.1. «ПДТО» - протиправних дій третіх осіб, за винятком випадків, передбачених п. 3.4.1 та пп. 3.4.3.4 ЗУС;
3.4.3.2. «СЛ» - стихійного лиха (удару блискавки, бурі, шторму, урагану, зливи, граду, землетрусу, селю, обвалу, зсуву, паводка, повені), нападу тварин, за винятком випадків, передбачених пп. 3.4.3.4 ЗУС;
3.4.3.3. «ДТЧ» - самозаймання, а також раптової дії термічного чинника, що знаходиться назовні застрахованого ТЗ (пожежа, вибух);
3.4.3.4. «ВП» - зовнішнього впливу на застрахований ТЗ сторонніх предметів (у тому числі викид каменів або інших твердих фракцій з-під коліс транспорту чи самовільне падіння дерев або предметів), за винятком випадків, передбачених пп. 3.4.3.1, пп. 3.4.3.2, пп. 3.4.3.3 ЗУС;
3.4.3.5. «ПС» - пошкодження салону застрахованого ТЗ особами, перевезення яких було викликане потребою надання першої невідкладної медичної допомоги.
За правилами п. 11.1. Загальних умов Договору страхування, при настанні події, що в подальшому може бути кваліфікований, як страховий випадок, у зв'язку з якою Страхувальник/Вигодонабувач/постраждала Застрахована особа звертається до Страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, Страхувальник (або його довірена особа/Волій/Вигодонабувач) зобов'язаний:
11.1.3. з місця події негайно, але не пізніше 2-х годин з моменту її настання або як тільки Страхувальнику (його довіреній особі/Водією/Вигодонабувачу) стане відомо про таку подію, повідомити Страховика про подію, що може бути визнана страховим випадком, шляхом звернення до контакт-центру Страховика за номером телефону 311 (абонентам МТС та Київстар) або 0-800-50-311-5 (безкоштовно), або (044) 537-6- 311. Сторони погодились, що належне виконання Страхувальником (його довіреною особою/Водієм/Вигодонабувачем) цього пункту є Заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування (далі по тексту - Заява про подію), та не потребує додаткового письмового підтвердження, крім випадків, передбачених п. 11.1.9. Загальних умов Договору страхування.
11.1.13. надати Страховику (його представнику) ТЗ та ДО, що постраждали внаслідок страхового випадку (крім випадків їх відсутності внаслідок НЗ) для огляду, не проводячи робіт щодо зміни його стану, крім заходів, необхідних для транспортування, рятування (у тому числі людей та/або тварин) чи запобігання надзвичайних ситуацій, зменшення розміру збитків, доцільних з точки зору безпеки, за погодженням зі Страховиком.
Відповідно до Розділу 13 Загальних умов Договору страхування:
13.1. підставою для відмови Страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, відповідними чинними Правилами страхування Страховика та цим Договором, а також:
13.1.3. подання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/ Вигодонабувачем/Застрахованими особами) свідомо неправдивих відомостей про застрахований ТЗ та/або про факт настання страхового випадку, а також зазначення Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) неправдивих відомостей в Заяві на страхування, що є невід'ємною частиною Договору, при укладенні Договору страхування.
Позивач вказує, що 11.11.2021 року з транспортним засобом Lexus LX570 р/н НОМЕР_2 стався страховий випадок та на виконання умов Договору страхування водій ОСОБА_1 негайно викликав поліцію та повідомив Страховика про настання страхового випадку (страхова справа № 12 063).
Також позивач вказує, що представнику відповідача було надано всі необхідні документи для одержання страхового відшкодування відповідно до Розділу 12 Договору страхування та одночасно з поданням документів - транспортний засіб Lexus p/н НОМЕР_2 , було передано для складання дефектного акту (акту огляду), за наслідком чого, було складено відповідний акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію, відповідно до якої розмір ремонту автомобілю складає - 209 599,46 грн.
Однак, як зазначає позивач, відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на висновок експерта та пункт 13.1.3 Договору страхування, а саме: подання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями /Вигодонабувачем/Застрахованими особами) свідомо неправдивих відомостей про застрахований ТЗ та/або про факт настання страхового випадку, а також зазначення Страхувальником (або його довіреними особами Водіями/Вигодонабувачем) неправдивих відомостей в Заяві на страхування, що є невід'ємною частиною Договору, при укладенні Договору страхування.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що ним не визнано випадок страховим, адже заявлені представником позивача пошкодження не могли виникнути внаслідок одного випадку, який можна вважати страховим в розумінні положень п. 3.4. Загальних умов Договору страхування, а тому, Страховиком власне і було застосовано положення п.п. 13.1.3. п. 13.1. Загальних умов Договору страхування.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відносини, що склались між позивачем та відповідачем регулюються Законом України "Про страхування", Цивільним кодексом України та договором добровільного страхування, укладеного між страхувальником та страховиком.
Так, згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 983 ЦК України та ч. 4 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.11.2021 у період з 10:00 до 11:00 годин за адресою м. Харків, вул. Фесенківська, біля будинку 12/14 невідомими засобами пошкоджений припаркований автомобіль «LEXUS» н.з. НОМЕР_3 , а саме: пошкоджено праві двері, зруйновано праве дзеркало заднього огляду, подряпано передній бампер з правої сторони.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування.
11.11.2021 представник позивача надав представнику відповідача застрахований транспортний засіб «LEXUS» н.з. НОМЕР_3 для проведення огляду та фіксації пошкоджень, які виникли внаслідок настання випадку, що має ознаки страхового.
За результатами про веденого огляду авто було складено Акту огляду транспортного засобу від 11.11.2021.
Пошкодження, які були заявлені представником позивача, як такі що виникли внаслідок настання страхового випадку зафіксовані представником Страховика у Акті огляду транспортного засобу від 11.11.2021
Страховик, керуючи положеннями п. 9.4.3. Загальних умов Договору страхування, з метою з'ясування причин та обставин настання пошкоджень на автомобілі «LEXUS» н.з. НОМЕР_3 , звернувся до експерта.
ДП «Центр експертних досліджень» було складено Висновок експерта №092-21 за результатами транспортно-трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля «LEXUS» д/н НОМЕР_3 (далі - Дослідження).
У висновку Дослідження зазначено, що з технічної точки зору комплекс усіх механічних пошкоджень, які зафіксовані на кузовних деталях автомобіля «LEXUS» н.з. НОМЕР_3 не міг утворитися у межах обставин, які наведені у поясненнях водія ОСОБА_1 , оскільки ці механічні пошкодження утворилися у різні періоди часу, за різними обставинами декількох пригод, мають ознаки контактування зі слідоутворюючими поверхнями різних об'єктів, носять накопичувальний характер та характерні для власного руху автомобіля, і відповідно, не могли відобразитися у межах однієї заявленої пригоди, включно без відому водія (власника) автомобіля «LEXUS» н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до Розділу 13 Загальних умов Договору страхування:
13.1. підставою для відмови Страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, відповідними чинними Правилами страхування Страховика та цим Договором, а також:
13.1.3. подання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/ Вигодонабувачем/Застрахованими особами) свідомо неправдивих відомостей про застрахований ТЗ та/або про факт настання страхового випадку, а також зазначення Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) неправдивих відомостей в Заяві на страхування, що є невід'ємною частиною Договору, при укладенні Договору страхування.
На підставі вищевикладеного, відповідачем було прийнято рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування по заявленому випадку.
Про прийняте рішення позивача було письмово повідомлено листом №0135090 від 07.12.2021 року.
Частиною 1 ст. 104 Закону України "Про страхування" визначено, що порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов'язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.
Згідно із ч. 2 ст. 104 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;
3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об'єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов'язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);
6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;
7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов'язковість укладення яких визначена законом.
Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству (ч. 3 ст. 104 Закону України "Про страхування").
Оскільки підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування по заявленому випадку був складено Висновок експерта №092-21, відповідно до якого, з технічної точки зору комплекс усіх механічних пошкоджень, які зафіксовані на кузовних деталях автомобіля «LEXUS» н.з. НОМЕР_3 не міг утворитися у межах обставин, які наведені у поясненнях водія ОСОБА_1 , оскільки ці механічні пошкодження утворилися у різні періоди часу, за різними обставинами декількох пригод, мають ознаки контактування зі слідоутворюючими поверхнями різних об'єктів, носять накопичувальний характер та характерні для власного руху автомобіля, і відповідно, не могли відобразитися у межах однієї заявленої пригоди, включно без відому водія (власника) автомобіля «LEXUS» н.з. НОМЕР_3 .
Крім того, позивачем було надано висновок експертів № 1181/1182 за результатами проведення комісійного транспортно-трасологічного дослідження.
Суд вказані висновки не визнав належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим задовольнив клопотання відповідача та ухвалою від 14.03.2023 призначив у справі транспортно-трасологічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставив наступне запитання: Який механізм утворення пошкоджень на правій стороні автомобіля "Lexus", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ?
29.08.2023 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта від 22.08.2023 № 21247/23-52 (далі також - висновок експерта №21247/23-52).
Так, у вказаному висновку, судовий експерт вказав, що пошкодження на правій стороні автомобіля "LEXUS", д/н НОМЕР_4 , утворені в результаті багаторазового ковзного контактування з тонкими об'єктами різної твердості (схоже, з гілками кущів, дерев) на ділянці від переднього бампера до заднього бампера, а також в результаті одноразового ударно-ковзного контактуванню з іншим більш товстим і твердим об'єктом на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи висновок експерта №21247/23-52, суд вважає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яке є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.
Висновок експерта №21247/23-52, за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Криловим Є. С., який є старшим судовим експертом відділу інженерно-транспортних видів досліджень лабораторії інженерно-транспортних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень, судовому експерту другого кваліфікаційного класу, має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта за
спеціальностями 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», 4.3 «Криміналістичне дослідження транспортних засобів», 4.4 «Дослідження ідентифікаційних номерів та рельєфних знаків», стаж експертної роботи з 2013 року, свідоцтва №782-18 та №304-13, видані ЕКК КНДІСЕ.
За таких обставин висновок експерта № 21247/23-52 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
В подальшому, суд, ухвалою від 21.11.2023 призначив у справі № 910/14799/22 автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставив наступні запитання:
- Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Lexus", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок одноразового ударно-ковзного контактування з іншим більш товстим і твердим об'єктом на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей, про що зазначено у висновку експерта № 21247/23-52 від 22.08.2023, яке мало місце 11.11.2021, станом на 11.11.2021?
- Який розмір відновлювального ремонту транспортного засобу "Lexus", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок одноразового ударно-ковзного контактування з іншим більш товстим і твердим об'єктом на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей, про що зазначено у висновку експерта № 21247/23-52 від 22.08.2023, яке мало місце 11.11.2021, станом на 11.11.2021?
13.02.2026 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/14799/22 разом із висновком експерта від 09.01.2026 № 29249/23-54 (далі також - висновок експерта № 29249/23-54), відповідно до якого експерт дійшов наступного висновку:
- Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок одноразового ударно-ковзного контактування з іншим більш товстим і твердим об'єктом, що сталось 11.11.2021 на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей, в цінах станом на 11.11.2021, складала 81439,39 грн (вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять дев'ять грн 39 коп.);
- Вартість матеріального збитку завдано власнику транспортного засобу «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок одноразового ударно-ковзного контактування з іншим більш товстим і твердим об'єктом, що сталось 11.11.2021 на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей, в цінах станом на 11.11.2021, складала 162 878,78 грн (сто шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят вісім грн 78 коп.).
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи висновок експерта № 29249/23-54, суд вважає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яке є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.
Висновок експерта № 29249/23-54, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Єрмоленком Олегом Олександровичем, головним судовим експертом відділу транспортно-товарознавчих досліджень та досліджень військового майна лабораторії інженерно-транспортних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень КНДІСЕ, який має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра, 1 кваліфікаційного класу, стаж експертної роботи з 1999 року та кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу, свідоцтво № 278-24 від 07.05.2024, видане Кваліфікаційною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, безстрокової дії; 12.5 «Оцінка майна і техніки військового призначення та озброєння», свідоцтво № 374-23/Д від 13.06.2023, видане Кваліфікаційною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, безстрокової дії.
За таких обставин висновок експерта № 29249/23-54 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
В подальшому, 12.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" подало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна": 81 439,39 грн - страхового відшкодування; 11 359,20 гр. - витрат на проведення судової експертизи; 8 530,00 грн - 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; 27 585,17 грн - інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд вказує, що сума страхового відшкодування у розмірі 81 439,39 грн є вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок одноразового ударно-ковзного контактування з іншим більш товстим і твердим об'єктом, що сталось 11.11.2021 на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей, в цінах станом на 11.11.2021, встановленого висновком експерта № 29249/23-54.
Тобто, позивач просив стягнути страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок одноразового ударно-ковзного контактування з іншим більш товстим і твердим об'єктом, що сталось 11.11.2021 на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей, в цінах станом на 11.11.2021.
Вартість матеріального збитку завдано власнику транспортного засобу «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок одноразового ударно-ковзного контактування з іншим більш товстим і твердим об'єктом, що сталось 11.11.2021 на ділянці від правого дзеркала заднього виду до задньої частини задніх правих дверей, в цінах станом на 11.11.2021, складала 162 878,78 грн позивач не просив стягнути.
Як було вказано вище, суд зазначив, що за змістом вказана заява є заявою про зменшення позовних вимог та у підготовчому засіданні 17.03.2026 суд, прийняв заяву про зменшення позовних вимог та постановив продовжувати розгляд справи з її урахуванням.
З наведеного вбачається, що позовними вимогами позивача є:
- визнання рішення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" про відмову у виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" страхового відшкодування за страховою справою № 12063 протиправним;
- стягнення 81 439,39 грн - страхового відшкодування; 11 359,20 гр. - витрат на проведення судової експертизи; 8 530,00 грн - 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; 27 585,17 грн - інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/-их, на відміну від первісно обраного/-них, способу/-ів захисту порушеного права, у межах спірних правовідносин.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/2875/21).
За таких обставин, суд розглядає дану справу виключно в межах заявлених позовних вимогах, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконано всі умови Договору страхування, а відповідачем неправомірно відмовлено у здійсненні страхового відшкодування по заявленому випадку, який стався 11.11.2021, у зв'язку з чим рішення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" про відмову у виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" страхового відшкодування за страховою справою № 12063 є протиправним.
А відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 81 439 грн 39 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд також відхиляє заперечення відповідача в частині включенням ПДВ до вартості відновлювального ремонту у висновку експерта № 29249/23-54, з огляду на те що в самому висновку судовим експертом вказано, що факт включення або не включення ПДВ до визначеної суми залежить від форми оподаткування суб'єктів господарської діяльності, які надаватимуть послуги з проведення ремонту КТЗ, реалізації складових, матеріалів тощо.
В свою чергу, у вказаному висновку, експерт наводить розрахунок та вказує, що згідно до ремонтної калькуляції від 07.01.2026 № 29249-23Т, що додається, вартість відновлювального ремонту (Свр) досліджуваного КТЗ в цінах станом на дату пошкодження, на 11.11.2021, складала: 81439,39 грн, в т.ч. Сс = 67214,48 грн, Ср = 6096,0 грн, См = 8128,91 грн.
Таким чином до вартості відновлювального ремонту у розмірі 81 439 грн 39 коп. експертом ПДВ не включено.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки судом встановлено протиправність рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування, то відповідач є таким, що прострочив з 13.09.2022.
У зв'язку з простроченням відповідачем свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування, позивач просить стягнути 8 530,00 грн 3% річних та 27 585,17 грн інфляційних втрат.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за визначений позивачем період прострочки відповідачем грошового зобов'язання вказує, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 407,22 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочення який визначений позивачем, вказує, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 27 585,17 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Також суд зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані зі складанням висновку експерта № 29249/23-54 у розмірі 11 359,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Як вбачається з ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок експерта № 29249/23-54 складений на підставі ухвали суду від 21.11.2023 у справі № 910/14799/22.
Відповідно до вказаної ухвали, витрати по проведенню експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП".
Як вбачається з акту здачі-приймання висновку експерта № 29249/23-54, загальна вартість складає 11 359,20 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 425 від 19.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" сплатило на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 11 359,20 грн з призначення платежу: сплата за експертизу № 29249/23-54 ІПН 415880318195, ЄДРПОУ 41588033 3г. рах. № 309 від 22.01.2024 р. Без ПДВ.
Вказаний висновок був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу.
Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати позивача, пов'язані зі складанням висновків експертів у загальному розмірі 11 359,2 грн підлягають стягненню з відповідача.
Щодо витрат на проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 14.03.2023 суд вказує наступне.
Ухвалою суду від 14.03.2023 призначено у справі транспортно-трасологічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Витрати по проведенню експертизи покладено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА".
Як вбачається з платіжної інструкції № 95530 від 26.05.2023, відповідачем сплачено 7 169,40 грн за проведення експертизи, призначеної судом ухвалою від 14.03.2023.
29.08.2023 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта від 22.08.2023 № 21247/23-52.
Вказаний висновок був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу.
Однак, за змістом ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки судом було встановлено неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні страхового відшкодування, то суд приходить до висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а відтак судові витрати покладаються повністю на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА".
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати рішення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" про відмову у виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" страхового відшкодування за страховою справою № 12063 протиправним.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" (42703, Сумська область, Охтирський район, місто Охтирка, вулиця Незалежності, будинок 31, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41588033) страхове відшкодування у розмірі 81 439 (вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 585 (двадцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 17 коп. 3% річних у розмірі 8 407 (вісім тисяч чотириста сім) грн 22 коп., вартість проведення експертизи у розмірі 11 359 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІГРУП" (42703, Сумська область, Охтирський район, місто Охтирка, вулиця Незалежності, будинок 31, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41588033) сплачений платіжним дорученням № 1130 від 23.12.2022 судовий збір у розмірі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн 91 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.05.2026.
Суддя О.В. Мандриченко