ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2026Справа № 910/15286/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг"
доПриватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
простягнення 850255,61 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін: не викликалися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 850255,61 грн, з яких: 623420,61 грн основного боргу, 3% річних на суму 53286,00 грн, 173549,00 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №780/з від 27.10.2020 в частині оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/15286/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг" 623420,61 грн основного боргу, 3% річних на суму 53286,00 грн, 173549,00 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору на суму 10203,07 грн.
В порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України позивач звернувся з заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання заперечень проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу позивача не скористався.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначені приписи Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про судові витрати позивача у справі №910/15286/25 без повідомлення учасників справи, в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а ст.ст.123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.
Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву, що відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Заяву про розподіл судових витрат позивач подав своєчасно.
До заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
- договір про надання правничої допомоги №0108-1/2025 від 01.08.2025, укладений між позивачем як замовником та Фізичною особою-підприємцем Кушніром Р.Ю.;
- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.08.2025 на суму 3000,00 грн, підписаний між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Кушніром Р.Ю.;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1349 від 15.02.2018;
- рахунок-фактуру Фізичної особи-підприємця Кушніра Р.Ю. №48 від 18.08.2025 на суму 3000,00 грн;
- платіжну інструкцію позивача №1274 від 26.08.2025 про сплату 3000,00 грн Фізичній особі-підприємцю Кушніру Р.Ю.;
- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.01.2026 на суму 1500,00 грн, підписаний між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Кушніром Р.Ю.;
- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.02.2026 на суму 1500,00 грн, підписаний між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Кушніром Р.Ю.;
- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.02.2026 на суму 1500,00 грн, підписаний між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Кушніром Р.Ю.;
- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.03.2026 на суму 1500,00 грн, підписаний між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Кушніром Р.Ю.;
- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2026 на суму 1500,00 грн, підписаний між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Кушніром Р.Ю.
Отже з долучених позивачем та наявних у справі документів вбачається, що договір про надання правничої допомоги №0108-1/2025 від 01.08.2025, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписані позивачем з Кушніром Р.Ю. саме як з Фізичною особо-підприємцем; оплата частини послуг також здійснена позивачем на користь Кушніром Р.Ю. як Фізичної особи-підприємця.
Водночас, відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Закон).
Так, за приписами п.п.1, 2, 4, 9 ч.1 ст.1 Закону:
- адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;
- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;
- договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин першої, третьої ст.4 Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ст.13 Закону).
Іншими формами адвокатської діяльності Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено адвокатське бюро (ст.14) та адвокатське об'єднання (ст.15).
Згідно з частинами першою, третьою ст.26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
За приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому визначення поняття самозайнятої особи міститься у підпункті 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
З урахуванням наведених положень Податкового кодексу України діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а аналіз наведеної норми дозволяє виснувати, що законодавцем встановлено дві взаємовиключні форми самозайнятості фізичної особи: (1) у формі фізичної особи-підприємця (підприємницька діяльність) або (2) у формі провадження незалежної професійної діяльності до якої, зокрема, відноситься діяльність адвокатів.
При цьому, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як спеціальним законом, що регулює діяльність адвокатів, не передбачено такої форми здійснення адвокатської діяльності як фізична особа-підприємець.
Аналіз наведених положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" також дозволяє виснувати, що:
- лише адвокат є тією фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;
- договір про надання правничої допомоги, на підставі якого здійснюється адвокатська діяльність згідно з нормою ч.1 ст.26 Закону, в силу норми п.4 ч.1 ст.1 Закону є домовленістю, за якою саме адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Водночас, за змістом Господарського процесуального кодексу України:
- до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123);
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Наведене у сукупності дозволяє виснувати, що (1) адвокатська діяльність не є підприємницькою діяльністю; (2) хоча укладення договору з метою надання правничої допомоги фізичною особою як фізичною особою-підприємцем і не позбавляє таку особу статусу адвоката, проте такий правочин не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу в порядку ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на думку суду, юридичні послуги надані позивачу Кушніром Р.Ю. саме як фізичною особою підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
При цьому, суд не заперечує право самозайнятої особи-адвоката також здійснювати діяльність і як фізична особа-підприємець, однак юридичні послуги, надані фізичною особою-підприємцем не є адвокатською діяльністю, а тому не можуть відшкодовуватися як витрати на професійну правничу допомогу в розумінні ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в межах вказаної справи задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова