вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"28" травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/572/26
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., при секретарі судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР СОЛЮШНС») - адвоката Кубрак О.О. про забезпечення позову від 22.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4985/26 від 25.05.2026) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР СОЛЮШНС», код ЄДРПОУ - 45132500, місцезнаходження - 01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 39, офіс 18,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП», код ЄДРПОУ - 44733389, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Берегівська-об'їздна, будинок 14,
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 650000 грн,
за участі представників сторін:
від позивача - адвоката Кубрак О.О. (згідно ордеру серії АІ №2204322 від 14.05.2026), у режимі ВКЗ,
від відповідача - не з'явився,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР СОЛЮШНС» (далі - позивач), від імені якого діє адвокат Кубрак Олег Олександрович (згідно ордеру серії АІ №2204322 від 14.05.2026), через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 22.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/611/26 від 25.05.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 650000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25.03.2026 він помилково перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти в сумі 650000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1536 від 25.03.2026. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом №05/05/26 від 05.05.2026, а надалі - з претензією №01-14/05 від 14.05.2026 з вимогою повернути зазначені кошти протягом 7 днів з моменту її отримання, проте відповідач надіслану претензію залишив без відповіді, а грошові кошти позивачу не повернув. Позивач зазначає, що відповідач утримує вказані кошти без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставно набуте майно. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 по справі №910/3831/22, позивач наголошує, що обов'язок із повернення безпідставно отриманих коштів виникає безпосередньо з моменту їх набуття за відсутності правової підстави і є недоговірним зобов'язанням, яке має виконуватися боржником добровільно.
Одночасно у позовній заяві представник позивача повідомляє про подачу заяви про забезпечення позову та просить розгляд заяви про забезпечення позову та розгляд справи проводити у судовому засіданні за участю представника позивача в режимі відеоконференції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026.
2. 25.05.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Кубрак О.О. надійшла заява про забезпечення позову від 22.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4985/26 від 25.05.2026), згідно з якою позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на вже відкритих рахунках та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах ціни позову 650000,00 грн.
Представник позивача обґрунтовує заяву про забезпечення позову тими ж обставинами, що наведені у позовній заяві про помилкове перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 650000,00 грн згідно платіжної інструкції №1536 від 25.03.2026 за відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин чи інших правових підстав для утримання цих коштів, що вказує про безпідставне набуття відповідачем таких коштів з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України, та з урахуванням ігнорування відповідачем вимог позивача про повернення таких коштів відповідно до направлених йому листа №05/05/26 від 05.05.2026 та претензії №01-14/05 від 14.05.2026. Відтак, враховуючи, що тривале неповернення коштів за відсутності їх правового обґрунтування, свідчить про умисні та недобросовісні дії відповідача, спрямовані на безпідставне утримання та користування чужими коштами, позивач зазначає про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову. З посиланням на ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), практику Верховного Суду про застосування заходів забезпечення позову позивач просить вжити запропоновані ним заходи забезпечення позову, враховуючи мобільність грошових коштів як активу, який може бути легко та оперативно виведений з рахунків підприємства протягом одного банківського дня шляхом перерахування на рахунки третіх осіб або зняття готівки. У випадку невжиття таких заходів забезпечення позову, на думку позивача, створиться реальна та очевидна загроза того, що на момент ухвалення судом рішення у справі та відкриття виконавчого провадження грошові кошти на рахунках відповідача будуть повністю відсутні, а майно відчужене на користь третіх осіб, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення та призведе до порушення права на справедливий судовий розгляд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Одночасно заявник наголошує на адекватності та співмірності обраного заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача в межах ціни позову, посилаючись на правові позиції Верховного Суду (зокрема у справах №913/495/19, №381/4019/18, №915/373/20, №914/1570/20, №902/611/22, №910/6503/19 та №905/448/22), згідно з якими накладення арешту на майно, не обмежуючись лише коштами, є додатковою гарантією реального виконання рішення, при цьому арешт є тимчасовим заходом, який не обмежує відповідача у правах володіння та користування, не є втручанням у його господарську діяльність, оскільки операції з купівлі-продажу майна не відносяться до його діяльності, а також не потребує зустрічного забезпечення, оскільки вимога доведення очевидного права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном свідчить про застосування судом завищеного або заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушило б баланс інтересів сторін.
3. Згідно зі ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Відтак, з урахуванням таких приписів ст.140 ГПК України, згідно з ухвалою від 26.05.2026 суд призначив до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 27.05.2026 на 16:45 заяву представника позивача - адвоката Кубрак О.О. про забезпечення позову від 22.05.2026 (далі - заява) та встановив відповідачу строк до 27.05.2026 до 13:00 для подання суду письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову з доказами надіслання таких пояснень позивачу.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст.234 ГПК України Ухвала суду (з призначенням дати)» від 26.05.2026 у справі № 907/572/26 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам - позивачу та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 26.05.2026 о 18:33.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, учасники справи належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання призначеного на 27.05.2026 на 16:45 заяву.
4. Згідно з ухвалою від 26.05.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача - адвоката Кубрак О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, наведене у позовній заяві від 22.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/611/26 від 25.05.2026).
5. Згідно з ухвалою від 26.05.2026 залишено без руху позовну заяву ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС» від 22.05.2026 до ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
6. 27.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС» - адвоката Кубрак О.О. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 26.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/5046/26), до якої позивачем долучені докази усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 26.05.2026.
7. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» у судове засідання по розгляду заяви позивача про забезпечення позову, призначене на 27.05.2026 на 16:45, участі уповноваженого представника не забезпечив, будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення судового засідання, а також до початку судового засідання не подав письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
8. 27.05.2026 в судовому засіданні по розгляду заяви позивача, з'ясувавши думку представника ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС» щодо можливості проведення судового засідання без участі відповідача, врахувавши приписи частин 1 та 3 ст. 202 ГПК України, а також строки розгляду заяви про забезпечення позову, визначені ч.1 ст.140 ГПК України; врахувавши, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; беручи до уваги, що явка учасників справи не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні; суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: провести судовий розгляд справи по заяві позивача про забезпечення позову без участі представника відповідача.
9. У судовому засіданні 27.05.2026, представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав повністю з підстав, наведених у ній, навівши таке ж правове обгрунтування і такі ж обставини справи, про які зазначено у позовній заяві та у заяві про забезпечення позову, зокрема, про помилковий перерахунок позивачем на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів у сумі 650000,00 грн згідно платіжної інструкції №1536 від 25.03.2026, оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для утримання цих коштів.
10. Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на вже відкритих рахунках та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах ціни позову 650000,00 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення такої заяви виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
11. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У пункті 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас, ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21.
З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.
12. Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення з ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 650000 грн, враховуючи помилковий перерахунок позивачем на банківський рахунок відповідача такої суми коштів згідно з платіжною інструкцією №1536 від 25.03.2026.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
13. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У поданій заяві про забезпечення позову, позивач посилається на тривале (впродовж двох місяців) утримання відповідачем безпідставно набутих грошових коштів, враховуючи помилковий перерахунок позивачем на банківський рахунок відповідача 650000 грн згідно з платіжною інструкцією №1536 від 25.03.2026.
За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову, враховуючи, що накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах розміру позовних вимог в сумі 650000 грн та у випадку відсутності таких коштів на рахунках - накладення арешту на майно відповідача в межах цієї ж суми, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов'язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе подальше порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів).
14. Встановивши наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову, взявши до уваги доводи заяви і позовної заяви, а також пояснення представника позивача у судовому засіданні 27.05.2026 про помилкове перерахування позивачем на банківський рахунок відповідача 650000 грн згідно з платіжною інструкцією №1536 від 25.03.2026, водночас суд зазначає, що у такій платіжній інструкції наведено призначення вказаного платежу як «сплата за пісок природний сіяний фр. 0 - 12 зг. рах. №3 від 24.03.2026 року, у т.ч. ПДВ 20 % 108333,33 грн». З цього приводу при постановленні ухвали судом враховані пояснення представника позивача у судовому засіданні (про що також вказано у заяві та у позовній заяві) про відсутність договірних відносин між сторонами, зокрема, щодо поставки відповідачем товару ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС», а відтак, з аргументів ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС» вбачається помилкове перерахування позивачем на банківський рахунок відповідача 650000 грн згідно з платіжною інструкцією №1536 від 25.03.2026, що враховано судом при частковому задоволенні заяви позивача.
15. Водночас, враховуючи щодо таких обставин справи вимоги процесуального закону, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується; однак, враховуючи відомості, наведені у платіжній інструкції №1536 від 25.03.2026, про призначення перерахованих 650000 грн згідно рахунку №3 від 24.03.2026 як сплата коштів за пісок; з метою дотримання принципів розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, при розгляді та вирішенні заяви позивача про забезпечення позову, суд в ухвалі від 26.05.2026, яку відповідач отримав 26.05.2026 о 18:33 в електронному кабінеті, запропонував відповідачу в строк до призначеного на 27.05.2026 судового засідання надати письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
Проте, після отримання ухвали суду від 26.05.2026, ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» у судове засідання по розгляду заяви позивача про забезпечення позову, призначене на 27.05.2026, участі уповноваженого представника не забезпечило і не подало письмових пояснень чи заперечень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
Відтак, заява позивача про забезпечення позову розглядається судом згідно наявних у справі доказів, поданих позивачем, та враховуючи предмет і підстави позову, які наведені ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС».
16. Отже, врахувавши, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення з ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 650000 грн та врахувавши, за таких обставин, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, то наведене є підставою задоволення заяви ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову. Щодо цього, суд одночасно зазначає, що такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже враховують фактичні обставини, які є предметом розгляду справи, відповідно до яких відповідач (згідно доводів позовної заяви) безпідставно з 26.03.2026 (тобто з наступного дня після перерахунку коштів у сумі 650000 грн відповідно до платіжної інструкції №1536 від 25.03.2026) за відсутності правової підстави утримує в себе кошти у сумі 650000 грн.
17. Водночас, щодо недолучення позивачем до позовної заяви і до заяви про усунення недоліків позовної заяви доказів надіслання позивачем відповідачу листа №05/05/26 від 05.05.2026 з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів; щодо долучення до заяви про усунення недоліків від 26.05.2026 копії опису вкладення поштового відправлення №0105400592752 від 15.05.2020, а також поштової накладної №0105400592752 від 15.05.2020 та фіскального чеку про оплату такого поштового відправлення, з яких вбачається, що претензія №01-14/05 від 14.05.2026 з вимогою позивача до відповідача про повернення 650000 грн була направлена цінним листом з описом вкладення згідно рекомендованого поштового відправлення №0105400592752 від 15.05.2020 та була отримана відповідачем лише 27.05.2026 (що вбачається з трекінгу відстеження поштового відправлення №0105400592752 від 15.05.2020), то з приводу таких обставин суд, взявши до уваги доводи позивача із посиланням на долучені до позовної заяви докази про помилкове перерахування 650000 грн відповідно до платіжної інструкції №1536 від 25.03.2026, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно і виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала (незалежно від отримання такою особою вимоги від особи, яка помилково передала майно (перерахувала кошти)).
Так, у п.91 постанови від 07.02.2024 в справі №910/3831/22, провадження № 12-45гс23 (яка враховується судом до спірних правовідносин при розгляді заяви позивача про забезпечення позову при виборі і застосуванні норми права відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у ст. 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
18. За таких обставин, не досліджуючи обгрунтованість позову ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС» до ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» при розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову; однак, враховуючи предмет і підстави позову в даній справі та доводи позивача про помилкове перерахування 650000 грн відповідно до платіжної інструкції №1536 від 25.03.2026, судом враховано, що відповідно до положень ч.1 ст.1212 ЦК України в особи, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, є обов'язок повернути потерпілому це майно відразу після того, як особа безпідставно отримала таке. Відтак, такий обов'язок у відповідача наявний з 26.03.2026 (незалежно від отримання вимоги позивача про повернення помилкового перерахованих коштів), що враховано судом при розгляді заяви позивача про забезпечення позову, з урахуванням аргументів позивача про помилкове перерахування 650000 грн відповідно до платіжної інструкції №1536 від 25.03.2026 та за відсутності заперечень (на час розгляду заяви) відповідача проти таких аргументів позивача.
19. Відтак, задовольнивши частково заяву ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову, суд - з урахуванням наведених вище мотивів - одночасно зазначає, що заходи забезпечення позову, вжиті в цій справі судом з урахуванням наявних на час розгляду заяви доказів та аргументів позивача, з урахуванням відсутності заперечень відповідача на заяву позивача, а також з урахуванням застосованого судом зустрічного забезпечення, спрямовані на запобігання недобросовісній поведінці відповідача під час розгляду спору, недопущення з його боку дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому вирішення спору та виконання ймовірного рішення суду.
Водночас, судом звертається увага, що відповідач не позбавлений можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 141 (зустрічне забезпечення), 143 (заміна заходів забезпечення позову), 145 (скасування заходів забезпечення), 146 (відшкодування збитків) ГПК України (на чому також наголосив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у п. 104 постанови від 02.03.2026 у справі № 369/14735/24, провадження № 61-7983сво25).
20. Крім цього, судом при розгляді заяви позивача про забезпечення позову, враховано, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Щодо цього, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру в частині стягнення з відповідача безпідставно утримуваних ним коштів у сумі 650000 грн, перерахованих згідно платіжної інструкції №1536 від 25.03.2026, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
21. При постановленні ухвали суд враховує відсутність заперечень відповідача на заяву про забезпечення позову із врахуванням повідомлення судом в ухвалі від 26.05.2026 про право відповідача надати свої пояснення щодо заяви ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС», та з цього приводу суд зазначає, що за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
22. Щодо аргументів позивача про необхідність одночасного накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме), а також на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, то щодо цього суд враховує таке.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правових висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (ч. 4 ст. 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є - за встановлених судом обставин справи - для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
23. Отже, задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, з'ясувавши зміст, підстави та вимоги такої заяви ТОВ «МАЙНЕР СОЛЮШНС», суд доходить висновку про її задоволення шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП», які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» у межах 650000 грн (тобто у межах розміру позовних вимог в справі) та щодо цього суд зазначає, що, так як ухвала суду про забезпечення позову підлягає примусовому виконанню відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», то саме виконавець, який забезпечуватиме виконання в примусовому порядку ухвали суду про такі вжиті судом заходи забезпечення позову, визначатиме достатню кількість грошових коштів на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» у межах 650000 грн та у випадку відсутності достатньої кількості грошових коштів у межах 650000 грн виконавець в ході виконавчого провадження накладатиме арешт на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» лише в межах різниці між сумою забезпечення позову та арештованих грошових коштів на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах відповідача.
Такі висновки суду вбачаються з постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, в якій зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Отже, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 650000 грн, доцільно, на переконання суду, накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
24. Дійшовши таких висновків про забезпечення позову в справі, судом враховано постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2025 в справі № 907/312/25, в якій Верховний Суд, скасувавши постанову апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах суми позову; одночасно залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вжиття таких заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу у межах суми позову.
У зазначеній постанові від 06.10.2025 в справі № 907/312/25 Верховний Суд звернув увагу, що у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Верховний Суд неодноразово зазначав про можливість накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача саме в межах суми позову, а доведення недоцільності та неспівмірності таких заходів покладається на відповідача. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.
У зазначеній постанові від 06.10.2025 в справі № 907/312/25, погодившись із вжитими судом першої інстанції заходами забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу у межах суми позову, Верховний Суд вказав, що такий висновок узгоджується з пунктами 31, 32 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22:
"31. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
32. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача, однак, не врахувавши вимог щодо співмірності таких заходів (або неналежно конкретизувавши вжиті заходи забезпечення позову), дійшов помилкового висновку про накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову (23 238 041,19 грн), і на майно відповідача у такому ж обсязі (23 238 041,19 грн.), фактично арештував грошові кошти і майно на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.".
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 910/268/23, на яку посилається скаржник.
У зазначеній постанові від 06.10.2025 в справі № 907/312/25 Верховний Суд звернув увагу, що з резолютивної частини ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 у справі №907/312/25 слідує накладення арешту на кошти та майно виключно в межах спірної суми (1 805 761,89 грн).
Однак, зі змісту доводів відповідача, не вбачається обґрунтованого доведення наявності у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів або про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості).
Попри посилання на те, що у ТОВ «Вінербуд» наявні активи, які у понад 25 разів перевищують ціну позову, ним не подані змістовно докази (наприклад, оцінки майна), які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває суму коштів, яка є спірною у межах справи №907/312/25.
Отже, внаслідок неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також встановити на яке майно (із відповідною вартістю) можливо накласти арешт у межах забезпечення позову, колегія суддів Верховного Суду в справі № 907/312/25 вважала, що відповідач не довів недоцільність та неспівмірність таких заходів забезпечення.
Таким чином, у постанові від 06.10.2025 в справі № 907/312/25 Верховний Суд зазначив, що накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим, що узгоджується із наведеними вище правовими висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
25. Водночас, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 22.05.2026 в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача із зазначенням валюти (тобто як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті), так як у п.1 ч.1 ст. 137 ГПК України передбачені заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу без прив'язки до валюти таких грошових коштів.
Також суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 22.05.2026 в частині накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» та які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову в межах ціни позову 650000,00 грн - через недоведеність та необгрунтованість таких аргументів позивача про необхідність накладення арешту на рахунки відповідача, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову.
Щодо цього суд також зазначає, що відповідно до змісту ст.ст. 234 і 238 ГПК України висновки суду в резолютивній частині судового рішення не можуть залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне судове рішення), тобто у даній справі - висновки суду про вжиття заходів забезпечення позову не можуть залежати від настання певних умов, а саме: наявності грошових коштів на рахунку відповідача, що будуть/можуть бути відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову.
26. Відповідно до змісту ч. 1-4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
При зверненні в суд із заявою про забезпечення позову позивач не вказав про застосування зустрічного забезпечення, а під час надання пояснення у судовому засіданні 27.05.2026 по розгляду заяви про забезпечення позову представник позивача вказав про відсутність, на його думку, підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Щодо застосування зустрічного забезпечення, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду з заявою про забезпечення позову є складовою правосуб'єктності сторони в господарському процесі та може покладати на відповідного учасника справи встановлені процесуальним законом додаткові обов'язки, в тому числі щодо сплати зустрічного забезпечення.
У пунктах 59 - 62 постанови від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що положення статті 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
Підсумовуючи наведене, з метою дотримання таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційність, дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи критерії розумності, обґрунтованості та адекватності, суд вважає, що наявні підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення, враховуючи застосування судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
27. Щодо розміру зустрічного забезпечення, суд зазначає, що такий розмір визначається судом з урахуванням обставин справи та приписів Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч.3 ст. 141 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Визначаючи розмір зустрічного забезпечення, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, суд вважає за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 52000 грн, що становить 8% від заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 650000 грн безпідставно набутих грошових коштів. За позицією суду з урахуванням обставин справи, такий розмір зустрічного забезпечення є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв'язку з цим, негативним наслідкам для відповідача у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.
При визначенні розміру зустрічного забезпечення судом також враховано відсутність клопотання відповідача про застосування зустрічного забезпечення, що, однак, відповідно до положень ст.141 ГПК України не позбавляє суд права застосувати таке зустрічне забезпечення з власної ініціативи.
28. Суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 7 і 8 статті 141 ГПК України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
29. Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР СОЛЮШНС») - адвоката Кубрак О.О. про забезпечення позову від 22.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4985/26 від 25.05.2026) - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» (код ЄДРПОУ - 44733389, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Берегівська-об'їздна, будинок 14), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах ціни позову в розмірі 650000,00 грн (шістсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
3. Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР СОЛЮШНС» (код ЄДРПОУ - 45132500, місцезнаходження - 01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 39, офіс 18) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN - UA868201720355209001000018459; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 52000,00 грн (п'ятдесят дві тисячі 00 копійок) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР СОЛЮШНС» (код ЄДРПОУ - 45132500, місцезнаходження - 01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 39, офіс 18).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТАЙМ ГРУПП» (код ЄДРПОУ - 44733389, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Берегівська-об'їздна, будинок 14).
4. Ухвала набирає законної сили з 28.05.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 28.05.2029.
5. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена і підписана 28.05.2026.
Суддя С.В. Сисин