вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
26.05.2026м. ДніпроСправа № 904/491/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237)
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191023)
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат
І. Суть спору
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами врегульовано договірні відносини щодо надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00191023/2020-0001 від 01.07.2024, у межах яких позивачем надано послуги, за які відповідач своєчасно не розрахувався.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі №904/5540/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025, з відповідача стягнуто плату за користування вагонами, яку останній сплатив лише 08.10.2025 .
Позивач зазначає, що відповідач, безпідставно підписавши відомості плати за користування вагонами із запереченнями, унеможливив списання коштів у строки, визначені договором, що призвело до прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим позивач вважає, що прострочення настало після спливу строку, встановленого договором для підписання відповідних документів та здійснення розрахунків, а тому нарахував 3 % річних та інфляційні втрати за загальний період з 22.07.2024 по 07.10.2025 та просить їх стягнути у загальному розмірі 830,21 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що спірним договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг. Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору. Обставини, встановлені судом у справі №904/5540/24, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Тому стягнення здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
З огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 по справі №904/5540/24, яке набрало законної сили 01.10.2025 (аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №904/256/24, від 01.08.2025 у справі №904/1561/25 та від 29.09.2025 у справі № 904/1290/25).
За розрахунком відповідача 3% річних складають 2,32 грн. Інфляційні втрати, на думку відповідача, нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення тривало неповний місяць.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
До господарського суду 06.02.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026 справу №904/491/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В
Ухвалою господарського суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
До господарського суду 20.02.2026 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №8198/26 від 20.02.2026) на позовну заяву.
До господарського суду 23.02.2026 від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №8572/26 від 23.02.2026) на відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду від 16.04.2026 постановлено виправити описки, допущені в ухвалі господарського суду від 09.02.2026 по даній справі.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродньо встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Справа №904/491/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Судове рішення підписано без його проголошення відповідно до приписів частини 4 статті 240 ГПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю боргу у вигляді 168,07 грн 3% річних та 662,14 грн інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором від 01.07.2024 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі №904/5540/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені факти мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі №904/5540/24, його преюдиційне значення.
(2) Факт ухвалення та зміст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №904/5540/24, його преюдиційне значення.
(3) Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
1. Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі №904/5540/24.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі №904/5540/24 (а.с. 61-66) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 4 713,96 грн плати за користування вагонами, 3 028,00 грн витрати зі сплати судового.
Під час ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі №904/5540/24 були встановлені, зокрема, такі обставини:
- 14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч;
- залізницею на адресу одержувача ПАТ ПівнГЗК за накладними №№ 45708161, 45708120, 42282418, 45687019, 98846, 98845, 40990327, 40966533, 41057167, 46609996, 46594768, 28313, 28387 було прийнято до перевезення вантаж: порожні вагони;
- відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, дані вагони було затримано на шляху прямування:
- по станції Верхівцеве за наказами №124 від 07.07.2024, №40 від 08.07.2024, №137 від 10.07.2024;
- по станції П'ятихатки за наказами №39 від 08.07.2024 та №135 від 09.07.2024;
- по станції Савро за наказами № 160 від 03.08.2024, №161 від 04.08.2024, №162 від 05.08.2024, №177 від 26.08.2024;
- по станції Жовті Води І за наказами №173 від 21.08.2024, №232 від 02.10.2024;
- факти затримки вагонів на коліях станціях призначення засвідчені в актах загальної форми ГУ-23 №№ 504, 516, 522, 523, 548, 549, 551, 552, 553, 554, 555, 560, 561, 562, 563, 843, 844, 851, 852, 858, 859, 866, 867, 887, 1089, 1090, 1192, 1193, 1194, 1195, 1199, 17010, 1716, 1717, 1731, 1732, 1756, які підписано відповідальним працівником Відповідача без заперечення;
- за цим фактом станціями затримки Верхівцеве, П'ятихатки, Савро, Жовті Води І у порядку передбаченому п.9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №12 від 07.07.2024, №12 від 07.07.2024, № 13 від 08.07.2024, №13 від 08.07.2024, №15 від 10.07.2024, №15 від 12.07.2024, №7 від 08.07.2024, №7 від 08.07.2024, №8 від 09.07.2024, №8 від 12.07.2024, №5 від 03.08.2024, №5 від 05.08.2024, №6 від 04.08.2024, №6 від 05.08.2024, №7 від 05.08.2024, №7 від 06.08.2024, №16 від 26.08.2024, №16 від 26.08.2024, №3 від 21.08.2024, №3 від 22.08.2024, №6 від 02.10.2024, №6 від 03.10.2024 та станцією призначення Терни передано представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів в межах двох годин, Передбачених правилами користування вагонами;
- повідомлення про прибуття вагонів на адресу ПрАТ Північний ГЗК зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2;
- через те, що Відповідач несвоєчасно вивільняв колії станцій призначення від вантажу, який прибув на його адресу, сталася ситуація за якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним і довести вагони на станцію призначення його одержувачу - ПрАТ Північний ГЗК;
- за час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника була нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 17079008, 17079009, 08109019, 23079012, 13089013, 30089014 в розмірі 4 713,96 грн;
- відповідно до всіх перелічених вимог станцією Терни Придніпровської залізниці була нарахована плата за користування вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№ 17079008, 17079009, 08109019, 23079012, 13089013, 30089014;
- судом здійснено перевірку розрахунку виконаного позивачем, за результатами якої суд приходить до висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням факти (надання послуг, правомірність нарахування плати за користування вагонами та обов'язок відповідача сплатити 4 713,96 грн) мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
2. Факт ухвалення та зміст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025 по справі №904/5540/24, її преюдиційне значення.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025 по справі №904/5540/24 (а.с. 67-70) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025р. у справі № 904/5540/24 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025р. у справі № 904/5540/24 - залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Апеляційний суд дійшов висновку, що через те, що відповідач несвоєчасно вивільняв колії станцій призначення від вантажу, який прибув на його адресу, сталася ситуація за якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним і довести вагони на станцію призначення його одержувачу - ПрАТ "Північний ГЗК". За час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника була нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 17079008, 17079009, 08109019, 23079012, 13089013, 30089014 в розмірі 4 713,96 грн.
Вказана постанова Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 904/5540/24 набрала законної сили з моменту її прийняття, в касаційному порядку не оскаржувалася.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені постановою у справі № 904/5540/24, мають преюдиційне значення для інших спорів між тими ж сторонами. Зокрема, факт існування грошового зобов'язання відповідача зі сплати плати за користування вагонами у розмірі 4 713,96 грн, правомірність такого нарахування та наявність вини відповідача у затримці вагонів не підлягають повторному доказуванню в цій справі.
3. Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Як зазначає позивач, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі №904/5540/24, виконано відповідачем 08.10.2025, що підтверджується, зокрема, копією платіжної інструкції №4500051897 від 08.10.2025 на суму 4 713,96 грн (а.с. 59).
Позивач зазначає, що оскільки відповідач не визнав суми, що були нараховані на підставі відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, відмовився їх сплачувати, про що зазначив у зауваженнях до них, то відповідно до пункту 2.1.7 договору через два робочі дні після складення цих документів і пред'явлення на підпис, грошове зобов'язання відповідача є простроченим, і з цього дня починається облік часу прострочення, який для кожного розрахункового документа визначається окремо.
Отже, з урахуванням викладеного, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 168,07 грн (а.с. 11) та інфляційних втрат у сумі 662,14 грн (а.с. 11 на звороті - 12). Вказане і є причиною виникнення спору.
ІV. Мотиви суду
1. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №904/2425/20, від 27.07.2021 у справі №910/6161/20, від 27.07.2021 у справі №910/4436/19, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Згідно частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч.
В подальшому, 01.07.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі.
Згідно пункту 1.1. договору встановлено, що предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4 договору).
Відповідно до пункту 2.1.4 договору передбачено обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
Пунктом 2.1.7 договору передбачено обов'язок замовника у строки, розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Згідно пункту 4.4 договору обумовлено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні; пені.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Беручи до уваги обставини, встановлені рішенням суду по справі №904/5540/24, які не підлягають доказуванню в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, факти затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника та нарахування плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 17079008, 17079009, 08109019, 23079012, 13089013, 30089014 в розмірі 4 713,96 грн.
Вказане унеможливило списання залізницею плати за користування вагонами за відомістю плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою.
При цьому, з огляду на умови пункту 2.1.7 договору обов'язок підписати означені накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених п. 1.4 договору.
Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати та накопичувальних картках тощо).
Разом з тим, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливило отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами).
Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
З огляду на законодавчо встановлений порядок оплати спірних у даній справі послуг (автоматичне списання з рахунку відповідача), оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу. Отже, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі №904/1367/25, від 04.11.2025 у справі № 904/3735/25, від 30.03.2026 у справі №904/5487/25, від 02.04.2026 у справі №904/5794/25, від 06.04.2026 у справі №904/5793/25).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати
Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факт наявності грошового зобов'язання, його розмір та правомірність нарахувань, а також відсутність підстав для посилань відповідача на обставини, які б унеможливлювали належне виконання такого зобов'язання, що має преюдиційне значення у даній справі, тоді як відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є наслідком порушення грошового зобов'язання і застосовується незалежно від підстав його виникнення, у зв'язку з чим наведені заперечення не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Позивачем на підставі частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 168,07 грн та інфляційних втрат в сумі 662,14 грн за загальний період заборгованості з 22.07.2024 по 07.10.2025.
Господарський суд, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 11-12) за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), дійшов висновку про те, що він є вірним та арифметично правильним.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що 3% річних складають 2,32 грн, а інфляційні втрати не підлягають нарахуванню у зв'язку з тривалістю прострочення, оскільки такі доводи не узгоджуються з установленими у справі обставинами. Як убачається з матеріалів справи та підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5540/24, відповідач підписав відомості плати за користування вагонами із запереченнями, що унеможливило списання належних позивачу платежів у строки, визначені договором, у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання виникло після спливу двох робочих днів з моменту оформлення відповідних документів та тривало до 08.10.2025. За таких обставин нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснюється за весь період прострочення, який охоплює відповідні календарні місяці, а тому наведені відповідачем заперечення не впливають на правильність здійсненого позивачем розрахунку.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 168,07 грн - 3 % річних та 662,14 грн - інфляційних втрат.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) 168,07 грн (сто шістдесят вісім гривень сім копійок) - 3 % річних, 662,14 грн (шістсот шістдесят дві гривні чотирнадцять копійок) - інфляційних втрат та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28.05.2026
Суддя Т.В. Іванова