пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 травня 2026 року Справа № 903/113/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, смт. Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська обл.
до відповідача 1: Державного підприємства “Волиньторф», с. Прилісне, Камінь-Каширський район, Волинська обл.,
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт», м. Теребовля, Тернопільський район, Тернопільська обл.
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 621620,46 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: н/з,
від відповідача-2: Чуприна І.В.,
від відповідача-1: н/з
09.02.2026 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради до Державного підприємства “Волиньторф» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт», уточнена заявою позивача від 17.02.2026, в якій позивач просить суд: визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 26.10.2023 до Договору про закупівлю №50/119 від 02.03.2023; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт», як правонаступника ДП “Волиньторф», на користь Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради за Договором про закупівлю № 50/119 від 02.03.2023 кошти в сумі 621 620,46 грн.
Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18 березня 2026 року о 10:00 год.
Відповідачі ухвалу суду отримали 17.02.2026, строк для подання відзиву - по 04.03.2026.
17.02.2026 надійшла заява позивача про уточнення прохальної частини позовної заяви, зокрема позивачем помилково зазначено про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 26.10.2023, замість №2 від 26.10.2023.
03.03.2026 надійшов відзив відповідача-2, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ДП “Волиньторф» при укладенні додаткової угоди №2 від 26.10.2023 надало позивачу лист з довідкою Волинської торгово-промислової палати № В-1447 від 26.10.2023, яка підтверджувала коливання ціни на ринку торфобрикетів на 46,38%. Ціну було збільшено на 13,46%, що є пропорційним (13,46% є меншим за 46,38%), при цьому було зменшено обсяги поставки, що не призвело до збільшення загальної суми договору. Таким чином, на момент вчинення правочину ДП “Волиньторф» діяло правомірно, добросовісно та у повній відповідності до спеціального законодавства, чинного на той час.
Також зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на рішення Верховного Суду у справах № 916/747/24 (від 06.02.2025) та № 920/19/24 (від 21.11.2025), намагаючись обґрунтувати ними свою позицію. Однак застосування цих рішень до спірних правовідносин є неприпустимим, оскільки висновки Верховного Суду, зроблені у 2025 році, не можуть скасовувати правомірність дій, вчинених у 2023 році відповідно до законодавства, яке діяло на той момент. Позивач просить стягнути 621 620,46 грн, розраховуючи цю суму як різницю між сплаченою сумою (за ціною 3259,85 грн/т) та сумою, яка підлягала б сплаті за первісною ціною (2874,65 грн/т). Однак такий розрахунок не враховує факт належного виконання ДП “Волиньторф» своїх зобов'язань за договором, факт прийняття товару позивачем без жодних зауважень, факт використання позивачем отриманого товару для забезпечення потреб закладів освіти в опалювальний сезон.
На виконання вимог ухвали суду від 16.02.2026 позивач у заяві від 09.03.2026 долучив копію договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства “Волиньторф» за результатами електронного аукціону з умовами.
Позивач у відповіді на відзив від 09.03.2026 зазначає, що відповідач не обґрунтував у відзиві на позовну заяву свої заперечення, які зводяться в цілому, як незгода з заявленими позовними вимогами Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради.
10.03.2026 надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач-1 правом участі у судовому засіданні не скористався, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні представниця відповідача-2 заявила усне клопотання про визнання явки представника позивача у судове засідання обов'язковою з метою встановлення правової належності/неналежності товариства, як відповідача в межах даних позовних вимог.
Заслухавши пояснення представниці відповідача-2, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження в частині остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, встановлення всіх обставин справи, суд протокольною ухвалою від 18.03.2026 підготовче засідання відклав на 02.04.2026 о 12:00 год та визнав явку представника позивача у судове засідання обов'язковою.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 02.04.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 29.04.2026 на 14:30 год.
28.04.2026 на адресу суду від Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій останній повідомив, що підтримує заявлені вимоги, просить позов задовольнити та розглянути справу без участі представника позивача.
Також, 29.04.2026 від представника відповідача-2 надійшла заява, в якій він просить перенести судове засідання по справі, яке призначене на 29.04.2026 на іншу дату, у зв'язку із залученням його для проведення огляду на ТОВ “Агробіостандарт».
Враховуючи строки розгляду справи по суті, заяву представника відповідача-2 про відкладення судового засідання, суд визнав поважними причини неявки представника відповідача-2 у судове засідання та дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.
Ухвалою суду від 29.04.2026 відкладено розгляд справи по суті на 20 травня 2026 року о 12:00 год. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов'язковою.
18.05.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, в якому також підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити позов.
У судовому засіданні 20.05.2026 представник відповідача-2 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасника справи, господарський суд, встановив:
02.03.2023 між Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, (Замовник) та ДП «Волиньторф» (Постачальник) укладено договір №50/119 про закупівлю (Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар: Брикети торфові та крихта брикетів торфових - ДК 021:2015:09110000-3 Тверде паливо (далі - Товар).
Згідно пункту 1.2. договору загальна кількість Товару, асортимент, одиниця виміру та ціна визначаються Сторонами у Специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Ціна цього Договору становить 8057493,25 грн, у тому числі ПДВ - 20% (п.3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.5. договору сторони можуть вносити зміни до Договору щодо зміни ціни у випадках, передбачених Договором та Законом України «Про публічні закупівлі» №2229 - IX від 07.05.2022 року, шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до Договору, яка являється його невід'ємною частиною.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що всі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою Сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди, що буде невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до пункту 10.1. договору усі доповнення та зміни до цього Договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі, підписані обома Сторонами і скріплені їх печатками.
Згідно пункту 10.3 договору внесення змін або доповнень до цього Договору здійснюється за взаємною згодою Сторін і оформляється додатковими угодами до Договору, що підписуються Сторонами та скріплюються їх печатками. Одностороння відмова від виконання умов цього Договору та одностороннє розірвання Договору не допускаються, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно до пункту 10.4. договору додаткові угоди, додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно пункту 10.6 договору у всьому іншому, не передбаченому умовами цього Договору, відносини Сторін регулюються нормами чинного законодавства України.
Пунктом 10.9 договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Підтвердженням коливання ціни може виступати лист торгово-промислової палати або іншого органу статистики з підтвердженням коливання (росту) ціни товару на ринку за період з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару і до повідомлення про пропозицію збільшення ціни за одиницю товару; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням п. 9.2 цього договору.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Згідно Специфікації до Договору (додаток 1) кількість товару становить 2765 тонн, ціна товару за 1 тонну товару - 2874,65 грн. Загальна вартість пропозиції 8057493,25 грн.
Договір підписаний сторонами та завірений їх печатками.
Таким чином, на момент підписання Договору сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про публічні закупівлі», погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором.
16.08.2022 Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану Верховною радою України були внесені зміни до Закону України "Про публічні закупівлі".
Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 3- 7 такого змісту: 3-7. Установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Постановою Кабінету Міністрів України 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 вказаної постанови погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
На підставі вищевказаного до договору № 50/119 були внесені зміни шляхом підписання додаткової угоди №1 від 26.10.2023, в якій пунктом 2 передбачалося погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Також, як зазначає позивач, на його адресу від ДП «Волиньторф» надійшов лист за № 1972 від 26.10.2023, в якому повідомлялось про підвищення вартості брикету на 13,46% та необхідності для продовження виконання умов договору підписати додаткову угоду про зміну ціни.
На підтвердження наявності передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», підстав для зміни вартості одиниці предмету закупівлі у бік її збільшення постачальником до вказаного листа було додано накази ДП «Волиньторф» «Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові» № 47 від 27.02.2023, № 157 від 28.07.2023 та довідку Волинської торгово-промислової палати від 26.10.2023 № В-1447. У вказаній довідці вказано, що різниця вартості у % (коливання) ціни на ринку торфобрикетів (брикетів торфових) становить 46,38%.
26.10.2023 між сторонами також була підписана додаткова угода №2 до договору про закупівлю № 50/119 від 02.03.2023, відповідно до якої ціна за одиницю товару становить 3259,85 грн з ПДВ 20%. Тобто ціна товару збільшилась на 13,40%, без збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Позивач вказує, що на момент укладення додаткової угоди, остання була підписана відповідно до норм чинного на той час законодавства без жодних порушень. Проте, у зв'язку зі зміною правової позиції, з метою захисту інтересів Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, на адресу ТОВ «Агробіостандарт», який є правонаступником ДП «Волиньторф», 17.07.2025 за вихідним № 374/01 10/2-25 було направлено лист з проханням здійснити заходи, направлені на досудове врегулювання предмету спору, а саме сплатити на рахунок Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради безпідставно збережені грошові кошти за договором № 50/119 від 02 березня 2023 року про постачання торф'яних брикетів.
У відповіді від 27.08.2025 № 457 на вказаний лист позивача, ТОВ «Агробіостандарт» повідомив, що погодження ціни відбувалось за згодою сторін, ДП «Волиньторф» збільшило ціну на дозволений законодавством відсоток, а загальна ціна договору не збільшилася. ДП «Волиньторф» під час підняття ціни на брикети діяло в межах законодавства.
У зв'язку з незгодою ТОВ «Агробіостандарт» добровільно сплатити на рахунок Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради безпідставно збережені кошти, 03 листопада 2025 року за № 602/01-10/2-25 позивачем надіслано до відповідача претензію про сплату зазначених коштів. Претензія позивача була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
Позивач доводить, що за період виконання Договору після укладення спірної додаткової угоди відповідачем-1 поставлено позивачу 1613,755 тонн брикетів торф'яних, за які було сплачено 5260601,27 грн.
Вважаючи, що додаткова угода №2 від 26.10.2023 була укладена сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а саме з порушенням максимально встановленого 10% ліміту підвищення ціни на товар, а виконання такої угоди мало наслідком переплату бюджетних коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.
Згідно із ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Закон України “Про публічні закупівлі» (далі - Закон).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 зазначив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України “Про публічні закупівлі».
З таким висновком також погодився Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 917/1009/22.
Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон і надає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Інше тлумачення відповідної норми Закону України “Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює й робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
На період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 3-7 розд. Х Закону).
Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.
Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п'ятої, сьомої - дев'ятої статті 41 Закону та цих особливостей.
Згідно пункту 10 Особливостей, замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.04.2020 №708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», з урахуванням положень, визначених цими особливостями.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
З матеріалів справи вбачається, що під час укладення додаткової угоди № 2 від 26.10.2023 до Договору на підтвердження збільшення ціни за тонну брикетів з 2874,65 грн до 3259,85 грн ДП “Волиньторф» надало накази ДП «Волиньторф» № 47 від 27.02.2023, № 157 від 28.07.2023 «Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові» та довідку Волинської торгово-промислової палати від 26.10.2023 № В-1447.
Відповідно до наказу ДП “Волиньторф» № 47 від 27.02.2023 оптово-відпускна ціна на брикети торфові, що реалізуються торфозаводами державного підприємства “Волиньторф» споживачам усіх форм власності з 01.03.2023 становить 2670 грн, відповідно до наказу № 157 від 28.07.2023 - з 01.08.2023 становить 3030 грн.
Зі змісту висновку Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу № В-1447 від 26.10.2023 встановлено, що середня ціна на торфові брикети на території України станом на березень 2023 року становить 3835,14 грн за тонну, а станом на 26.10.2023 - 5643,75 грн за тонну відповідно, різниця вартості у % (коливання) становить 46,38%.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 по справі № 903/366/22 зазначив, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 року у справі №916/944/22.
Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 зазначив, що надані постачальником довідки торгово-промислових палат не є належними доказами на підтвердження коливання ціни на пальне, оскільки, вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на пальне на певну дату та не доводять їх коливання.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі N 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі N 913/368/19, від 11.05.2023 у справі N 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі N 916/747/24).
Ініціюючи укладення спірної додаткової угоди, ДП «Волиньторф» не довів, ані наявності коливання ціни товару на ринку, ані тих обставин, що стверджуване останнім коливання ціни брикетів торфових зробило для підприємства, як постачальника, виконання договору, зокрема без укладення оспорюваної додаткової угоди, вочевидь невигідним чи збитковим.
Також суд звертає увагу, що власні накази ДП «Волиньторф» № 47 від 27.02.2023 та № 157 від 28.07.2023 «Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові» взагалі не відображають ринкових цін на товар, а є лише внутрішніми документами підприємства, які встановлюють оптово-відпускні ціни на брикети, вироблені підприємством, відтак не можуть слугувати підставою внесення змін до правочину (саме у контексті вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Таким чином, накази ДП «Волиньторф» та висновок Волинської торгово-промислової палати не є належним документальним підтвердженням ринкової вартості торфових брикетів на час проведення Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради процедури закупівлі та укладення Договору із ДП «Волиньторф», а також на момент внесення змін до правочину.
Отже, матеріали справи свідчать, що ДП «Волиньторф», як постачальником товару по договору про закупівлю, під час укладення додаткової угоди №2 до Договору допущено порушення вимог, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та підвищено вартість одиниці предмету закупівлі за відсутності законних для цього підстав, оскільки надані постачальником документи не підтверджують коливання на ринку цін на товар, який є предметом закупівлі.
Водночас, 26.10.2023 між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору про закупівлю № 50/119 від 02.03.2023, відповідно до якої ціна за одиницю товару становила 3259,85 грн з ПДВ 20%, тобто ціна товару збільшилась на 13,40%.
Доводи відповідача-2 про можливість підняття ціни за Договором без врахування 10% ліміту з посиланням на Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. N 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" судом відхиляються.
У даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.02.2025 у справі N 916/747/24, за якою постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.
Відповідні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі N 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі N 918/779/23.
Крім того, за висновками Верховного Суду у справі N 916/747/24 від 06.02.2025, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (п. 51 постанови).
Окрім того, у постанові від 28.08.2024 у справі N 918/694/23 Верховним Судом визначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Суд констатує, що у постанові від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: “Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22, в якій вирішувалося питання про те, чи дозволяють норми п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більше ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.126).
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.127).
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 128).
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII (у редакції Закону N 114-IX) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п.130).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зробила висновок, про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п.140).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2026 у справі №922/2121/25 зазначив, що «відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Отже, вказаною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.
Разом з тим, така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).
Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п'ятої статті 41, оскільки:
1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;
2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Схожих висновків щодо правозастосування постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23».
Отже, укладаючи спірну додаткову угоду № 2 від 26.10.2023 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Проте, сторони Договору про закупівлю, укладаючи спірну додаткову угоду, на підставі якої ціна за товар у порівнянні з договором про закупівлю збільшилась на 13,40 % не дотримались приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, додаткова угода № 2 від 26.10.2023 до договору про закупівлю підлягає визнанню недійсною на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі».
Доводи відповідача-2 про те, що посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є неприпустимим, оскільки такі висновки Верховного Суду зроблені у 2025 році не скасовують правомірність дій, вчинених у 2023 році суд вважає необґрунтованими.
Згідно із ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Поряд із цим суд вище зазначав, що на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та додаткової угоди до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась. Затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі».
Відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, який мав беззаперечне право на отримання брикетів торфових по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, внаслідок укладення спірної додаткової угоди, якою вартість поставленого товару безпідставно збільшилась, а обсяг за договором істотно зменшився, отримав меншу кількість товару за вищою ціною, ніж це передбачено умовами договору. Це призвело до повного нівелювання результатів публічних закупівель.
Враховуючи зазначене, додаткова угода №2 від 26.10.2023 до Договору підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Позов в цій частині суд задовольняє.
Щодо підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором про закупівлю товарів суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить стягнути з ТОВ «Агробіостандарт» 621620,46 грн надмірно сплачених бюджетних коштів.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору про закупівлю замовником - Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради сплачено постачальнику - ДП «Волиньторф» за поставлені торфобрикети 5260601,27 грн.
За період листопад 2023 року - грудень 2023 року ДП «Волиньторф» передало позивачу за Договором після підвищення ціни за додатковою угодою (3259,85 грн за 1 т) 1613,755 т брикетів торфових, що підтверджується видатковими накладними від 03.11.2023 № 4297; від 06.11.2023 № 4344; від 08.11.2023 № 4391; від 14.11.2023 № 4454; від 21.11.2023 № 4539; від 27.11.2023 № 4612; від 05.12.2023 № 4721; від 15.12.2023 № 4858; від 21.12.2023 № 4957; від № 4994; від 25.12.2023 № 4995.
Відповідно до платіжних інструкцій від 03.11.2023 № 770; від 03.11.2023 № 791; від 07.11.2023 № 798; від 07.11.2023 № 773; від 09.11.2023 № 813; від 09.11.2023 № 826; від 14.11.2023 № 833; від 14.11.2023 № 840; від 23.11.2023 № 844; від 23.11.2023 № 247; від 23.11.2023 № 356; від 28.11.2023 № 162; від 28.11.2023 № 164; від 28.11.2023 № 136; від 28.11.2023 № 862; від 28.11.2023 № 868; від 06.12.2023 № 259; від 06.12.2023 № 891; від 06.12.2023 № 924; від 18.12.2023 № 986; від 18.12.2023 № 926; від 22.12.2023 № 270; від 22.12.2023 № 393; від 22.12.2023 № 941; від 22.12.2023 № 1028; від 26.12.2023 № 1041; від 26.12.2023 № 403; від 26.12.2023 № 951; від 26.12.2023 № 153; від 26.12.2023 № 404; від 26.12.2023 № 181; від 26.12.2023 № 280; від 26.12.2023 № 1042 Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради було сплачено 5260601,27 грн.
Оскільки, додаткова угода № 2 від 26.10.2023 до договору №50/119 про закупівлю від 02.03.2023, укладеної між Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради та ДП “Волиньторф», є недійсною та такою, що не породжує правових наслідків, розрахунок за товар повинен здійснюватися за ціною, визначеною Договором, а саме - 2874,65 грн з ПДВ за 1 т.
Відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради за поставлений товар повинен був сплатити постачальнику кошти у сумі (1613,755 т х 2874,65 грн за 1 т) 4638980,81 грн.
Різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за постачання брикетів торфових по ціні, згідно з додатковою угодою №2 від 26.10.2023 та сумою за товар по ціні, визначеною Договором становить (5260601,27 грн - 4638980,81 грн) 621620,46 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 621620,46 грн є такими, що були безпідставно одержані ДП «Волиньторф», підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Позовні вимоги в частині стягнення 621620,46 грн коштів підлягають до задоволення.
Водночас, 06.11.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Продавець) та ТОВ “Агробіостандарт» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП “Волиньторф», за результатами електронного аукціону з умовами, який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Голубенко Н.І. та зареєстрований в реєстрі № 938.
Також 05.12.2023, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з ТОВ “Агробіостандарт» підписано Акт приймання-передачі об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП “Волиньторф». Акт нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Холявка В.Я., зареєстрований в реєстрі за №395,396.
Розділом 3 Договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності - єдиного майнового комплексу ДП “Волиньторф» за результатами електронного аукціону з умовами від 06.11.2023 визначено, що Покупець - ТОВ “Агробіостандарт», який придбав об'єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків ДП “Волиньторф» відповідно до умов цього Договору та ст. 28 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна», в тому числі прав на оформлення права оренди земельними ділянками, дозволів та ліцензій ДП “Волиньторф», з дня посвідчення акта приймання-передачі об'єкта приватизації від Продавця до Покупця, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).
За приписами частин 1 та 2 статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов'язки.
Єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу (єдиний майновий комплекс) - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та права, включаючи права на земельні ділянки (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Згідно із частиною 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
За змістом цих положень:
- у разі купівлі у процедурі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства покупець такого підприємства стає правонаступником усіх його прав і обов'язків, за винятком права постійного користування земельною ділянкою під об'єктом приватизації;
- передбачене наведеними положеннями правонаступництво стосується осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто покупця (власника) об'єкта приватизації, який в порядку правонаступництва набуває як майнових прав (окрім права постійного користування земельною ділянкою), так і обов'язків приватизованого підприємства.
При цьому передбачене наведеними нормами правонаступництво хоча і є частковим (сингулярним), оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права та обов'язки приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі.
Верховний Суд у постановах від 29.04.2021 у справі N 908/1260/20, від 11.10.2023 у справі N 904/9298/21, від 17.07.2024 у справі N 916/3030/23, від 15.01.2025 у справі N 902/884/21, від 16.01.2025 у справі N 910/200/23, від 21.04.2025 у справі N 902/1177/15 вже висловлювався щодо застосування положень статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Висновок обумовлений тим, що "аналіз статті 28 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" з огляду на її назву та зміст свідчить про те, що передбачене цією нормою правонаступництво стосується саме осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто стосується саме покупця (власника) об'єкта приватизації, який в порядку правонаступництва і набуває майнових прав приватизованого підприємства. При цьому передбачене цією нормою правонаступництво хоча і є частковим, оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Можливості правонаступництва майнових прав і обов'язків приватизованого підприємства іншою, ніж покупець (новий власник), особою зазначена спеціальна норма Закону не передбачає".
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" оформлення угод приватизації здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації між органом приватизації та переможцем електронного аукціону тощо. До договору купівлі-продажу об'єкта приватизації включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов'язання сторін, зокрема щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства (що є об'єктом приватизації).
Право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об'єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій (частина 6 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Таким чином, реалізація та захист прав кредиторів за тими вимогами до підприємства (що придбано покупцем в процесі приватизації), які мали місце на момент придбання покупцем відповідного підприємства, може здійснюватися шляхом заявлення кредитором (кредиторами) вимоги до покупця щодо виконання відповідної умови договору купівлі-продажу, зокрема вимоги про погашення покупцем боргів придбаного ним підприємства, а саме простроченої кредиторської заборгованості такого підприємства.
Відповідно до частини 2 статті 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (п. 23), правонаступництво юридичної особи передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється.
Судом також враховано правову позицію, викладену Касаційним господарським судом Верховного Суду у постанові від 06.03.2026 у справі № 909/555/18.
Таким чином, за договором купівлі-продажу об'єкта приватизації до ТОВ Агробіостандарт», як правонаступника перейшли всі права, обов'язки й борги ДП “Волиньторф» (крім права постійного користування земельною ділянкою) у силу статті 26 і частини 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та положень пункту 3.1 договору.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст.129 ГПК України на ТОВ “Агробіостандарт» як правонаступника ДП “Волиньторф», суд покладає витрати позивача по справі, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 10121,85 грн.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 26.10.2023 до договору №50/119 про закупівлю від 02.03.2023, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради та Державним підприємством “Волиньторф».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» (вул. Мазепи І., будинок 7, місто Теребовля, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48100, код ЄДРПОУ 43065223) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради (вул. Освітянська, буд.4, селище Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська обл., 44601, код ЄДРПОУ 44104446) кошти в сумі 621620,46 грн (шістсот двадцять одна тисяча шістсот двадцять грн 46 коп).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» (вул. Мазепи І., будинок 7, місто Теребовля, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48100, код ЄДРПОУ 43065223) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради (вул. Освітянська, буд.4, селище Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська обл., 44601, код ЄДРПОУ 44104446) 10121,85 грн витрат по сплаті судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.05.2026.
Суддя С. В. Бідюк