27 травня 2026 р. Справа № 902/398/26
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
представники сторін:
заявник: ОСОБА_1
представник заявника: Калачик В.В.
30.03.2026 року до Господарського суду Вінницької області через систему "Електронний суд" надійшла заява представника ОСОБА_1 б/н від 29.03.2026 року (вх. № 433/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/398/26) від 30.03.2026 року, вказану заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 02.04.2026 року прийнято заяву ОСОБА_1 б/н від 29.03.2026 року (вх. № 433/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, до розгляду. Призначено підготовче засідання на 27.05.2026 року.
Ухвалою від 26.05.2026 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Калачика В.В. б/н від 22.05.2026 року про участь в судових засіданнях у справі № 902/398/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь представника ОСОБА_1 адвоката Калачика В.В. у судовому засіданні, яке призначено на 27.05.2026 року о 10:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/398/26, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату в судове засідання з'явились заявник та її представник.
В судовому засіданні представник заявника надав пояснення щодо обставин справи та просив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. На запитання суду щодо визначення розміру вимог та доказів на підтвердження припинення виконання зобов'язань боржником, з огляду на те, що в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказано, що загальний розмір заборгованості є приблизним та неостаточним, представник заявника послався на відомості з виписки ТОВ "УБКІ".
Заявник надала усні пояснення щодо обставин справи.
Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та дослідивши надані докази, встановив наступне.
Так, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність мотивована тим, що ОСОБА_1 повідомляє господарському суду, що по даній справі вона звертається із заявою на підставі пунктів 2, 4 частини 2 статті 115 КУзПБ.
Боржник протягом 2023-2025 років перебувала у кредитних правовідносинах з різними фінансовими установами та кредитними компаніями. Перші кредитні зобов'язання укладалися з метою забезпечення повсякденних побутових потреб та покриття необхідних витрат. Отримані кредитні кошти використовувалися за призначенням, а зобов'язання перед кредиторами боржник намагалася виконувати в межах своїх фінансових можливостей.
Спочатку боржник фактично перебувала без постійного належного доходу, брала кредитні кошти на життя та покриття повсякденних витрат, тривалий час не могла знайти стабільну роботу. У подальшому, у зв'язку з нестачею коштів, боржник була змушена повторно звертатися до кредитних установ. При цьому нові кредитні зобов'язання часто укладалися з метою покриття поточних життєвих потреб або погашення раніше отриманих кредитів. Фактично боржник протягом певного періоду підтримувала свою платоспроможність за рахунок нових запозичень, що призвело до стрімкого нарощення боргу та так званого "сніжного валу" процентів.
Разом з тим, поступове накопичення кредитних зобов'язань у поєднанні з обмеженим рівнем доходів призвело до ситуації, коли загальний обсяг боргових зобов'язань почав суттєво перевищувати фінансові можливості боржника щодо їх належного та своєчасного виконання. Внаслідок цього боржник об'єктивно опинилася у складному фінансовому становищі, що унеможливлює повне та одночасне погашення всіх наявних зобов'язань перед кредиторами.
При цьому, боржник діяла добросовісно, не приховувала своїх зобов'язань та не вчиняла жодних дій, спрямованих на ухилення від виконання кредитних договорів. Навпаки, боржник намагалася врегулювати питання заборгованості та здійснювала платежі в межах наявних фінансових можливостей.
На даний час боржник офіційно працевлаштована, однак рівень отримуваних доходів не дозволяє виконати всі зобов'язання перед кредиторами у повному обсязі та у встановлені строки. Водночас наявність постійного джерела доходу свідчить про реальну можливість поступового врегулювання заборгованості у межах процедури реструктуризації боргів.
Саме тому, боржник звертається до суду з проханням сприяти врегулюванню її фінансових зобов'язань шляхом застосування процедури реструктуризації боргів. Проведення такої процедури дозволить встановити справедливий та реалістичний порядок погашення заборгованості, забезпечити баланс інтересів боржника та кредиторів, а також створить реальні умови для поступового виконання боржником своїх зобов'язань.
Загальна історія кредитних відносин Боржника відображається у відповідній Кредитній історії, яка була складена та сформована в електронному вигляді ТОВ "Українське бюро кредитних історій" (надалі - ТОВ "УБКІ") у відповідності до ЗУ "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
Для встановлення сум заборгованості адвокатом Боржника були направлені адвокатські запити щодо отримання первинних бухгалтерських документів, тому список кредиторів відображає інформацію кредитних зобов'язань боржника з: ТОВ "Фінтаргет", ТОВ "Смартивей Юкрейн", ТОВ "Споживчий центр", ТОВ "Еко Фін", ТОВ "Містер Мані", ТОВ "ФК Просто Кредит", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "ФК "Технофінанс", ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", ТОВ "Юніт Капітал", ТОВ "Цикл Фінанс", ТОВ "Оріон Фінанс", ТОВ "ФК "Ріальто", а також інших кредиторів, відомості про яких містяться у Списку кредиторів.
Таким чином на момент подачі даної заяви загальна сума заборгованості Боржника перед всіма її кредиторами складає 647 427,76 грн (шістсот сорок сім тисяч чотириста двадцять сім гривень 76 копійок): в тому числі за тілом кредиту в сумі 235 965,75 грн, проценти у розмірі 352 433,74 грн, сума неустойки (штрафу, пені) складає 30 278,27 грн. Сума кредитного зобов'язання у співставленні із доходами Боржника є для неї явно фінансово непосильною, а іншим способом захистити свої права Боржнику за можливе не вбачається, як через застосування процедур банкрутства у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Детальний розрахунок заборгованості відображений у Списку кредиторів та боржників, із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, простроченої заборгованості та суми неустойки (штрафу, пені), який складений на підставі розрахунків (довідок) про заборгованість, договорів кредиту, інформації, яка міститься в кредитній історії боржника, а також відомостей з особистих кабінетів користувача.
В цій заяві зазначається розмір прострочених зобов'язань, виходячи з наявних у Боржника відомостей, якими вона володіє на сьогоднішній день, що не позбавляє її права заявляти заперечення проти грошових вимог кредиторів, що розглядатимуться господарським судом в процесі визнання вимог кредиторів. В процесі визнання вимог кредиторів доданий до цієї заяви проект плану реструктуризації боргів, що є приблизним та неостаточним, буде корегуватися відповідно до ухвалених господарським судом рішень за результатами розгляду заявлених грошових вимог кредиторів.
Таким чином, сума простроченого зобов'язання Заявника, що зазначена в цій заяві та у Списку кредиторів та боржників, складається із сум прострочки виконання Боржником своїх основних зобов'язань.
Додатково Боржник зазначає, що не має заборгованості зі сплати обов'язкових платежів до бюджету, заборгованості зі сплати аліментів або заборгованості з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
Боржник не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідним витягом.
Боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.
Боржник не має незнятої або непогашеної судимості та в розшуку не перебуває, що підтверджується відповідним витягом.
Сім'ю Боржника складає: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Боржник не має у власності нерухомого майна. Відомості про права власності, інші речові права, іпотеки та обтяження щодо Боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Боржник не має у власності транспортних засобів, що підтверджується відповіддю ГСЦ МВС.
Боржник не має обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом з ДРОРМ.
Боржник не має часток в статутних капіталах юридичних осіб, інших корпоративних прав, а також будь-яких інших нематеріальних активів, в тому числі прав інтелектуальної власності (Опис майна додається).
На даний час боржник офіційно працевлаштована у ДОЧІРНЬОМУ ПІДПРИЄМСТВІ "ЛПП УКРАЇНА" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛПП". Середній щомісячний дохід Боржника після сплати податків та інших обов'язкових платежів становить близько 30 000,00 грн нетто. Однак, навіть за наявності постійного місця роботи та регулярного доходу його розмір є явно недостатнім для одночасного задоволення поточних життєвих потреб Боржника та належного виконання всіх грошових зобов'язань перед кредиторами у повному обсязі та у встановлені строки. Водночас, наявність офіційного працевлаштування та стабільного доходу свідчить про реальну можливість поступового врегулювання заборгованості саме у межах процедури реструктуризації боргів.
Боржник не має у власності цінних паперів (акцій, облігацій), а також будь-яких інших цінних паперів в розумінні чинного законодавства України про цінні папери (Опис майна боржника додається).
У боржника відсутня дебіторська заборгованість.
Відносно Боржника відсутні відкриті виконавчі провадження.
Протягом року до дня подання цієї заяви Боржник не вчиняла правочинів щодо належних їй транспортних засобів, цінних паперів, часток у статутному капіталі або угод на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Посилаючись на наведені вище обставини, заявник просить суд: прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; ввести процедуру реструктуризації боргів боржника; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Рибкіну Н.В.
На підтвердження наведених у заяві обставин, заявником, зокрема, додано:
- адвокатські запити, відповіді кредиторів на них разом з кредитними договорами;
- виписки по рахунках в АТ "УКРСИББАНК" та АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК";
- довідки про доходи боржника та її батьків;
- опис майна;
- список кредиторів боржника;
- проект плану реструктуризації боргів боржника
- витяг ДРОРМ боржника;
- витяги ДРРП боржника та її батьків;
- витяг з електронної трудової книжки боржника;
- УБКІ станом на 09.01.2026.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Згідно ст. 1 КУзПБ, загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями;
неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою четвертою КУзПБ.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ст. 115 КУзПБ, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Відповідно до ст. 116 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки / електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Згідно ч. 1ст. 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Відтак, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ, суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Наведений в ч. 4 ст. 119 КУзПБ перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Тобто, саме на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 5 ст. 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20, від 26.05.2022 у справі № 922/1426/21, від 11.01.2024 у справі № 924/622/23, від 11.07.2024 у справі № 909/1179/23.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб конкурсних кредиторів.
Тому, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також із тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Отже відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
У свою чергу способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Підсумовуючи, наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.
Як було зазначено вище, що підставою звернення заявника з заявою до суду є п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, а саме: припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Отже, для встановлення підстави для відкриття провадження у справі:
- за п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають: підстави виникнення зобов'язання (правочини); розмір щомісячного платежу за кожним таким зобов'язанням та строк його сплати (умови правочинів); дата останнього платежу, здійсненого заявницею або дата прострочення зобов'язання; підстави не здійснення відповідних платежів. При цьому, відповідному дослідженню підлягає кожний кредитор, який зазначений заявником у конкретизованому списку кредиторів.
У свою чергу, дані обставини мають підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами.
Такими доказами можуть бути, серед іншого, відповідні правочини, судові рішення, банківські виписки, платіжні доручення, квитанції/чеки, вимоги (претензії) кредиторів та будь-які інші докази, що у сукупності доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань упродовж строку та у розмірі визначеному п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ перед усіма зазначеними ним кредиторами;
- за п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули або вплинуть на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Щодо п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ суд зазначає, що зі змісту заяви та доданого до неї списку кредиторів заявника вбачається, що у неї наявні зобов'язання перед 9 мікрофінансовими організаціями за кредитними договорами та перед 8 мікрофінансовими організаціями за відступленими правами вимоги, згідно з відповідями кредиторів та договорами на загальну суму - 647 427,76 грн, з яких: за тілом кредиту в сумі 235 965,75 грн, проценти у розмірі 352 433,74 грн, сума неустойки (штрафу, пені) у розмірі 30 278,27 грн.
Боржник у заяві зазначає, що нею проводилась досудова робота в частині надіслання адвокатських запитів до кредиторів, з вимогою про надання інформації про стан справ по кредитам і позикам, відповіді, що надійшли додаються.
При цьому, заявником зазначено, що в заяві зазначається розмір прострочених зобов'язань, виходячи з наявних у боржника відомостей, якими вона володіє на сьогоднішній день.
В судовому засіданні представник заявника на запитання суду щодо визначення розміру вимог та доказів на підтвердження припинення виконання зобов'язань боржником, з огляду на те, що в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказано, що загальний розмір заборгованості є приблизним та неостаточним, послався на відомості з виписки ТОВ "УБКІ".
Суд зауважує, що наданий заявником список кредиторів є одним із основних документів на підставі якого судом здійснюється перевірка обставин, визначених у п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки саме у зазначеному списку повинні міститися юридичні та/або фізичні особи, які підпадають під поняття "кредитор", визначеного у ст. 1 КУзПБ.
Як зазначалось вище, за наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 119 КУзПБ). Підстави для відмови є вичерпними (ч. 4 ст. 119 КУзПБ), серед яких - відсутність підстав для відкриття провадження.
Разом із тим "відсутність підстав" у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ у тому числі передбачає ситуацію, коли боржник не довів наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, або коли подані матеріали не дозволяють суду перевірити наявність таких підстав через невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ та відсутність належних і допустимих доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2025 у справі № 907/96/25, де наголошено: на стадії підготовчого засідання суд перевіряє відповідність заяви вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ, а відкриття провадження має істотні правові наслідки, зокрема майнового характеру, що зумовлює обов'язок боржника подати докази у відповідному обсязі.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази припинення погашення заявником платежів кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Так, посилаючись на підстави, передбачені пунктом 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, не надано по кожному з зобов'язань узгодженого (деталізованого) опису, для судової перевірки: дат останніх платежів, розміру планових платежів і розміру фактичного припинення погашення (відповіді на адвокатські запити містять відомості не щодо всіх кредиторів, частина відомостей складена заявником на підставі інформації з УБКІ).
Водночас суд зауважує, що роздруківка кредитної історії з УБКІ не є належним доказом припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Водночас, як зауважив Верховний Суд у постанові від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу - боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження зазначених обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Тому, відсутність належних доказів щодо зазначених кредиторів унеможливлює встановлення судом обставин, необхідних для вирішення справи, оскільки сам факт зазначення заявником у своїй заяві про наявність у нього заборгованості у відповідному розмір перед відповідним кредитором не є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Крім того, наявність відповідних обставин, які дають підстави для звернення до суду, повинні бути наявні на день звернення до суду із відповідною заявою та підтверджуватися належними та допустимим доказами, які повинні подаватися разом із заявою, оскільки, як зазначалось вище, метою підготовчого засідання є саме дослідження наданих доказів, а не їх збирання.
Отже, відсутність належних доказів по всім кредиторам унеможливлює встановлення судом факту припинення погашення заявником кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів та зобов'язань упродовж двох місяців по даним кредиторам.
З огляду на вказане, суд зазначає, що неподання всіх документів, які підтверджують розмір прострочених зобов'язань боржника і строки їх виконання, позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права заявника звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ та встановити наведені заявником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів за кожним з кредитних зобов'язань боржника для застосування п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Щодо наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, суд зазначає, що за змістом заяви, обставинами, що свідчать про наявність загрози неплатоспроможності, є заборгованість перед кредиторами у розмірі 647 427,76 грн (тіло, відсотки, неустойка), а також недостатній рівень доходу заявника, який не дозволяє виконати всі грошові зобов'язання.
Поряд з цим, суд зауважує, що наведені обставини самі по собі не можуть бути визнані такими, що підтверджують наявність загрози неплатоспроможності у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 115 КУЗПБ, оскільки не свідчать про існування конкретних обставин, які вплинули або вплинуть на майновий стан боржника та унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у майбутньому.
Як встановлено судом, заявник - ОСОБА_1 , 1996 р.н., незаміжня, дітей немає, є працевлаштованою особою (з 11.2023 року на посаді заступника керуючого магазину, керуючого магазином; з 10.2024 року на посаді керуючого магазином) та отримує дохід (в розмірі 30 000,00 грн. після сплати податків), при цьому належних доказів, які б підтверджували неможливість здійснення погашення заборгованості у майбутньому, суду не надано.
Сам по собі факт наявності заборгованості у певному розмірі у співвідношенні до доходу не є безумовним підтвердженням загрози неплатоспроможності без належного обґрунтування причин виникнення такого стану та його подальшого розвитку.
Крім того, не наведено та не підтверджено доказами обставин, які б свідчили про зміну матеріального стану або втрату джерел доходу, що унеможливлюватиме виконання зобов'язань протягом наступних 12 місяців, а також не зазначено причин отримання кредитних коштів у відповідному обсязі та їх використання.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що кредитні зобов'язання приймалися як у 2023 році, так і в подальшому у 2025 - 2026 роках, тобто за умов, коли боржнику вже були відомий рівень власних доходів.
За таких обставин, прийняття на себе значної кількості кредитних зобов'язань за відсутності об'єктивних змін у матеріальному стані свідчить про усвідомлене прийняття фінансового навантаження, а не про виникнення обставин, які об'єктивно унеможливлюють виконання грошових зобов'язань у майбутньому.
Також суд враховує, що не надано доказів вжиття заходів щодо врегулювання заборгованості у позасудовому порядку, зокрема щодо реструктуризації чи відстрочення виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність належного підтвердження об'єктивної неможливості виконання грошових зобов'язань.
Крім того, суд зауважує, що заявник отримує постійний та стабільний дохід, але доказів на підтвердження погашення заборгованості матеріали справи не містять (у виписці по рахунку заявника в АТ "Укрсиббанк" міститься лише інформація про здійснення платежів з призначенням: "погашення заборгованості, яка не передбачена договором").
Водночас, відсутність у боржника зареєстрованого майна та транспортних засобів сама по собі не є доказом наявності загрози неплатоспроможності без встановлення обставин, які об'єктивно унеможливлюють виконання грошових зобов'язань у майбутньому.
Боржником не надано також доказів на підтвердження, того що вона не може здійснювати погашення заборгованості, враховуючи, що вона працевлаштована.
Інших обставин, які б свідчили про наявність реальної загрози неплатоспроможності та зміну фінансового стану у майбутньому, не наведено та належними доказами не підтверджено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність ознак неплатоспроможності та відповідно підстав для відкриття провадження у справі за п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Також суд зазначає про те, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст.76-77 ГПК України, що також передбачено п.п.3, 14 ч.3 ст. 116 КУзПБ.
Водночас, до зави також не долучено докази використання грошових коштів, отриманих від фінансових установ, зазначених заявником у конкретизованому списку кредиторів.
Також суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказано, що з огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 вказано, що за змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у cправі №911/2140/22, від 15.02.2024 у справі №904/7413/21, від 25.01.2024 у справі №916/1575/21, від 18.04.2024 у справі №920/1398/21, від 13.05.2024 року у справі № 922/5486/23).
Таким чином, наведені правові висновки Верховного Суду свідчать про те, що інститут неплатоспроможності фізичної особи спрямований на досягнення балансу інтересів боржника та кредиторів, однак його застосування можливе виключно за умови добросовісної поведінки боржника, його повного та відкритого сприяння суду і кредиторам, а також відсутності ознак зловживання правами. Недотримання зазначених стандартів добросовісності виключає можливість досягнення цілей процедури реструктуризації боргів та, відповідно, отримання боржником передбачених Кодексом України з процедур банкрутства правових наслідків у вигляді відновлення платоспроможності або звільнення від боргів.
Згідно п.1 ч.4 ст. 119 КУзПБ, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, оскільки заявником не наведено обставин та не надано відповідних доказів, які б у своїй сукупності вказували на наявність підстав, визначених у п. 2,4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 б/н від 29.03.2026 року про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, у зв'язку з відмовою у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , заява арбітражного керуючого Рибкіної Н.В. про участь у справі про неплатоспроможність судом не розглядається.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених КУзПБ.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 9, 113, 115, 116, 119 (п.1 ч.4) КУ з питань банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 29.03.2026 року (вх. № 433/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Копію ухвали надіслати рекомендованим листом згідно переліку, до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: представнику ОСОБА_1 , адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому Рибкіній Н.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4
Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )