28.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/6391/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., суддів Соп'яненко О.Ю. та Мартинюка С.В., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомір»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6391/25 (суддя Ніколенко М.О.), повний текст рішення складено 17.04.2026,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомір»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська, 12-Д»
про визнання недійсним рішення загальних зборів
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомір» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська, 12-Д» про визнання недійсним рішень загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська, 12-Д», оформлених протоколом від 28.08.2024.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6391/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомір» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська, 12-Д» про визнання недійсним рішень загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська, 12-Д», оформлених протоколом від 28.08.2024. Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладено на позивача.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомір» з апеляційною скаргою, в якій просить:
1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомір» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6391/25.
2. Прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомір» до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 904/6391/25.
3. Витребувати у ОСББ «Комсомольська, 12-Д» оригінали листків голосування / письмового опитування від 28.08.2024 щодо квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 .
4. Витребувати у ОСББ «Комсомольська, 12-Д» оригінали всіх листків голосування / письмового опитування, які були враховані під час підрахунку голосів за рішеннями загальних зборів, оформленими протоколом від 28.08.2024.
5. Допитати в судовому засіданні суду апеляційної інстанції як свідків співвласників будинку АДРЕСА_7 , зазначених у листках письмового опитування / листках голосування, з метою встановлення обставин особистого підписання ними відповідних листків голосування та волевиявлення за пунктами порядку денного № 1 і № 2 загальних зборів ОСББ «Комсомольська, 12-Д» від 28.08.2024, а саме:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_8 ;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_9 ;
ОСОБА_3 , АДРЕСА_10 ;
ОСОБА_4 , АДРЕСА_11 ;
ОСОБА_5 , АДРЕСА_12 ;
ОСОБА_6 , АДРЕСА_13 ;
ОСОБА_4 , АДРЕСА_13 .
Надіслати судові повістки зазначеним особам за вказаними адресами для забезпечення їх явки та допиту.
6. Призначити у справі № 904/6391/25 судово-почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності підписів у листках голосування / письмового опитування відповідним співвласникам.
7. На вирішення експерта поставити питання, зазначені у розділі 8 цієї апеляційної скарги.
8. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6391/25.
9. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомір» до ОСББ «Комсомольська, 12-Д» про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Комсомольська, 12-Д», оформлених протоколом від 28.08.2024, задовольнити повністю.
10. Визнати недійсними рішення загальних зборів ОСББ «Комсомольська, 12-Д», оформлені протоколом від 28.08.2024, а саме: рішення про прийняття цільового фонду в розмірі 610 000 грн для купівлі та встановлення енергонакопичувального обладнання в щитовій будинку для підтримання енергозабезпечення при відсутності електроенергії; рішення про відключення боржників від загальних мереж електроенергії, водопостачання та опалення до повного погашення заборгованості.
11. Стягнути з ОСББ «Комсомольська, 12-Д» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомір» судові витрати, у тому числі судовий збір за подання позову та апеляційної скарги.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 апеляційна скарга передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Джепа Ю.А. (суддя-доповідач), судді: Соп'яненко О.Ю., Мартинюк С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомір» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6391/25 залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
23.05.2026 в системі «Електронний суд» представником скаржника сформовано заяву про усунення недоліків (зареєстровано судом за вх. №6797/25 від 25.05.2026).
Представник ТОВ «Автомір» / AUTOMIR, s.r.o. зазначає, що апеляційну скаргу помилково залишено без руху через відсутність електронного кабінету в ЄСІТС, оскільки апелянт (позивач) є юридичною особою-нерезидентом, зареєстрованою за законодавством Словацької Республіки, не має коду ЄДРПОУ та не є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України. На підтвердження цього посилається на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 424183387 від 25.04.2025, яка міститься в матеріалах справи.
На підтвердження зазначеного вище статусу юридичної особи у заяві про усунення недоліків, що є заявою з процесуальних питань, представник зазначає про подання ним витягу з Торгового реєстру Словацької Республіки, відповідно до якого AUTOMIR, s.r.o. зареєстрована у Торговому реєстрі районного суду Тренчина, має словацький ідентифікаційний номер 36 285 480, дату реєстрації 14.03.2006 та організаційно-правову форму товариства з обмеженою відповідальністю, хоча фактично вказаний витяг до заяви не доданий, як й не зазначені в такій заяві та в апеляційній скарзі данні про повне найменування юридичної особи-нерезидента, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (повна адреса, не тільки країна та регіон) та поштовий індекс у країні реєстрації, ідентифікаційний код, номери засобів зв'язку та електронної пошти всупереч вимогам ч.1 ст. 170 ГПК України.
Розглянувши вказану заяву скаржника колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
При цьому у частині 1 статті 170 вказаного Кодексу унормовано, що вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України.
Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Відповідно до статті 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб унормовані у статті 365 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до положень частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).
Тобто здатність мати процесуальні права та обов'язки визначена процесуальним законом (частина 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України) як процесуальна правоздатність, а здатність особисто набувати та здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді - як процесуальна дієздатність (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, особа, яка за правилами статті 4 Господарського процесуального кодексу України належить до учасників господарського процесу, в силу закону наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою законом можливістю мати процесуальні права та обов'язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом).
Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб'єкта безпосередньо реалізувати передбачені Господарським процесуальним кодексом України як загальні - стаття 42 Господарського процесуального кодексу України, так і визначені окремими нормами Господарського процесуального кодексу України спеціальні процесуальні права та виконати обов'язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно-визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема доведення особою (суб'єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом; обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи; стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.
Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.
Наявність та можливість особою реалізувати право на звернення із позовом, скаргою, заявою до господарського суду (процесуальна право- та дієздатність) має першочергове (первинне) значення для можливості подальшого переходу суду до розгляду справи - порушеного у позові, скарзі, заяві питання по суті, оскільки відсутність цього права виключає розгляд судом по суті порушених в них питань.
Наведене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), від 20.09.2022 у справі № 904/4262/17, від 30.08.2022 у справі № 904/5417/18.
Частиною 8 статі 91 ГПК України установлено, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з висновками, що викладені Верховним Судом у постановах від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18, від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18 документи, складені нерезидентами, які подаються сторонами як докази, мають прийматися судами з огляду на їх допустимість після їх легалізації та перекладу у встановленому законодавством України порядку.
У контексті викладеного колегія суддів враховує, що підтвердження правоздатності та дієздатності іноземної юридичної особи відбувається за допомогою витягу з торговельного, банківського або судового реєстру країни її походження, який підтверджує реєстрацію та правовий статус особи. Ці документи мають бути оформлені відповідно до правил легалізації для використання за кордоном і, за потреби, супроводжуватися установчими документами - статуту, протоколу про створення (їх нотаріально засвідченими копіями).
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу підписав адвокат Юрченко Ігор Олексійович, на підтвердження повноважень якого до апеляційної скарги додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1481699 від 06.03.2026.
Однак представником скаржника, з урахуванням повідомлення ним апеляційному суду про статус скаржника як юридичної особи-нерезидента лише у заяві про усунення недоліків (в апеляційній скарзі такий статус не зазначено й вказана адреса місцезнаходження: 49000, Україна, Дніпровський район, Дніпропетровська область, м. дніпро, вул. Староказацька, 12-Д), до апеляційної скарги та заяви про усунення недоліків не подано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правоздатності та дієздатності ТОВ «Автомір» / AUTOMIR, s.r.o, від імені якої подано апеляційну скаргу, не подано докази того, що вказане товариство зареєстровано за законодавством іноземної держави.
Як вже зазначено, на підтвердження зазначеного вище статусу юридичної особи у заяві про усунення недоліків представник зазначає про подання ним витягу з Торгового реєстру Словацької Республіки, відповідно до якого AUTOMIR, s.r.o. зареєстрована у Торговому реєстрі районного суду Тренчина, має словацький ідентифікаційний номер 36 285 480, дату реєстрації 14.03.2006 та організаційно-правову форму товариства з обмеженою відповідальністю, хоча фактично вказаний витяг до заяви не доданий, як й не зазначені в апеляційній скарзі данні про повне найменування юридичної особи-нерезидента, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (повна адреса) та поштовий індекс у країні реєстрації, ідентифікаційний код, номери засобів зв'язку та електронної пошти.
Посилання представника апелянта на те, що статус позивача як нерезидента та відсутність у нього коду ЄДРПОУ підтверджуються відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться у матеріалах справи (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 424183387 від 25.04.2025 щодо квартири № 10 у будинку № 12-Д по вул. Старокозацькій у м. Дніпрі), апеляційним судом не приймаються до уваги, враховуючи, що вказаний документ не є належним доказом наявності правоздатності та дієздатності товариства, що зареєстровано за законодавством іноземної держави. Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей суто про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, зокрема, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
У той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи з наведених у постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22 висновків Великої Палати Верховного Суду, перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник має розумний строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 170, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Скаржнику протягом десяти днів з дня вручення данної ухвали надати належним чином оформлений (з врахуванням вимог щодо легалізації та перекладу у встановленому законодавством України порядку) документ, що є доказом правосуб'єктності апелянта (як юридичної особи - нерезидента) за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо) та повну й точну інформацію про повне найменування особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код відповідно до вимог ст.ст. 170 та 258 ГПК України.
2. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючи суддя Ю.А. Джепа
Судді: О.Ю. Соп'яненко
С.В. Мартинюк