Постанова від 20.05.2026 по справі 905/775/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/775/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч. суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача - Тесля А.В. - на підставі довіреності від 26.12.2025 №60-11973/25;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, (вх.№886 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25 (суддя Лобода Т.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 27.03.2026)

за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", м. Київ,

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,

про стягнення майнової шкоди (збитків) у розмірі 2841114353,39грн.,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "КБ "Південкомбанк", у розмірі 2841114353,39грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України була завдана майнова шкода ПАТ "КБ "Південкомбанк", ліквідаційна процедура якого є завершеною. Вказана шкода завдана внаслідок того, що реалізація активів ПАТ "КБ "Південкомбанк" була здійснена за ціною, яка значно менше балансової вартості таких активів, що було зумовлено тим, що боржники банку знаходяться на території, яка є тимчасово окупованою, виконання зобов'язань таких боржників було забезпечено майном, що також знаходиться на тимчасово окупованій території, крім того було реалізовано нерухоме майно банку, яке також знаходиться на тимчасово окупованій території.

Позивач вважав, що саме такі обставини вплинули на формування відповідної ціни продажу, а сума збитків складає різницю між балансовою вартістю активів та ціною їх фактичної реалізації.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25 в позові відмовлено, з тих підстав, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між винними та протиправними діями Російської Федерації та завданням шкоди ПАТ "КБ "Південкомбанк", а також не надав належних та допустимих доказів завдання збитків Російською Федерацією саме в заявленому розмірі. Отже, позивач не довів наявність всього складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в порушення норм процесуального права не дослідив такий елемент цивільного правопорушення як наявність шкоди (збитків) та її розмір, обмежившись лише припущеннями про недоведеність розміру шкоди, а тому оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд вийшов за межі предмету дослідження і не навів жодного обґрунтування наявності і розміру заподіяної шкоди неплатоспроможного банку та його кредиторам. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 витребувано господарського суду Донецької області матеріали справи №905/775/25; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

24.04.2026 матеріали справи №905/775/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25; запропоновано апелянту в строк до 18.05.2026 здійснити переклад ухвали суду від 29.04.2026 про відкриття апеляційного провадження на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та надіслати на адресу відповідача через посольства Російській Федерації в інших країнах, а також направити відповідачу копії доказів , які будуть надані суду на виконання цієї ухвали; встановлено сторонам у справі у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено повідомити відповідача про відкриття провадження у справі шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення; призначено справу до розгляду на 20.05.2026 о 13:45 годині.

18.05.2026 апелянтом подано до апеляційного господарського судку клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№5539), а саме доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками, а також ухвали суду від 29.04.2026 про відкриття апеляційного провадження з їх перекладом на російську мову зі Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на адресу відповідача.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.05.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач своїх представників в судове засідання, призначене на 20.05.2026, не направив.

Судова колегія зазначає, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану Акціонерне товариство "Укрпошта" з 25.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачу судових документів у даній справі в порядку статті 367 ГПК України.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що діяльність посольства Російської Федерації в Україні зупинена, судом апеляційної інстанції здійснено публікацію на офіційному веб-сайті судової влади України про розгляд справи та призначене в ній засідання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем зі Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії надіслано на адресу відповідача копію апеляційної скарги з додатками та ухвали суду від 29.04.2026 про відкриття апеляційного провадження з їх перекладом на російську мову.

Судова колегія також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Всі процесуальні документи суду по справі №905/775/25 розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинено всі можливі дії з метою належного повідомлення учасника справи - відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" (надалі - ПАТ "КБ "Південкомбанк") створене 03.10.1991, основним видом діяльності такої юридичної особи було Інші види грошового посередництва (код КВЕД 64.19).

Постановою Правління Національного банку України №305 від 23.05.2014 ПАТ "КБ "Південкомбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних (т.1 а.с.46).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонду) № 37 від 26.05.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Південкомбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 26.05.2014, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду за тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Південкомбанк" (т.1 а.с.47).

Постановою Правління Національного банку України №598 від 24.09.2014 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ "Південкомбанк" з 26.09.2014 (т.1 а.с.48).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №101 від 26.09.2014 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плату врегулювання з 26.09.2014, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" (т.1 а.с.49).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду, оформленим протоколом № 073/15 від 23.03.2015, затверджено ліквідаційну масу ПАТ "КБ "Південкомбанк", відповідно до якої балансова вартість активів (без врахування резервів) складає 6630898003,01грн., ринкова вартість - 482660395,02грн.(т.1 а.с.50).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2542 від 17.09.2018 внесено зміни до ліквідаційної маси ПАТ "КБ "Південкомбанк" та затверджено акт формування ліквідаційної маси ПАТ "КБ "Південкомбанк" станом на 02.02.2015, з урахуванням змін станом на 01.05.2018, балансова вартість (з урахуванням позабалансових рахунків) складає 6664454536,02грн. та ринкова вартість - 485629262,83грн. (т.1 а.с.51-53).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду, оформленим протоколом №270/14 від 29.12.2014 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Південкомбанк" на загальну суму 3070316556,34грн. (т.1 а.с.54).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1164 від 13.05.2019 затверджено зміни до переліків (реєстрів) вимог кредиторів, в тому числі ПАТ "КБ "Південкомбанк", акцептованих уповноваженими особами Фонду, а саме збільшено суми вимог 3 черги на 46070,01грн., загальна сума за реєстром кредиторів ПАТ "КБ "Південкомбанк" склала 3253043787,46грн. (т.1 а.с.55)

В ході процедури ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку були вжиті заходи з реалізації активів ПАТ "КБ "Південкомбанк", в тому числі здійснено реалізацію заборгованості за кредитами окремих позичальників юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб ПАТ "КБ "Південкомбанк", що зареєстровані на тимчасово окупованій території, а саме АР Крим, Донецька область, Луганська область, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження; нерухомого майна банку (нефінансові активи), яке залишилось на тимчасово окупованій території, а саме м. Донецьк, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Так, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-02-07-000070-b від 28.02.2019 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - банк, продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку від 23.04.2019 (надалі - договір купівлі-продажу №1 т.1 а.с.193-194), відповідно до умов якого продавець передає майно, вказане в п. 1.2. цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору предметом купівлі-продажу за цим договором є наступне нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 197,4 кв.м, житловою площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Шахтарської Дивізії, буд. 52В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 757341414101, надалі за текстом - нерухоме майно. Право власності Продавця на Нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2015, номер запису про право власності: 11726596, надалі за текстом - Нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору продаж нерухомого майна вчиняється за 905,24грн. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Право власності на нерухоме майно переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації права власності (пункт 3.1 договору).

Передача нерухомого майна здійснюється за актом приймання-передачі в день укладення (підписання) сторонами та нотаріального посвідчення цього договору із одночасною передачею покупцю технічної документації на нерухоме майно, в тому числі технічного паспорту (пункт 3.2 договору).

За умовами пункту 5.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Вказаний договір підписано сторонами, скріплено їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., а також зареєстровано в реєстрі за № 575.

До вказаного договору сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв наступне нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 197,4 кв.м, житловою площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Шахтарської Дивізії, будинок 52В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 757341414101 (т.1 а.с.195).

25.09.2018 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА- 2018-08-06-000015- b від 28.08.2018 року, між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - продавець) та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі -продажу №2 т.1 а.с.196-197), відповідно до умов якого продавець передає майно, вказане в п. 1.2. цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору предметом купівлі-продажу за цим договором є земельна ділянка площею 2,3969 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0203, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1652204714101, надалі за текстом - земельна ділянка. Земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 547805, виданого 10.07.2008 року Управлінням земельних ресурсів у місті Донецьку Донецької області, згідно договору обміну (міни) земельних ділянок № 685 від 25.04.2008, акт зареєстрований в Книзі записів за № 020814600030. Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Пономарьовою Д.В. за номером запису: 28081241, індексний номер витягу: 139035919.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору продаж земельної ділянки вчиняється за 14708,88грн. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю в повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких є покупець.

Ринкова вартість земельної ділянки складає 47938,00грн. без ПДВ, згідно звіту про експертно-грошову оцінку, здійснену ЗАТ "Консалтингюрсервіс" від 01.02.2017 (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 3.1 договору право власності на земельну ділянку переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації права власності.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день укладення (підписання) сторонами та нотаріального посвідчення цього договору із одночасною передачею покупцю наявної у продавця документації на земельну ділянку (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Вказаний договір підписано сторонами, скріплено печаткою продавця та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., а також зареєстровано в реєстрі за № 1947.

До вказаного договору сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 25.09.2018 про те, що відповідно до умов договору купівлі - продажу, посвідченого 25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 1947, продавець передав, а покупець прийняв земельну ділянку площею 2,3969 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0203, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.198).

25.09.2018 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА- 2018-08-06-000019- b від 28.08.2018 року, між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - продавець) та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі-продажу №3 т.1 а.с.199-200), відповідно до умов якого продавець передає майно, вказане в п. 1.2. цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору, предметом купівлі-продажу за цим договором є земельна ділянка площею 2,8305 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0204, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1652166814101, надалі за текстом - земельна ділянка. Земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 547816, виданого 10.07.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Донецьку Донецької області, згідно договору обміну (міни) земельних ділянок № 686 від 25.04.2008, акт зареєстрований в Книзі записів за № 020814600029. Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Пономарьовою Д.В. за номером запису: 28080480, індексний номер витягу: 139029922.

Згідно з пунктом 2.1 договору, продаж земельної ділянки вчиняється за 11398,53грн. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Ринкова вартість земельної ділянки складає 56610,00грн. без ПДВ, згідно звіту про експертно-грошову оцінку, здійснену ЗАТ "Консалтингюрсервіс" у лютому 2017 року (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 3.1 договору право власності на земельну ділянку переходить від продавця до покупця з моменту державки реєстрації права власності.

Відповідно до пункту 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення.

До вказаного договору сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 25.09.2018 про те, що відповідно до умов договору купівлі - продажу, посвідченого 25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 1946, продавець передав, а покупець прийняв земельну ділянку площею 2,8305 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0204, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.201).

25.09.2018 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА- 2018-08-06-000045- b від 28.08.2018 року, між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - продавець) та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі - продажу №4 т.1 а.с.202-203), відповідно до умов якого продавець передає майно, вказане в п. 1.2. цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору, предметом купівлі-продажу за цим договором є земельна ділянка площею 3,6277 га, розташована за адресою: Донецька область, місто Донецьк, колишнє КСП "Широкий" Ленінського району, пай 116, кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0254, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1652230114101, надалі за текстом - земельна ділянка. Земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 469407, виданого 17 грудня 2007 року Управлінням земельних ресурсів у місті Донецьку Донецької області, згідно Рішення Ленінського районного суду № 2-1536 від 16.10.2007, акт зареєстрований в Книзі записів за № 020714600013. Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Пономарьовою Д.В. за номером запису: 28081733, індексний номер витягу: 139039796.

Згідно з пунктом 2.1 договору, продаж земельної ділянки вчиняється за 14510,80грн. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Ринкова вартість земельної ділянки складає 72554,00грн. без ПДВ, згідно звіту про експертно-грошову оцінку, здійснену ЗАТ "Консалтингюрсервіс" від 01.02.2017 (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 3.1 договору, право власності на земельну ділянку переходить від продавця до покупця з моменту державки реєстрації права власності.

Відповідно до пункту 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

До вказаного договору сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 25.09.2018 про те, що відповідно до умов договору купівлі - продажу, посвідченого 25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 1947, продавець передав, а покупець прийняв земельну ділянку площею 3,6277 га, розташовану за адресою: Донецька область, місто Донецьк, колишнє КСП "Широкий" Ленінського району, пай 116, кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0254, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.204).

16.05.2019 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-02-07-000070-b від 28.02.2019 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - банк, продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (надалі - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі-продажу №5 т.1 а.с.205-206), відповідно до умов якого продавець передає майно, вказане в пункті 1.2. цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору, предметом купівлі-продажу за цим договором є земельна ділянка площею 3,5574 га, розташована за адресою: Донецька область, місто Донецьк, колишнє КСП "Широкий" Ленінського району, ділянка номер 255, кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0403, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1829000614101, надалі за текстом - Земельна ділянка. Земельна ділянка належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №547806, виданого 10.07.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Донецьку Донецької області, згідно договору обміну (міни) земельних ділянок №684 від 25.04.2008 року, акт зареєстрований в Книзі записів за №020814600031. Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 10.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., номер запису про право власності: 31539964, індексний номер витягу: 166825039.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору, продаж земельної ділянки вчиняється за 17,74 грн без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Ринкова вартість земельної ділянки складає 71148,00грн. без ПДВ згідно звіту про експертно-грошову оцінку, здійснену ЗАТ "Консалтингюрсервіс" від 01.02.2017 (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 3.1 договору право власності на земельну ділянку переходить від продавця до покупця з моменту державно реєстрації права власності.

За умовами пункту 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Вказаний договір підписано сторонами, скріплено їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., а також зареєстровано в реєстрі за № 1358.

16.05.2019 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-02-07-000070-b від 28.02.2019 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - банк, продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі-продажу №6 т.1 а.с.207-208), відповідно до умов якого продавець передає майно, вказане в п. 1.2. цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору, предметом купівлі-продажу за цим договором є земельна ділянка площею 1,2685 га, розташована за адресою: Донецька область, місто Донецьк, колишнє КСП "Широкий" Ленінського району, ділянка номер 105/1, кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0240. цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1829019614101, надалі за текстом - Земельна ділянка. Земельна ділянка належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №547808, виданого 10.07.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Донецьку Донецької області, згідно договору обміну (міни) земельних ділянок №688 від 25.04.2008 року, акт зареєстрований в Книзі записів за №020814600028. Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 10.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., номер запису про право власності: 31540396, індексний номер витягу: 166822571.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору, продаж земельної ділянки вчиняється за 17,97грн. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Ринкова вартість земельної ділянки складає 25370,00грн. без ПДВ згідно звіту про експертно-грошову оцінку, здійснену ЗАТ "Консалтингюрсервіс" від 01.02.2017 (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 3.1 договору, право власності на земельну ділянку переходить від продавця до покупця з моменту державно реєстрації права власності.

16.05.2019 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-02-07-000070-b від 28.02.2019 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - банк, продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі-продажу №7 т.1 а.с.209-210), відповідно до умов якого продавець передає майно, вказане в п. 1.2. цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору, предметом купівлі-продажу за цим договором є земельна ділянка площею 3,2535 га, розташована за адресою: Донецька область, місто Донецьк, колишнє КСП "Широкий" Ленінського району, ділянка номер 105/2, кадастровий номер земельної ділянки: 1410137700:01:001:0241, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1829014014101, надалі за текстом - Земельна ділянка. Земельна ділянка належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №547809, виданого 10.07.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Донецьку Донецької області, згідно договору обміну (міни) земельних ділянок №687 від 25.04.2008, акт зареєстрований в Книзі записів за №020814600027. Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 10.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., номер запису про право власності: 31540250, індексний номер витягу: 166827121.

Ринкова вартість земельної ділянки складає 65070,00грн. без ПДВ згідно звіту про експертно-грошову оцінку, здійснену ЗАТ "Консалтингюрсервіс" від 01.02.2017 (пункт 2.2 договору).

23.04.2019 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-02-07-000070-b від 28.02.2019 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі - банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (надалі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 39311/ЮО (надалі - договір № 39311/ЮО т.1 а.с.164-166), відповідно до умов якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців, поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - права вимоги. новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки та/або застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Також сторони домовились, що за цим договором новий кредитор також набуває замість банку право вимоги до поручителів, перелік яких наведено у додатку 1 до цього договору, у порядку, визначеному відповідним договором поруки та Цивільним кодексом України, щодо задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитного договору, та за виконання яких боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед первісним кредитором - ПАТ "КБ "Південкомбанк". Сторони цим погоджуються, що права банку як первісного кредитора за договором поруки передаються новому кредитору в тому стані, в якому вони є, та банк не надає жодних запевнень або гарантій, як прямо висловлених, так і таких, що маються на увазі, стосовно платоспроможності поручителів та відсутності підстав, передбачених ст. 559 ЦК України, для припинення поруки.

Сторони дійшли згоди, що за цим договором новий кредитор також набуває право замість банку одержати, переважно перед іншими кредиторами заставодавців, у порядку, визначеному договорами застави та Законом України "Про заставу", задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитних договорів та/або договорів застави, вказаних в додатку №1 до цього договору.

Сторони цим погоджуються, що права первісного заставодержателя за договорами застави передаються новому заставодержателю в тому стані, в якому вони є, та банк не надає жодних запевнень або гарантій, як прямо висловлених, так і таких, що маються на увазі, стосовно платоспроможності заставодавців, наявності або вартості предметів застав, визначених в договорах застави, права власності заставодавців на предмети застави, тощо.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись; право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

За умовами пункту 4.1 цього договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 1728090,04грн., надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5. цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (пункт 6.5 договору).

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

До вказаного договору сторонами підписано акт приймання-передачі документів від 23.04.2019, в якому погоджено перелік документів, які банк передав, а новий кредитор прийняв за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №39311/ЮО від 23.04.2019 (т.1 а.с.167-179).

25.04.2019 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-02-07-000070-b від 25.04.2019 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (надалі- банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (надалі - новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 39311/Ф (надалі - договір № 39311/Ф т.1 а.с.180-182), відповідно до умов якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - "основні договори", надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Також сторони домовились, що за цим договором новий кредитор також набуває замість банку право вимоги до поручителів, перелік яких наведено у додатку 1 до цього договору, у порядку, визначеному відповідним договором поруки та Цивільним кодексом України, щодо задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитного договору, та за виконання яких боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед первісним кредитором - ПАТ "КБ "Південкомбанк". Сторони цим погоджуються, що права банку як первісного кредитора за договором поруки передаються Новому кредитору в тому стані, в якому вони є, та банк не надає жодних запевнень або гарантій, як прямо висловлених, так і таких, що маються на увазі, стосовно платоспроможності поручителів та відсутності підстав, передбачених ст. 559 ЦК України, для припинення поруки.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

За умовами пункту 4.1 цього договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 37332,65грн., надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5. цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

До вказаного договору сторонами підписано додаток №1, в якому погоджено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (т.1 а.с.183-192).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1507 від 13.06.2019 затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" (т.1 а.с.56-58).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначав, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України була завдана майнова шкода ПАТ "КБ "Південкомбанк", ліквідаційна процедура якого є завершеною. Вказана шкода завдана внаслідок того, що реалізація активів ПАТ "КБ "Південкомбанк" була здійснена за ціною, яка значно менше балансової вартості таких активів, що було зумовлено тим, що боржники банку знаходяться на території, яка є тимчасово окупованою, виконання зобов'язань таких боржників було забезпечено майном, що також знаходиться на тимчасово окупованій території. Крім того було реалізовано нерухоме майно банку, яке також знаходиться на тимчасово окупованій території.

В обґрунтування розміру шкоди позивачем було додано до позовної заяви виписки по особових рахунках боржників, в яких зазначено суми існуючої заборгованості, з урахуванням часткового погашення після продажу прав вимоги, а саме:

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Вігоріш" №104К-01Ю від 24.05.2013, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 306684345,55грн., отримано від продажу кошти в сумі 50907,51грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 306633438,04грн. (забезпечення за кредитним договором - Майновий комплекс - малогабаритна бензиново-дизельна установка БДУ-2 (завод переробки вуглеводної сировини), загальною площею 1810,2 кв.м, що розташована за адресою: Донецька обл., м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3б) (т.2 а.с.32);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Домант" №235К-02Ю від 04.02.2011, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 134788528,62грн., отримано від продажу кошти в сумі 19473,61грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 134769055,01грн. (т.2 а.с.38);

- за право вимоги за кредитним договором з ДП КОМПАНІЯ "ФПС Україна" №307К-02Ю від 02.03.2012, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 2693128,28грн., отримано від продажу кошти в сумі 74,84грн, сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 2693053,44грн. (т.2 а.с.23-24);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Солід-плюс" №109К-01Ю від 30.08.2013, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 189466666,56грн., отримано від продажу кошти в сумі 26910,84грн, сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 189439755,72грн. (т.2 а.с.42);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Спецтехзв'язок" №101К-01Ю від 27.02.2013, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 451111111,15грн., отримано від продажу кошти в сумі 64073,43грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 451047037,72грн. (забезпечення за кредитним договором - Майновий комплекс - малогабаритна бензиново-дизельна установка БДУ-2 (завод переробки вуглеводної сировини), загальною площею 1810,2 кв.м., що розташована за адресою: Донецька обл., м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3б) (т.2 а.с.37);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Торг-Строй компанія" №242К-02Ю від 22.02.2011, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 147984930,31грн., отримано від продажу кошти в сумі 21398,47грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 147963531,84грн. (т.2 а.с.40);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Тревел" №284К-02Ю від 16.06.2011, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 596713,99грн., отримано від продажу кошти в сумі 17,30грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 596696,69грн. (т.2 а.с.33);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Укртайлінг" №119К-01Ю від 21.03.2014, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 369468000,00грн., отримано від продажу кошти в сумі 52400,00грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 369415600,00грн. (т.2 а.с.24-25);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Універсал-капітал" №94К-01Ю від 20.12.2012, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 404788888,85грн., отримано від продажу кошти в сумі 57088,59грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 404731800,26грн. (т.2 а.с.25-29);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Фора-Лайн" №106К-01Ю від 30.07.2013, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 466920000,00грн., отримано від продажу кошти в сумі 66125,65грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 466853874,35грн. (забезпечення за кредитним договором - Майновий комплекс - малогабаритна бензиново-дизельна установка БДУ-2 (завод переробки вуглеводної сировини), загальною площею 1810,2 кв.м., що розташована за адресою: Донецька обл., м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3б) (т.2 а.с.36);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Д.І.А.Р.А.Н" №36 від 06.06.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 217770,10грн., отримано від продажу кошти в сумі 36,13грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 217733,97грн. (т.2 а.с.44);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "МКП-Прогрес" №114 від 13.05.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 922610,77грн., отримано від продажу кошти в сумі 153,05грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 922457,72грн. (т.2 а.с.43);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Промпоставка" №19 від 30.04.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 10548688,57грн., отримано від продажу кошти в сумі 1749,88грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 10546938,69грн. (забезпечення за кредитним договором - Об'єкт в формі цілісного майнового комплексу літ. Е-4, загальною площею 861,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, б. 143 "З") (т.2 а.с.39);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Техенергоремпостачання" №60 від 17.05.2007, із балансовою заборгованістю на дату продажу - 511429,43грн., отримано від продажу кошти в сумі 84,84грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 511344,59грн. (забезпечення за кредитним договором - Нерухомість комерційного призначення літ. В-1, загальною площею 291,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, просп. Ленінський, буд. 75 "Б". Нерухомість комерційного призначення загальною площею 255,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, просп. Ленінський 75. Будівлі гаражів, загальною площею 291,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Донецьк, просп. Ленінський, буд. 75 "Б") (т.2 а.с.34);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Торус" №58 від 16.05.2007, із балансовою заборгованістю на дату продажу - 919583,21грн., отримано від продажу кошти в сумі 30,51грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 919552,70грн. (т.2 а.с.35);

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Виробниче об'єднання Ексім-продукт" №18-Ф/13 від 18.01.2013, із балансовою заборгованістю на дату продажу - 14190259,29грн., отримано від продажу кошти в сумі 2328,91грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 14187930,38грн.;

- за право вимоги за кредитним договором з ТОВ "Алітек" №84К-01Ю від 17.07.2012, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 269776000,00грн., отримано від продажу кошти в сумі 38205,93грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 269737794,07грн. (т.2 а.с.21-22);

- за право вимоги за кредитним договором з ПП ВКФ "Тотус" №19-Ф/13 від 29.11.2013, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 11403735,94грн., отримано від продажу кошти в сумі 1964,29грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 11401771,65грн. (забезпечення за кредитним договором - земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1410137700:01:001:1304, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Дністровська, 12. Іпотекодавець - ОСОБА_2 . Житловий будинок, загальною площею 26,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Іпотекодавець - ОСОБА_2 ) (т.2 а.с.61-65);

- за право вимоги за кредитним договором з ФОП Гончаровим Олегом Олександровичем №35 від 21.03.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 413017,96грн., отримано від продажу кошти в сумі 13,70грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 413004,26грн. (т.2 а.с.41);

- за право вимоги за кредитним договором з ФОП Кузіною Ларисою Миколаївною №1К-52С від 07.09.2011, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 102826,09грн., отримано від продажу кошти в сумі 2,95грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 102823,14грн. (забезпечення за кредитним договором - нерухомість комерційного призначення вбудовані приміщення магазину загальною площею 83,20 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ) (т.2 а.с.22-23);

- за право вимоги за кредитним договором з Дерновим Олександром Анатолійовичем №5К-01С від 17.09.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 3979230,77грн., отримано від продажу кошти в сумі 696,66грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 3978534,11грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ) (т.2 а.с.19-20);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_3 №12 від 26.10.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 369169,04грн., отримано від продажу кошти в сумі 55,71грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 369113,33грн. (забезпечення за кредитним договором - житловий будинок (домоволодіння) загальною площею 369,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_6 ) (т.2 а.с.20-21);

- за право вимоги за кредитним договором з Гальцовим Владиславом Віталійовичем №116 від 21.06.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 87389,79грн., отримано від продажу кошти в сумі 14,49грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 87375,30грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_7 ) (т.2 а.с.1);

- за право вимоги за кредитним договором з Дібровою Світланою Борисівною №152 від 30.08.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 36417,93грн., отримано від продажу кошти в сумі 5,68грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 36412,25грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 41,0 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_8 ) (т.2 а.с.2);

- за право вимоги за кредитним договором з Єдемським Дмитром Владиславовичем №229 від 22.11.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 384723,72грн., отримано від продажу кошти в сумі 59,16грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 384664,12грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 88,5 кв.м., житловою площею 44,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_9 ) (т.2 а.с.3);

- за право вимоги за кредитним договором з Жовніренком Владиславом Валентиновичем №365 від 29.06.2005, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 2335910,13грн., отримано від продажу кошти в сумі 408,11грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 2335502,02грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 187,3 кв.м., житловою площею 89,7 кв.м., житлова прибудова (літ. А1-1), сауна (літ.-Д), що розташовані за адресою: АДРЕСА_10 ) (т.2 а.с.4);

- за право вимоги за кредитним договором з Жовніренком Ігорем Валентиновичем №248 від 14.12.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 2462619,33грн., отримано від продажу кошти в сумі 430,24грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 2462189,09грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 64,3 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_11 ) (т.2 а.с.5);

- за право вимоги за кредитним договором з Ільїним Олександром Олександровичем №78 від 02.07.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 3676458,88грн., отримано від продажу кошти в сумі 643,65грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 3675815,23грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 43,0 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., що розташована за адресою; АДРЕСА_12 ) (т.2 а.с.6);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_4 №7 від 23.10.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 4334860,71грн., отримано від продажу кошти в сумі 758,93грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 4334101,78грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 92,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_13 ) (т.2 а.с.7);

- за право вимоги за кредитним договором з Карагодіним Юрієм Анатолійовичем №75К-02Ф від 13.10.2010, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 123998,01грн., отримано від продажу кошти в сумі 17,54грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 123980,47грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_14 ) (т.2 а.с.8);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_5 №43 від 08.04.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 12268683,31грн., отримано від продажу кошти в сумі 2126,25грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 12266557,06грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 48,90 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_15 ) (т.2 а.с.9-10);.

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_6 №104 від 18.06.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 2437314,30грн., отримано від продажу кошти в сумі 407,79грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 2436906,51грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 64,7 кв.м., житловою площею 37,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_16 ) (т.2 а.с.10-11);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_7 №44 від 11.04.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 2218909,16грн., отримано від продажу кошти в сумі 358,07грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 2218551,09грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_17 ) (т.2 а.с.11-12);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_8 №74 від 27.06.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 4730995,90грн., отримано від продажу кошти в сумі 828,27грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 4730167,63грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 71,7 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м., що розташована за адресою; АДРЕСА_18 ) (т.2 а.с.12-13);

- за право вимоги за кредитним договором з Медведковою Вікторією Вікторівною №72К-02Ф від 26.09.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 8502626,57грн., отримано від продажу кошти в сумі 1488,59грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 8501137,98грн. (забезпечення за кредитним договором - Житловий будинок (домоволодіння), загальною площею 79,4 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_19 . земельна ділянка не є предметом іпотеки. квартира загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 43,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_20 ) (т.2 а.с.13-14);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_9 №17 від 08.11.2007, із балансовою заборгованістю на дату продажу - 2822725,96грн., отримано від продажу кошти в сумі 494,19грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 2822231,77грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_21 ) (т.2 а.с.14-15);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_10 №7/11 від 22.04.2008, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 334021,22грн., отримано від продажу кошти в сумі 52,03грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 333969,19грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 35,2 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_22 ) (т.2 а.с.15-16);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_11 №188 від 19.09.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 260345,10грн., отримано від продажу кошти в сумі 46,90грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 260298,20грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_23 ) (т.2 а.с.16-17);

- за право вимоги за кредитним договором зі ОСОБА_12 №164 від 11.09.2007, з балансовою заборгованістю на дату продажу - 1411604,39грн., отримано від продажу кошти в сумі 246,63грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 1411357,76грн. (забезпечення за кредитним договором - квартира загальною площею 70,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_24 ) (т.2 а.с.17-18);

- за право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_13 , із балансовою заборгованістю на дату продажу - 1294715,47грн., отримано від продажу кошти в сумі 226,20грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 1294489,27грн. (забезпечення за кредитним договором - нерухоме майно, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_25 , готовністю 70 відсотків) (т.2 а.с.18-19);

- за житловий будинок, загальною площею 197,4 кв.м., житловою площею 94,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_26 , балансовою вартістю 3630946,48грн., отримано від продажу кошти в сумі 3011,61грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 3627934,87грн. (т.2 а.с.68);

- за земельну ділянку, площею 2,3969 га, кадастровий номер: 1410137700:01:001:0203, балансовою вартістю 73544,39грн., отримано від продажу кошти в сумі 14708,88грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 58835,51грн.;

- за земельну ділянку, площею 2,8305 га, кадастровий номер: 1410137700:01:001:0204, балансовою вартістю 56992,63грн., отримано від продажу кошти в сумі 11398,53грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 45594,10грн.;

- за земельну ділянку, площею 3,6277 га, кадастровий номер: 1410137700:01:001:0254, балансовою вартістю 57068,63грн., отримано від продажу кошти в сумі 14510,80грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 42557,83грн.;

- за земельну ділянку, площею 1,2685 га, кадастровий номер: 1410137700:01:001:0240, балансовою вартістю 72058,20грн., отримано від продажу кошти в сумі 59,77грн, сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 71998,43грн. (т.2 а.с.67 на звороті);

- за земельну ділянку, площею 3,2535 га, кадастровий номер: 1410137700:01:001:0241, балансовою вартістю 72058,20грн., отримано від продажу кошти в сумі 59,01грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 71999,19грн. (т.2 а.с.67);

- за земельну ділянку, площею 3,5574 га, кадастровий номер: 1410137700:01:001:0403, балансовою вартістю 56944,38грн., отримано від продажу кошти в сумі 59,76грн., сума коштів, що списана у збиток за результатами продажу складає 56884,62грн. (т.2 а.с.66).

Вказані обставини і стали підставою для звернення 07.08.2025 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "КБ "Південкомбанк", у розмірі 2841114353,39грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (т.1 а.с.1-210, т.2 а.с.1-106).

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у даній справі в позові відмовлено, з підстав викладених в рішенні (т.3 а.с.81-112).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, відповідач за своєю суттю є особою, яка за позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання її прав та охоронюваних законом інтересів, а також у передбачених законом випадках, й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача, яка знайшла своє аргументування та вираження у відповідній позовній заяві, тобто між позивачем та відповідачем має існувати правовий зв'язок щодо предмету позову, обумовлений певними господарськими правовідносинами (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).

Щодо такої сторони (іншого учасника) як держава у господарському судочинстві, то слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За змістом наведених положень позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача (відповідачів) щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

У даній справі предметом спору є відшкодування шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, завданої позивачу, незаконною військової агресією Російської Федерації проти України.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Статтями 365, 366 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Враховуючи положення статті 11 Європейської конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та статті 12 Конвенції Організації об'єднаних націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004, (яка відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" ("tort exсeption") та підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права, оскільки Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року) судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на зазначені позивачем у цій справі підстави для позовних вимог: завдання збройними силами Російської Федерації шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права, а підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

У цих висновках суд звертається до сталої позиції Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої збройними силами/військовою агресією Російської Федерації, викладеної в постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22).

У рішенні ЄСПЛ у справі Oleynikov v Russia ЄСПЛ встановив, що Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши Конвенцію 01.12.2006. З огляду на наведене, вирішуючи питання порушення права заявника на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, ЄСПЛ застосував положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) на основі звичаєвого міжнародного права.

Таким чином, у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна, як і іноземна держава бере участь у справі у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) на позивача, відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, покладено обов'язок зазначити, окрім безпосередньо держави, яка за його ствердженням завдала йому шкоди, також орган (органи) відповідної держави, якого (яких) позивач зазначає порушником своїх прав, що і здійснено позивачем у розглядуваній справі.

Згідно з частиною 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Особливістю правового статусу держави як суб'єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права "рівний над рівним не має влади і юрисдикції". Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли Російська Федерація заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

02.03.2022 збройну агресію Російської Федерації проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14.04.2022 Верховною Радою України визнано дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України №2188-IX від 14.04.2022).

Резолюцією №2433 від 27.04.2022 Парламентської Асамблеї Ради Європи "Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" визнано, що агресія Російської Федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Російська Федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res(2022)2 про припинення членства Російської Федерації у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16.03.2022. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія Російської Федерації проти України є серйозним порушенням Російською Федерацією своїх зобов'язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.

Таким чином, суверенні держави є рівними в міжнародно-правовій площині. Юрисдикційний імунітет держав закріплений, у Європейській конвенції про імунітет держав 1972, Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року. Поняття "судовий імунітет" зафіксоване і в українському законодавстві: у Законі України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що без згоди компетентних органів іноземної держави її не можна залучати до судового процесу в національному суді. Проте після початку збройної агресії Російської Федерації у 2014 році та розв'язання нею повномасштабної війни проти України у 2022-му питання судового імунітету держав набуло особливої гостроти.

У постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц йдеться про можливість незастосування судового імунітету до Російської Федерації. Верховний Суд сформулював висновок про те, що у справах, відповідачем у яких є країна-агресор, національні суди мають право ігнорувати імунітет такої держави та розглядати справи, про відшкодування шкоди, яка була завдана фізичній особі в результаті збройної агресії. Тобто якщо країна є державою-агресором, не поважає суверенітет іншої держави, грубо порушує взяті на себе міжнародні зобов'язання, то національні суди теж мають не зважати на її судовий імунітет.

Також у цих постановах наведено низку критеріїв, за яких на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, як-от: предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам - громадянам України внаслідок смерті іншого громадянина України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; шкода була спричинена агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені в Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення міжнародних зобов'язань; за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, обмеження у доступі до судового захисту буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, "якщо не існує розумної пропорції між використовуваними засобами та метою, яка переслідується". Також, при розгляді питання про доступ до суду в контексті застосування юрисдикційного імунітету держави, "необхідно переконатися, що обмеження, що застосовуються, не обмежують і не скорочують доступ, що залишився особі, таким чином або такою мірою, що порушується сама сутність права [доступу до суду]" (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28.05.1985, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 55). В іншому випадку, повне перешкоджання у розгляді справи, без будь-якої провини з боку позивача, буде суперечити п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 (McElhinney v. Ireland (скарга № 31253/96), рішення від 21.11.2001, Окрема думка Судді L. Лукейдіса).

Підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина 3 статті 75 ГПК України) те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях на території України. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло б бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому б Російська Федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду Російської Федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004).

Враховуючи вищенаведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, Верховний Суд виснував, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії Російської Федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Верховний Суд звернув увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не має права надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд і вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянинові України. Зазначене знайшло своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22 та у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі №760/17332/20, від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, враховуючи, що даний спір стосується відшкодування шкоди, завданої суб'єкту господарювання, який створено за законодавством України, внаслідок повномасштабної військової агресії, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

Щодо притягнення до відповідальності саме Російської Федерації за дії, вчиненні її військовослужбовцями (належність відповідача), судова колегія зазначає, що відповідно до частини 9 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Окрім цього, ця ж стаття закріплює положення про те, що держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Тому, саме Російська Федерація як країна-терорист, що визнана такою переважною більшістю країн цивілізованого світу, є відповідальною за будь-яку шкоду, яка була завдана суб'єктам господарювання в результаті повномасштабної збройної агресії.

Відповідно до статей 4 та 45 Господарського процесуального кодексу України іноземна держава не може бути відповідачем у справі, яка розглядається за правилами господарського судочинства. Більше того, згідно частини 4 статті 56 ГПК України держава бере участь у справі лише через відповідний орган державної влади.

Держава може вступати у правовідносини лише через свої компетентні органи, необхідним є чітко визначити який саме державний орган цієї країни уповноважений виконувати представницьку функцію в іноземних судах.

Так, відповідно до указу президента Російської Федерації від 28.05.2018 року № 271 внесено в положення про Міністерство юстиції Російської Федерації, затверджене указом президента Російської Федерації від 13.10.2004 № 1313 "Питання Міністерства юстиції Російської Федерації" наступні зміни: а) пункт 1 доповнено підпунктом 5 наступного змісту: " 5) функції щодо забезпечення в межах своїх повноважень представництва і захисту інтересів Російської Федерації в судах іноземних держав і міжнародних судових (арбітражних) органах, включаючи Європейський Суд з прав людини і Суд Євразійського економічного розвитку".

За таких обставин, Міністерство юстиції Російської Федерації є тим компетентним органом, який уповноважений здійснювати повноваження щодо представництва і захисту інтересів Російської Федерації в межах цього спору.

З урахуванням вищенаведеного, позивач правомірно обрав Міністерство юстиції Російської Федерації як належний орган, що представлятиме інтереси держави Російська Федерація в межах розгляду даної справи.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 9 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

За усталеними висновками Верховного Суду вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини.

Тому, обов'язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.

Згідно до статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

Указом виконуючого обов'язки Президента України, Голової Верховної Ради України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Указом Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії відповідача проти України в порушення пункту 4 статті 2 статуту ООН та звернено до Російської Федерації вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування відповідача з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов'язано відповідача негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України № 2188-IX від 14.04.2022 схвалено Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", якою Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року, геноцидом Українського народу.

До того ж, приписами частини 2 статті 46 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі (дата підписання: 18.10.1907, дата набрання чинності для України: 24.08.1991) закріплено, що приватна власність не підлягає конфіскації на окупованій території.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і окупація території України; знищення, привласнення, конфіскація (експропріація) або викрадення майна на окупованих територіях.

Відповідно до статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Згідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує правову позицію викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц. Таким чином, вина відповідача та його протиправні дії є встановленим фактом.

Щодо наявності самої шкоди (її розміру) та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача і шкодою, яка заявлена позивачем, судова колегія зазначає, що важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Тобто необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як було зазначено вище, постановою Правління Національного банку України №305 від 23.05.2014 ПАТ "КБ "Південкомбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних (т.1 а.с.46), зі змісту якої вбачається, що станом на 20.05.2014 за результатами аналізу даних статистичної звітності, що подається до Національного банку України, встановлено, що в ПАТ "КБ "Південкомбанк" недостатньо коштів для виконання своїх зобов'язань перед кредиторами і вкладниками та його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку про що свідчить наступне:

- залишки коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку становили 12,4 млн. грн, що складало лише 0,2% від його загальних зобов'язань;

- ПАТ "КБ "Південкомбанк" порушує вимоги Положення про порядок формування обов?язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 березня 2006 року № 91 (зі змінами), щодо недотримання на кореспондентському рахунку в Національному банку середньоарифметичної суми залишків коштів за звітний період у розмірі, який дорівнює або більший, ніж середньоарифметична сума обов?язкових резервів. Відхилення для звітного періоду резервування в 2014 році становило: за лютий 2014 року - 12 млн. грн., за березень 2014 року - 44 млн. грн., за квітень 2014 року - 67 млн. грн. У травні 2014 року ПАТ "КБ "Південкомбанк" не дотримувалось порядку щоденного резервування коштів;

- до Національного Банку України надходять численні скарги клієнтів ПАТ "КБ "Південкомбанк" про неповернення вкладів, відсотків за ними. неможливість отримання пенсій та заробітної плати, невиконання платіжних документів.

Отже, ведення банком своєї діяльності всупереч вимогам чинного законодавства могло бути однією з причин того, що його активи в подальшому були неліквідними та неактуальними до придбання.

Зі змісту додаткових письмових пояснень позивача поданих до місцевого господарського суду 27.12.2025 (т.2 а.с.151-160) вбачається, що продаж активів банку, який перебуває в процедурі ліквідації, в тому числі і ПАТ "КБ "Південкомбанк", був здійснений у відповідності до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №388 від 24.03.2016, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за №606/28736 (надалі - Положення № 388).

Пунктом 7 розділу III Положення № 388 визначено, що з метою підвищення ефективності продажу активи (майно) можуть бути об'єднані в пули, загальні принципи формування яких включають, але не виключно, такі ознаки:

- спільний предмет забезпечення (застава, іпотека тощо);

- пов'язані особи (у тому числі група пов'язаних контрагентів, яка визначається згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за № 841/6032);

- спільна ознака (розмір активу, перебування на балансі однієї юридичної особи, галузь діяльності, фінансова група, банківський продукт, валюта видачі, період видачі, строк прострочення, перебування у заставі Національного банку України, етап претензійно-позовної роботи, мораторій на реалізацію предмета застави, ознаки шахрайства, стадія ліквідації тощо).

Пунктом 1 розділу VI Положення №388 передбачено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; нерухоме майно; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; майнові права; права вимоги.

Пунктом 11 розділу VII Положення № 388 визначено, що реалізація активів (майна), умови продажу яких затверджуються виконавчою дирекцією Фонду або згідно з чинним законодавством України колегіальним органом Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень) вперше або були затверджені до набрання чинності цим Положенням, але активи (майно) не були виставлені на продаж, за рішенням, прийнятим виконавчою дирекцією Фонду або згідно з чинним законодавством України колегіальним органом Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень), у тому числі, може здійснюватися у такому порядку:

1) початкова ціна активів (майна) встановлюється на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках (для прав вимоги за кредитними договорами - на рівні заборгованості за такими договорами (заборгованість за основним боргом, нарахованими відсотками, а також сума заборгованості, що обліковується на рахунках клієнтів банку)) станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб'єктами оціночної діяльності;

2) активи (майно), які не були продані на відкритих торгах (аукціоні), банк повторно виставляє на продаж із зменшенням їх ціни реалізації, встановленої для проведення попередніх відкритих торгів (аукціону), на 10 відсотків від початкової ціни, але сумарно не більше ніж на 80 відсотків від початкової ціни.

Приписами пункту 12 розділу VII Положення № 388 вказано, що повторні відкриті торги (аукціон) проводяться не пізніше 10 робочих днів після дати завершення попередніх відкритих торгів (аукціону), які визнані такими, що не відбулися.

Вимогами пункту 13 розділу VII Положення № 388 передбачено, що у разі якщо після зниження початкової ціни активів (майна) на 80 відсотків відкриті торги (аукціон) не відбудуться, такі активи (майно) можуть підлягати продажу у складі пулів активів (майна), сформованих за цією ознакою у порядку, встановленому Фондом.

Крім того, позивач зазначав, що при реалізації активів ПАТ "КБ "Південкомбанк" застосовувались положення рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.07.2017 № 3117 "Про пілотний проект щодо реалізації активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції".

У своїх поясненнях позивач вказував про реалізацію певної групи активів ПАТ "КБ "Південкомбанк", яка складається з заборгованості за кредитами окремих позичальників юридичних осіб, ФОП та фізичних осіб ПАТ "КБ "Південкомбанк", що зареєстровані на тимчасово окупованій території, а саме: АР Крим, Донецька область, Луганська область, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Також позивачем сформований перелік таких позичальників, щодо низької ціни продажу кредитних договорів яких і заявлений даний позов.

До матеріалів справи додані копії рішень комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "КБ "Південкомбанк" № 360 від 07.02.2018, № 361 від 07.02.2018, № 904 від 06.04.2018, рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 433 від 12.02.2018, № 1065 від 12.04.2018 (т.2 а.с.167-177).

За результатами виконання вказаних рішень та проведення торгів не відбулось реалізації виставлених на продаж лотів.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.12.2018 № 3372 затверджено умови продажу активів ПАТ "КБ "Південкомбанк", що складається з пулу активів, в тому числі прав вимоги за кредитними договорами, які є предметом доказування в даній справі (т.2 а.с.178-192).

За результатами відкритих торгів, що відбулись 28.02.2019 (лот №F52GL39311, протокол електронного аукціону №UА-ЕА-2019-02-07-000070-b т.2 а.с.193) виставлено на продаж пул активів ПАТ "КБ "Південкомбанк", що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, основних засобів, нерухомості, автотранспорту, векселів та майнових прав, які випливають з векселів за стартовою ціною 85896943,66грн. (що відповідає стартовій ціні на третіх торгах, визначеній рішенням виконавчої дирекції № 3372). За результатами торгів активи продано за ціною 2676908,00грн. переможцю торгів ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал".

Як було зазначено вище, 23.04.2019 та 25.04.2019 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінуніверсал" було укладені відповідні договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №39311/ЮО та №39311/Ф (т.1 а.с.164-166, 180-182).

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, акт приймання-передачі до договору № 39311/ЮО від 23.04.2019, та додаток № 1 до договору № 39311/Ф від 25.04.2019 надані не в повному обсязі, у вказаних документах відсутні відомості щодо передання прав вимоги за кредитними договорами укладеними з ТОВ "Алітек", фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_9 (т.1 а.с.167-179, 183-192).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в межах даного спору суд не досліджує та не надає оцінку щодо правильності проведення Фондом процедури реалізації активів. Проте, в даному випадку має бути проведений аналіз саме причини низької ціни продажу активів.

Отже, здійснивши аналіз вищевказаних рішень Фонду щодо умов продажу активів ПАТ "КБ "Південкомбанк", судовою колегією встановлено, що жодного разу не був сформований пул в тому вигляді, який наведений позивачем в поясненнях, тобто право вимоги за кредитними договорами, що заявлені в даному позові, жодного разу не виставлялось на торги єдиним лотом.

У всіх сформованих до продажу лотах були наявні і інші кредитні договори з іншими позичальниками, крім тих, що заявлені в позові, а саме: згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "КБ "Південкомбанк" від 12.04.2018 № 1065 до продажу був виставлений лот у складі кредитних договорів, укладених з позичальниками:

- ТОВ "Домант" з початковою (стартовою) ціною продажу 117391572,76грн., мінімальною ціною продажу 23478314,55грн.;

- ТОВ "Дорстрой" з початковою (стартовою) ціною продажу за двома договорами в загальному розмірі 239200031,10грн, мінімальною ціною продажу за обома договорами 47840006,22грн.,

- ТОВ "Торг-Строй Компанія" з початковою (стартовою) ціною продажу 128995113,72грн., мінімальною ціною продажу 25799022,74грн.

Тобто, до вказаного лоту включені два договори з позичальниками, щодо яких заявлені вимоги в даному позові (ТОВ "Домант" та ТОВ "Торг-Строй Компанія"), та один договір з позичальником, щодо якого в даному позові вимоги не заявляються (ТОВ "Дорстрой")

Як вбачається з цін продажу (стартової та мінімальної) вимоги по двом спірним договорам та одному не спірному в даній справі складають приблизно по 50% від загальної суми, так по ТОВ "Домант" та ТОВ "Торг-Строй Компанія" загальна стартова ціна складає 246386686,48грн., а по ТОВ "Дорстрой" - 239200031,10грн.

У вказаному рішенні відсутній код ЄДРПОУ ТОВ "Дорстрой", однак, суд здійснивши пошук в мережі Інтернет інформації стосовно даного товариства, за результатами якого отримано загальнодоступну інформація щодо ТОВ "Дорстрой" з кодом ЄДРПОУ 31660851 та кодом ЄДРПОУ 37549763.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом апеляційної інстанції здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до наступних критеріїв пошуку: ідентифікаційний код юридичної особи 31660851 - ТОВ "Дорстрой" та встановлено, що вказане підприємство є зареєстрованим, відомості щодо здійснення припинення такого підприємства не знайдені, місцем реєстрації є м. Київ. Крім того, вбачається, що місцем реєстрації такого товариства було колись місто Донецьк, однак підприємство перереєстровано та наразі здійснює діяльність.

Крім того, згідно запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до наступних критеріїв пошуку: ідентифікаційний код юридичної особи 37549763 - ТОВ "Дорстрой" та встановлено, що вказане підприємство є зареєстрованим, відомості щодо здійснення припинення такого підприємства не знайдені, місцем реєстрації є м. Одеса.

З огляду на встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про ненадання позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом доказів на підтвердження здійснення повного аналізу всіх причин продажу активів ПАТ "КБ "Південкомбанк" за низькою ціною, а включення до одного пулу як активів з ознаками їх знаходження на тимчасово окупованій території, так і інших не дає змоги достеменно дійти висновку, що саме вплив воєнної агресії Російської є наслідком продажу активів такого пулу за низькою ціною.

Крім того, як вірно встановлено судом першої, з умов договору № 39311/ЮО від 23.04.2019 та доданого до нього акту приймання-передачі документів вбачається, що відбулось відчуження права вимоги за кредитними договорами з іншими особами, крім тих, що заявлені в позові, а саме:

- здійснено відчуження права вимоги за кредитним договором з ТОВ "Герц" Будівельно-монтажне управління" код ЄДРПОУ 36305779. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомості якого є відкритими, за ідентифікаційним кодом юридичної особи 36305779 на даний час зареєстровано ТОВ "Будівельно-монтажне управління", місце реєстрації м. Дніпро, тобто підприємство є працюючим.

- здійснено відчуження права вимоги за кредитними договорами, укладеними з ТОВ "Новігатор Н" (код ЄДРПОУ 35676755), ТОВ "ТД "Оіл Трейд" (код ЄДРПОУ 38560018), які також є зареєстрованими на території, що підконтрольна Україні, наразі здійснюють свою господарську діяльність.

Судова колегія повторно наголошує на тому, що суд не має самостійно здійснювати аналіз причин не продажу активів на перших та других торгах, в тому числі і щодо активів, що не заявлені в даному позові, а також причин низької ціни продажу за заявленими договорами відступлення прав вимоги. Суд і не може здійснити такий аналіз, оскільки не володіє всією інформацією та спеціальними знаннями, це мав здійснити та довести суду саме позивач при зверненні до суду з відповідним позовом.

Проте, позивач, заявляючи позовні вимоги, підійшов формально до їх формування, здійснивши вибірку кредитних договорів з позичальниками за однією ознакою з загального лоту продажу, зазначивши, що саме внаслідок агресії Російської Федерації продаж здійснено за такою ціною. При цьому суд зазначає, що на продаж виставляється один лот, який складається з певних активів, та ціна лоту продажу визначається загальна.

За даними продавця кожна складова лоту має визначену ціну, а в подальшому отримані ним кошти розподіляються пропорційно первісній ціні, для покупця такі дані не мають значення. Отже і кінцева оцінка ціни продажу та причини її формування мають здійснюватись в цілому, враховуючи всі фактори щодо всіх активів у лоті, а не лише одного можливого фактору щодо однієї категорії договорів.

Так, в певному лоті (пулі) містяться різні активи, одні з яких можуть бути привабливими для покупця, а інші - не дуже, однак з урахуванням наявності привабливих активів загальна ціна за лот буде визначена відповідно, тому і аналіз ціни продажу також має здійснюватися з урахуванням всіх факторів.

Як було зазначено вище, причини введення банку в процедуру ліквідації також могли бути одним із факторів, що впливають на ціну його активів. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було проведено порівняльний аналіз цін продажу активів інших банків, які на той час також перебували в процедурі ліквідації і активи яких продавались в той же період.

Отже, за наведених обставин, позивач не навів обґрунтованого аналізу та не довів причинно - наслідкового зв'язку між винними протиправними діями Російської Федерації та завданням шкоди ПАТ "КБ "Південкомбанк" при продажі його активів в процедурі ліквідації за низькою ціною.

Щодо визначення позивачем суми збитків, судова колегія зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19.02.2014 року, пунктом 2 якої ухвалено міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (надалі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

16.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.12.2022 № 1522/38858 "Про затвердження Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності" (надалі - Методика).

У Методиці передбачено, що оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Отже, для визначення розміру суми збитків позивач мав провести оцінку/експертизу щодо визначення дійсної вартості права вимоги за кредитними договорами на момент їх продажу, яка проводиться суб'єктами оціночної діяльності або судовими експертами для встановлення реальної вартості активу, що базується на аналізі фінансових документів, ймовірності стягнення боргу, заставного майна, кон'юнктури ринку тощо.

Відповідний Порядок оцінки права вимоги за зобов'язанням, що виникає внаслідок здійснення кредитної операції затверджений наказом Фонду державного майна України від 29.05.2017 № 866, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 765/30633.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про не доведення позивачем тих обставин, що за умови відсутності військової агресії Російської Федерації, він зміг би реалізувати право вимоги за кредитними договорами, що заявлені в даному позові, за ціною в 100% балансової вартості таких кредитних договорів, а отже за відсутності відповідної оцінки/експертизи позивач не довів збитки саме в тому розмірі, що ним заявлений.

Стосовно нерухомого майна та земельних ділянок, які були реалізовані в процесі ліквідації банку судова колегія зазначає, що здійснюючи продаж такого майна, здійснюється відповідна оцінка ринкової вартості такого майна на момент продажу.

Так, в умовах договорів купівлі-продажу земельних ділянок зазначено ринкову вартість земельних ділянок та зазначено, що вона визначена згідно звіту про експертно-грошову оцінку, здійснену ЗАТ "Консалтингюрсервіс". З умов таких договорів вбачається, що по деяких земельних ділянках їх ринкова вартість є більшою, а по деяких - меншою за балансову.

Проте, за відсутності відповідних звітів про оцінку майна в матеріалах даної справи, які суд мав дослідити та надати відповідну оцінку доказу, суд апеляційної інстанції вважає неможливим, навіть за умови зазначення відповідної ринкової вартості ціни в договорі, самостійно здійснити перерахунок таких збитків.

При цьому, суд також враховує, що позивач здійснив розрахунок суми збитків від продажу земельних ділянок виходячи з іншої бази нарахування, що також унеможливлює самостійне обрахування таких збитків судом.

Щодо продажу нерухомого майна - житлового будинку, судова колегія зауважує, що наведені вище нормативні акти регулюють порядок та методику оцінки збитків, завданих підприємствам усіх форм власності внаслідок збройної агресії Російської Федерації, однак, позивач не надав належних та допустимих доказів (оцінку/експертизу) на підтвердження дійсної вартості такого нерухомого майна та вірного обрахунку суми збитків, надавши лише відомості щодо балансової вартості такого майна.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між винними та протиправними діями Російської Федерації та завданням шкоди ПАТ "КБ "Південкомбанк", а також не надав належних та допустимих доказів завдання збитків Російською Федерацією саме в заявленому розмірі. Отже, позивач не довів наявність всього складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судова колегія також зазначає, що позивач заявив позов від свого імені та просив суд стягнути на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Південкомбанк", процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" з 01.10.2014 перебуває в стані припинення на підставі рішення ДО про припинення ЮО в результаті ліквідації. Запис про державну реєстрацію про припинення такої юридичної особи у вказаному реєстрі відсутній.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка була чинною на 23.06.2019 (дата затвердження звіту уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури ПАТ "Південкомбанк") ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції яка є чинною з 23.05.2020 та на даний час) ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 7 статті 77 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 8 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення ПАТ "КБ "Південкомбанк" такий банк не є ліквідованим, зареєстрований як юридична особа.

Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка є чинною з 05.08.2021 та на даний час) Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Згідно частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка є чинною з 05.08.2021 та на даний час) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Згідно з частиною 6 статті 53 Господарського процесуального кодексу України Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Отже, у процесуальному законодавстві, чинному на дату звернення з позовом (07.08.2025), чітко розмежовано два види позовів Фонду про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- позов який подається від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;

- позов від власного імені в інтересах кредиторів припиненого неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 28.05.2025 у справі № 910/8847/23.

Враховуючи, що на даний час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення ПАТ "КБ "Південкомбанк" та такий банк не є ліквідованим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право на звернення до суду з позовом про стягнення збитків від імені та в інтересах ПАТ "КБ "Південкомбанк", а не від власного імені.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2026 у справі №905/775/25 залишити без змін.

Повна постанова складена 29.05.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Попередній документ

136944618

Наступний документ

136944620

Інформація про рішення:

№ рішення:	136944619
№ справи:	905/775/25
Дата рішення:	20.05.2026
Дата публікації:	01.06.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (29.04.2026)
Дата надходження:	17.04.2026
Предмет позову:	стягнення майнової шкоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

09.09.2025 10:30	Господарський суд Донецької області
23.09.2025 12:00	Господарський суд Донецької області
07.10.2025 11:00	Господарський суд Донецької області
28.10.2025 11:30	Господарський суд Донецької області
11.11.2025 10:30	Господарський суд Донецької області
26.11.2025 12:00	Господарський суд Донецької області
09.12.2025 10:00	Господарський суд Донецької області
22.12.2025 10:00	Господарський суд Донецької області
21.01.2026 10:30	Господарський суд Донецької області
18.02.2026 10:30	Господарський суд Донецької області
17.03.2026 10:30	Господарський суд Донецької області
20.05.2026 13:45	Східний апеляційний господарський суд