Справа № 204/12887/25
Провадження № 2/204/1361/26
28 травня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суду міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за спільним позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
03 грудня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду, із позовом до відповідача Волноваської міської військово-цивільної адміністрації із вимогами про визнання права власності в порядку спадкування за законом (а. с. 1-9).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ясинуватським відділенням Донецької залізниці 15 листопада 1993 року на підставі розпорядження № 200. Вказує, що 21 березня 2019 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Шишманом В. О.,| їй було видано свідоцтво на право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_2 , та зареєстровано за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказане майно. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді: 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ясинуватським відділенням Донецької залізниці 15 листопада 1993 року на підставі розпорядження № 200; земельної ділянки, площею 0,1008 га, кадастровий номер 1421510100:01:012:0039, розташованої в м. Волноваха у садовому товаристві «Любитель-1», цільове призначення для ведення садівництва, яка належала останньому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 742128. Вказує, що за життя її брат заповіт не склав, тому спадкоємцями за законом після його смерті є: його мати - ОСОБА_4 (перша черга), та позивачка (друга черга). Разом з цим, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, вигляді 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала останній на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ясинуватським відділенням Донецької залізниці 15 листопада 1993 року на підставі розпорядження № 200; земельної ділянки, площею 0,1008 га, кадастровий номер 1421510100:01:012:0042, розташованої в м. Волноваха, садовому товаристві «Любитель-1», цільове призначення для ведення садівництва, яка належала останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 349134, а також майна, яке вона не встигла прийняти після смерті її сина ОСОБА_1 - у вигляді 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1008 га, кадастровий номер 1421510100:01:012:0039, розташованої в м. Волноваха у садовому товаристві «Любитель-1». Вказує, що за життя мати заповіт не залишила, водночас вона є її єдиним спадкоємцем. Тому, з метою реалізації спадкових прав вона в установленому порядку звернулась до Волноваської державної нотаріальної контори та за її заявою була відкрита спадкова справа № 68773885, номер у спадковому реєстрі 554/2021, але отримати свідоцтво про право на спадщину у Волноваській державній нотаріальній конторі вона не змогла через те, що наказом міжрегіонального управління до особливого розпорядження було оголошено простій Волноваської державної нотаріальної контори, а документи нотаріального діловодства та архіву Волноваської державної нотаріальної контори, у тому числі спадкову справу № 554/2021, до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо, що підтверджуються листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 23515/28099-26-25/15.1 від 21 липня 2025 року. Тому, прохає суд визнати за нею в порядку спадкування за правом спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на нерухоме майно: - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1791563314215); земельну ділянку, площею 0,1008 га, кадастровий номер 1421510100:01:012:0039, розташовану в місті Волноваха Донецької області, садовому товаристві «Любитель-1», цільове призначення для ведення садівництва; земельну ділянку, площею 0,1008 га, кадастровий номер 1421510100:01:012:0042, розташованої в місті Волноваха Донецької області, садовому товаристві «Любитель-1», цільове призначення для ведення садівництва.
Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 13 годину 40 хвилин 21 січня 2026 року (а. с. 43).
14 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява представниці відповідача Шпак О.М. про розгляд справи за її відсутності (а. с. 110-111), в якій вона, з-поміж іншого, прохала суд замінити найменування відповідача з Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області на Волноваську міську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області, зокрема з тих підстав, що 11 березня 2026 року на виконання Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» № 240/2025 від 16 квітня 2025 року та Розпорядження Президента України «Про призначення I. Лубінця начальником Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області» № 14/2026-рп від 05 березня 2026 року, у зв'язку із утворенням на базі Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області відбулася зміна найменування відповідача - Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 44048570) на Волноваську міську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області.
Протокольною ухвалою суду від 05 травня 2026 року задоволено заяву представниці відповідача Шпак О.М. та замінено найменування відповідача з Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області на Волноваську міську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області (а. с. 127-129).
Крім того, протокольною ухвалою суду від 05 травня 2026 року у справі закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 127-129).
У судове засідання позивачка та її представник - адвокат Хитрий М.В., не з'явилися, останній надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, прохав суд їх задовольнити (а. с. 142).
Представниця відповідача - Шпак О.М., у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 140 та на звороті), в якій прохала суд вирішити справу за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 27 травня 1972 року перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 27 травня 1972 року (а. с. 27).
Позивачка є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 від 04 червня 1985 року (а. с. 29), та сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією його свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26 квітня 1973 року (а. с. 28).
З копії свідоцтва про право власності на житло, яке видане Ясинуватським відділенням Донецької залізниці 15 листопада 1993 року на підставі розпорядження № 200 від 15 листопада 1993 року (а. с. 12 та на звороті) вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 59,35 кв.м, належить на праві приватної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано у БТІ м. Волновахи 07 лютого 1994 року за реєстровим № 6683 в реєстровій книзі П-9/21.
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22 червня 2018 року (а. с. 11).
21 березня 2019 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Шишманом В. О., позивачці було видано свідоцтво на право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , на частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв. м, житловою площею 36,20 кв. м, яке зареєстровано в реєстрі за № 3-199 (а. с. 19).
21 березня 2019 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Шишманом В. О., на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровано за позивачкою право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією відповідного витягу з реєстру № 160462272 від 21 березня 2019 року (а. с. 20 та на звороті).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13 листопада 2021 року (а. с. 21).
За життя ОСОБА_1 , окрім частки у спірній квартирі, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 742128, належала земельна ділянка 0,1008 га, кадастровий номер 1421510100:01:012:0039, яка розташована в м. Волноваха у садовому товаристві «Любитель-1» та призначена для ведення садівництва (а. с. 37 та на звороті).
З відповіді Броварського відділу ДРАЦС у Броварському районі Київської області № 469/22.10-27 від 31 січня 2025 року (а. с. 99 та на звороті) убачається, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про розірвання шлюбу № 116 від 27 квітня 2005 року, який складений відділом ДРАЦС Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас, інформація про виявлення актових записів про його батьківство у даній відповіді відсутня.
Як вбачається з Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84975137 від 23 квітня 2026 року (а. с. 122), спадкова справа до майна померлого ОСОБА_1 , не заводилася.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 25 листопада 2021 року (а. с. 36).
За життя ОСОБА_4 , окрім частки у спірній квартирі, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯИ № 349134, належала земельна ділянка 0,1008 га, кадастровий номер 1421510100:01:012:0042, яка розташована в м. Волноваха у садовому товаристві «Любитель-1» та призначена для ведення садівництва (а. с. 33-34).
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі№ 67600216 від 03 грудня 2021 року (а. с. 30), до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , Волноваською державною нотаріальною конторою 03 грудня 2021 року заведено спадкову справу № 554/2021.
З відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 23515/28099-26-25/15.1 від 21 липня 2025 року (а. с. 31) убачається, що наказом міжрегіонального управління до особового розпорядження оголошено простій Волноваської державної нотаріальної контори. При цьому зазначено, що документи нотаріального діловодства та архіву Волноваської державної нотаріальної контори, у тому числі спадкова справа № 554/2021 до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з приписами ст. ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Приписами ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Так, нормами ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Приписами ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Таким чином, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Приписами ст. 1276 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Як вже встановлено судом, ОСОБА_4 є матір'ю позивачки та ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а оскільки останній дітей не мав, у шлюбі не перебував, то ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті свого сина, а позивачка, відповідно, спадкоємицею другої черги.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_4 не встигла прийняти спадщину після смерті свого сина ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки сама померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті матері, право якої на прийняття належної їй частки спадщини після смерті сина ( ОСОБА_1 ), перейшло до її спадкоємиці - позивачки, а відтак, остання є також спадкоємицею за спадковою трансмісією після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Одночасно із цим, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В даному випадку, судом встановлено, що до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 Волноваською державною нотаріальною конторою 03 грудня 2021 року було заведено спадкову справу № 554/2021.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку і громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року Волноваська міська територіальна громада (UA14040030000025138), з 10 березня 2022 року віднесена до тимчасово окупованих рф територій України.
З відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 23515/28099-26-25/15.1 від 21 липня 2025 року (а. с. 31) вбачається, що наказом міжрегіонального управління до особового розпорядження оголошено простій Волноваської державної нотаріальної контори. При цьому зазначено, що документи нотаріального діловодства та архіву Волноваської державної нотаріальної контори, у тому числі спадкова справа № 554/2021 до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо.
Водночас, суд зазначає, що пунктом 2.11 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що якщо спадщина відкрилася на окремих територіях України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територіях, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі (далі - окремі території України), та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але неможливо продовжити провадження внаслідок її знищення або відсутності доступу до місця її зберігання у зв'язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, другий з подружжя (колишній з подружжя), продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця, другого з подружжя (колишнього з подружжя). При прийнятті заяви нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність зареєстрованої спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
В свою чергу, пунктом 4.11.6 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Мін'юсту № 3253/5 від 22 грудня 2010 року, встановлено, що приватний нотаріус (контора), що продовжує провадження спадкової справи, зазначеної у підпункті 4.11.5 цього пункту: формує на заміну нову спадкову справу відповідно до пункту 11.3 розділу ХI цих Правил; реєструє спадкову справу в книзі обліку і реєстрації спадкових справ (додаток 10) з присвоєнням нового номеру спадковій справі за книгою; реєструє спадкову справу в алфавітній книзі обліку спадкових справ (додаток 7); реєструє у Спадковому реєстрі зміну місця зберігання спадкової справи, номер спадкової справи, яка заведена на заміну (попередній номер спадкової справи та дата її заведення до заміни зазначається у додаткових відомостях реєстру).
Натомість, як встановлено судом, у визначеному приписами п. 2.11 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та 4.11.5 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Мін'юсту № 3253/5 від 22 грудня 2010 року порядку позивачка до будь-якого іншого нотаріуса із відповідною заявою про продовження провадження спадкової справи № 554/2021 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , не зверталася.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивачка у даному випадку звернулася до суду із позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування із посиланням на те, що отримати свідоцтво про право на спадщину у Волноваській державній нотаріальній конторі вона не змогла, через те, що наказом міжрегіонального управління до особового розпорядження оголошено простій Волноваської державної нотаріальної контори, а документи нотаріального діловодства, у тому числі спадкова справа № 554/2021 до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, а відтак встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо, водночас у порядку, визначеному приписами п. 2.11 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та 4.11.5 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Мін'юсту № 3253/5 від 22 грудня 2010 року до будь-якого іншого нотаріуса із відповідною заявою про продовження провадження спадкової справи № 554/2021 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , вона не зверталася, відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину не отримувала, приймаючи до уваги, що визнання права власності на майно в порядку спадкування є винятковим способом захисту, що має застосовуватися виключно тоді, коли існують перешкоди для оформлення спадкових прав у передбаченому законодавством України порядку, суд дійшов обґрунтованого висновку про передчасність вказаного позову, а відтак про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, буд. 88; ЄДРПОУ 44048570) про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна