г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/687/26
Номер провадження 2/213/905/26
29 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Довгої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03.03.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8822187. Відповідач умови договору не виконав, кредитні кошти у передбачені строки не повернув. 13.11.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №13112025, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вищезазначеним договором.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 500,00 грн та сплачений судовий збір.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги визнає частково - частині основної суми кредиту. Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафи та пеня. Відповідач з 28.05.2024 є військовослужбовцем і на нього розповсюджується положення цієї норми. Крім того, зазначає, що не отримував повідомлення про відступлення права вимоги позивачу. Просить відмовити у стягненні процентів, пені та штрафу.
Письмові пояснення позивача.
У відповідь на відзив позивач надав письмові пояснення, згідно з якими заборгованість за кредитом нараховано відповідно до умов договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов договору. Зазначає, що за умови того, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, він не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання зі сплати заборгованості на рахунки первісного кредитора.
Процесуальні дії у справі.
12.02.2026 позовна заява надійшла до суду.
23.02.2026 судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
24.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано докази.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Сторони в судове засідання не викликались.
Фіксування судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалась.
Фактичні обставини, встановлені судом.
21.05.2015 відповідачу видано посвідчення учасника бойових дій.
Згідно з військовим квитком 28.05.2024 ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України по мобілізації. Відомості про звільнення (демобілізацію) в запас військово-обліковий документ відповідача не містить.
03.03.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №8822187, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою - 1 % в день, зниженою процентною ставкою - 0,28 % в день, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 договору).
Договір укладений шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором).
Згідно з листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14.11.2025 № 20251114-1.1 грошові кошти у сумі 15 000,00 грн 03.03.2025 успішно перераховані на картку № НОМЕР_1 .
Належність відповідачу картки № НОМЕР_1 та отримання ним кредитних коштів також підтверджується інформацією, витребуваною в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за клопотанням позивача.
Отже кредитодавцем умови договору з надання кредиту виконані у повному обсязі.
Відповідач умови договору належним чином не виконав.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунок заборгованості), складеною ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», станом на 12.11.2025 заборгованість за кредитним договором становить 40 500,00 грн, з яких: основна сума боргу - 15 000,00 грн; проценти - 18 000,00 грн; пеня/штрафи - 7 500,00 грн.
13.11.2025 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу №13112025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №8822187.
Згідно з реєстром боржників № 2 розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент передачі права вимоги становить 40 500,00 грн: основна сума боргу - 15 000,00 грн; проценти - 18 000,00 грн; пеня/штрафи - 7 500,00 грн.
Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вищезазначеним кредитним договором до відповідача.
01 вересня 2025 року відповідачу видано посвідчення учасника бойових дій.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань.
Норми права, які застосовує суд.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на дату укладення кредитного договору військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Висновок суду.
Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем з первісним кредитором кредитного договору, після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов'язки, порушення ним взятих на себе зобов'язань; набуття позивачем права вимоги за цим договором.
Так, позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію вищезазначеного кредитного договору, копію договору факторингу, витяг з реєстрів боржників, розрахунок заборгованості первісного кредитору.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується витребуваною в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за клопотанням позивача інформацією.
Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за цими кредитними договорами, виникла заборгованість.
Також суд зауважує, що на день розгляду справи в суді заборгованість повністю не погашена, відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Тобто позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим кредитним договором.
Розрахунок заборгованості первісного кредитору та виписка з особового рахунку відповідача підтверджують наявність заборгованості.
Доводи відповідача про неповідомлення про відступлення права вимоги суд відхиляє, оскільки за положеннями статей 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, заміна кредитора у зобов'язанні не припиняє самого зобов'язання та не впливає на дійсність основного правочину.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.09.2015 у справі №6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Доказів погашення у повному обсязі заборгованості первісному кредитору відповідачем не надано.
Отже, позивачем підтверджено перехід до нього права вимоги до відповідача.
Відповідач порушив умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості.
Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитора містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач з 28.05.2024 є військовослужбовцем і на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема пункт 15 статті 14.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, з військової служби не звільнений, кредитний договір укладений не з метою придбання житла та/або автомобіля, тому проценти та пеня за укладеним ним кредитним договором згідно з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не нараховуються.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Тому, оскільки відповідач з 28.05.2024 призваний на військову службу, кредитний договір укладений 03.03.2025, ОСОБА_1 не зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом та пеню.
Крім того стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану не відповідає вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині процентів та пені задоволенню не підлягають.
Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21 передбачено, що за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
Оскільки сплачені ОСОБА_2 кошти в сумі 1 260,00 грн зараховані первіснім кредитором у рахунок погашення заборгованості за процентами за кредитним договором, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 740,00 грн (15 000,00 - 1 260,00), що складається із заборгованості за кредитом.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 129,19 грн (33,93 %).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8822187 від 03.03.2025 у розмірі 13 740 (тринадцять тисяч сімсот сорок) грн 00 коп., яка складається з тіла кредиту
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 129,19 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення - 29.05.2026.
Суддя О.В. Алексєєв