Справа № 703/3311/26
2-о/703/141/26
28 травня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Проценко А.М.,
з участю секретаря судового засідання Вовк І.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Сміла цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
Заявниця 25.05.2026 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із письмовою заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців, із встановленням наступних заборон, а саме: заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання (перебування) заявниці, що за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись на відстань менше 200 метрів до місця проживання заявниці, що за адресою: АДРЕСА_1 , чи інших місць, що часто відвідує заявниця; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через інших осіб спілкуватись із заявницею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використання листування, телефонного (мобільного) зв'язку, будь-яких месенджерів та соціальних мереж. Встановити строк обмежувального припису 6 (шість) місяців з дня ухвалення рішення.
Заява мотивована тим, що син заявниці ОСОБА_2 за місцем її проживання постійно вчиняє щодо неї домашнє насильство, а саме: висловлюється нецензурною лайко, здійснює моральне приниження, штовхає, тобто вчиняє відносно неї насильство фізичного та психологічного характеру завдаючи шкоди її здоров'ю. За систематичне вчинення ОСОБА_2 щодо своєї матері умисного домашнього насильства, він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, а саме: 18 червня 2025 року постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу на суму 680 грн; 10 липня 2025 року постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу на суму 340 грн; 30 вересня 2025 року постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу на суму 1 020 грн; 12 березня 2026 року постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у вигляді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб. Незважаючи на неодноразові притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, він продовжує вчиняти щодо своєї матері (заявниці) домашнє насильство, що призвело до того, що остання вимушено залишила місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , та перейшла проживати до місця проживання меншого сина, оскільки неправомірні дії з боку ОСОБА_2 до заявниці викликають у останньої постійні побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість і побоювання за своє фізичне здоров'я і життя. Відтак вона змушена звернутися із заявою про видачу обмежувального припису, оскільки інші заходи впливу не дають жодного результату.
У судовому засіданні заявниця заяву підтримала, просила її задовольнити та зазначила, що ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, систематично вчиняє конфлікти та скандали, висловлюється на її адресу образливою та нецензурною лексикою, чим чинить психологічне насильство. Також заявниця зазначила, що її син ОСОБА_2 систематично застосовує до неї фізичне насильство, штовхає, вчиняє інші дії фізичного характеру, чим завдає шкоди її здоров'ю.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суд, вислухавши доводи заявниці в судовому засіданні, дослідивши докази заяви, якими вона обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що заявниця зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянки України ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 21.12.2000.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ї групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 від 11.09.2019.
Будинок, в якому мешкає заявниця ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , належить заявниці, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.04.1999 року, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09.07.2001 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.07.2005 року, витягом №8177751 про реєстрацію права власності на нерухоме майно,державним актом на право власності наземельну ділянку серія ЯЛ №602655.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином заявниці ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 30 травня 1986 року.
У судовому засіданні встановлено, що заявниця із заінтересованою особою не проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.07.2025, ОСОБА_2 08 травня 2025 року, близько 18 год. 30 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинив психологічне та фізичне насильство в сім'ї відносно своєї матері ОСОБА_1 , а саме ображав нецензурною лайкою, морально принижував, штовхав, чим завдав шкоду її психологічному здоров'ю, за що був притягнутий до відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на якого було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Як вбачається з постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2025, ОСОБА_2 20 травня 2025 року близько 19 год. 00 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_1 , чим заподіяв шкоду психологічному здоров'ю, за що був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на якого було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
Відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.09.2025, ОСОБА_2 , повторно, 14 серпня 2025 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у висловлюванні нецензурною лайкою відносно потерпілої, що завдало шкоди її психологічному здоров'ю, за що був притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та на якого було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020 грн.
Як вбачається з постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026, ОСОБА_2 12.02.2026 близько 14-00 год за адресою АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї матері ОСОБА_1 , домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному та психічному здоров'ю, за що був притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та на якого було накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб.
Будучи допитаною в судовому засіданні заявниця зазначила про те, що їй уже 64 роки. Вона любить свого сина, однак, зважаючи на тривалість неправомірних дій щодо до неї, відсутність жодних підстав сподіватись на покращення, відсутність за місцем проживання молодшого сина, який пригальмовував запал ОСОБА_2 , свій похилий вік та відповідний йому стан здоров'я, відчуваючи безвихідь, вимушена звернутись за захистом.
Зокрема, зазначила про те, що сильно потерпає від сина саме коли він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Насильство почалось, коли син почав зловживати алкогольними напоями. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, є доволі агресивним. Незважаючи ні на її вік, ні на те, що вона є власником будинку, в якому вони проживають, він у брутальній формі звертається до неї із зауваженнями, коли він бажає випити, його дратує навіть її хода по коридору, або прихід у кімнату кухні. Його поведінка, нічні крики, вчинені в стані алкогольного сп'яніння, ним забуваються.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 350 - 2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Предметом доказування є вчинення щодо заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до п. 3, 4, 6, 7, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Пунктом 41 постанови Верховного Суду від 24.05.2024 у справі № 569/19137/23 зазначено, що оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Водночас, пунктами 1, 10 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що постраждала особа має право на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене суд, вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_1 . Враховуючи тривале продовження незаконних дій, вік заявниці, усталені звички її сина, суд вважає, що у даному випадку повністю відсутні дієві запобіжники щодо попередження вчинення насильства кривдником щодо власної матері. Тому суд вважає високою вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи. Такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, вказують на злісність особи кривдника та неспроможність усунути небезпеку для постраждалої особи, окрім як шляхом видачі обмежувального припису стосовно кривдника.
Суд оцінює поведінку ОСОБА_2 , беручи до уваги те, що причиною агресивної поведінки є його зловживання алкоголем, що уже носить триваючий характер, а отже вимагає значних зусиль та часу самого ОСОБА_2 над корекцією своїх звичок.
Тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 ;
- наближатись на відстань менше 200 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , чи інших місць, що часто відвідує ОСОБА_1 ;
- особисто або через інших осіб спілкуватись із заявницею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використання листування, телефонного (мобільного) зв'язку, будь-яких месенджерів та соціальних мереж.
Відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 293, 294, 350-1 - 350-6, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 ;
- наближатись на відстань менше 200 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , чи інших місць, що часто відвідує ОСОБА_1 ;
- особисто або через інших осіб спілкуватись із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використання листування, телефонного (мобільного) зв'язку, будь-яких месенджерів та соціальних мереж.
Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити ВП №2 Черкаського РУП ГУНП у Черкаській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також у Черкаську районну адміністрацію Черкаської міської ради.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя А.М. Проценко