Справа № 201/14262/25
Провадження № 2/192/1074/26
Іменем України
28 травня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Щербини Н. О.,
за участю секретаря судового засідання - Чернишкіної А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
10 березня 2026 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області згідно ухвали Соборного районного суду м. Дніпра від 14 листопада 2025 року про передачу справи за підсудністю, надійшла справа за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 13 червня 2024 року відповідач уклала з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101718311894097, згідно якого отримала кредит в розмірі 40 000 гривень строком на 36 місяців та зі сплатою відсотків у розмірі 85 % щорічно.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
З посиланням на порушення відповідачем ст.ст. 525, 526, 530,1050,1054 ЦК України позивач зазначає, що станом на 07 листопада 2025 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 89 183 гривні 60 копійок, яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 40 000 гривень 00 копійок, заборгованості по відсоткам в розмірі 39 094 гривні 93 копійки та пені в розмірі 10 088 гривень 67 копійок, які в добровільному порядку відповідач не сплачує, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.
Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, згідно клопотання просив проводити розгляд справи без його участі. Не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.5 зворот).
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Про дату та час розгляду справи була належним чином повідомлена відповідно до вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України, у зв'язку з тим, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача. Тому виклик такої особи як відповідача у справі здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.75).Відзив на позов не надала.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 13 червня 2024 року між сторонами за допомогою веб сайту https://a-bank.com.ua шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк» було укладено Договір про надання банківських послуг б/н (а.с.7).
Згідно заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 13 червня 2024 року між сторонами було укладено електронний кредитний договір АВН0СТ155101718311894097 (а.с.9-11).
Відповідно до умов укладеного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 40 000 гривень 00 копійок строком на 36 місяців зі сплатою за цей період 85 % на рік.
Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується комбінацію літер та цифр, що розташовані на останній сторінці Договору та являють собою електронний підпис відповідача (а.с.11). Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожен примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.
Згідно копії меморіального ордеру від 13 червня 2024 року позивач перерахував відповідачу кредит в розмірі 40 000 гривень (а.с.18,19), а отримання кредиту також підтверджується випискою по рахунку (а.с.20-21).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом встановлено, що згідно наданого розрахунку станом на 07 листопада 2025 року у відповідача існує заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 40 000 гривень 00 копійок, по відсоткам в розмірі 39 094 гривні 93 копійок, а також нарахована пеня в розмірі 10 088 гривень 67 копійок, від сплати яких відповідач ухиляється (а.с.17).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідач не погасив своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов укладеного Кредитного договору, оскільки відповідач докази про погашення заборгованості суду не надав, а отримання кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами (а.с.18,19). Тому суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однак вимоги про стягнення штрафних санкцій - пені в розмірі 10 088 гривень 67 копійок задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивач в позові посилався на те, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» встановлюють, що неустойка (штраф, пеня) не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 (дата набрання чинності Закону № 3498-IX 24.12.2023 + 30 днів). Кредитний договір укладено 23 квітня 2024 року, тобто після закінчення 30-ти денного строку набрання чинності Законом України № 3498-IX (24.12.2023 + 30 днів), тому в зв'язку з цим нараховані штрафи за порушення умов Кредитного договору відповідають чинному законодавству. Також, враховуючи, що Закон про споживче кредитування є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування, позивач вваж аж, що нараховані штрафи за невиконання умов Кредитного договору підлягають сплаті відповідачем.
Суд не погоджується з позицією позивача в частині наявності підстав для стягнення штрафу з огляду на положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки кодекс є кодифікованим нормативно-правовим актом та його норми слід застосувати до спірних правовідносин.
Оскільки станом на дату нарахування штрафних санкцій, як і на дату укладання кредитного договору, було введено воєнний стан на всій території України, тому нарахування неустойки у виді штрафу в розмірі 10 088 гривень 67 копійок є не обґрунтованим, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 48).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код в ЄДРЮОФОПГФ - 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код в ЄДРЮОФОПГФ - 14360080) заборгованість за Кредитним договором № АВН0СТ155101718311894097 від 13 червня 2024 року станом на 17 листопада 2025 року за тілом кредиту у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок та заборгованість за відсотками в розмірі 39 094 (тридцять дев'ять тисяч дев'яносто чотири) гривні 93 копійки, а всього 79 094 (сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто чотири) гривні 93 копійки, відмовивши в задоволенні решти позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код в ЄДРЮОФОПГФ - 14360080) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 28 травня 2026 року.
Суддя Н. О. Щербина