Справа № 204/5873/13-п
Провадження № 3/204/896/13
ІМенеМ УкрАїНи
25 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді Білик І.А.,
за участю секретаря Гончаренко А.О.,
за участю прокурора Криворучко Д.В.,
за участю захисника Бервено О.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро, клопотання захисника Бервено Олексія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному проваджені № 12025042140001444 від 15.12.2025 року, -
До суду надійшло клопотання захисника Бервено Олексія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному проваджені № 12025042140001444 від 15.12.2025 року. В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділу ВП №3 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042140001444 від 15.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України. У межах вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17.12.2025 року накладено арешт на майно, а саме на автомобіль «Honda», моделі Accord, сірого кольору, з р.н. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 3245 та на ключі від нього. Власником транспортного засобу «Honda», моделі Accord, сірого кольору, з р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 3245. Підставою для накладення арешту ухвалою слідчого судді визначено збереження речових доказів, а також вказано, що вилучене авто є знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Однак, сам по собі факт використання транспортного засобу для пересування особи, яка позбавлена права керування, не свідчить про те, що автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення у розумінні ст. 98 КПК України. При цьому транспортний засіб не є спеціально пристосованим або використаним засобом для вчинення кримінального правопорушення, а виступає лише об'єктом побутового використання та способом пересування. Тим більше, ОСОБА_1 , як власник автомобілю, не знав та не міг знати про те, що ОСОБА_2 позбавлений права керувати транспортними засобами. Автомобіль не має самостійного причинного зв'язку із фактом невиконання судового рішення, оскільки кримінально караним є саме факт порушення встановленої судом заборони, а не використання конкретного транспортного засобу. Крім того, судовий розгляд клопотання про арешт майна відбувався без участі власника такого майна - ОСОБА_1 , про наявність рішення суду останній дізнався вже згодом, копії самого рішення при цьому не отримував. Зазначене є прямим порушенням статті 64 2 КПК України, відповідно до якої «Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом». Стороною обвинувачення також не доведено, що транспортний засіб зберіг на собі будь-які сліди кримінального правопорушення, був предметом кримінально- протиправних дій, або набутий кримінально протиправним шляхом та підлягає спеціальній конфіскації. Слідчі дії із транспортним засобом фактично проведені, його оглянуто та зафіксовано, будь-які експертні дослідження впродовж п'яти місяців не здійснювалися, а тому подальше утримання автомобіля під арештом не є необхідним для цілей кримінального провадження. ОСОБА_1 не повідомлено про підозру, він не є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, його транспортний засіб не підлягає спеціальній конфіскації в розумінні ст. 96-1 КК України. Зняття арешту з автомобілю не призведе до втрати або будь-якого пошкодження майна та настання інших наслідків, які можуть перешкоджати проведенню досудового розслідування. Вищезазначений автомобіль є єдиним засобом для забезпечення життєвих потреб та утримання родини ОСОБА_1 . На підставі викладеного, просить суд скасувати арешт на автомобіль «Honda», моделі Accord, сірого кольору, з р.н. НОМЕР_1 , на ключі від нього та на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 3245.
Посилаючись на зазначені у клопотання підстави, захисник ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив скасувати арешт на зазначений автомобіль.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти скасування арешту майна, зазначивши, що підстави відсутні.
Дослідивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходжу до наступного.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства на відповідність принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, суд не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали слідчого судді від 10.06.2022 року про арешт майна, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, слідчим відділом ВП № 3 ДРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12025042140001444, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.12.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. В ході досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Чечелівський районний суд міста Дніпра від 17.12.2025 року, накладено арешт на майно вилучене 14 грудня 2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Павлова, поблизу буд. 26, а саме: транспортний засіб марки «Honda», модель «Accord», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , 2 ключі від транспортного засобу, яке належить ОСОБА_1 . Правова підстава для арешту є - збереження речових доказів.
Пунктами 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання часткового та скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, застосованих згідно ухвали слідчого судді Чечелівський районний суд міста Дніпра від 17.12.2025 року, а саме: шляхом скасування заборони користування транспортним засобом марки «Honda», модель «Accord», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , 2 ключі від транспортного засобу.
При цьому, слідчий суддя враховує, що наразі досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, а вказане майно визнано речовим доказом, яке підлягає збереженню, тоді як скасування арешту в частині заборони відчуження, розпорядження вказаним майном, призведе до передачі іншим особам, що в свою чергу позбавить орган досудового розслідування можливості використання вказаного предмету, як речового доказу.
Враховуючи наведене, клопотання захисника слід задовольнити частково та скасувати арешт майна в частині заборони користування майном.
Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372 КПК України,
Клопотання захисника Бервено Олексія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному проваджені № 12025042140001444 від 15.12.2025 року - задовольнити частково.
Арешт, накладений ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025 року в частині заборони користуватися транспортним засобом марки «Honda», модель «Accord», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , 2 ключі від транспортного засобу, яке належить ОСОБА_1 - скасувати.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя І.А.Білик