Справа № 204/12648/25
Провадження № 2/204/1258/26
28 травня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
26 листопада 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 із вимогою про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей (а. с. 1 та на звороті).
В обґрунтування позову, з урахуванням позовної заяви у новій редакції (а. с. 16-17 та на звороті) вказала на те, що 29 серпня 2009 року сторони уклали шлюб, від шлюбу мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через деякий час після укладення шлюбу виявилося, що характери сторін, їхні погляди на шлюб, сім'ю та виховання дітей є несумісними, що унеможливлює подальше спільне проживання та ведення спільного сімейного життя. Позивачка вважає, що шлюб з відповідачем фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дитини, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні, крім того прохає суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень.
02 грудня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, позивачці надано термін на усунення недоліків (а. с. 8-9), які були усунені представницею позивачки 16 грудня 2025 року.
Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 33), копія якої надіслана сторонам за супровідним листом від 18 грудня 2025 року (а. с. 34).
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року сторонам надано час на примирення подружжя строком на чотири місяці, провадження у справі зупинено, після закінчення строку на примирення, відновлено провадження та призначено судове засідання на 26 травня 2026 року (а. с. 74-75).
Позивачка у судове засідання не з'явилася, представниця позивачки надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивачки, в якій вказала, що після закінчення строку на примирення позивачка не змінила свою думку щодо розірвання шлюбу та наполягає позовні вимоги задовольнити (а. с. 85 та на звороті).
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував щодо розірвання шлюбу з позивачкою. Наполягав на тому, що хоче зберегти сім'ю. Разом з цим, прохав у разі задоволення судом позову зменшити витрати на правову допомогу до 1000 гривень.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28 серпня 2009 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженого у м. Дніпропетровськ, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженою у с. Карабинівка Павлоградського району Дніпропетровської області, укладено шлюб, про що складено актовий запис № 642, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 19). Прізвище позивачки після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 ». Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 20) та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 21).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з вимогами ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Приписами ч. 2 ст. 112 СК України визначено, що суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч. 1 підпункту "с", "однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Оскільки за час, який надавався судом сторонам для примирення, сторони не примирилися, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 ЦПК України, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Нормами ст. 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка не виявила бажання змінювати прізвище, суд залишає їй шлюбне прізвище.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, тому суд вважає за можливе розірвати шлюб укладений 28 серпня 2009 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженого у м. Дніпропетровськ, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженою у с. Карабинівка Павлоградського району Дніпропетровської області, актовий запис № 642 розірвати.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Як убачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачці у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги №12/25-14 від 12 грудня 2025 року надавала адвокатка Бондар Анна В'ячеславівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7811/10 від 05 червня 2019 року (а. с. 25)) (а. с. 26 та на звороті) та на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 2077286 від 15 грудня 2025 року (а. с. 24).
Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Так, на підтвердження наданих послуг адвокаткою надано платіжну інструкцію № @PL086610 від 12 грудня 2025 року про перерахування на рахунок адвокатки Бондар А.В. за надання юридичних послуг по договору 12/25-14 від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 4000 гривень (а. с. 28).
Слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у сумі 1000 гривень.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача понесені позивачкою судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 133, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 24, 55, 56, 104, 105, 109, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, що укладений 28 серпня 2009 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженого у м. Дніпропетровськ, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженою у с. Карабинівка Павлоградського району Дніпропетровської області, актовий запис № 642 - розірвати.
Залишити шлюбне прізвище позивачки - « ОСОБА_6 ».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна