Справа № 203/2498/24
Провадження № 2/0203/117/2025
13.02.2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним проступком,
встановив:
15.05.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 (представник позивача - адвокат Ковальчук Д.Ю.) до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним проступком, в якій позивач, з урахуванням її виправленої редакції від 11.06.2024 року, просить суд:
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 920,50 грн та моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн.
І. Стислий виклад позиції учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач зазнала матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення відносно неї кримінального правопорушення, що визначено вироком суду та висновком експерта. До вказаних подій були постійні погрози по телефону застосування насильства та смерті відносно позивача зі сторони самої відповідачки та її доньок, а також невідомого чоловіка. Позивач зазнавала постійних душевних страждань через постійні погрози відносно неї, побоюючись за своє життя, побоюючись виходити з роботи та дому. В подальшому позивач зазнавала постійних душевних страждань внаслідок заподіяних їй тілесних ушкоджень, переживань за стан свого обличчя, чи загояться рани на обличчі.
Також представник позивача пояснив, що відповідач принизила честь та гідність позивача, оскільки кримінальне правопорушення було вчинене відповідачем саме за місцем роботи в супермаркеті «Варус» в присутності колег та знайомих позивача. Після цих подій позивач не могла тривалий час спокійно себе почувати, перебувала у постійній тривозі, безсонні, відчувала нудоту. Позивач оцінює розмір завданої їй моральної шкоди у сумі 40000,00 грн. Також позивач вказала, що їй була заподіяна матеріальна шкода у вигляді витрат на лікування у сумі 920,50 грн, що підтверджується квитанцією від 04.03.2024 року на придбання ліків.
З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним проступком.
29.07.2024 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказала, що не заперечує своєї вини у вчиненні кримінального проступку та відповідно до вироку від 27.03.2024 року, від вчиненого проступку вона не ухилялась, було щире каяття, оскільки проступок був вчинений у стані афекту та тривог. Як пояснила відповідач, її донька - ОСОБА_4 на момент вчинення злочину, а саме 04.03.2024 року, перебуваючи на дев'ятому місяці вагітності, стала жертвою погроз, що надходили від позивача, оскільки її чоловік - ОСОБА_5 , перебуває у відносинах із позивачем, покинув вагітну дружину, та на сьогодні не допомагає своїй дитині та матері дитини, відмовився від розмов з нею. Однак, позивач телефонувала її вагітній донці, погрожувала, що поріже живіт, що не дасть нормального життя донці та її сину. Через погрози з боку позивача донька відповідача побоювалась виходити з будинку, переймалась за своє життя та життя ненародженої дитини. На думку відповідача, позивач не довела належними та допустимими доказами повідомлені нею обставини щодо завданої їй моральної шкоди, а злочин вчинила в стані афекту. Крім того, відповідач вказала, що і сама наразі має проблеми зі здоров'ям, регулярно знаходиться у стаціонарі, відповідно до вказаних нею захворювань, їй повинні встановити групу інвалідності.
Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
07.08.2024 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача вказав, що відповідач не довела того, що вона вчинила кримінальне правопорушення в стані афекту, а позивач не висловлювала жодних погроз на адресу її доньки ОСОБА_4 , не погрожувала, що поріже живіт, не вказувала на те, що не дасть їй життя та її сину. Також під час зустрічі з відповідачем в супермаркеті «Варус» позивач жодним чином не висловила лайливого та образливого слова на адресу відповідача. Відповідач прийшла до супермаркету «Варус» з якоюсь рідиною, заздалегідь переслідувала мету виприснути її на позивача, нанести їй тілесні ушкодження. Вказані дії відповідач вчинила саме у зв'язку з тим, що позивач не захотіла виходити з нею з супермаркету для якоїсь нібито розмови. Також представник позивача вказав на те, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, нічим не підтверджені.
Інші заяви по суті справи на адресу суду не надходили.
Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, пояснив підстави звернення до суду з позовом таким чином, як про це вказано у позовній заяві та заявах по суті справи. Представник позивача пояснив, що позивачу були заподіяні легкі тілесні ушкодження після того, як відповідач облила її обличчя зеленкою. Ці обставини встановлені вироком суду. Це сталось, оскільки хлопець позивачки припинив шлюбні відносини з донькою відповідача. Відповідач як мати вважала, що припинення шлюбних відносин між її донькою та чоловіком відбулось саме з вини позивача та позивач винна у всіх бідах її родини. З боку відповідача на адресу позивача надійшли погрози, щоб позивач припинила стосунки з чоловіком її доньки, бо її донька вагітна. З цього приводу позивач зазнала моральних страждань, побоювалась за своє життя. Позивач працює в супермаркеті «Варус», куди і прийшла відповідач з метою з'ясування стосунків, принесла із собою речовину зеленого кольору. Також представник позивача пояснив, що на адресу позивача надходили погрози, проте встановити цього наразі вони не можуть, бо більша частина смс-повідомлень видалена з телефону. Позивач оцінює свою моральну шкоду саме у розмірі 40000,00 грн.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року було залишено без руху позовну заяву та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали суду про залишення заяви без руху.
11.06.2024 року представник позивача на виконання ухвали суду від 22.05.2024 року надав суду позовну заяву у виправленій редакції.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 07.08.2024 року із занесенням до протоколу судового засідання було прийнято відмову представника позивача від клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 07.08.2024 року було задоволено у повному обсязі заяви представника позивача та відповідача про виклик свідків та допит позивача в якості свідка в цивільній справі та постановлено допитати у судовому засіданні в якості свідка позивача - ОСОБА_2 , викликано у судове засідання для допиту в якості свідків - свідків сторони відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , викликано у судове засідання для допиту в якості свідків - свідків сторони позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .
Ухвалою суду від 12.12.2024 року із занесенням до протоколу судового засідання були долучені до матеріалів справи докази, додатково подані відповідачем, а саме: роздруківку із месенджеру «Вайбер», скріншот з месенджеру «Інстаграм», скріншот на 6 (шести) аркушах про погрози, проте, з урахуванням позиції сторони позивача та вимог ст. 83 ЦПК України, такі письмові докази не прийняті судом до уваги, оскільки відповідач порушила порядок та строк їх долучення, визначений ст. 83 ЦПК України.
05.12.2024 року, 09.12.2024 року та 12.02.2025 року відповідач подала до суду письмові заяви про розгляд справи без її участі та пояснила, що вона заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд винести справедливе рішення на розсуд суду.
У судовому засіданні 12.12.2024 року судом були допитані свідки сторони позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , та позивач ОСОБА_2 була допитана в якості свідка.
У судовому засіданні 13.02.2025 року було допитано свідка сторони відповідача: ОСОБА_6 .
У судове засідання 13.02.2025 року не з'явився свідок сторони відповідача - ОСОБА_4 без повідомлення суду про поважність причин неприбуття у судове засідання.
Ухвалою суду від 13.02.2025 року із занесенням до протоколу судового засідання було продовжено розгляд справи без допиту другого свідка сторони відповідача ОСОБА_4 , з урахуванням думки представника позивача та повідомлених свідком ОСОБА_6 обставин щодо перебування свідка ОСОБА_4 за кордоном.
У судове засідання 13.02.2025 року з'явився представник позивача, відповідач подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, заслухавши думку представника позивача, на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223 ЦПК України продовжив судове засідання за відсутності відповідача.
У ході судового розгляду справи по суті спору суд заслухав усні пояснення представника позивача по суті спору, допитав свідків, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та 13.02.2025 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2024 року, справа №203/1506/24, у кримінальному провадженні №12024046030000164 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої за ч. 1 ст. 125 КК України, було визнано винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
За змістом вироку вказано, що 04.03.2024, приблизно об 11:00 годині, ОСОБА_3 , знаходячись у відділів овочів та фруктів, приміщення ТОВ «ОМЕГА» магазину «Варус-35», за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 11, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт з раніше знайомою їй ОСОБА_2 , у ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Реалізовуючи злочинний умисел, перебуваючи в зазначеному місці та в зазначений час, ОСОБА_3 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, стоячи в безпосередній близькості до потерпілої ОСОБА_2 , спричинила потерпілій ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівок обох очей, яке за своїм характером відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження. ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку.
Вказаний вирок набрав законної сили станом на 30.04.2024 року.
Відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №62 від 04.03.2024 року, 04.03.2024 року було проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підсумками якої на основі судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , зазнала легкі тілесні ушкодження (а.с. 8-9).
На підтвердження понесеної матеріальної шкоди у розмірі 920,50 грн позивач надала суду копії консультаційного висновку спеціаліста від 04.03.2024 року та чеку від 04.03.2024 року на суму 920,50 грн (а.с. 10-11).
На підтвердження надходження погроз на адресу позивача засобами телефонного зв'язку через смс-повідомлення та у застосунку «Телеграм», представник позивача надав суду копії роздруківок скріншотів з телефону позивача (а.с. 14-19).
На підтвердження перебування на лікуванні відповідач надала суду копії медичних документів (а.с. 46-49).
Також позивач зверталась до ВП №9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 10.04.2024 року та внесення відомостей до ЄРДР, на підставі якої 16.04.2024 року до ЄРДР за заявою ОСОБА_8 були внесені відомості за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 57-61, 94-98).
Допитана у судовому засіданні в якості свідка позивач - ОСОБА_2 пояснила, що донька відповідача є майже колишньою дружиною її хлопця, яка почала їй погрожувати, а у супермаркеті «Варус» відповідач облила її зеленкою. Позивач вказала, що не зверталась в сторону відповідача нецензурною лайкою, але відповідач та її родина продовжували писати їй погрози. З цього приводу позивач зазнала душевні страждання.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він одружений з ОСОБА_4 , яка є дитиною відповідача. Позивач фактично проживає з ним з лютого 2024 року, а сім'я його дружини почала погрожувати його сім'ї та позивачу. Згодом до нього зателефонувала позивач та повідомила, що її облили якоюсь зеленою речовиною. Його матері також були нанесені тілесні ушкодження. Як пояснив свідок, він пішов з родини відповідача раніше, ніж почали надходити погрози на адресу позивачу. Свідок вказав, що з 10.02.2024 року він почав зустрічатися з позивачем, яка почала отримувати погрози в телефонному режимі та через смс-повідомлення. Старша сестра його дружини - ОСОБА_9 погрожувала йому та його матері щодо нанесення тілесних ушкоджень, а одного дня нанесли його матері тілесні ушкодження. Позивач переживала через такі події.
Свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона перебуває у дружніх відносинах з позивачем, це її подруга. Свідку відомо, що на початку квітня 2024 року почали телефонувати та погрожувати позивачу, писати погрози, але чому це сталось свідку невідомо. Також свідок пояснила, що вона працює разом з позивачем, але їй невідомо, коли саме позивача облили зеленкою.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вони з позивачем були сусідами, перебували у гарних відносинах, які згодом погіршились, вони припинили спілкування. Матір скоїла злочин та свідок її не виправдовує. Позивач та її подруга писали смс-повідомлення на номер телефону доньки відповідача, яка є її рідною сестрою - ОСОБА_4 , а остання була вагітна. Водночас позивач сама довела відповідача до такого стану. Мати пережила два інфаркта через цю ситуацію. Як пояснила свідок, саме відповідач зазнала моральних страждань від позивача та її подружок, отримувала погрози телефоном.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.
Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року, справа №908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Співмірне відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення. Оскільки дії відповідача відносно позивача мають протиправний характер, що підтверджується
Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що позивач як потерпіла особа зазнала шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, а саме вчиненням кримінального проступку, та між протиправною поведінкою відповідача, шкідливими наслідками встановлено причинний зв'язок, що доведено належними та допустимими доказами. Вироком суду, який набрав законної сили, у вчиненні протиправних дій відповідачем встановлена її вина, яку остання беззаперечно визнала.
Так, загальний розмір майнової шкоди, понесеної позивачем, що доведено належними та допустимими доказами, становить 920,50 грн.
При цьому суд, вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, та надаючи оцінку доказам, наявним у матеріалах справи в їх сукупності, дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 40000,00 грн є завищеним та не відповідає встановленим судом обставинам справи. Водночас суд, беручи до уваги вирок суду, показання свідків, дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, заподіяної кримінальним проступком, оцінений у сумі 2000,00 грн, є розумним, достатнім та співмірним понесеним позивачем стражданням, внаслідок скоєння відповідачем відносно неї кримінального правопорушення.
Аналіз викладеного вище, з дотриманням принципів розумності та пропорційності, дає суду підстави для висновку про те, що позивач довела належними та допустимими доказами завдання їй моральної та майнової шкоди у розмірі 920,50 грн та 2000,00 грн, відповідно.
Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень п. 2, п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 86,44 грн, а саме: ціна позову - 40920,50 грн; 1% ціни позову - 409,20 грн, але не менше 1211,20 грн; 1211,20 грн х 2920,50 грн : 40920,50 грн = 86,44 грн.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 920,50 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним проступком, та 2000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним проступком, а у задоволенні іншої частини позовних вимог слідч відмовити.
При цьому, відповідно до вимог ст. ст. 139, 141 ЦПК України, суд, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 86,44 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним проступком, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову суму у розмірі 920,50 грн (дев'ятсот двадцять гривень 50 копійок) в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним проступком.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову суму у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним проступком.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 86,44 грн (вісімдесят шість гривень 44 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 20.02.2025 року.
Суддя Ф.М. Ханієва