Справа № 199/4393/26
(1-кп/199/718/26)
іменем України
28.05.2026 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в режимі дистанційного судового провадження кримінальне провадження № 12025052230001008 від 02.09.2025 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, учасника бойових дій, який проходить військову службу на посаді головного сержанта 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , який має військове звання «старший сержант»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 415 КК України, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
потерпілої - ОСОБА_8 та її представника - адвоката - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_3 та його захисника - ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №264 від 01.12.2024 ОСОБА_3 призначений на посаду старшого техніка механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , та будучи військовослужбовцем Збройних сил України, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Так, ОСОБА_3 в порушення вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, 02.09.2025 року приблизно об 11:26 годині, більш точного часу встановити не виявилось можливим, керуючи технічно справним автомобілем «Volvo» моделі «XC90», державний номерний знак НОМЕР_3 (військовий номер НОМЕР_4 ) рухався по вул. Весела в с. Вірівка Покровського району Донецької області та в ході руху, під'їжджаючи до будинку № 60 по вказаній вулиці, проявив неуважність та, діючи необережно, не переконавшись в безпеці своїх подальших дій і що це не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, не маючи перешкод технічного характеру, не врахував дорожню обстановку та при закругленні дороги по ходу свого руху, перетнув вузьку суцільну лінію та виїхав на зустрічну полосу руху по якій рухався автомобіль «Volkswagen» моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », під керуванням водія ОСОБА_11 , внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, тим самим грубо порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34. Дорожня розмітка) та п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, згідно з якими:
- дорожня розмітка 1.1 «поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2+1) смугами руху в обох напрямках; позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка);позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки)»;
- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»;
- п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.»
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Volvo», моделі «XC90», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, садна лівої гомілки, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) та відсутні ознаки небезпеки для життя, згідно п.п. 2.2.1 та 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21 добу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, численних забійних ран обличчя, закритого втисненого багатоуламкового перелому дистального метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення уламків, закритого перелому ліктьового відростку лівої ліктьової кістки з незначним зміщенням уламків, забійної рани правої гомілки, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) та відсутні ознаки небезпеки для життя, згідно п.п. 2.2.1 та 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21 добу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - садна та слідів від них на лівій бічній поверхні грудної клітки у середньо-нижній третині; саден та ран, що загоїлись, по задньо-внутрішній поверхні лівої верхньої кінцівки від рівня нижньої третини плеча до середньої третини передпліччя, по зовнішній поверхні лівого стегна у середній третині, на передньо-бічній поверхні лівої нижньої кінцівки від рівня нижньої третини стегна до нижньої третини гомілки, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки на всьому протязі; синця в ділянці лівого кульшового суглобу по всій окружності з розповсюдженням на сідницю; перелому лівої таранної кістки; вогнищевих розсіяних крововиливів під м'якими мозковими оболонками на випуклій поверхні обох півкуль мозку; крововиливів у речовині головного мозку; вогнищевого крововиливу в товщі правого наднирника; розшаровуючого крововиливу в навколонирковій клітковині праворуч з розповсюдженням на позаочеревну клітковину; розривів, що загоюються, капсули та паренхіми на діафрагмальній поверхні правої частки печінки; ознаків дрібновогнищевих крововиливів та, не виключено, фокусів некроза, ознак слабкої запальної реакції у стромі підшлункової залози з розповсюдженням на стінку одного з протоків. Поліорганної недостатньості (фібринозно-гнійний перитоніт, подекуди з домішком колоній бактерій з крововиливами та вираженим набряком в гнійно-інфільтрованій очеревині; виражених паренхіматозної дистрофії печінки, нирок, міокарда; набряку строми внутрішніх органів; інтраальвеолярного набряку легень; набряку речовини та м'якої мозкової оболонки головного мозку; підвищену кількість лейкоцитів в судинному руслі внутрішніх органів; тотальну деліпідизація наднирника; гіпоплазію лімфоїдної тканини селезінки; повнокров'я внутрішніх органів, з паретично розширеними судинами до периваскулярних мікрогеморагій в наднирнику, з тромботичними масами в поодиноких судинах м'якої мозкової оболонки; десквамованого епітелію, лейкоцити у просвіті зазначеного протока, поодинокі лейкоцити в просвіті інших дрібних протоків). Крапкових крововиливів під плеврою легень та епікардом серця; рідкого стану крові; повнокров'я внутрішніх органів. У порожнинах серця та великих судин згортки крові.
Смерть ОСОБА_11 настала від сумісної тупої травми тіла з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, з ушкодженнями органів черевної порожнини та позаочеревного простору, з переломом лівої таранної кістки, клінічний перебіг якої ускладнився розвитком поліорганної недостатності, які перебувають у прямому зв'язку з настанням смерті.
У даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «Volvo», номерний знак НОМЕР_3 (військовий номер НОМЕР_4 ) ОСОБА_3 , наявні невідповідності вимогам дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34. Дорожня розмітка) та п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що він є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період. 02.09.2025 у першій половині дня, точної години він не пам'ятає, виконуючи свої службові обов'язки в той час на посаді старшого техніка роти, сів за кермо справного автомобіля «Volvo» моделі «XC90», котрий є бойовою технікою військової частини в якій він проходив службу. В якості пасажира разом із ним перебував військовослужбовець ОСОБА_12 . Рухаючись зі сторони с. Святогорівка, він проїжджав с. Вірівка. Швидкість його автомобіля була приблизно 60 км/год-70 км/год. Доїжджаючи до будинку № 60, по вул. Весела він виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого й трапилася дорожня транспортна пригода з транспортним засобом «Volkswagen», водієм якого, як йому стало відомо згодом, був ОСОБА_11 та пасажир ОСОБА_13 . Дійсно, він бачив, що дорога по цій вулиці мала поворот, крім того вона була вузькою. Яким чином він виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого сталася аварія, пояснити не може. Після дорожньо-транспортної пригоди на місце події приїхали бойові медики, які надавали усім медичну допомогу. Його, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відправили по різним лікарням, а ОСОБА_11 відразу повезли до м. Дніпра, оскільки останній перебував у важкому стані. Він знає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир його автомобіля ОСОБА_12 та пасажир автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_13 отримали тілесні травми, вони проходили лікування. Після пригоди він із ними спілкувалися, претензій до нього потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не мають. Про смерть потерпілого ОСОБА_11 він дізнався лише від слідчого, котрий запросив його у м. Дніпро. Він щиро кається, дуже шкодує, просить суд не позбавляти волі. Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 визнав частково: матеріальну шкоду не визнав, оскільки вона нічим не підтверджена, як і не визнав судові витрати щодо надання правничої допомоги. З приводу відшкодування моральної шкоди, то він покладається на розсуд суду.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_11 є її єдиним сином, котрий проходив військовому службу за контрактом на посаді бойового медика, маючи військове звання сержант. Як трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю її сина ОСОБА_11 , котра мала місце 02.09.2025 в АДРЕСА_3 , під час якої її син помер, вона не може сказати. 02.09.2025 приблизно о 09:10 годині вона розмовляла із ОСОБА_14 по телефону, він казав, що у нього все добре. Ввечері, її син не вийшов на зв'язок та, додзвонившись лише 03.09.2025, вона узнала, що ОСОБА_14 потрапив у аварію та перебуває у важкому стані в лікарні у м. Дніпрі. Відразу сина відвезли до військового госпіталю, де він знаходився у реанімації, потім перевели до лікарні ім. Мечникова, де син і помер. Вона бачила, що ОСОБА_14 знаходився у дуже важкому стані, на ньому не було живих місць, мав численні травми. Обвинувачений ОСОБА_3 станом на час розгляду справи ніякої шкоди не відшкодував, розмовляв із нею один раз, вибачення свої не приніс. Вона подала цивільний позов про спричинену матеріальну, моральну шкоду та понесені нею судові витрати (правова допомога адвоката), котрийпідтримує у повному обсязі та просить стягнути саме з ОСОБА_3 .
Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, в межах пред'явленого обвинувачення, за обставин, викладених у вироку, які повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з план-схемою та фото-таблицею до нього від 02.09.2025, відповідно до якого слідчим були проведені необхідні виміри ділянки місцевості проїзної частини автодороги в населеному пункті по вул. Весела в с. Вірівка Покровського району Донецької області, де відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volvo» моделі «XC90», державний номерний знак НОМЕР_3 (військовий номер НОМЕР_4 ), під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », під керуванням потерпілого ОСОБА_11 .
Під час огляду місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на дорожній частині за координатами. Елементи вулиці дороги покрита асфальтобетоном, пряма в плані. Стан покриття сухе. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 6.1 м. Число смуг для руху в напрямку огляду одна, їх ширина 3 м, число смуг для руху назустріч напрямку огляду одна, їх ширина 3 м. На проїзній частині нанесена вузька суцільна лінія 1.1 Правил дорожнього руху. До проїзної частини примикають: праворуч та ліворуч приватні будинки. Спосіб регулювання на цій ділянці нерегульована. Місце пригоди знаходиться в зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляд Дорожніх знаків не виявлено. В зустрічному напрямку також дорожніх знаків не виявлено. Огляд ділянки проводився при денному освітленні. Загальний стан видимості в світлу пору доби добре, приблизно 100 м. Видимість конкретної перешкоди 100 м.
Положення транспортних засобів на місці пригоди:
Транспортний засіб «Volvo» моделі «XC90», державний номерний знак НОМЕР_3 (військовий номер НОМЕР_4 ), знаходиться на проїзній частині дороги по вул. Весела, біля будинку №60.
Автомобіль «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », передня її частина знаходиться на проїзній частині дороги по вул. Весела, задня частина автомобіля знаходиться на узбіччі дороги.
Слідів шин та гальмування, ознак напрямку руху транспортних засобів, наявність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об'єктів (крил, коліс, уламків кузов, частинок фарби, осколків скла, обсипання землі, вантажу, що перевозився, слідів рідини та інше), наявність обривків одягу, слідів схожих з кров'ю, мозкової речовини, слідів волочіння не виявлено.
Огляд транспортних засобів.
Автомобіль «Volvo» моделі «XC90», державний номерний знак НОМЕР_3 (військовий номер НОМЕР_4 ), має наявні пошкодження передньої частини транспортна, а саме: деформоване ліве крило, пошкоджені передній бампер, капот, фари, лобове скло.
Рульове управління, гальмівна система, стан освітлювальних, сигнальних, а також наявність та справність стекло очисників знаходяться у справному стані
Стан шин задовільний.
Дзеркал заднього виду наявне.
Наявність вантажу не виявлено.
Другий транспортний засіб «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », має зовнішні пошкодження, наявність слідів і інших речових доказів на транспортному засобі. Під час огляду виявлено пошкодження передньої частини автомобіля, а саме: деформоване ліво крило, пошкоджено капот та бампер автомобіля, також пошкоджені фари та лобове скло.
Рульове управління, гальмівна система, освітлення, сигнали, стекло очисників знаходяться у справному стані.
Стан шин задовільний.
Дзеркал заднього виду наявне.
Наявність вантажу не виявлено ( т. 2 а.к.п. 3-9);
- протоколом огляду місця події з фото-таблицею до нього від 02.09.2025, відповідно до якого слідчим був проведений огляд ділянки місцевості, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Вірівка, вул. Весела, біля будинку № 60.
Так, на вказаній ділянці перебуває автомобіль «Volvo» моделі «XC90», державний номерний знак НОМЕР_3 чорного кольору, який має пошкодження на передній частині, а саме: деформовані капот, ліве та праве крило, знищені передні фари та передній бампер, також пошкоджено лобове скло, деформовані ліві двері автомобіля. Також під час огляду виявлено він-код автомобіля YV1CZ91G841109515 (т. 2 а.к.п. 10-15);
- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 4127/1-АГФ від 18.08.2025, відповідно до якого автомобіль «Volvo» моделі «XC90», шасі НОМЕР_6 , військовий номер НОМЕР_4 , введено в експлуатацію автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 (т. 2 а.к.п. 24-25);
- копією дорожнього листа № 1/1853 від 01.09.2025, складений за підписом начальника Сл.ВТ військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 передано у користування автомобіль «Volvo» моделі «XC90», шасі НОМЕР_6 , військовий номер НОМЕР_4 . З вказівкою маршруту руху (звідки, куди) станом на 02.09.2025 - Святогорівка - Криворіжжя - Святогорівка (т. 2 а.к.п. 30-31);
- протоколом огляду трупу від 10.09.2025, відповідно до якого слідчим за участю понятих було оглянуто труп військовослужбовця військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який знаходиться у відділенні КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарні ім. І.І. Мечникова», розташованої за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14 (т. 2 а.к.п. 34);
- висновком судово-медичної експертизи № 244е/65 від 23.01.2026, згідно з яким у ОСОБА_12 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, садна лівої гомілки, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) та відсутні ознаки небезпеки для життя, згідно п.п. 2.2.1 та 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21 добу (т. 2 а.к.п. 115-117);
- висновком судово-медичної експертизи № 225е/66 від 23.01.2026, згідно з яким у ОСОБА_13 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, численних забійних ран обличчя, закритого втисненого багатоуламкового перелому дистального метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення уламків, закритого перелому ліктьового відростку лівої ліктьової кістки з незначним зміщенням уламків, забійної рани правої гомілки, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) та відсутні ознаки небезпеки для життя, згідно п.п. 2.2.1 та 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21 добу (т. 2 а.к.п. 119-123);
- висновком судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_11 №20250904010003239 від 26.09.2025, відповідно до якого у ОСОБА_11 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - садна та слідів від них на лівій бічній поверхні грудної клітки у середньо-нижній третині; саден та ран, що загоїлись, по задньо-внутрішній поверхні лівої верхньої кінцівки від рівня нижньої третини плеча до середньої третини передпліччя, по зовнішній поверхні лівого стегна у середній третині, на передньо-бічній поверхні лівої нижньої кінцівки від рівня нижньої третини стегна до нижньої третини гомілки, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки на всьому протязі; синця в ділянці лівого кульшового суглобу по всій окружності з розповсюдженням на сідницю; перелому лівої таранної кістки; вогнищевих розсіяних крововиливів під м'якими мозковими оболонками на випуклій поверхні обох півкуль мозку; крововиливів у речовині головного мозку; вогнищевого крововиливу в товщі правого наднирника; розшаровуючого крововиливу в навколонирковій клітковині праворуч з розповсюдженням на позаочеревну клітковину; розривів, що загоюються, капсули та паренхіми на діафрагмальній поверхні правої частки печінки; ознаків дрібновогнищевих крововиливів та, не виключено, фокусів некроза, ознак слабкої запальної реакції у стромі підшлункової залози з розповсюдженням на стінку одного з протоків. Поліорганної недостатньості (фібринозно-гнійний перитоніт, подекуди з домішком колоній бактерій з крововиливами та вираженим набряком в гнійно-інфільтрованій очеревині; виражених паренхіматозної дистрофії печінки, нирок, міокарда; набряку строми внутрішніх органів; інтраальвеолярного набряку легень; набряку речовини та м'якої мозкової оболонки головного мозку; підвищену кількість лейкоцитів в судинному руслі внутрішніх органів; тотальну деліпідизація наднирника; гіпоплазію лімфоїдної тканини селезінки; повнокров'я внутрішніх органів, з паретично розширеними судинами до периваскулярних мікрогеморагій в наднирнику, з тромботичними масами в поодиноких судинах м'якої мозкової оболонки; десквамованого епітелію, лейкоцити у просвіті зазначеного протока, поодинокі лейкоцити в просвіті інших дрібних протоків). Крапкових крововиливів під плеврою легень та епікардом серця; рідкого стану крові; повнокров'я внутрішніх органів. У порожнинах серця та великих судин згортки крові.
Смерть ОСОБА_11 настала від сумісної тупої травми тіла з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, з ушкодженнями органів черевної порожнини та позаочеревного простору, з переломом лівої таранної кістки, клінічний перебіг якої ускладнився розвитком поліорганної недостатності, які перебувають у прямому зв'язку з настанням смерті (т. 2 а.к.п. 124-129);
- висновком за результатами судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/105-26/944-ІТ від 09.03.2026, відповідно до якої у дорожньо-транспортній ситуації, ОСОБА_11 , котрий керував автомобілем «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.
У даній дорожньо-транспортній пригоді водій ОСОБА_11 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_3 .
У діях водія автомобіля «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 » ОСОБА_11 не вбачається невідповідностей вимог Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
У дорожньо-транспортній пригоді водій автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 , повинен був діяти відповідно до вимог дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34 Дорожня розмітка) та п. 10.1, п. 11.3, п. 12.4, п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху.
В даній дорожньо-транспортній пригоді водій автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 », виконавши вимоги дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34 Дорожня розмітка) та п. 10.1, п. 11.3 Правил дорожнього руху.
У діях водія «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_3 вбачаються невідповідності технічним вимогам дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34 Дорожня розмітка) та п. 10.1, п. 11.3, п. 12.4, п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху.
Дії водія автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , які не відповідали вимогам дорожньої розмітки 1.1 (розділ 31 Дорожня розмітка) та п. 10.1, п. 11.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.к.п. 132-136);
- копією військового квитка серії НОМЕР_8 та копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 264 від 01.12.2024, відповідно до яких ОСОБА_3 01.12.2024 призначено на посаду старшого техніка механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (т. 2 а.к.п. 138-142, а.к.п. 146);
- реєстраційними даними транспортного засобу, відповідно до яких автомобіль «Volvo», марки 4004Е1, кузов НОМЕР_6 , належить військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 (т.1 а.к.п. 123);
-речовими доказами.
Оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 415 КК України, як такі, що виразилися в порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та загибель потерпілого.
Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.
Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що привело до позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 і має незворотній характер, спричинення потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесні ушкодження, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальне правопорушення, які мають кримінально-правове значення.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно з необережності і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину визнав повністю, щиро каявся та активно сприяв розкриттю злочину, негативно оцінив вчинене ним кримінальне правопорушення, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учасником бойових дій, котрий проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, за місцем якої характеризується виключно позитивно, задовільний стан здоров'я, невідшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_8 , думку прокурора та потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .
Суд відносить повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання, оскільки обвинувачений визнав свою вину, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого ним кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено та на такі сторона обвинувачення не посилається.
Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ,позицію захисту та самого обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 у виді тримання у дисциплінарному батальйонів межах санкції ч. 1 ст. 415 КК України.
Крім того, суд звертає увагу на позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_10 та лист-прохання командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 №2205 про не обрання обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі або з ізоляцією від суспільства (т.1 а.к.п. 122), однак з вказаного вважає зазначити наступне.
Звільнення від відбування покарання передбачене приписами норм розділу XII Загальної частини КК України, де визначені підстави й умови застосування іншого, відмінного від визначеного розділом XI цього Кодексу, інституту кримінального права - призначення покарання.
Суд належним чином дослідив й оцінив всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахував, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується в тому разі, коли є умови і підстави, визначені ст. 75 КК України, у їх взаємозв'язку із положеннями ст.ст. 50, 65 цього Кодексу, тобто за умови обґрунтованого переконання суду про можливість досягнення цілей покарання внаслідок звільнення від його відбування, як і врахував суд тяжкість кримінального правопорушення.
Позицію сторони захисту та лист-прохання командира військової частини про наявність підстав звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання відповідно до ст. 75 КК України, суд розглядає в контексті того, що положення вказаної норми підлягають застосовуванню у взаємозв'язку із приписами ст.ст. 50, 65 КК України, що вимагає переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні, серед яких і мета загальної превенції кримінальних правопорушень в сфері забезпечення безпеки руху та експлуатації транспорту.
Суд констатує про відсутність підстав до звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з огляду на ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини його вчинення, його суспільну небезпечність, характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху, який у світлий час доби, керуючи технічно справним транспортним засобом, рухаючись по проїжджій частині населеного пункту, знехтував правилами безпеки дорожнього руху, проявив неуважність, таким чином наражаючи оточуючих на небезпеку, легковажно розраховував на відвернення можливих суспільно-небезпечних наслідків від своїх неправомірних дій, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем, котрий рухався йому на зустріч, спричинивши своїми діями потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_11 невідворотні наслідки - смерть.
З урахуванням вказаного та відповідно до Основного Закону України, де людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3 Конституції України), суд приходить до висновку, що злочинні дії, які вчинені ОСОБА_3 з необережності, мають суспільну небезпеку, а його наслідки привели до загрози життю потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а потерпілому ОСОБА_11 невідворотні наслідки - смерть. У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав застосування обвинуваченому ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України, як і не убачає застосування останньому службового обмеження, обмеження волі.
З приводу запропонованого покарання потерпілою ОСОБА_8 та її представником - адвокатом ОСОБА_9 під час судових дебатів, а саме: призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто максимальний строк покарання згідно санкції ч. 1 ст. 415 КК України, та призначення останньому із застосуванням ст. 55 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 10 років, суд вказує слідуюче.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжений указами Президента України і діє дотепер.
Українське суспільство змушене захищатися від військового нападу сусідньої держави. Військові дії агресора мають широкомасштабний характер й охопили майже всі області України, протяжність лінії оборони сягнула значної частини її кордону. Україна обороняється від нападу держави, яка значно переважає її за площею, кількістю населення, озброєння, а також володіє ядерною зброєю. Ці та інші фактори можуть характеризуватися як непередбачувана та виключна ситуація (справа «Cristian-Vasile Terhes against Romania» від 13.04.2021, № 49933/20).
Втім, незважаючи на те, що ОСОБА_3 має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та не скористався відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 3) ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», добровільно вступив до Лав Збройних Сил України, таким чином став на захист нації та життя її людей, у зв'язку з чим суд не убачає застосування обвинуваченому ОСОБА_3 найсуворішого покарання, як про те просить потерпіла ОСОБА_8 , з урахуванням й того, що відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 (справа №682/956/17, провадження № 13-31кс19) позиція потерпілих стосовно призначення покарання у справах такої ж категорії, як кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , не є визначальною для суду. Така позицію потерпілої ОСОБА_8 врахована судом в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними пріоритету.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, яке належить відбувати реально (тримання у дисциплінарному батальйоні), на переконання суду є адекватним характеру вчиненого діяння та, відповідає визначеній у ст. 50 КК України меті та узгоджується з принципом індивідуалізації. Підстав уважати таке обмеження прав і свобод неспівмірним чи явно несправедливим суд не вбачає, як і не вбачає підстав застосування обвинуваченому ОСОБА_3 положень ст. 55 КК України, як про те просила вищевказана потерпіла сторона, з урахуванням того, що застосування ст. 55 КК України є правом суду, а не обов'язком, що узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998, де вказано, що право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" - в даному випадку виконання ОСОБА_3 у подальшому бойових завдань задля захисту Батьківщини від російських окупантів, що також узгоджується з правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 (справа № 361/2704/16-к, провадження № 51-358км18, справа № 161/537/18, провадження № 51-4055км19), відповідно до яких суд вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Враховуючи вищезазначене на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання у дисциплінарному батальйоні та не призначення останньому позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) та буде необхідним і достатнім для виправлення.
Тому, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 звернувся до суду з цивільним позовом, у якому просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 500 000 гривень, що полягає в матеріальних затратах, моральну шкоду в сумі 1000000 гривень, за спричинені душевні страждання та судові витрати в сумі 20 000 гривень, що полягають у витратах на професійну допомогу.
Прокурор свою думку з приводу цивільного позову не висловлював.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_10 позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди та понесених судових витрат потерпілою ОСОБА_8 визнали частково.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши цивільний позов, матеріали кримінального провадження, суд вважає, що заявлений представником потерпілої ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 в частині відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з диспозиції ч. 1 ст. 415 КК України, основним безпосереднім об'єктом цього злочину є правила водіння й експлуатації наземної військової техніки, тобто транспортними машинами є автомашини (легкові та вантажні), що призначені для перевезення особового складу, озброєння, іншого військового майна, причепи до них, мотоцикли, інші подібні механічні транспортні засоби, а його додатковим обов'язковим об'єктом є життя і здоров'я людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В ході судового розгляду кримінального провадження цивільний позивач ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 , просили врахувати реєстраційні дані транспортного засобу «Volvo», марки 4004Е1, кузов НОМЕР_6 , які датовано 15.12.2025 (т. 1 а.к.п. 123), відповідно до яких вищевказаний автомобіль, саме з 15.12.2025 належить військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , а тому на їх думку станом на день події (02.09.2025) даний транспортний засіб не належав військовій частині у якій проходив військову службу ОСОБА_3 , тому вважали, що матеріальну, моральну шкоду та витрати на професійну правничу допомогу повинен відшкодовувати саме обвинувачений ОСОБА_3 .
Цивільний відповідач ОСОБА_3 та його захисник-адвокат ОСОБА_10 вказували на той факт, що автомобіль «Volvo», марки 4004Е1, кузов НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_3 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди 02.09.2025 приблизно об 11:26 годині за адресою: АДРЕСА_3 , є військовим майном і належить до військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу обвинувачений ОСОБА_3 .
З вищенаведеного суд вважає зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Главою 82 ЦК України «Відшкодування шкоди» законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі невиплаченого відшкодування.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України за загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Втім, ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтями 1187, 1188 ЦК України закріплено, що обов'язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу власника джерела підвищеної небезпеки. Ці норми встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
З вказаного суд констатує, що володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо), тобто володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Зі змісту ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» убачається, що військове майно - це державне майно, передане військовим частинам, органам військового управління, підрозділам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил України.
До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (корпоративні права), майнові права інтелектуальної власності тощо.
Згідно положення ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» слідує, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі передає військове майно військовим частинам на праві узуфрукта державного майна, приймає рішення щодо передачі цього майна між військовими частинами, встановлює порядок приймання та оприбуткування військового майна.
Тобто з моменту передачі державного майна військовій частині на праві узуфрукта державного майна таке майно набуває статусу військового майна, а віськові частини в свою чергу використовують військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Так, відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 4127/1-АГФ від 18.08.2025, слідує, що автомобіль «Volvo» моделі «XC90», шасі НОМЕР_6 , військовий номер НОМЕР_4 , введено в експлуатацію автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 (т. 2 а.к.п. 24-25).
Згідно копії дорожнього листа № 1/1853 від 01.09.2025, складений за підписом начальника Сл.ВТ військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 передано у користування автомобіль «Volvo» моделі «XC90», шасі НОМЕР_6 , військовий номер НОМЕР_4 . З вказівкою маршруту руху (звідки, куди) станом на 02.09.2025 - Святогорівка - Криворіжжя - Святогорівка (т. 2 а.к.п.30-31).
Як слідує з реєстраційних даних транспортного засобу від 15.12.2025, автомобіль «Volvo», марки 4004Е1, кузов НОМЕР_6 , належить військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 (т.1 а.к.п. 123),
З вказаного суд констатує, що автомобіль «Volvo», марки 4004Е1, кузов НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_3 02.09.2025, має статус військового майна, а ОСОБА_3 в свою чергу є військовослужбовцем, який фактично за своїм статусом є «працівником» конкретної військової частини, у розпорядження якої було передано військове майно - транспортний засіб, яким став знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та який в силу приписів ЦК України визнається джерелом підвищеної небезпеки, що підтверджується, а тому з урахуванням вищезазначеного саме на Міністерство оборони України, як на центральний орган управління Збройними Силами України покладено обов'язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку, що узгоджується з Постановою Верховного Суду від 21.10.2014 (справа № 3-86гс14).
Оскільки військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, саме військові частини несуть відповідальність згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, а тому ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, у зв'язку з чим посилання представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про те, що реєстраційні дані транспортного засобу «Volvo» моделі «XC90», шасі НОМЕР_6 , військовий номер НОМЕР_4 датовано 15.12.2025, таким чином на їх думку цивільним відповідачем є ОСОБА_3 , не знайшло свого підтвердження. Враховуючи й те, що ані цивільний позивач ОСОБА_8 , а ні її представник - адвокат ОСОБА_9 не клопотали перед судом про заміну неналежного відповідача в розумінні вимог ЦПК України.
З урахуванням того, що представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 звертаючись до суду, визначив саме ОСОБА_3 цивільним відповідачем у даній справі, у наданий ЦПК України процесуальний строк не ініціював перед судом питання щодо можливої заміни неналежного відповідача, а навпаки наполягав покласти цивільну відповідальність за спричинення шкоди тільки з обвинуваченого ОСОБА_3 , незважаючи на те, що мав процесуальну можливість скористатися наданими правами, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , що узгоджується з Постановою Верховного Суду від 05.11.2019 (справа №222/418/18).
Разом з тим суд зауважує, що вказане не перешкоджає позивачу в цивільному порядку звернутися за захистом своїх прав повторно, визначивши належний склад учасників процесу.
Втім, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником потерпілої ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 суду надано в копіях: додаткову угоду № 4/04-2026Д до договору про надання правової допомоги та процесуальне представництво № 4/04-2026 від 16.04.2026 (т. 1 а.к.п. 130), акт приймання - передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги та процесуальне представництво № 4/04-2026 від 16.04.2026, датований 21.04.2026 (т. 1 а.к.п. 131), акт приймання - передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги та процесуальне представництво № 4/04-2026 від 16.04.2026, датований 22.04.2026 (т. 1 а.к.п. 132), акт приймання - передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги та процесуальне представництво № 4/04-2026 від 16.04.2026, датований 23.04.2026 (т. 1 а.к.п. 133), акт приймання - передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги та процесуальне представництво № 4/04-2026 від 16.04.2026, датований 27.04.2026 (т. 1 а.к.п. 134), акт приймання - передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги та процесуальне представництво № 4/04-2026 від 16.04.2026, датований 04.05.2026 (т. 1 а.к.п. 135), детальний опис наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги та процесуальне представництво № 4/04-2026 від 16.04.2026, датований 10.05.2026 (т. 1 а.к.п. 136-137).
Відповідно до ст. 120 КПК України до процесуальних витрат законодавцем віднесені витрати на правову допомогу.
Стаття 124 КПК України передбачає, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; детального опису витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Згідно з висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа № 755/9215/15-ц), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
З вказаного суд констатує, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони, що узгоджується з постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2022 (справа № 753/10228/20).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), що узгоджується правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, №810/3806/18, №199/3939/18-ц, №466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16.
На переконання суду, чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, до яких належать, зокрема, і витрати на правову допомогу, що у відповідності до ст. 91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні.
Судом встановлено і як слідує з матеріалів кримінального провадження, предмет спору в цій справі не є складним і характер позовних вимог є розповсюдженим при пред'явленні цивільного позову в рамках кримінального провадження, а отже відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальних документів, які містяться у ній і не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Витрати на професійну правничу допомогу у заявленому представником потерпілої ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 позову у розмірі 20 000 грн гривень не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням кількістю судових засідань (5 разів).
Також, на підтвердження понесених витрат не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Верховний Суд у справах № 826/8107/16, № 810/2823/17 наголосив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.
Суд встановив, що матеріали справи не містять квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касових чеків, як і не містить доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів адвокатом ОСОБА_9 від потерпілої ОСОБА_8 в сумі 20 000 гривень, а надані суду адвокатом ОСОБА_9 вищевказаних документів щодо надання правової допомоги в кримінальному провадженні та оплата наданих послуг під час в суді першої інстанції в сумі 20 000 грн, не є доказами сплати гонорару адвокату на підставі вищезазначеного.
Таким чином, проаналізувавши послуги надані адвокатом та їх вартість, суд дійшов висновку про те, що відшкодування понесених судових витрат у розмірі, обумовленого сторонами угодою (20 000 грн), є завищеним та неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.
Визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведений правовий висновок щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правову допомогу, суд вважає, що витрати на правову допомогу, понесені потерпілою ОСОБА_8 підлягають відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_3 у розмірі 12 000 грн.
На переконання суду, саме в такому розмірі витрати відповідають критерію обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, відповідають обсягу вчинених процесуальних дій, обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідають критерію розумності їхнього розміру (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з обставин справи.
Окрім цього, за вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 належить стягнути на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судової інженерно-транспортної експертизи, в сумі 2674,20 гривень.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Питання щодо майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді, суд вирішує у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обиралась.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, і призначити йому покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обиралась.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 12 000 (дванадцять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судової інженерно-транспортної експертизи, в сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 04.09.2025, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на тимчасово вилучені автомобілі «Volvo», марки 4004Е1, державний номерний знак НОМЕР_3 , «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 » - скасувати.
Речові докази (постанови слідчого від 02.09.2025):
- автомобіль «Volvo», марки 4004Е1, кузов НОМЕР_6 - повернути за належністю власнику;
- автомобіль «Volkswagen», моделі «T4», державний номерний знак « НОМЕР_5 » - повернути за належністю власнику.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1