Номер провадженнц: 22-ц/813/1473/26
Номер провадження: 22-ц/813/1867/26
Справа № 522/14120/22
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Сегеда С. М.
29.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чебан Світлани Володимирівни про відвід суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора, визнання права власності, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_5 про визнання права власності, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, за апеляційною скаргою та доповненнями до неї ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко Ігор Віталійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко Ігор Віталійович, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2025 року,
встановив:
02.11.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора, визнання права власності.
02.08.2023 року подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 522/14120/22 та ОСОБА_2 було пред'явлено позов до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.5, а.с.35-37).
07.08.2023 року до суду було подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 522/14120/22 ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_2 (т.5, а.с.68-75).
07.08.2023 року ОСОБА_4 було подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 522/14120/22, до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_3 (т.5, а.с.99-107).
13.02.2024 року третя особа ОСОБА_5 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулася із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_4 та машиномісце АДРЕСА_1 (т.7, а.с.55-58).
02.08.2024 року третя особа ОСОБА_7 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подала позовну заяву до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_5 (т.8, а.с.151-156).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора, визнання права власності було відмовлено.
Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 про визнання права власності на квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 залишено без задоволення.
Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 залишено без задоволення.
Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 залишено без задоволення.
Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_4 та машиномісце № НОМЕР_1 , розташованих у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_8 залишено без задоволення.
Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_5 залишено без задоволення (т.9, а.с.68-85).
Крім того, додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Павельченко І.В. про ухвалення додаткового рішення було задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 2-5-2 від 20.09.2019 року залишено без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 2-2-2 від 13.09.2018 року залишено без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав№2-7-4 від 12.11.2018 року та № 2-7-5 від 12.11.2018 року залишено без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №1-4-4 від 14.11.2019 року залишено без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №2-6-4 від 18.09.2018 року залишено без задоволення.
Скасовано заходи забезпечення позову по справі №522/14120/22, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2022 року.
Скасовано арешт на квартири за номерами: 1, 2, 3, 4, 7, АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 та паркомісця на першому рівні дворівневого паркінгу за номерами: 3,4,6,10,11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_8 .
Скасовано заборону ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 41339988, місцезнаходження: 65063, Одеська обл., м. Одеса, провул. 2-ий Артилерійський, буд. 6, та іншим особам, що діють в його інтересах або за цивільними угодами з ним, вчиняти будь-які дії по відчуженню і розпорядженню квартирами за номерами: 1, 2, 3, 4, 7, 12, 15, 24, 28, 66, 68, 74, 76, АДРЕСА_17 та паркінгу за номерами: 3,4, 10,11 та/або майновими правами них в двосекційному житлово-готельному комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .
Скасовано заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, органам Міністерства Юстиції України, державним та приватним нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартир за номерами: 1, 2, 3, 4, 7, 12, 15, 24, 28, 66, 68, 74, 76, 78 та паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за номерами: 3,4,10,11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_8 (т.9, а.с.169-173).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко І.В., та в доповненні до неї ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.10, а.с.1-23).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Павельченка І.В. ставить питання про скасування додаткового рішення суду від 11.02.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.10, а.с.35-42).
Справа призначена до розгляду на 02.06.2026 року о 14 год.00 хв.
Разом з тим, 28.05.2026 від представника ОСОБА_1 - адвоката Чебан С.В. надійшла заява про відвід суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С.
Заява обґрунтована наступними обставинами.
Суддями Одеського апеляційного суду Сегедою С.М., Комлевою О.С., Громіком Р.Д. розглядалася аналогічна цивільна справа №522/16555/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав на об'єкт у вказаному будинку.
Обставини справи №522/16555/22 та справи №522/14120/22 є аналогічними.
Подібність справ №522/16555/22 та №522/14120/22 підтверджується наступним:
- спір стосується правовідносин, які виникли між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ») з Договору про спільну діяльність від 04.10.2017 року зі змінами;
- підставою обох позовів є невиконання ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» зобов'язань щодо розрахунків з Позивачем за вказаним договором та додатковою угодою до нього;
- у обох справах предмети позову - у тому числі, визнання недійсним договору купівлі- продажу майнових прав на нерухоме майно у двосекційному житлово- готельному комплексі з апартаментами і офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_8 ;
- у обох справах наведено аналогічне правове обґрунтуванням - відчуження майнових прав у об'єкті будівництва із порушення умов Договору про спільну діяльність, без погодження із Позивачам, всупереч інтересам Позивача та з метою ухилення від виконання зобов'язань за Договором про спільну діяльність.
На думку заявника, всі вищевикладені обставини дають підстави для відводу суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. у справі № 522/14120/22.
Вирішуючи питання про обґрунтованість чи необґрунтованість заявленого відводу, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За ч. 7 вищевказаної статті питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Згідно діючого процесуального законодавства, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
В контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) суд, який розглядає справу, має бути «безстороннім».
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.
Тобто, коли сторони стверджують те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що:
по-перше: йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге: слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення ЄСПЛ у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, «Булут проти Австрії» (Bulut v. Avstria), рішення ЕСПЛ від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та «Томан проти Швейцарії» (Thomann v. Switzerland), рішення ЄСПЛ від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).
Таким чином, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення ЄСПЛ у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення ЄСПЛ «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
Тобто, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення ЄСПЛ у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява №16695/04).
З огляду на вищевикладене, об'єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, довела на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Заявляючи відвід, заявник повинен навести об'єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проте, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Чебан С.В. про відвід суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. не свідчить про упередженість або необ'єктивність суддів.
Так, у своїй заяві заявниця зазначає, щосудді Одеського апеляційного суду Сегеда С.М. Громік Р.Д. і Комлева О.С. брали участь у розгляді ідентичної справи за № 522/16555/22, по якій було ухвалено судове рішення.
Разом з тим, відповідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Також апеляційний суд роз'яснює, що у разі незгоди з судовим рішенням в рамках іншої справи, учасники справи мають право його оскаржити у встановленому законом порядку.
Інших підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чебан С.В. про відвід суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С., заявник не зазначила.
Таким чином, враховуючи, що заявник не надала доказів на підтвердження доводів заяви, які б свідчили про наявність об'єктивних, дійсних обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів, посилання заявника не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи, та зводяться до припущень і є безпідставними, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Чебан С.В. в задоволенні її заяви про відвід суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С.
З огляду на викладені обставини та у відповідності до вимог, передбачених ч. 3 ст. 40 ЦПК України, цивільна справа підлягає передачі до канцелярії Одеського апеляційного суду для вирішення питання про відвід суддів іншим суддею, який не входить до складу суду і якому не може бути заявлено відвід.
Керуючись ст.ст. 33, 35, 36, 39, 40, 381, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чебан Світлани Володимирівни про відвід суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. визнати необґрунтованою.
Цивільну справу № 500/2395/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора, визнання права власності, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_5 про визнання права власності, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, за апеляційною скаргою та доповненнями до неї ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко Ігор Віталійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко Ігор Віталійович, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2025 року, - передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для вирішення питання про відвід суддів іншим суддею, який не входить до складу суду і якому не може бути заявлено відвід.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева