Номер провадження: 22-ц/813/2722/26
Справа № 509/215/15-ц
Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.
Доповідач Вадовська Л. М.
28.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
позивача публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», представника Шидерової Н.С.,
представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
при перегляді справи №509/215/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року у складі судді Гандзій Д.М., -
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року в справі №509/215/15-ц заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про відновлення втраченого провадження задоволено частково; відновлено частково втрачене судове провадження в справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту (т.1 а.с.99-101).
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року, яке відновлено, ухваленим у порядку заочного розгляду справи №509/215/15-ц, позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за Договором про іпотечний кредит №536 від 12 лютого 2007 року заборгованість станом на 05 січня 2015 року в сумі 13550,02 доларів США, 6000,00 грн. та судові витрати в сумі 2196,64 грн. (т.1 а.с.5-6).
Висновок суду мотивовано тим, що відповідно до Договору про іпотечний кредит №536 від 12 лютого 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21000,00 доларів США під 11,5% річних під повернення не пізніше 12 лютого 2017 року; в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 передав у заставу нерухоме майно. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 вересня 2009 року у справі №2-1664/09, яке набрало законної сили 22 вересня 2009 року, за Договором про іпотечний кредит №536 від 12 лютого 2007 року стягнуто заборгованість в загальній сумі 153773,65 грн. та судові витрати в сумі 1658,00 грн. Оскільки дане судове рішення не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені за кредитом, то з моменту ухвалення рішення у відповідача виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 05 січня 2015 року склала 13550,02 доларів США та 6000,00 грн. (прострочені проценти за користування кредитом 9161,72 доларів США, прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту 6000,00 грн., пеня за прострочення основного боргу 2546,10 грн., пеня за прострочення процентів за користування кредитом 1777,84 доларів США, пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту 64,36 доларів США).
17 січня 2025 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила поновити ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути та скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду від 10 лютого 2015 року в справі №509/215/15-ц, справу призначити до розгляду в загальному порядку (т.1 а.с.104-112).
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року в справі №509/215/15-ц відмовлено в задоволенні заяв представника ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року (т.1 а.с.211-217).
09 травня 2025 року представником ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до апеляційного суду подано апеляційну скаргу на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року в справі №509/215/15-ц.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року; витребувано справу №509/215/15-ц з Овідіопольського районного суду Одеської області (т.2 а.с.35).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (т.2 а.с.1-10).
До апеляційної скарги додано заяву про застосування строків позовної давності (т.2 а.с.12-15).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Стягнута рішенням суду сума заборгованості за кредитним договором не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами. Позивач приховав від суду важливі докази та істотні обставини, що мають значення для справи. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягнутих сум. Отже, матеріали справи свідчать, що первинні документи на підтвердження розміру заборгованості суду не надавались.
Розрахунок заборгованості є невірним. Так, на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 вересня 2009 року у справі №2-1664/09 було видано виконавчий лист, який було пред'явлено до примусового виконання. В рамках виконавчого провадження проведено торги з реалізації предмета іпотеки (житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ). Згідно Протоколу №1614031-3 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, належного ОСОБА_1 від 15 квітня 2014 року вбачається, що переможцем торгів стала ОСОБА_3 , ціна продажу нерухомого майна склала 114500,00 грн. Проте, при винесенні оскаржуваного заочного рішення не було враховано вказаних обставин, позивачем не надано доказів виконання заочного рішення та надходження на рахунки банку грошових коштів від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення боргу.
Позивачем невірно нараховані відсотки за користування кредитом та пеню. З позовної заяви і наданого до неї розрахунку заборгованості у справі №2-1664/09 вбачається, що позивачем було заявлено вимогу про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 18989,03 доларів СШАМ (146177,56 грн.). Після того, як Банк скористався своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 1050 ЦК України, та звернувся в серпні 2009 року до суду з позовом про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором, договір про іпотечний кредит №536 від 12 лютого 2007 року припинив свою дію, а кредитор втратив можливість нарахування та стягнення з боржника відсотків за кредитним договором та пені. Відтак, нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та пені у відповідності до умов кредитного договору починаючи з серпня 2009 року є незаконним, тому у задоволенні позову слід було відмовити у повному обсязі. Щомісячне нарахування комісії за супроводження кредиту є незаконним. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Строк позовної давності зі звернення позивача до суду за захистом своїх прав пропущений. Умовами укладеного кредитного договору було передбачено дату остаточного повернення кредиту 12 лютого 2017 року. Поряд з цим, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту у позивача виникло право вимоги дострокового повернення кредиту за кредитним договором, яке Банк реалізував, звернувшись у серпні 2009 року до суду з позовом про стягнення заборгованості. Після зміни строку виконання основного зобов'язання з серпня 2009 року (звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилося. За таких обставин, перебіг трирічного строку для звернення Банку до суду за захистом своїх прав розпочався у серпні 2009 року та закінчився у серпні 2012 року. Проте, Банк звернувся до суду з відповідними вимогами лише у 2015 році, тобто з пропуском строків позовної давності. Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню припинилося після звернення до суду з позовом про дострокове стягнення боргу (серпень 2009 року), тобто після цієї дати кредитор мав право лише на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, проте звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності з позовом про стягнення боргу, у задоволенні позову слід було відмовити повністю внаслідок пропуску строку позовної давності. Оскільки відповідач не приймав участі у розгляді справи, то у нього об'єктивно була відсутня можливість скористатися правом на подання заяви про застосування позовної давності щодо вимог позивача, тому з такою заявою він звертається до суду апеляційної інстанції.
У запереченні щодо відкриття апеляційного провадження АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» просив апеляційну скаргу на рішення суду повернути скаржнику. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зроблено відступ від висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного суду від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16, та зроблено висновок, що наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК, а не залишення її без задоволення. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року у справі №509/215/15-ц відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення. Тобто, фактично суд першої інстанції при постановленні вказаної ухвали заяву про перегляд заочного рішення залишив без розгляду, оскільки визнав неповажними причини пропуску строку для звернення до суду із вказаною заявою, зробивши посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20. Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та у разі ухвалення повторного заочного рішення. У постанові Великої Палати Верховного суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зазначено, що «право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України)». Заява про перегляд заочного рішення судом першої інстанції по суті не розглядалась, заочне рішення відповідно до вимог статті 284 ЦПК України не переглядалось, отже відповідач не виконав вимог щодо порядку перегляду заочного рішення, що унеможливлює прийняття до розгляду апеляційної скарги (т.2 а.с.40-43).
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги, обґрунтувавши недотриманням процесуального закону, який визначає спеціальний порядок перегляду заочного рішення. Викладено мотивування щодо заборгованості за кредитним договором, правомірності нарахування відсотків за користування кредитом та пені, нарахування комісійної винагороди, дотримання строку позовної давності тощо (т.2 а.с.46-52).
При апеляційному перегляді справи встановлено наявність підстав для повернення апеляційної скарги на заочне рішення з огляду на наступне.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року в справі №509/215/15-ц ухвалено в порядку заочного розгляду.
Заочний розгляд справи врегульовано Главою 11 ЦПК України.
Відповідно до положень статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/1108/20 констатувала, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду. Велика Палата Верховного Суду у пункті 94 постанови сформувала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини 2 статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.
Велика Палата Верховного Суду повернулася до того варіанту тлумачення норм процесуального права, який послідовно використовувався судами з моменту запровадження інституту заочного розгляду справи, що стало підставою для відступу від попереднього висновку.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зазначено:
«96. З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16 (провадження №14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причини для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення».
У справі №509/215/15-ц встановлено наступне.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року в справі №509/215/15-ц ухвалено в порядку заочного розгляду.
17 січня 2025 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою, в якій просила поновити ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути та скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду від 10 лютого 2015 року в справі №509/215/15-ц, справу призначити до розгляду в загальному порядку (т.1 а.с.104-112).
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року в справі №509/215/15-ц відмовлено в задоволенні заяв представника ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року (т.1 а.с.211-217).
Ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року в справі №509/2015/15-ц в частині щодо заяви про перегляд заочного рішення не узгоджується з правовими висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20, згідно яких наслідком пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Залишення ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2025 року в справі №509/2015/15-ц заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а не без розгляду, як то передбачав процесуальний закон та зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20, призвело до того, що представником ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до апеляційного суду було подано апеляційну скаргу на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року в справі №509/215/15-ц, за якою ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року та витребувано справу №509/215/15-ц з суду першої інстанції.
Справа №509/215/15-ц з суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції надійшла лише 01 жовтня 2025 року, тобто після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою на заочне рішення.
З матеріалів справи №509/215/15-ц, що надійшли на запит до суду апеляційної інстанції, встановлено, що за поданою представником ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 заявою про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення суд першої інстанції відмовляючи у поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення одночасно відмовив і у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення замість залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.
За тих обставин, що суд першої інстанції відмовив у поновленні пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, подання відповідачем апеляційної скарги на заочне рішення суперечило положенням статей 284, 287 ЦПК України (без поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення заява про перегляд заочного рішення не підлягала розгляду по суті із зазначенням передбачених у частині 3 статті 287 ЦПК України результатів).
У ситуації, яка склалася та виключає розгляд апеляційної скарги на заочне рішення по суті, апеляційний суд вважає правильним застосувати правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №601/485/23.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №601/485/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли після відкриття апеляційного провадження суд установить наявність обставин, передбачених статтею 44 ЦПК України, то з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
У справі №509/215/15-ц, що переглядається, за ситуації, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, подана до апеляційного суду апеляційна скарга на заочне рішення є такою, що подана на судове рішення, яке не могло бути оскаржене в загальному порядку, оскільки не був дотриманий встановлений Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України порядок перегляду заочного рішення.
За відмови у поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення подання апеляційної скарги на заочне рішення в загальному порядку має ознаки зловживання процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства.
За таких обставин, у розумінні правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 та у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №601/485/23 апеляційна скарга представника в інтересах відповідача на заочне рішення суду підлягає поверненню без розгляду такої по суті вимог, так як за відмови поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідач не набув право на подання апеляційної скарги на заочне рішення.
Керуючись ст.ст.44, 284, 287, 389, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - повернути відповідачу ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу складено 28 травня 2026 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова