“28» травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з приміщення
ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор»)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2026 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 10.06.2026. Визначено заставу 221 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 735488 грн, у разі звільнення під заставу покладено на ОСОБА_5 обов'язки, а саме: не відлучатися з населеного пункт - м. Південноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками, окрім, як під час судових засідань; здати при наявності на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу скасувати і постановити нову, якою обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
На думку апелянта, не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просить врахувати, що ОСОБА_5 раніше не судимий та його вина у вчиненні кримінальних правопорушень є недоведеною.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
У суд першої інстанції надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів, яке у судовому засіданні прокурор підтримав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, та у випадку доведення вини у вчиненні кримінальних правопорушень, обвинуваченому загрожує реальне позбавлення волі. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватися від суду.
За висновком суду першої інстанції, прокурором доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків, оскільки метою зміни їх показань на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують обвинуваченого, оскільки свідки знайомі обвинуваченому та ще не надавали свої показання безпосередньо суду.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений займає посаду в.о. директора вказаного товариства та перебуваючи на волі, зможе безперешкодно здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ «СТИЛЕТ 1».
З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскільки судовий розгляд триває, а прокурором доведено, що заявлені ризики зменшилися, але не перестали існувати, а також доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На переконання суду першої інстанції, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам, які не зменшилися та продовжують існувати.
За висновком суду, розмір застави, встановлений п.2 ч. 5 ст.182 КПК України, не здатний забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, а тому достатнім розміром застави є 221 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу.
Захисник надіслала клопотання про проведення апеляційного розгляду без її участі.
Прокурор про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, до суду не з'явився. Його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
На розгляді в Арбузинському районному суді Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , відносяться: за ч. 1 ст. 366 КК України - до нетяжкого злочину; за ч. 4 ст. 191 КК України - до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі строком від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2026 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16 травня 2026 року з визначенням застави в розмірі 221 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 735488 грн.
Наразі, під час судового розгляду, 01.05.2026 прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке підтримав в судовому засіданні.
В обґрунтування клопотання зазначено, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою спливає, однак ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченому, залишаються та можуть зашкодити виконанню процесуальних обов'язків. Застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на думку прокурора, не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»). За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно вимогам ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, згідно положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
З матеріалів, наданих апеляційному суду, вбачається, що наразі триває судовий розгляд кримінального провадження №12024152120000388 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Рішення про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5 постановлено за наслідками розгляду клопотання прокурора, тобто в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.
Хоча апелянт висловив доводи, з яких вбачається його незгода із обвинуваченням, проте колегія суддів зазначає, що на даному етапі судового розгляду апеляційний суд не вправі вирішувати питання щодо правової оцінки пред'явленого обвинувачення, оскільки не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів по суті обвинувачення.
Що стосується наявності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення. На наявність цих ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Також ОСОБА_5 може здійснювати вплив на свідків з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Є наявним ризиком те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, з огляду на те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе безперешкодно здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ «СТИЛЕТ 1», оскільки займає посаду в.о. директора вказаного товариства.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Оскаржуване рішення про необхідність продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином вмотивовано та відповідає вимогам ч. 1 ст. 183 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що встановленим ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, і що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового розгляду.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам ч. 1 ст. 370 КПК України, є обґрунтованим, законним та вмотивованим. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3