“28» травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 грн. У разі звільнення під заставу покладено на ОСОБА_7 обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою (залежно від стадії кримінального провадження); повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (залежно від стадії кримінального провадження); утриматись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, крім випадків участі у проведенні слідчих дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_8 задовольнити. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Так, за результатами провадження господарської діяльності у взаємодії з представниками держави-агресора ООО «ПРОГРЕС-СИ» за 2024 рік сплачено до бюджету рф податків на загальну суму 923 000 руб, внесків на загальну суму 2 800 000 руб, за 2025 рік сплачено до бюджету рф податків на загальну суму 1 100 000 руб, внесків на загальну суму 2 000 000 руб.
Просить врахувати вимоги ст. 183 КПК України, якими передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому ст. 111-1 КК України.
Окрім того, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку апелянта, обґрунтовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів. Апелянт вважає, що суму застави в розмірі 66 560 грн не можна вважати належним стримуючим фінансовим стимулом, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки ОСОБА_7 на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що пов'язане з веденням господарської діяльності щодо виробництва та продажу сільськогосподарської продукції на тимчасово окупованій території України в Запорізькій області.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні кримінальних правопорушень є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами, зокрема, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують заявлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Слідчий суддя вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не є можливим відповідно до імперативних вимог положень ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України - тримання під вартою.
Частково задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але з визначенням застави в межах ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
СВ УСБ України в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22026150000000011 від 09.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.
14.05.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Згідно вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальні правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, які встановлені слідчим суддею.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині обґрунтування ризиків, які виправдовують обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є вмотивованими.
Прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі до 5 років з позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, що у зв'язку з введенням в країні воєнного стану підвищує ризик втечі на тимчасово непідконтрольну Україні територію. Тобто, є доведеним існування ризику, зазначеного у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_7 міг діяти. За такого, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що існує ризик незаконного впливу на свідків. Тобто, є доведеним існування ризику, зазначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Оцінивши в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, що одружений, офіційно працевлаштований, до кримінальної відповідальності притягується вперше, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані слідчим суддею, ані колегією суддів під час апеляційного розгляду апеляційної скарги не встановлено.
Щодо визначення розміру застави. Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України.
Апелянт просить задовольнити клопотання слідчого та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Проте, колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України.
Тобто, не визначати розмір застави у даному випадку є правом, а не обов'язком суду.
Прокурором як у суді першої інстанції, так під час розгляду апеляційної скарги не доведено наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На переконання колегії суддів, слідчим суддею достатньо враховано особу підозрюваного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, одружений, офіційно працевлаштований, а також ту обставину, що ОСОБА_7 раніше не судимий та підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину.
Колегія суддів також враховує надані підозрюваним ОСОБА_7 в судовому засіданні довідки про стан здоров'я, відповідно до яких він має захворювання серця, скріншот з листування у месенджері зі слідчим ОСОБА_9 , що містить повідомлення слідчого про місцезнаходження підозрюваного. Також, підозрюваним надано розписку від 20.05.2026 головного спеціаліста ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області про прийняття на зберігання паспорта громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_7 , що свідчить про належну процесуальну поведінку підозрюваного та підтверджує достатність обраного запобіжного заходу.
Тому, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про застосування до ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, застави - 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у максимальних межах, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України. Саме в цьому розмірі застава здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 409, 422, 532 КПК України,-
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3