«28» травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
захисника ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №62024150010001443 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2025 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_7 просить вирок змінити в частині призначеного покарання.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не пов'язане з позбавленням волі або застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник зазначив, що обвинувачений не переховувався тривалий час, не переходив на бік ворога, добровільно повідомив державні органи про себе, висловлював готовність повернутися до військової служби.
Зазначив, що суд не надав належної оцінки тому, що поведінка обвинуваченого після події свідчила не про стійке ухилення від військової служби, а про кризову реакцію особи в умовах бойового стресу, відсутності управління та загрози життю.
Також зазначив, що суд не обґрунтував, чому більш м'які заходи, зокрема застосування ст. 69 та ст. 75 КК України, не здатні досягти мети покарання.
Додав, що суд першої інстанції не навів мотивів, чому він відкинув доводи сторони захисту, зокрема щодо реальних умов проходження служби у зоні активних бойових дій, відсутності належного командування, фактичної загрози життю, поведінки обвинуваченого після події.
Вважає, що у даному кримінальному провадженні суд першої інстанції не забезпечив балансу між публічним інтересом та правами конкретної особи. Призначивши мінімальний, але реальний строк позбавлення волі, суд не врахував, що обвинувачений не становить підвищеної суспільної небезпеки, його поведінка після події свідчить про схильність до правослухняної поведінки, цілі покарання, визначені ст. 50 КК України, можуть бути досягнуті без ізоляції від суспільства.
Також вказав, що у вироку відсутній належний аналіз можливості застосування ст. 75 КК України, яка на момент вчинення кримінального правопорушення не містила заборони щодо застосування до осіб, засуджених за ч. 5 ст. 407 КК України.
Вказав, що суд першої інстанції формально зазначив, що не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, однак не навів жодного аргументу, який би свідчив про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Вважає, що суд був зобов'язаний застосувати сприятливий для особи механізм призначення покарання, передбачений редакцією кримінального закону 2022 року. Тому, на думку апелянта, вирок підлягає зміні в частині призначеного покарання.
Також додав, що наявна можливості застосування спеціальної норми кримінального закону - ст. 401 КК України, яка передбачає звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності у разі виконання встановлених законом умов. Зазначив, що на момент ухвалення вироку судом першої інстанції ОСОБА_6 уже мав досягнуту домовленість з однією з військових частин, командування якої погодилося надати письмову згоду, необхідну для реалізації положень ст. 401 КК України. Однак, з об'єктивних причин, які не залежали від волі обвинуваченого, така письмова згода не була оформлена та направлена до суду першої інстанції до моменту ухвалення вироку, що унеможливило застосування ст. 401 КК України на цій стадії провадження.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
15 вересня 2022 року близько 12:00 ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби - базовий табір кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 в межах території Баштанського району Миколаївської області та незаконно перебував за його межами, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце несення служби до 13 червня 2024 року.
13 червня 2024 року старший солдат ОСОБА_6 прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, та заявив про себе як про дійсного військовослужбовця військової служби за мобілізацією на період дії воєнного стану та вчинений ним злочин.
Судом першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 подав клопотання, в якому просив звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закрити кримінальне провадження, яке підтримав під час судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника, подане в його інтересах про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закриття кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в клопотанні захисника доводи, суд встановив таке.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, захисник ОСОБА_7 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 має бажання та намір продовжити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , командир якої надав письмову згоду на проходження ОСОБА_6 військової служби у вказаній військовій частині.
Обвинувачений ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду клопотання захисника підтримав.
Відповідно до ст. 44, 285 КПК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася з клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Отже, необхідна сукупність умов для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 407 КК України, а саме: злочин за ст. 407 КК України вчинено вперше; особа добровільно звернулась з клопотанням; командир чи начальник погодив це.
Ст. 288 КПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке вчинене ним вперше.
Згідно письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 від 13.03.2026 №2122с, він надає письмову згоду на проходження ОСОБА_6 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .
Обвинуваченому ОСОБА_6 роз'яснені правові наслідки та умови звільнення від кримінальної відповідальності, на що останній надав свою згоду. Відтак, наявні підстави та умови для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Ураховуючи наявність підстав та умов для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість, у відповідності до вимог ст. 288 КПК України, звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 288 КК України, у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
З огляду на наведене, слід зобов'язати ОСОБА_6 після набрання ухвалою законної сили, невідкладно, але не пізніше 72 годин, прибути до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби. Зобов'язати командування військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили поновити ОСОБА_6 на військовій службі.
Отже, клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, наслідком чого є закриття кримінального провадження, підлягає задоволенню.
Оскільки апеляційний суд не перевіряє доводи апеляційної скарги захисника, його апеляційну скаргу слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. 284, 404, 405, 407, 409, 424, 425, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без розгляду.
Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України задовольнити.
Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Закрити кримінальне провадження №62024150010001443 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зобов'язати ОСОБА_6 невідкладно, але не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби.
Зобов'язати командування військової частини НОМЕР_2 невідкладно поновити ОСОБА_6 на військовій службі.
Копію ухвали суду невідкладно скерувати на адресу військової частини НОМЕР_2 для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3